Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
Смерті святкуємо умертвіння...
іншого, вічного життя початок…
(7 пісня Пасхального канону).
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
Свята Церква прославляє Воскресіння Христове в усі неділі церковного року. Але сьогодні, в день Святої Пасхи, наше серце наповнюється особливою радістю, тому що пасхальна подія є головною і основною в житті кожного православного християнина. Воскресіння Христове впевнює нас в тому, що існує вічне життя.
Сьогодні й напередодні кожної неділі ми співаємо: “Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу”. Ми бачимо Воскресіння Христове очима нашої віри, ми відчуваємо його нашим серцем. І не тільки очима віри ми бачимо Воскреслого Господа, але й очима апостолів, жон-мироносиць і тих послідовників Господа, які були з Воскреслим Христом віч-на-віч, розмовляли з Ним, приймали з Його рук їжу, доторкалися до Нього.
Через тих, хто безпосередньо бачив Воскреслого Христа, Господь залишив нам засвідчення істини Свого Воскресіння. Будучи “очевидцями” (Лк. 1, 2), апостоли записали в Євангеліях та Посланнях про явлення Воскреслого Господа. І ця радість споглядання Христового Воскресіння через їхні писання й свідчення Церкви дійшла і до нас.
Як же було сприйнято вістку про те, що Ісус Христос воскрес з мертвих? Про Воскресіння Христове першими дізналися жони-мироносиці. Їм явився Воскреслий Христос, і вони з трепетом і радістю в серці, що Господь воскрес, побігли до апостолів. А в цей час апостоли ще перебували у стані збентеження і скорботи. Почувши про Воскресіння Христове, здивовані цією звісткою, апостоли Петро та Іоанн поспішили до гробу. Вони ввійшли до гробу і побачили самі лише покривала та згорнуту окремо хустку, що була на голові Спасителя, коли Його поховали. Як оповідає євангеліст Лука, Петро та Іоан верталися, “дивуючися з того, що сталося” (Лк. 24, 12), роздумуючи, чи дійсно Христос воскрес?
“Воскрес Христос”, – сказала первосвященикам і книжникам іудейська сторожа, яку ті приставили до Господнього Гробу. А вони, почувши про Воскресіння Христове, дали воїнам чимало грошей і навчили їх поширювати чутку, ніби ученики вночі вкрали тіло Ісуса (див.: Мф. 28, 11–15).
Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю (що Він воскрес)”, – твердив ап. Фома, (Ін. 20, 25). “Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль” (Лк. 24, 21), – міркували Лука і Клеопа по дорозі до Еммауса, не знаючи, що йдуть поруч з Воскреслим Христом. Так неоднозначно сприймалася вість про Воскресіння Христове.
Та вже на другий і в наступні дні, а для ап. Фоми – на восьмий день, коли Воскреслий Христос почав являтися апостолам, радість про Воскреслого Господа і віра в Його Воскресіння почали заповнювати душі учеників Христових.
Він воскрес! Це була радість, вища від усякої іншої радості. Минули дні страждань і вагань, скорботи і сліз. Настала повна, довершена радість, та радість, про яку провіщав Господь: “Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас” (Ін. 16, 22). І ця радість стала вірою мільйонів людських сердець.
Воскресіння Христове було головною темою проповіді і апостолів, і святих отців, і пастирів Церкви. Один з них, св. Григорій Богослов, останню свою проповідь закінчив такими словами: “Я відчуваю, що перо моє вже тремтить у старечих пальцях; мабуть, я пишу вже останнє слово про Воскресіння Христове, але знаю, що Промисел Божий настановить і після мене інших пастирів, які, не замовкаючи, будуть проповідувати про Воскресіння”.
Силою Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос подолав смерть і відкрив нам таємницю вічного життя. Тому в пасхальні дні ми співаємо: “Смертю смерть подолав”. Ісус Христос явив Себе світові як Владика життя і смерті. Через Своє Воскресіння Він показав нам, що і для нас нема смерті. Вічне життя стало надією кожного з віруючих людей.
Один старогрецький язичницький письменник порівнював земне життя людське з в’язницею, де людина переживає тільки горе, страждання і сльози. Воскресіння Христове відкрило нам нову сторінку в житті людини. Ми знаємо, що земне життя – це не в’язниця, а початок того вічного блаженства, заради якого Син Божий сходив на землю і за яке Він постраждав і вмер на землі. Земне життя – це благословенне Господом поле, на якому росте пшениця, що дозріває для вічного життя. В земному житті людина виконує свій обов`язок, коли, духовно вдосконалюючись, вона невтомно працює на благо сім`ї, на благо людей, на благо своєї країни. Така праця дає людині немало радості. Наш християнський обов`язок – сердечною молитвою і чесною працею сприяти дальшому розквіту нашої землі.
Наші духовні радості невіддільні від радостей земних. Цього року наш народ і всі люди доброї волі переживають особливу радість. Ця радість пов`язана з 30-літтям Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Наша православна Церква також святкує цю знаменну подію, бо і вона зробила свій посильний внесок у перемогу над німецьким фашизмом.
У ці пасхальні дні, в дні свята Перемоги життя над смертю, в 30-ліття Перемоги, ми знову звертаємося до всіх християн, до наших зарубіжних співвітчизників, до всіх людей доброї волі із закликом об`єднати наші зусилля, щоб усіма можливими засобами не допустити на землі виникнення війни. В ім`я десятків мільйонів людей, які поклали своє життя на вівтар Перемоги у Другій світовій війні, ми закликаємо врятувати людство від загибелі і сприяти встановленню на усій землі справедливого миру.
У ці радісні дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Святої Пасхи і молитовно бажаю, щоб Воскреслий Христос зміцнив наші духовні й тілесні сили та дарував усім нам благодатну допомогу на добрі діла.
Підносячи молитви Господу нашому Ісусу Христу, будемо просити Його, щоб Він благословив Вітчизну нашу, послав людству духовне оновлення, дарував людям Своїм мир і благоденство, бо Йому належить честь і поклоніння на віки віків. Амінь.
Воістину Христос воскрес!
1975 р.