foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Термін "марксизм" походить від засновника цього вчення К. Маркса; це вчення представляє цілий ряд матеріалістів нового часу (Поль Лафарг, Бебель, Лібкнехт, Плеханов, Ленін та ін.) і включає в себе три складові частини: політекономію, соціальне вчення, філософію. Патологічна ненависть до релігії всіх матеріалістів надихнула російських більшовиків на нещадне знищення відданого церкві духовенства й активних віруючих. Жертви більшовизму вимірюються десятками мільйонів людей. Ця анти-людська ідеологія засуджена світовим суспільством і повинна бути передана міжнародному трибуналу. Ми ознайомимося лише з трьома найяскравішими представниками цієї теорії.
К. Маркс (1818-1883) - німецький мислитель, економіст, суспільно-політичний діяч; в студентські роки був гегельянцем, але під впливом Фейєрбаха порвав з ідеалізмом. У 1848 р. оселився в Лондоні і жив за рахунок матеріальної допомоги Ф. Енгельса. Тут він завзято працював над своєю основною працею "Капітал". Одночасно написав ряд історико-політичних творів: "Класова боротьба у Франції", "Критика Гатскої програми", "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта" та ін. Маркс брав активну участь у створенні Інтернаціоналу та "Союзу комуністів". Разом з Енгельсом написав "Маніфест комуністичної партії", "Святе сімейство", "Німецька ідеологія" і ін. Свої політичні ідеї запозичив у О.Тьєрі; ідею ж відмирання держави - у Г. Фіхте.
Ф. Енгельс (1820-1895) - сподвижник і друг Маркса. Написав такі найбільш великі твори: "Анти-Дюрінг", "Походження сім`ї, приватної власності і держави", "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії".
В. Ленін (Ульянов) (1870-1924) - послідовник Маркса і Енгельса, засновник більшовицької держави в Росії; створив режим державного терору. Він, а потім Сталін - непримиренні гонителі церкви Христової, винуватці загибелі самих освічених і активних прошарків суспільства: інтелігенції, духовенства, селян. Написав: "Матеріалізм і емпіріокритицизм", "Філософські зошити", "Держава і революція" і цілий ряд політичних брошур.
Нас, зрозуміло, в першу чергу цікавить ставлення марксизму до релігії, тобто його філософська частина, але для більш повного розуміння цієї ідеології необхідно ознайомитися хоча б з загальними положеннями предмету, який вивчається в цілому. Розглянемо коротко всі три складові частини марксизму:
I.Політекономія.
К. Маркс був великим економістом і в процесі роботи над "Капіталом" детально познайомився з попередніми і сучасними йому економічними вченнями. Але багато із того, що було відкрито в цій царині представниками так званої буржуазної політекономії, згодом було приписано Марксу більшовицькою пропагандою. Так, наприклад, товарно-грошові відносини були відомі ще Арістотелю, про трудову теорію вартості говорив Вільям Петті у 17 cт., а додаткову вартість відкрили Рікардо і Сміт.
Оскільки економічні проблеми не входять в програму духовних шкіл, ми не будемо далі зупинятися на них, а перейдемо до соціального вчення марксистів, оскільки воно пов`язано з філософією історії, релігією та етикою.
II.Соціальне вчення марксизму-ленінізму.
Соціалізм як соціально-економічне вчення - одна із найдревніших течій суспільної думки, але Маркс надав цьому вченню абсолютний характер, тобто зробив її незаперечною істиною і кінцевою метою людської історії, одночасно підкоривши цій ідеї всі форми суспільної свідомості.
