foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Засновником Міжнародного Товариства Дослідників Святого Письма - сьогоднішньої організації Свідків Єгови вважають Чарльза Тейза Расселла. Він народився 16.ХІ.1852 р. в Пітсбурзі (Пенсіль­ванія), що у Сполучених Штатах Америки. Батьки Расселл - Йосиф і Марія Бірнег були ірландського походження. Вони сповідували пресвітеріанізм (одна із протестантських Церков). Коли Чарльз мав 9 років, померла його мати. Після закінчення школи він працював продавцем у батьковому магазині. Ще до виповнення вісімнадцяти років юний Чарльз три рази змінював своє віровизнання. Спочатку перейшов до конгрегаціоналістів (інша протестантська Церква). Піз­ніше вступає до Християнського Товариства Молодих Людей, де був одним з найактивніших. Правда і там довго не затримується. Його привабила і зацікавила ідея другого приходу Ісуса Христа. Про це Чарльз дізнався, слухаючи проповіді у адвентистів. З 1829 р. свої ідеї проповідував адвентист Вільгельм Міллер. Згідно з його підрахун­ками, 22.Х. 1844 р. на землю мав вдруге прийти Ісус Христос, даючи тим самим початок «тисячолітньому Царству».
Але 22 жовтня 1944 р. було звичайним днем. Розчаровані послі­довники залишили Міллера, крім невеликої групи, до якої пізніше приєднався Расселл.
Ідея тисячолітнього царювання справила на буйну уяву молодого Чарльза яскраве враження. Він з великим ентузіазмом почав читати пророцтва Даниїла та книгу Одкровення. З часом Расселл визнав, що Міллер мав рацію, правда дещо помилився в підрахунках. Він стверджував, що Ісус Христос дійсно має прийти, але у 1874 р., а не у 1844, як це передбачав Міллер.
Так само, без жодних змін пройшов 1874 р. Щоб врятувати свій авторитет і віщування фальшивих пророків, Ч. Расселл заявляє, що Ісус Христос сам помилився, подаючи знаки другого приходу. Тому й проповідує прихід Христа, який мав би бути невидимим для людсь­кого ока. Так Расселл знаходить підтримку і авторитет серед наїв­них. Правда це не є оригінальною концепцією Расселла. Він узяв її в адвентистського місіонера І. Б. Патона. Расселл стає також прияте­лем і співпрацівником Н. X . Борбоура. До своєї спілки залучають Патона. Ч. Расселл допомагає редагувати часопис «Проповідник ран­ку». У цьому ж часописі з\'являються статті Расселла. У 1878 р. він стає пастором адвентистів. Його проповіді і статті друкувались що­тижня в американських і канадських часописах. Декілька років піз­ніше, у 1879 р., побачив світ перший номер часопису «Вартова Башта і проповідник присутності Христа». Цей часопис є офіційним орга­ном секти
З часом Расселл знайомиться з молодою особою, котра уважно прислуховується до його проповідей. Це знайомство у 1879 р. завер­шується шлюбом. Марія Францішка Аклей стає дружиною Ч. Рас­селла. Вона часто виступає під час зібрань, допомагає чоловікові вес­ти велике листування. Дуже уважно збирає адреси зацікавлених жінок.
Незгоди і суперечки в подружньому житті Расселлів призводять до катастрофи. У 1897 р. на обличчі пані Расселл з\'явилось запа­лення шкіри. Тому вона не могла більше брати участь у зібраннях. Ч. Расселл використовує це проти неї. Атмосфера їх сімейного жит­тя з кожним днем погіршувалась. Хворобу своєї дружини Чарльз пояснював тим, що це Бог так карає її. У 1903 р. дійшло до сепарації, а в 1906 р. до офіційного розлучення. Марія Францішка залишається без засобів до існування. Хоча у них і не було дітей, вона все ж таки клопочеться про аліменти. Очевидно Кароль відмовляється платити, пояснюючи це своїм слабким фінансовим становищем. Ця справа дій­шла навіть до суду, який визнав, що пастор Расселл володіє чверть мільйоном. Вирок суду зобов\'язав його виплачувати аліменти.
