foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

"Тож пильнуйте, постійно моліться" (Лк. 21:36). Що означають ці слова Господні? Чи то, що ми повинні бути постійно готові відкидати будь-яке зло, яке прагне поганити наші серця? Саме це — ми повинні постійно перебувати в такому стані, щоб вигукувати в нашому серці: "Господи, помилуй", — і відразу ж, як тільки помітимо, що зло вкрадається в нашу свідомість. Але перед нами встають два питання: чи можемо ми це робити і чи хочемо цього?
На перше питання вже маємо відповідь: без допомоги ми на це не здатні. А ось що можна відповісти на друге питання? Гріх часто стає нашою другою природою так, що ми не хочемо позбутися солодкості наших гріховних думок і відчуттів в нашому серці і припинити насолоджуватися ними.
Але апостол пише в своєму посланні до Филип`ян: "Бо то Бог викликає у вас і бажання і дію — доброю волею" (Флп. 2:13).
Як Бог робить так, що навіть напрям нашої волі міняється? Він робить це, пробуджуючи нашу совість і очищаючи нашу душу. Це відбувається, як вже було сказано, коли ми як члени Церкви стаємо "причасниками Божественного єства" Христового, особливо в святому Причасті. Про цю дію Святого Духа, яка очищає наші душі і укріплює нашу волю, так мовиться в молитві після Причащання:
Ти, що дав мені Тіло Своє добровільно на поживу, Ти вогонь, що палиш недо-стойних, не спали мене, Творче мій. Але пройми члени мої, всі суглоби, нутро, серце. Спали терня провин моїх, душу освяти, думки очисти...
Учини мене оселею Твого Духа Єдиного, а вже не оселею гріха, щоб по Причасті від мене, як від дому Твого і як від вогню, втікали злочинець всякий і всяка недоля... Це очищення нашої душі є вирішальною обставиною, і ми одержуємо його як дар від
Бога. Чого ми не одержуємо як дар, так це готовності до щомиттєвої молитви. Тільки той, хто "просить, отримує; а той, що шукає, знаходить; і тому, що стукає, відчиняють" (Мт. 7:8). Таким чином, ми повернулися до нашої початкової точки, до заклику Господнього: "Тож пильнуйте, постійно моліться".
Молитва вимагає цілеспрямованих зусиль до кінця, і не дарма ми говоримо про молитовний подвиг. Цей подвиг є необхідною частиною подорожування християнина власним життям. Слово "подорожувати", яке часто вживається в слові Божому, дуже точно передає природу духовного життя християнина. Це не тільки буття, а завжди прагнення вперед, про яке чудово сказав апостол: "Забуваючи те, що позаду, і прямуючи до того, що попереду, з ревністю женуся до мети — за нагородою високого Божого покликання в Ісусі Христі" (Флп. 3:13-14).Ми не самотні на поприщі молитви. Незліченна кількість християн вже пройшла той же шлях, що і апостол. Церква зберегла їх досвід і пропонує його нам. Ми можемо з упевненістю йти вперед.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2