Яка ж соціально-філософська концепція марксизму? Весь зміст людського життя Маркс звів до економічних відносин, які здійснюються з закономірністю природних явиш. В основі всіх історичних подій лежать виробничі відносини, вони є останньою причиною всіх суспільних змін і політичних переворотів. Отже, який спосіб виробництва і розподілу - такий і весь комплекс духовного стану суспільства, який базис - така і надбудова. Отже, марксизм все життя звів до економіки; все інше (релігія, етика, мистецтво) - результат економічних відносин. Н. Бердяєв писав: "Марксизм є обожнення економічної матерії. Він хоче свободу вивести із необхідності " Маркс також вважав, що вирішальну роль в історичному процесі відіграє класова боротьба, а звідси витікає і виключна роль пролетаріату, який покликаний перемогти в цій боротьбі і звільнити все людство від експлуатації. Диктатура пролетаріату і є той інструмент, який спроможний створити справедливе суспільство. Але оскільки диктатура великого класу практично неможлива, Маркс і Енгельс вважали, що пролетаріат, здійснюючи визвольну місію, повинен створити свою "особливу партію", під керівництвом якої він досягне своєї мети.
Як бачимо, ще в теорії марксизм ховав в собі тенденцію д0 тоталітаризму. Тоталітаризм - це режим всезагального контролю над суспільством; він охоплює і придушує всі сфери людської діяльності. Ханна Аренд (німецький політолог) пише: "Ця система не дає людині жодного вибору, тобто виступає від імені закономірної необхідності це насильство, зведене в закономірність, сваволя, зведена в закон, організована брехня. Мета його - панування над людською особистістю, поневолення людського духу". Дійсно, над людиною був поставлений об`єктивний закон, який не залежить від нас, і Маркс був впевнений, що зміна зовнішніх умов життя (способу виробництва) змінить і саму людину. Тому його цікавила не людина, а стосунки між людьми. Ленін, наслідуючи Маркса, також вважав, що примусова соціальна система здатна зробити будь-яку людину, а це означає, що соціалістичний ідеал стає необхідністю. Виходячи із цього, неминуче йде висновок, що естетичні вимоги відпадають, тому що мораль може існувати лише там, де є вибір. Людська ж свобода, за Марксом і Енгельсом - це всього лише усвідомлена необхідність. Але чи усвідомлена необхідність перестає бути необхідністю?
Християнська філософія, між іншим, зовсім інакше вирішує цю проблему. "Пізнайте істину, і істина зробить вас вільними" - говорить Господь. А це означає, чим ближче людина до Бога, тобто абсолютної свободи, тим успішніше вона перемагає детермінізм матеріального світу.
Отже, над людиною, за Марксом, панує закономірна необхідність, яка логічно відкидає вибір, отже, і етичні вимоги. І в той же час всі погляди Маркса проникнуті вірою в перемогу його соціальної правди. Виходить, що безособова закономірна необхідність - це якась розумна цілеспрямована сила. Вчення про закономірну необхідність було, за аналогією з шахами, тією неуникненною вилкою, яка сковувала дві соціальні фігури, ставила людей в безвихідне становище: узаконювала неминучість влади червоних вождів - з одного боку і виправдовувала всі їх злочини - з іншого; адже необхідне насильство як закономірність теж не підлягає оцінці і правовій відповідальності. З одного боку Енгельс стверджував, що "перед діалектичною філософією не може бути нічого святого, абсолютного" ("Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії"), з іншого - соціалізм поступово із економічного вчення перетворювався в моральну вимогу з очевидними рисами соціальної релігії. Марксизм претендував на абсолютну істину, він сам хотів стати релігією, ось чому істинна релігія заважала йому оволодіти розумами і душами людей.
Марксистський соціалізм тримався на трьох китах: суспільній власності на засоби виробництва, диктатурі пролетаріату і монополії однієї партії на владу (ідеологічної монополії).
А чи можлива суспільна власність на засоби виробництва в Умовах тоталітарного режиму, тобто коли країною керують лідери однієї партії. Безсумнівно, що це політична фікція, а не реальний економічний факт, тому суспільна власність лише номінально вважалась суспільною в СРСР, прибутками ж володіли ті, хто знаходився біля влади, тобто компартія діяла за принципом: земля і заводи ваші, а прибутки наші.