Недовго тривала співпраця між Борбоуром, Расселлем і Патоном. Чарльз від\'єднався від них у 1879 р. і створив нову релігію, наз­вавшись Божим післанцем. Він став стверджувати, що Бог покликав його до правдивого вияснення Святого Письма. Для своєї нової релі­гії він переймає від адвентистів вчення про смертність людської душі і про неіснування пекла.
Ч. Расселл не обмежується місійною працею тільки у Сполуче­них Штатах. Свою науку він проповідував у Японії, Китаї, Індії, Па­лестині, Австрії і Польщі.
Ч. Расселл був також плідним письменником. Він написав семи­томні студії Святого Письма. Сьомий том було дописано після його смерті, де Чарльз є представлений у ролі «сьомого ангела» із Книги Одкровення. Расселл залишив після себе велику спадщину статей, брошур і книг, їх зміст випромінює глибоку неприязнь до інших віросповідань, а особливо до Католицької Церкви. Ч. Расселл не журиться натхненням Біблійних Книг і викреслює зі Святого Пись­ма рядки, які йому не підходять.
У часописі «Вартова Башта» (без номера), Расселл вміщує статтю «Неправдиві рядки Нового Завіту». Він зокрема пише: «Цих слів, які знаходяться в нашому звичайному перекладі, немає у найстаріших рукописах Святого Письма. Тому важко є стверджувати чи взагалі вони є частиною Божого Слова. Нехай кожний дослідник уважно читає Біблію з олівцем в руці, викреслюючи ці слова. Прочитавши наново, можна помітити покращення. На додатку, який вміщений нижче, подаємо ті рядки, які вдалось до сьогодні відкрити... На це є добрі докази, щоб ви сміливо викреслювали непотрібні рядки зі своєї Біблії».
Про ці «добрі докази» Ч. Расселл чомусь ніде не згадує. Але не­важко зрозуміти, що викреслювати він казав невигідні для нього рядки. Для досягнення успіху у запланованій справі Расселл не боїться навіть шахрайства. Він, прикриваючись «Синайським Ко­дексом», відкритим Тішендорфом, каже викреслювати багато рядків з Біблії. Ось деякі з них: Мр. 16, 9-20; Лк. 23, 34; Йо. 21, 25; 1 Пет. 2, 5; 2 Пет. 1, 16; Одк. 5, 3-13; Одк. 20, 5.
Коли б Тішендорф жив, то, напевно, викликав би Расселла на дуель, що в свій час було в моді. А найкраще через суд оскаржив би його за неправдомовство. Тішендорф ці рядки взагалі не піддавав сумніву. Не тільки він, але жоден бібліст не сумнівався в їх прав­дивості. А що вже говорити про викреслення зі Святого Письма. Звернемося до тих віршів зі Святого Письма, які Расселл наказав викреслювати.
Пастор Расселл, не розумів, як Ісус Христос міг молитися на хресті за своїх вбивць:
«Ісус же сказав: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роб­лять"» (Лк. 23, 34).
Хто читає Святе Письмо, той зауважив, що в ньому пропущено багато подій з життя Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, апостолів. Тому неважко зрозуміти св. Йоана, котрий писав:
«Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг» (Йо. 21, 25).
Багато з того, що зробив Ісус Христос, а що не було записано, перейшло до Передання - усної науки Католицької Церкви. Расселл був запеклим ворогом церковного Передання. Ось іще один вірш, який за порадою Расселла підлягає викресленню:
«Та ніхто не міг - на небі, ні на землі, ні під землею - розкрити книгу, ні глянути в неї» (Од. 5, 3).
