Apologet
Апологет : православний апологетичний сайт
АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НОВІТНІХ І НЕТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТІВ У КОНКУРЕНТНІЙ БОРОТЬБІ З ПУБЛІЧНОЮ ПОСТКОМУНІСТИЧНОЮ ВЛАДОЮ УКРАЇНИ
Анатолій КУЗЬМЕНКО,
к.ю.н., доцент,
завідувач кафедри господарського і міжнародного права
юридичного факультету Навчально-наукового інституту
права та безпеки підприємництва Європейського університету
Розкриття проблемних питань, порушених у цій статті є продовженням оприлюднення автором результатів наукового дослідження проблеми сучасної розвідувальної діяльності суб’єктів міжнародно-правових і внутрідержавних відносин. Особливе місце у цьому контексті займають відповідні маргінальні транснаціональні та національні неурядові організації і угруповання, котрі утворюють відповідні групи „вигідного впливу і тиску” у конкурентній боротьбі з публічної владою за контроль над державою та управлінням суспільним розвитком в умовах глобалізації (1).
Яким би чином ми не ставилися до діяльності зазначених „груп вигідного впливу і тиску”, однак не можна не констатувати того факту, що вони реально існують, самостійно розробляють і пропонують суспільству або через них лобіюються відповідними політичними чи іншими транснаціональними силами моделі суспільних відносин, стратегічні напрямки і цілі, котрих мають досягатися сучасними національними суспільствами та людством взагалі. Тобто ці „групи”, як правило транснаціональні за характером, беруть участь у політичній боротьбі за владу, принаймні на національному, загальнодержавному рівні. Проти них офіційна публічна влада держави застосовує увесь комплекс державного апарату: ЗМІ, політико-адміністративні, правоохоронні структури, спеціальні служби. Якщо так, то у сучасній політичній боротьбі лідери „груп вигідного впливу і тиску” (2) вимушені здійснювати як легальну, так і нелегальну діяльність, а останнє обумовлює застосування у відповідь публічній владі низки організаційних заходів, котрі за ознаками виконавчого механізму, методів і форм їх реалізації збігаються із заходами сучасної розвідувальної діяльності.
Нагадаємо, що за стратегічними завданнями сучасна розвідувальна діяльність здійснюється суб’єктами по чотирьох напрямках: 1) розвідувально-інформаційні; 2)здійснення прихованого вигідного впливу і тиску; 3) безпосереднього підриву; 4)створення розвідувальних позицій та забезпечення безпеки учасників розвідувальних операцій і заходів (3). Автором висувається наукова гіпотеза, що засновники та лідери новітніх та нетрадиційних культів, щоб вижити у сучасних умовах ідеологічної і політичної конкуренції повинні мати весь обсяг необхідної інформації для прийняття рішень, здійснювати вигідний вплив і тиск на опонентів, завдавати шкоди своїм супротивникам і ворогам, а також мати відповідні позиції і безпечні умови реалізації своєї політики; у сукупності – це можна здійснювати лише у формі розвідувальної діяльності, хоча й не повній класичній – як це здійснює публічна влада держави.
У зв’язку з цим для аналізу будь-якої діяльності необхідно мати відповідний універсальний метод. Запропонований автором підхід полягає в тому, що певна діяльність розкладається на складові, котрим дається відповідна характеристика. У сукупності вимальовується відповідна картина, яка формує реальне уявлення про певний вид діяльності та надає можливість її класифікації.
Доцільно нагадати, що поведінка суб’єкта відносин у суспільстві регулюється або соціальними нормами, котрі живуть у „соціальній свідомості” індивідів, або правовими нормами (принципами), визначеними державою чи суб’єктами міжнародного права та актуалізованими у вигляді відповідних нормативних актів. З юридичної точки зору, спостерігається два види поведінки, котрі обумовлюють й відповідну характеристику діяльності. Існує правомірна і неправомірна поведінка. Правомірна – відбувається в межах принципів і норм (правил), визначених правом у формі Закону держави чи міжнародного договору (конвенції). Неправомірна – виходить за межі правової норми чи принципу. У залежності від правомірності чи неправомірності визначається певний рівень соціальної корисності тієї чи іншої діяльності. Таким чином, існують певні види соціально корисної діяльності та соціально не корисні види діяльності, котрі завдають шкоди як окремій особі, так і суспільству, державі в цілому.