І Отже, яку соціальну систему побудував марксизм? Народ отримав рівність в своєму рабстві, тобто отримав мінімум матеріальних благ, необхідних для підтримування біологічного життя і позбавився найголовнішого блага - свободи. Червоні ж вожді мали окремі годівниці, кращі квартири і курорти, окремі лікарні, заповідники для полювання, сауни для оргій. Народ не отримав обіцяних матеріальних благ і позбавився свободи. Експлуатація людини людиною була замінена ще більш жорстокою експлуатацією людини державою. Так світло демонів перетворилося в темряву. Характеризуючи таку систему, відомий анархіст М. Бакунін писав: "За цим останнім словом марксистів ховається деспотизм керуючої меншості, тим більш небезпечний, що він є проявом уявної народної волі".
ІII Філософська теорія марксизму як система войовничого атеїзму.
Марксизм увібрав усі філософські тенденції матеріалістичного вчення; він використав усі попередні антирелігійні теорії, весь атеїстичний арсенал давньої і нової філософії. Атеїстичні вчення Домарксистського періоду в теорії і практиці марксистів перетворились в патологічну ненависть до Бога і релігії, яку вони визначили як "опіум для народу". Тому це вчення можна назвати псевдонаукою безбожництва чи богоборством. Нам слід зупинилися на деяких загально-філософських принципах цієї теорії з тим, oоб краще зрозуміти її відношення до релігії, оскільки ненависть до всього, що пов`язано з Богом, вони прикривають то квазі науковими доказами, mo уявною турботою про благо людства, так би мовити, прагненням звільнити людей від ілюзійних надій заради реального, земного щастя, яке, зрозуміло, може дати лише марксизм-ленінізм. Історія вже знає, яке щастя народу подарував марксизм в так званих країнах соціалізму незчисленні жертви, голодомор, повне економічне і духовне поневолення.
Марксисти люблять називати свою філософію науковою. Нам слід з`ясувати, чи дійсно це вчення підтверджується якими-небудь науковими даними, або, як в дійсності виявилось, воно є найбільш невдалою метафізикою, тобто світоглядною конструкцією, побудованою на довільних принципах буття.
Марксизм, як ми говорили, сприйняв усі основні положення старої матеріалістичної школи, хіба що з деякою їх модернізацією, одночасно прагнучи пристосуватися до нових даних науки, які говорять на користь релігії.
Основу філософського вчення матеріалізму взагалі і марксизму зокрема складають наступні тези:
1.Матерія вічна; вона є єдиною субстанцію буття. Енергія - атрибут матерії.
2.Свідомість (дух) - вторинна і є властивістю матерії; вона є результат саморозвитку матерії.
3.Все духовне життя, в тому числі і моральність, в кінцевому рахунку є результатом економічних відносин і підкорене закономірній необхідності, отже все зумовлено способом виробництва, як першої пружини розвитку. Тому всі моральні норми мають відносний, а не абсолютний характер, і звісно, не мають ані загальнолюдського зобов`язання ані цінності.
Ось основні, але далеко не всі принципи матеріалізму, проголошені так званою "марксистською наукою".
Спробуємо заперечити ці пункти:
1. Матерія вічна - стверджують марксисти і посилаються при цьому на науку. Але чи є науковим це твердження? Щоб відповісти на це запитання, необхідно дати, перш за все, чітке визначення науки. Як ми знаємо, наука є сукупність об`єктивно-достовірних явиш і фактів, підтверджених практикою (експериментом). А тепер запитаємо: чи можливо довести вічність матерії експериментальним шляхом? Звідки матеріалісти знають, що матерія вічна, якщо вони навіть не знають, що таке матерія Доки атомістична теорія Демокріта сприймалась як факт, можна було говорити про останні частинки (атоми), з яких конструювався весь світ, але і в даній ситуації, в жодному разі не можна було стверджувати про вічність атомів. Після великих укриттів в кінці 19 - на початку 20 cm. (криза в природознавстві), які довели експериментально, що матеріальні частки діляться до нескінченості і перетворюються в згустки енергії (наприклад фотони), а то і просто в теоретичні точки, ніхто із мислителів вже не ризикне вказати на якусь тверду структуру матерії. Тому Ленін, помічаючи безнадійність цього завдання і намагаючись врятувати матерію як субстанцію, назвав матерію просто поняттям. Виходячи з цих доказів, доцільно зробити висновок, що так звана вічність матерії - це лише постулат (припущення, взяте за основу теорії), але не науковий факт, тому що наука зобов`язана перевіряти свої припущення експериментальним шляхом. Адже ми ще з більшим правом можемо стверджувати первинність енергії, бо найдрібніші точки матерії - це, як ми говоримо, якісь згустки енергії, які не мають питомої ваги. Нові дані науки підтверджують ще одну цікаву обставину: нещодавно вчені США відкрили у вакуумі енергію, це значить, що матерії у вакуумі немає, а енергія є. Чи можна після цього стверджувати, що енергія - атрибут матерії? І взагалі, якщо навіть два фактори (матерія та енергія) завжди існують разом, то питання про первинність того чи іншого залишається суперечливим.