Святий Йоан описує пророчу картину. Божої Книги на Його прес­толі ніхто не може відкрити, окрім Ісуса Христа. Цей текст не до вподоби Ч. Расселлу, адже він був переконаний, що тільки він ро­зуміє Божу таємницю. Перед ним Бог не має жодних таємниць. Представляючи себе «сьомим ангелом», він претендує на вищість щодо апостолів: Йоана, Петра і Павла. Тому «сьомий ангел» викрес­лює невигідні йому вірші.
Тепер ми вже побачили «добрі докази», на підставі яких він каже редагувати текст Святого Письма. Протягом багатьох століть ніхто не дозволив собі змінювати змісту Святого Письма, як Старого так І Нового Завітів. Одначе Ч. Расселл знайшов у собі відвагу на такий крок.
Свідки Єгови не люблять, коли їм згадують про засновника їх організації. Ще за життя Расселл був у великій пошані І славі, а сьогодні про нього цілковито забули. Єдине, що можна почути, що Расселл був тільки людиною. Чому Свідки Єгови не хочуть згаду­вати про Расселла? Напевно через його приватне життя, а також великі помилки, яких він допустився у науці. Тепер панує думка, що буде добре, коли про Ч. Расселла згадуватиметься якнайменше.
Продовж своєї «наукової» діяльності Расселл вишукував попе­редників, котрі також проповідували «правду». Цими проповідни­ками були: Арій, який заперечував Божество Ісуса Христа, Пьер Вальдо, противник сповіді та молитви за душі померлих. Однодум­цями Расселла були Йоан Вікліф, неприхильник Святої Літургії – безкровної Жертви. Расселл також розділяв думку Лютера: «Нехай Бог наповнить вас ненавистю до папи!»
Себе ж Расселл вважав за останнього «мужа провидіння», якому немає рівного. Тільки він правильно навчає правдивої віри. У лис­топаді 1916 р. Ч. Расселл, незважаючи на погіршення стану здоров\'я, виїхав у місійну подорож по Сполучених Штатах. У дорозі йому стало погано, і попри всі старання лікарів у містечку Пампа (штат Техас) 31.Х.1916 р. Ч. Расселл помер.
Останнім його бажанням було, щоб після смерті його одягнули в римську тогу. Важко зрозуміти, чому Расселл забажав цього. Адже він, а також Свідки Єгови, вважають ці довгі шати за фарисейський одяг.
Ще за життя Ч. Расселл вчив, що він не помре як звичайні люди, а переведе своїх співвизнавців живими до «обіцяної землі» (нового світу). Але не судилося цьому статись. Расселл помер, як кожна людина.
Після смерті Ч. Расселла його наступник Ратерфорд писав: «Ве­лич святого Павла є безмірною. Ним Бог скористався, щоб навчити людей правди про спасіння. Після св. Павла було багато рефор­маторів. Коли буде докладно написана історія Церкви, то найближче біля св. Павла у славетній галереї проповідників Євангелія буде ім\'я Ч. Тейза Расселла».
Через місяць після смерті Расселла, офіційний орган секти писав: «Расселл багато зробив для справи Божого Царства, більш за всіх у світі» (Д. Ф. Ратерфорд «Передмова до проповідей Расселла»).
Як багато змінилось за такий короткий проміжок часу. Чомусь сьогодні Свідки Єгови не згадують першого проповідника після св. Павла. Навіть більше, вони соромляться згадувати ім\'я Расселла. Якщо під час розмови хтось згадає про нього, то стараються уник­нути цієї теми. Сьогодні практично ніхто не читає його книжок. Свідки Єгови знають Расселла тільки за прізвищем.
Після смерті Расселла керівником секти стає Франклін Ратер­форд. Він мав юридичну освіту, тому здебільшого його знають як суддю Ратерфорда. Із сектою зустрівся випадково. Одна жінка при­несла до його офісу пакунок книжок і брошур організації. Зміст цих публікацій сподобався йому, тому незабаром він приєднався до сек­ти. Така людина була їм потрібна, адже секта була бідна на членів із вищою освітою. Дещо пізніше Ратерфорда обрали адвокатом секти. Його завданням було захищати в суді членів організації. З цим зав­данням він справлявся досить вміло, тому швидко робив кар\'єру. Після смерті Расселла 6.1.1917 р. Ратерфорда було обрано на посаду керівника секти.