В залежності від вище зазначеного юридична оцінка і соціально-правова регламентація діяльності представників новітніх і нетрадиційних культів повинна відбуватися за принципом рівня корисності її для окремої особи, суспільства та держави. В основу принципу повинно бути покладено положення про забезпечення безпеки, благополуччя, сприятливого розвитку і процвітання особи, нації, суспільства та держави. А саме, забезпечення:
– морального, психологічного і фізичного здоров’я особи, народу, нації;
– громадської безпеки та правопорядку;
– національної (особливо її головного компоненту – державної) безпеки.
Характеристика діяльності повинна відбуватися за наступною схемою:
1)Суб’єкт діяльності новітніх і нетрадиційних культів має відповідні потреби та інтереси, права і обов’язки, котрі закладають основи його правосуб’єктності та правоздатності. Які вони?
2)Цілі діяльності визначаються потребами, інтересами, правами та обов’язками, – це кінцева мета, котру прагне досягти суб’єкт. Які вони?
3)Завдання – визначаються потребами реалізації цілей, тобто це сукупність заходів та тактичних особливостей використання шляхів, напрямків, способів та інструментарію у досягнення цілі. Які вони?
4)Об’єкт спрямувань діяльності визначається її метою і відповідними завданнями. З юридичної точки зору, у діяльності новітніх і нетрадиційних культів може бути визначений загальний, спеціальний та об’єкт проникнення. Які вони?
5)Механізм реалізації завдань і досягнення цілі – визначається створенням відповідної структури (організації в цілому чи її спеціального структурного підрозділу), котрий визначає відповідні сили (професійних адептів) та засобів (людських – агентів чи інших різновидів конфідентів; технічних – ЗМІ тощо; силової підтримки – парамілітарні чи інші воєнізовані групи спеціального призначення, кілери, груп впливу чи тиску на супротивників або ворогів тощо). Який він?
6)Методи діяльності визначаються відповідною технологію, способами, порядком застування сил, засобів та іншого інструментарію для вирішення визначених завданнями проблем чи певних питань. Які вони?
7)Форми діяльності – це зовнішній прояв функціонування відповідного механізму реалізації завдань і досягнення цілей у відповідності до застосованої сукупності методів. З юридичної точки зору, форми можуть виявлятися через відповідну правову і неправову поведінку, визначену, зокрема, дисциплінарними чи адміністративними нормативними актами, господарським, цивільним, митним, кримінальним та іншими кодексами національного права і нормативними актами міжнародного права. Які вони?
(1)А.Кузьменко. Розвідувальна діяльність як явище в сучасних міжнародних відносинах// Юридичний журнал. –2006. – № 2. –C. 48-58; Розвідувальна діяльність як суспільно-політичне явище// Юридичний журнал. –2006. –№ 3. – C.46-56; Контроль над спецслужбами (розвідкою і контррозвідкою) – ознака реальної влади// Юридичний журнал. –2006. – № 4. –C. 82-92; Глобалізація, національні духовні цінності, таємні операції спецслужб// Юридичний журнал. –2006. –№ 5. –C. 82-92.
А.Кузьменко. Розвідувальна діяльність як особливий вид політичної практики латентних структур// Діалог цивілізацій: Зб. наук. пр. Четвертої всесвітньої конференції, 03.06.2005. – К.: МАУП, 2006. – С. 56-72.
(2) А.Кузьменко. Контроль над спецслужбами (розвідкою і контррозвідкою) – ознака реальної влади// Юридичний журнал. – 2006. – № 4. –C. 82-92; Глобалізація, національні духовні цінності, таємні операції спецслужб// Юридичний журнал. – 2006. – № 5. –C. 82-92.
(3) А.Кузьменко. Розвідувальна діяльність як явище в сучасних міжнародних відносинах// Юридичний журнал. –2006. – № 2. –C. 48-58; Розвідувальна діяльність як суспільно-політичне явище// Юридичний журнал. – 2006. –№ 3. –C. 46-56.
МОЛИТОВНИК
НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)
МЕЧ ДУХОВНИЙ
