foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

НАСТАНОВИ МАЛОАЗІЙСЬКИМ ЦЕРКВАМ: ЕФЕСЬКІЙ,
СМІРНСЬКІЙ, ПЕРГАМСЬКІЙ, ФІАТІРСЬКІЙ
У другому, як і в наступному, третьому, розділі, викладаються об’явлення, котрі давалися св. Іоанну про кожну із семи малоазійських Церков, і відповідні настанови їм. Ці об’явлення містять похвали їхнього християнського життя і віри, викривання їхніх хиб, прохання і утіхи, погрози і обіцянки. Зміст цих об’явлень і настанов стосується передусім стану церковного життя малоазійських Церков у кінці першого століття, але разом з тим стосується і всієї Церкви взагалі на всьому протязі її існування на землі. Деякі тлумачі навіть бачать тут вказівку на сім періодів у житті всієї Християнської Церкви від апостольських часів до кінця світу і Другого Пришестя Христового.
Перш за все Господь велить написати Ангелу Ефеської Церкви. Цю Церкву Господь хвалить за перші справи — за працю, терпіння і противлення неправдивим учителям.
Смірнській церкві, котра складалася з бідняків збагачених духовно, прорікаються скорботи і гоніння від юдеїв, котрих Господь називає „зборищем сатани”. Місто Смірна було одним з найдревніших населених пунктів Малої Азії, що славилося освітою у язичницькій древності. Не менш помітною була Смірна і в історії перших часів християнства: вона досить рано просвітилася світлом християнства, була утримувачем віри і благочестя під час гонінь. Церква Смірнська, за переданням, була заснована св. Ап. Іоанном Богословом, і учнем його Полікарпом, котрий будучи Смірнським єпископом, прославив Церкву своїм мученицьким подвигом.
Пергамська Церква хвалиться Господом за те, що утримує Його Ім’я, не відійшла від віри в Нього, хоча була насаджена серед вкрай розбещеного язичницького міста. Це підтверджується образним висловом: „де ти живеш, там престол сатани” (вірш 13). Згодом цю Церкву Господь похваляє за свою віру, любов і терпіння, але разом з тим засуджує її за те, що вона дозволяє у своїх надрах лжепророчиці Ієзавелі творити беззаконня і розбещувати людей. Господь пророкує їй і тим, хто з нею любодіє, велику скорботу, якщо вони не покаються, а дітям її — смерть; добрі і вірні християни Фіатирської Церкви повинні тільки тримати свою віру і дотримуватися заповідей Божих до кінця. Переможцям обіцяє Господь дати міцну владу над язичниками і зірку досвітню. Фіатири — невеличке містечко у Лідії, нічим себе в історії не зарекомендувавши, відоме в християнстві тим, що з нього походила Лідія, котру просвітив світлом Христової віри св. ап. Павло під час свого другого благовістного подорожування в м. Филипах: „Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть”. І змусила нас” (Дії XVI: 14—15). Вірогідно, що це і сприяло швидкому утвердженню християнства у Фіатирах, причому як видно зі слів: „Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші” (вірш 19). Усі вказані перед цим добрі християнські якості жителів Фіатир з часом все більше в них розвивалися і укріплювалися. Ім.’я Ієзавель використано тут, певно, в такому ж переносному значенні, як і ім’я Валаам. Відомо, що Єзавель, дочка Царя Сиданського, вступивши у шлюб з Ахавом, царем Ізраїльським, звабила його до поклоніння всім мерзотам сидонським і тірським. Цим самим вона спровокувала падіння ізраїльтян у ідолопоклонство.

 

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2