2. Свідомість (дух) вторинна і є властивістю високоорганізованої матерії. Це твердження також не витримує критики. Ми спитаємо: а яка наука не дозволяє нам думати навпаки? Ще Фіхте в свій час зазначив, що матеріалізм, який іде від буття до свідомості, не може пояснити, яким чином буття (мається на увазі матерія) перетворюється в свідомість. Дійсно незрозуміло, як матерія усвідомила сама себе, як дійшла до самопізнання. Тут виникає цілий ряд принципових питань: як і чому прості механічні контакти матеріальних частинок перетворились спочатку в роздратування, а потім в складні психічні явища, адже, скажімо, відображення (подібно дзеркальному) ще не є відчуттям. Як просте механічне відображення перетворилось в душевне життя? Навіщо матеріальній машині, яка працювала чітко і повністю виконувала свої функції знадобилось почуття, воля, свідомість. Скажуть, все це робить людський мозок. Але, по-перше, навіщо Гатерії потрібен головний мозок, адже в ньому не було необхідності. Можливо, головний мозок був потрібен іншій силі, тобто душі, щоб через нього контактувати з навколишнім матеріальним світом? По-друге, виникнення психічних явиш ніяк не можна пояснити рухом матеріальних частинок (вібрацією нервових волокон), бо ми усвідомлюємо не вібрацію, не рух, а зовсім інші реалії: біль, холод, тепло, любов, образу, радість та інше. Одночасно виникає і наступне питання: як і де проходить це таємниче перетворення фізіологічних процесів в духовні, словом, як механічні контакти матеріальних частинок і просте механічне відображення перетворюється в свідомість? І ще, чому в умовах безмежної зміни матеріальних частинок організму ми зберігаємо цілісність свідомості? Таких питань багато, і на них марксистська теорія не дає повних відповідей, а лише загальні фрази: свідомість - властивість високоорганізованої матерії життя - спосіб існування білкових тіл, крім механічного руху є ще й інші види руху і т.д. І всю цю фразеологію марксисти називають наукою.
ІV. Марксистська етика.
Атеїзм не може побудувати свою власну етику, бо заперечує абсолютні, загальнообов`язкові цінності і свободу волі, тобто можливість вибору, а виводить їх з соціально-економічних відносин. Ось що ми знаходимо в книзі А.Титаренко "Марксистська етика": "Із зміною матеріальних, соціально-економічних умов життєдіяльності людей, відбувається і зміна того ряду цінностей, який був закріплений в духовній культурі суспільства". Ленін взагалі поділяє моральні цінності за класовими ознаками: "В кожного суспільного прошарку, - пише він, - свої "манери життя", свої звички, свої нахили" (зб.т.25,ст,342). Тут більшовицький вождь явно путає "манери" і зовнішній стиль життя з моральними цінностями. Словом, із зміною соціально-економічних відносин змінюється духовне життя взагалі і моральні норми в тому числі. І все це проходить в умовах закономірної необхідності, яка володарює над людиною. Навіть соціалістичний ідеал стає в Маркса необхідністю. Задумаємося над цим принципом: якщо ідеал це необхідність, то він, в такому випадку, перестає бути ідеалом, тобто вольовим прагненням, бо ідеал має наперед поставлену ціль, завжди заперечує дійсність, хоче її змінити на краще і вимагає духовних зусиль, а це несумісне з загальною зумовленістю.