Оскільки правитель Сполучених Штатів має титул президента, то чому не можна надати цього титула найвищому в ієрархії секти? Отже, Ратерфорд стає «президентом» своєї організації.
Під час Першої Світової війни американська влада засуджує Ратерфорда на двадцять років ув\'язнення. Йому інкримінувалось шпи­гунство на користь Німеччини («Золоте століття» 1920 р. с. 166). Але «президент» не був довго у в\'язниці. Після року відбуття покарання його було звільнено на підставі амністії, яка була введена з причини припинення військових дій. В\'язничні стіни він залишає як «му­ченик» за віру.
Ореол слави «президента» росте. Що ж перешкоджає, щоб на­житися? Але як це зробити, щоб не викликати підозри серед визнавців? Тут Ратерфорд використовує «пророцтво». Оскільки Рас­селл пророкував прихід Ісуса Христа на 1874 рік, то чому ж Ратерфорду не можна назначити іншої дати.
Ратерфорд все зважує і проголошує, що в 1925 р. настане кінець старого світу, почнеться «Новий світ». Для цього вже тепер треба готуватись. На початку видимого «тисячолітнього Царства» воскреснуть Пророки і Патріархи Старого Заповіту. Правда тут ви­никає одна трудність. Де будуть жити воскреслі Пророки? Треба швидко вирішити це питання. Непогано було б вибудувати комфор­табельну віллу для прийому таких гостей. Тому незадовго, в найкра­щій із околиць Сан Дієго (Каліфорнія) виростає вілла для Пророків. До того, як воскреснуть Пророки, хтось повинен жити в цьому будинку, щоб пізніше могти їх прийняти. Але немає відповідної лю­дини, якій можна доручити це завдання. Єдиною кандидатурою є пан «президент». Отже, він переходить жити у віллу, використовує для своїх потреб все, що там є, і роз\'їжджає двома автомобілями, які були також призначені для Пророків.
Щоб уникнути правних непорозумінь, реєнтальним актом Ратер­форд стає власником вілли, сплачуючи при цьому «дослідникам» аж... 10 доларів.
Це було занадто велике шахрайство. Тому преса підняла шум, а «Президента» звинуватили у злодійстві. Визнавці залишають ряди організації, вимагаючи повернення внесків. З часом ця історія зати­хає, – друкарні продовжують друкувати брошури, вони успішно про­даються, долари прибувають, а вілла чекає на Патріархів і Пророків. Пан «президент» очікує, чи не видно в далині Мойсея, Давида чи Якова.
Якщо вілла залишиться, то хто знає, чи серед воскреслих про­років, які схочуть там жити, не з\'явиться сам «президент» - «про­рок» Ратерфорд і «сьомий ангел» Расселл. На сьогоднішній день ще жоден із пророків не з\'явився з претензіями на віллу. А тих, хто там сьогодні проживає, запевнюємо, не буде потреби залишати будинку для пророків. Дім Царів в Сан Дієго, де 8.1.1942 р. помер Ратерфорд, було продано в 1946 р. Коли в 1925 р. пророки не воскресли, 5 травня 1930 р. в одному часописі з\'явилась фотог­рафія Ратерфорда на фоні вілли «пророків» у Сан Дієго. Знизу на фотографії намальовано Давида, а збоку вміщено статтю «Жит­ловий будинок у Сан Дієго з усіма найсучаснішими влаштуваннями очікує повернення пророків».
Ось таким чином суддя Ратерфорд став власником сучасної віл­ли. Резиденцію виконано згідно з новим плануванням. Кімнати були чудово обставлені меблями. Напевно, це зробили для доброго відпо­чинку «пророка» Ратерфорда. Біля будинку був насаджений сад. Розмістилися там також гараж з двома автомобілями: Лінкольн і Форд.
