Основні моменти в діяльності неокультів, що становлять небезпеку для суспільства:
1.Поширення впливу культів, діяльність яких супроводжується підривом національної безпеки, порушенням громадського порядку, ушкодженням здоров’я та моральності населення. Загрози, переслідування, а в деяких випадках i фізичний тиск на тих, хто вирішив залишити культ, з боку його лідерів.
2.Використання релігійних організацій кримінальними структурами. Можливе відмивання через секти „брудних” грошей, отриманих злочинним шляхом чи, навпаки, використання пожертв і навіть самих віруючих для протиправної діяльності. У цьому зв’язку створює небезпеку поширення наркоманії. Деякі секти використовують різні наркотичні речовини, вводячи своїх послідовників у залежність, що надає можливість маніпулювати вируючими та отримувати прибутки.
3.Використання спецслужбами іноземних держав як прикриття сект, духовних центрів та філософсько-релігійних шкіл для проведення розвідувально-підривних заходів.
4.Використання керівниками культів останніх досягнень науки і техніки для впливу на психіку адептів. Особлива увага приділяється вивченню психології. Часто використовується гіпноз, екстрасенсорика й навіть спеціальні хімічні препарати і апаратура, котрі впливають на вольову сферу людини.
5. Можливий вихід з-під контролю окремого войовничого культу, діяльність якого може призвести до загибелі людей, масових безладів та терористичних актів.
Таким чином, з точки зору наукової оцінки новітніх і нетрадиційних неокультних об’єднань чи груп – це не є різновид протестантизму в релігійному русі, а скоріше – це є різновид бізнесу на людських душах, котрий в багатьох державах світу законодавчо заборонений або значно обмежений.
Для того, щоб сформувати „нову людину”, підлеглу зовнішньому керуванню, необхідно нейтралізувати перші дві категорії і закласти в нього відповідну культурно-ідеологічну програму, що нині й робіться в заходах ідеологічної диверсії.
Як же можна нейтралізувати вплив людей, орієнтованих на традицію? – Свободою віросповідання і свободою критики будь-яких священних символів (під знаком демократії та плюралізму думок). Таким способом з ідеологічно незміцнілих розумів молоді вибивається трепетне відношення до усіх священних символів. Немає нічого святого, усе піддається сумніву, критиці та осміянню. Однак крім знищення традиційних релігій, також закладається зневажливе ставлення і до державних символів, тобто підводиться база для ослаблення, а згодом і знищення національної держави. Спочатку підміна державних кольорів і символіки партійною, а потім – знищення державницької ідеї.
З впливом батьків справа обстоїть ще простіше. Нині, коли відбувається стрімка зміна середовища мешкання людини, її адаптаційні можливості знаходяться на межі. Тільки молодь є психологічно більш підготовленою до цих змін. А батьки – не те будували, не в то вірили і не туди йшли. Молодь же є більш прогресивною і сучасною (а вірніше – більш керованою). Найбільш яскравий приклад – вибори Президента України, коли проводилися молодіжні мітинги та влаштовувалися молодіжні пікети в центрі Києва в підтримку Л.Кучми. Аналогічне маніпулювання свідомістю молоді під час „помаранчевої революції” та останньої виборчої кампанії до Верховної Ради України.
Реальні події засвідчують, що подібні угруповання можуть забезпечувати передвиборчу кампанію окремим політикам або фінансувати певні партії та політичних лідерів. Звертає на себе увагу намагання лідерів релігійного об’єднання „Слово віри” (нині „Посольства божого”) створити позиції впливу в органах влади, державних та комерційних підприємствах і засобах масової інформації для лобіювання своїх інтересів. Це надає представникам неокультів можливість проведення протиправної діяльності або лобіювання діяльності якогось культу з порушенням прав інших релігійних конфесій.
Так, яскравим прикладом цьому може служити звернення депутатів парламенту з листом до тодішнього секретаря Ради національної безпеки і оборони В.Горбуліна: „50 народних обранців переконані в позитивному характері роботи пасторів „Слова віри” (нині „Посольство боже”), тому вимагають провести об’єктивний аналіз діяльності цієї конфесії і вжити заходів, щоб правоохоронні органи і представники виконавчої влади не допускали необґрунтованих переслідувань релігійної організації” [1]. Одночасно харизматичними релігійними організаціями України було висунуто та обрано до Верховної Ради пастора церкви „Слово життя” В.Шушкевича та президента Всеукраїнської місії „Дух істини” С.Привалова, які проходили за партійними списками політичного об’єднання „Громада” [2]. У 2004-2006 роках харизмати активно взяли участь у „помаранчевому русі” і радикальним чином вплинули на перемогу свого адепта на останніх виборах мера Києва.
Через свої представництва в Україні представники Церкви Муна намагаються також проникати у владні структури нашої держави. Зокрема, вони встановили контакти з колишнім міністром ВПК і конверсії, колишнім міністром освіти, депутатами Верховної Ради минулого скликання; двом із них за рахунок церкви в 1996 році було організовано поїздку до США для участі в конференції міжнародної організації „Федерація сімей за мир в усьому світі”, котра створена для пропагування ідей Муна на світовій арені [3].
Аналогічна тенденція зберігається й в діяльності організації саєнтологів та інших.
[1] Моніторінг. Релігія і Церква в Україні// Людина і світ. -1998. - № 9. - С.29.
[2] Разумков О. Державна політика щодо релігії і церкви як чинник демократизації церковно-релігійного життя в Україні// Матеріали Міжнар. конф. 15-16 травня 1998 року „Релігія і суспільство в Україні: фактори змін”. -К.,1998. - С.13.
[3] Новітні та нетрадиційні культи, транснаціональні об’єднання і безпека України./ Кол. авт.В.М. Петрик, Коваленко А.А., Кузьменко А.М. та ін. (ч.1). - К., 2001. - 203 с.
БІБЛІОТЕКА 