Моральні норми, за марксизмом, сформувались в людському суспільстві задовго до виникнення яких би то не було релігійних вірувань; релігія лише потім надала цим нормам священний характер. Як вони все добре знають! Вони навіть знають, що думала людина 30-40 тис. років назад. На думку Леніна, зоологічний індивідуалізм окремої особистості був приборканий вже на самих ранніх стадіях людського суспільства силами первісного стада, а не "ідеєю Бога" й "ідея Бога формується значно пізніше".
Розберемося в цій абсурдній логіці детальніше. Отже, моральність, за марксизмом, виникла ще задовго до релігійних вірувань. Ще раз запитаємо: звідки вони знають, що людина свої моральні норми не пов`язувала з "ідеєю Бога"? Звідки вони знають, що лише згодом, "значно пізніше" моральним нормам був наданий релігійний характер? Так навіщо? Якщо вже склались моральні принципи, які були сформовані силою і авторитетом стада, якщо ці міцні закони вистояли століття, навіщо знадобилось шукати їм другу основу у вигляді "ідеї Бога"? Адже у тварин є свої закони стада (територіальне розмежування серед хижаків, регламентованість статевих зв`язків, турбота про потомство, навіть жертовність що до своїх дітей), але "ідеї Бога" немає. Як бачимо, марксистам дуже хочеться все своє духовне життя вивести із матерії і відокремити його від Бога.
Нам же здається, що первісна людина, тобто людина після гріхопадіння, дійсно деградувала, але не втратила образу Божого, зберегла в своїй душі ту іскру першоствореного духу, яка і допомагала йому стримувати тваринні інстинкти. Первісна людина саме завдяки початково закладеним в ній силам визначала своє ставлення до побратимів з племені. Апостол Павло говорить, що "язичники, які не мають закону, по природі законне творять"(Рим. 2, 14). Так що Ленін "не відкрив Америку", стверджуючи, що моральні норми формувались довгий час. Доки людство отримало Десять Заповідей до заповіді блаженства, пройшов болісний шлях пошуків в умовах розходження людини з Богом. Нам зрозуміло лише, що якби людина не була людиною, якби в її душі не була закладена Божа іскра, вона ніколи не змогла б перемогти "зоологічний індивідуалізм", як це не можуть зробити тварини.
Ще до марксистів розроблялись етичні теорії, які заперечують абсолютні моральні цінності. Так, французький матеріаліст Ламетрі (18 cт.) в своїй книзі "Проти Сенеки або роздуми про щастя" заперечував наявність абсолютних духовних цінностей на тій основі, що різні народи на різних шаблях свого розвитку мали різні уявлення про добро і зло. Інший же просвітитель 18 ст. Даламбер висловлював зовсім протилежну думку, а саме: існують незмінні, не залежні від суспільного середовища моральні принципи.
Хтось з прихильників першого матеріалістичного погляду захищаючи свою позицію, наводив як приклад американські індійців, які вважали зняття скальпів благородним заняттям. Ми можемо навести ще цілий ряд прикладів: факт людську жертвоприношень, або узаконена розпуста в деяких релігійних сектах і т.д. Але для чого так далеко ходити, можна навести і більш свіжі приклади: фашисти і більшовики знищили десятки мільйонів людей заради своїх божевільних ідей і багато з них цілком щиро вірили, що роблять добру справу. Але ніхто з свідомих людей не вважає ці діяння результатом якого-небудь природного розвитку і формування моральних норм, нехай навіть на певному етапі розвитку. Всім зрозуміло, що зняття скальпів, людські жертвоприношення, страшні справи двоногих "надлюдей" і червоних вождів - це не норма, а відступ від норми. Будь який відхід людства від моральних законів є просто відступництво, але не природній, а значить і виправданий шлях розвитку. Ще Ж.Ж. Руссо питав: коли і де цілість була в пошані, крадіжка - почесною справою, наклеп - доблестю і т.д.