Численні зловживання Будинку Царів викрив у 1929 р. віцепрезидент О.Р.Мойле. За це Ратерфорд екскомунікував його та облив брудом. Цю справу розглядав суд, який видав прихильний для Мой­ле вирок: 25 000 дол. відшкодування (Ф. Хросновський «Свідки Єгови», с. 80). Журналісти почали висміювати в пресі організацію. З контрматеріалами виступили Свідки Єгови, представляючи справу вілли у вигідних кольорах, тим самим переконуючи більшість визнавців.
1931 р. вважають переломним для організації. У цьому році «дос­лідники» приймають назву «Свідки Єгови», і усувають всі попередні назви, їх було за такий короткий час чимало. З 1884 р. назву «Това­риство Сіонської Башти», в 1909 р. змінюють на «Товариство Трибу­ни Народів». У 1913 р. прийняли назву «Міжнародне Товариство Дос­лідників Святого Письма». У 1931 р. На з\'їзді в Колумбус (штат Огайо) Франклін Ратерфорд назвав свою організацію «Свідки Єгови».
Нова назва є влучно вибраною для їх організації. Вважають себе за Божих свідків. Забули напевно, що Святе Письмо говорить:
«Коли хто думає, що він є щось, бувши нічим, - обманює себе самого» (Гл. 6, 3).
Суддя Ратерфорд був кращим за свого попередника Расселла письменником. Він розгорнув небувало велику пропаганду своєї сек­ти. За два роки перед смертю стверджував, що протягом останніх двадцяти років написав 99 книжок і брошур. Його письменницька діяльність притемнила славу Ч. Расселла так, що з часом про нього цілком забули. Першою солідною книжкою Ратерфорда була «Арфа Божа», яку вже вилучили з обігу. Окрім влучного пера мав ора­торський талант. Свої проповіді записав на 100000 платівок.
Ратерфорд старався приховати перед світом деталі свого при­ватного життя, уникав публічних виступів. В останні роки життя його можна було побачити тільки на щорічних з\'їздах секти. Але під час цих зібрань до нього було дуже важко доступитися. Його дру­жина не брала активної участі в діяльності секти. Син дещо ціка­вився, хоча завжди був у тіні.
Під час перебування в Нью Джерсі, трибуна, з якої Ратерфорд виголошував промову, була за його наказом оточена кулеметами. Це мотивувалось обороною «перед римо-католицькою єрархією». Іншим разом у Детройті він наказав розмістити варту на даху приміщення, де відбувалось зібрання. Завданням варти було слідкувати за літа­ками, які пролітали. Ратерфорд вважав, що його опоненти скинуть бомбу (Ф. Хросновський «Свідки Єгови», с. 79).
Наука Свідків Єгови вчила, що у 1925 р. помре останній із членів секти, який належатиме до 144 000 вибраних. Правда Ратерфорд в 1925 р. перевіряє цифри, і офіційно оголошує, що до згаданого числа бракує 50 000 членів. Вони є на землі і, очевидно, вже є в рядах Свід­ків Єгови. Деякі з них переконані, що входять до цього грона виб­раних. Серед тих, хто бере участь в «пам\'ятній вечері», яка символі­зує Тайну Вечерю, небагато наважуються споживати хліб і вино. Ад­же хто споживає хліб і вино під час «пам\'ятної вечері», відчуває себе гідним належати до вибраного грона. Наприклад, у 1951 р. на 624 000 Свідків Єгови тільки 22 000 споживали хліб і вино. Щороку чисель­но зростає кількість вибраних.
Сьогодні можна почути: що цей, або інший Свідок Єгови нале­жить до вибраних. Щоправда, існує занепокоєння, чи не переросте ця кількість число 144 000. Може теперішній президент Фредерік В. Франз перевірить обрахунки своїх попередників. Може вони до­пустили якусь математичну помилку? Вираховував Расселл, пере­віряв Ратерфорд і Кнорр, тоді чому б не переконатися у цих під­рахунках Віллі Франзу.