Марксизм про походження і сутність релігії
Марксистське тлумачення походження і сутності релігії мало чим відрізняється від попередніх матеріалістичних теорій, починаючи з філософських систем Демокріта, Лукреція, французьких матеріалістів 18 cт. і закінчуючи вченням Фейєрбаха. Правда, марксисти доповнювали свій атеїзм деякими доробками, оскільки стара матеріалістична школа (вульгарний матеріалізм) під тиском нових наукових фактів уже не в силах була відповісти на питання буття, базуючись просто на механічному русі матерії і атомістичній теорії. Тому Маркс і Енгельс перенесли діалектичний метод Гегеля на матеріалістичний грунт, одночасно приписавши матерії властивості духу, фактично посилюючи тим самим тенденцію матеріалістичного пантеїзму, хоча з деякими застереженнями. Не вся матерія за Марксом, одухотворена - духовна (свідомість) виникає лише на певній стадії розвитку матерії. Ми вже говорили, що ніхто з матеріалістів не довів, як це відбувається конкретно і чому матерія набула духовних властивостей лише в одній своїй формі. Тому це твердження марксистів будемо вважати просто філософською фразою. Отже, матеріалізм Маркса - це синтез гегелівського пантеїзму, вульгарного матеріалізму та еволюціонізму.
Марксизм як і всі попередні матеріалістичні школи, стверджує, що релігійне почуття, а отже і релігія, виникли історично, тобто, цей духовний рух не притаманний первісно людському роду, а з`явився на певній стадії розвитку людського суспільства, і причин тому багато: страх людини перед непізнаними силами природи, фантазія (гносеологічні корені) і соціальна ілюзія, або віpa в справедливість майбутнього загробного життя. Коротко розглянемо всі ці докази.
В авторитетному виданні "Всесвітньої історії" ми знаходимо таку заяву: "Релігія виникла в результаті тиску на первіснообщинну людину сили природи, як фантастичне відображення нього безсилля та приниження". Якщо так, то за цією логікою виходить, чим слабша людина перед силами природи, тим сильніше повинні охоплювати її різні релігійні настрої. І взагалі, в такому випадку, релігія повинна бути властивістю людей темних та неосвічених. Але як тоді це поєднати з вірою вчених в Бога? І далі: дотримуючись цієї послідовності, матеріалісти повинні визнавати той факт, що пітекантропи і синантропи були слабшими, ніж, скажімо, кроманьйонці, і релігійне почуття у них мусить бути сильнішим, ніж в останніх, однак, за твердженням тих же матеріалістів, первісне стадо взагалі знаходилося в стадії безрелігійності.
В іншому місці "Всесвітньої Історії" висловлюється зовсім інша думка: "Релігійні уявлення виникають лише в період тривалого розвитку людського суспільства, в класовому суспільстві, а початкові релігійні уявлення надзвичайно примітивні".
Виникає запитання: Як же виникли релігійні уявлення? В наслідок пригнічення людини силами природи, чи навпаки, в наслідок прогресу його свідомості?
Повернемося ще раз до цієї проблеми і розглянемо її ще більш детально. Як же з`явилась віра в богів у первісної людини? Позитивіст О. Конт, скептик Юм, а також чисті матеріалісти відповідають: слаборозвинена людина, відчуваючи свою залежність від природи, але не будучи здатною пояснити її явиш і законів, підозрювала присутність в оточуючому світі невідомих їй істот; вона боялась їх, старалась принести їм жертви, поклонялась їм і т.д.
Але, по-перше, якщо б релігія виходила лише із тих джерел, які вказуються матеріалістами, якщо боги були б лише уособленням явищ природи, то релігія не мала б подальшої історії.
Дивно, але ці "уособлення сил природи" живуть в свідомості людей і після того, як виникла наука про природу, яка, беручи до уваги логіку матеріалістів, повинна була б замінити їх собою тобто знищити. Але, завдяки новим науковим відкриттям, релігія лише більш повно розкриває свої істини і знаходить нові підтвердження своїм основоположенням. По-друге, яким чином із цих персоніфікованих явиш видимої природи могла виникнути ідея про буття надчуттєве, адже за матеріалізмом, вроджених ідей немає; в свідомості немає нічого, що не пройшло б через відчуття, що не дано у досвіді. Як же тоді могла виникнути ідея про істоту, яка володіє такими властивостями, яких немає ні в природі, ні в людині? Незрозуміло, як же ця велика ідея могла прийти в голову дикуну, що живе в умовах боротьби за виживання; як він, не маючи нічого за душею, крім своїх примітивних уявлень про оточуючий світ, зміг піднятися до такої високої ідеї? Матеріалісти стверджують, що релігія - це фантастичне відображення дійсності. Але чому дійсність відображається в головах людей фантастично, адже сам процес відображення не припускає з`явлення в свідомості нічого окрім відображуваного, тобто того, що існує реально в оточуючому світі? Між іншим, люди за традицією вважають реальним лише все істотне, але невже думки і почуття, в тому числі й релігійного змісту, не реальність вищого порядку? Тому, очевидно, це не просто відображення, людина приносить у відображувану дійсність дещо своє, але звідки вона це бере? Чому сонце усвідомлюється дикуном не просто як диск, що світиться, а він вкладає в нього ідею Бога? Чи не тому, що ідея Бога була закладена в його душі від початку?
Хоча анімістична (від лат. анімус - душа) гіпотеза тепер вже не користується довір`ям в серйозних колах, марксисти і її використовують для того, щоб якось посилити свій так званий "науковий атеїзм". Авторами цього вчення слід вважати Ч. Дарвіна, Г. Спенсера і Е. Тейлора. Вони бачили джерело походження релігії в сновидіннях, втраті свідомості і галюцинаціях, спостереження за якими нібито призвели нерозвинену людину до думки про існування іншого світу.
Але сни були .звичайним явищем первісної людини, тому питання стоїть так, як і з обожненням оточуючих його предметів: чому нерозвинена людина пов`язала свої психічні явища з ідеєю Бога? Скажуть, що він бачив ніби два світи: матеріальний і якийсь інший, духовний, існуючий паралельно. Але знову ж таки, чому своїм психічним видінням, чому цьому іншому світу він почав приписувати релігійний зміст? Адже визнання реальності когось іншого, духовного світу, звісно, не може бути ототожнено з релігійним уявленням, тому що для релігійної свідомості властиве уявлення про реальність не лише самого себе, як суб`єкта, але перш за все об`єкта поклоніння - Бога, тобто, іншими словами, усвідомлення своєї духовності ще не є релігією. Поняття „( Бога не дано було первісній людині в засобах чуттєвого сприйняття - то ж звідки вона його взяла?
Тварини, однак, теж бачать сни, але в них немає свідомості того, що існує відмінний від них дух або ідея Бога, тобто вони, напевно, все сприймають адекватно оточуючій дійсності. Ч. Дарвін пояснює це відсутністю у тварин "найважливіших властивостей людського розуму" ("Походження людини"), уявлення, цікавості, розуму та ін. Тоді, за логікою Дарвіна, джерелом ідеї духовної субстанції у людини є не сни й галюцинації, а виші здібності людини, які відрізняють її від тварини, або, за визначенням християнського віровчення, дарована Богом душа. Просто незрозуміло, як первісна людина на основі сновидінь могла прийти до грандіозного філософського висновку про існування Бога? Нам здається, що їй це було просто не під силу.
Помічаючи нездатність усіх своїх доказів, марксисти шукають підкріплення в іншій царині, а саме: в гносеології (гносеологічні корені релігії). Ленін і його послідовники атеїсти висловлюють з цього приводу таку думку: справа в тому, говорять вони, що для виникнення релігійних уявлень одного безсилля людини перед силами природи або сновидінь недостатньо, а необхідно ще, щоб в її свідомості виникли перші фантастичні уявлення, щоб людський мозок дістав відому здатність до відстороненого мислення (абстрагування).
Тут ми відразу ж можемо заперечити: але якщо істота не володіла здатністю мислити відірвано, тобто мислити в повній мірі, ми таку істоту не можемо вважати людиною, а раз так, марксисти мають право стверджувати лише той факт, що тварини не мають релігійних уявлень, бо людина мисляча такі Уявлення мала завжди. Матеріалісти напевне забувають, що мова йде про історію людства, а не про зоологію. Ми можемо з впевненістю сказати: там, де людина - там і релігійні уявлення. Нам можуть заперечити, що не всяка людина є релігійною. Але це зовсім інше питання - про прийняття чи неприйняття віри в Бога. Кожна людина має релігійні уявлення, але не кожна приймає їх як істину. Є люди невіруючі, є байдужі до питань віри, але немає жодної людини, яка б в тій чи іншій мірі не думала про Бога і яку б зовсім не цікавили б питання, пов`язані з ідеєю Бога.
Посилання марксистів на так звані соціальні корені релігії зовсім непереконливі. Можливо, що соціальний гніт посилює релігійні настрої, як віру в найвищу правду і справедливість, але не породжує їх, бо, як відомо, релігія старша за експлуатацію, класову боротьбу, соціальну нерівність. Словом, релігія старіша за політику. До того ж у марксистів була історична можливість створити свій комуністичний "рай" без Бога і тим самим позбавити релігію соціальних коренів, але їм так і не вдалося зробити це, тому що Бога ніхто не може замінити.
Що ж ми бачимо в наш час? Страх перед силами природи зник - люди навчились управляти фізичними процесами; зникли так звані соціальні корені - люди, в більшості країн, вміють вести суспільне життя на демократичних засадах, словом, здавалось би, покінчено зі всіма первісними ілюзіями і всі живильні корені "великої омани" відрубані, а людина невпинно вірить у Бога. Що це? Недоцільна впертість, масове безумство, чи все-таки великий духовний спадок, який не загине ніколи?
Все вчення марксизму наповнене протиріччями і брехнею: вони заперечують світовий Розум, але говорять про розумність, гармонію і доцільність світу; вони все підпорядкували закономірній необхідності, але обіцяють царство свободи; заперечують розумну ціль всього світу, але весь час кличуть людей до якоїсь світлої мети; вчать про відносність будь якої істини, але своє вчення зробили абсолютним; вважають матерію єдиною речовою субстанцією, але називають її поняттям, тобто не в силах визначити її структуру; напускають на себе вченість, але не можуть пояснити простих біологічних процесів; вважають дух (свідомість) властивістю матерії, але не знають як проходить перетворення фізіологічних процесів в психологічні явища: заперечують свободу волі, переконують, що людина плід соціального середовища, тобто детермінують всі його вчинки, але судять за найменшу провину; заперечують релігію, але зі свого вчення зробили релігію з численними ритуалами; відкидають віру в Бога, але свій атеїзм роблять предметом безглуздого вірування і створюють цілій пантеон богів, яких бальзамують після смерті і змушують людей кланятися небіжчикам, відкидають совість як вічного суддю гріхів, але невпинно говорять про совість і вимагають сумлінного відношення до своєї системи: вихваляють соціальну свободу перетворюють людей у німих рабів; виставляють себе поборниками правди, але брехню зробили способом існування, обіцяють ситість і влаштовують масові голодомори, заперечують державу і створюють небувалу машину державного примушування; проповідують рівність, але створюють клас партійних вождів усіх рангів, які тонуть у розкошах, а народ тримають на напівголодному пайку; говорять про братство народів, але силою захоплюють і придушують все нові і нові країни; розмірковують про гуманність і знищують мільйони людей; проповідують свободу слова і кидають в тюрми тих, хто наважився сказати проти них хоча б одне слово; проголошують рівність для жінок і посилають їх на самі важкі роботи й тому подібне. Такою є вселенська брехня цього богоборчого руху.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2