Ратерфорд помер 8 січня 1942 р. на своїй віллі в Сан Дієго, так і не дочекався пророків. Сектанти виконали останнє його бажання, поховали його недалеко від ВеИІ Згауіп. За декілька місяців його тлінні останки перенесли на цвинтар Свідків Єгови, що знаходиться у Россвіллі.
Після смерті Ратерфорда 13 січня 1942 р., керівником організації було одноголосно обрано Натана Гомера Кнорра. Новий президент народився в 1905 р. у штаті Пенсильванія. Коли йому виповнилося шістнадцять років, вступив до організації. Через два роки отримує номінацію на проповідника. Швидко просунувся в кар\'єрі, віддаючи все для секти. Важко сказати, чи пан Кнорр щось писав, адже після смерті Ратерфорда всі публікації почали виходити анонімно. Проте достовірно відомо, що за його часів Свідки Єгови також «прора­хували». Вони запевняли, що у 1975 р. настане Армагедон - тобто буде це остання боротьба Бога з цим світом. У 1975 р. Бог переможе в цій боротьбі всі панівні класи цього світу, - так вчили Свідки Єгови. Вони також переконували, що в цій боротьбі загинуть всі, окрім Свідків Єгови.
1975 р. вже давно минув, а пророкованого сектантами Армагедону не було. Про це писала брошура Свідків Єгови «Пробудіться» у пер­шому номері (без зазначення року видання). Ця брошура вийшла у світ в 1968 або 1969 р. У підрахунках вміщених на с. 13 зазначалось, що до 1975 р. залишилось 6 років. Дальше, на с. 14 брошура пише, що у 1975 р. закінчується 6000 років існування людства, тому Армагедон припадає на 1975 рік. Для більшого переконання подавались навіть докази зі Святого Письма про прихід Армагедону.
Сьогодні вже минає 20 років після 1975 р. Вісімнадцятого кінця світу згідно з наукою Свідків Єгови як не було, так і немає. Подібно як 1874, 1914 або 1925 рр., так само й 1975 р. були нічим іншим, як «промиванням мозку».
Свідки Єгови наважуються казати, що на 1975 р. Армагедону не пророкували. Замість того, щоб зробити висновок із фальшивих пророкувань, займаються явною брехнею. Щоб їм це довести, багато не треба. Варто лише зачитувати згадану брошуру «Пробудіться». Пан Кнорр помер 8 червня 1977 р. Черговим президентом було обра­но Фредеріка Віллі Франза.
Франз помер 24.ХП.1992 р. Наступним президентом секти було обрано Мільтона Геншеля.
ВІРА НЕНАВИСТІ
Основним завданням керівників організації Свідків Єгови є виро­бити у своїх визнавців неприязнь до інших віровизнань. Найбільшою перешкодою, найбільшою барикадою при будівництві «нового світу» в очах Свідків Єгови є Католицька Церква. Тому нерідко вони ви­сміюють обряди та духовенство Католицької Церкви. Застосовують для цього найрізноманітніші методи.
Більше всього Свідки Єгови люблять плітки. Достатньо, щоб хтось сказав будь-що на священика, монахиню чи монаха, як Свідки Єгови відразу приймають цю плітку за правду. А коли хтось вміло зверне увагу сектантові, тоді це вважають за наклеп та пересліду­вання їх організації.
Під час однієї розмови ми почули, як в одному монастирі монахи­ня народила сина, як один священик приводив до своєї квартири жінок, а інший приходив додому п\'яний у товаристві дівчат. Ще інший священик обклеїв стіни в своїй кімнаті фотографіями з пор­нографічного журналу і т.п.
Хоча ми живемо у цьому районі, де мали б відбуватися ці події, проте чуємо про них лише від Свідків Єгови. На подібні вигадки навіть немає сенсу відповідати, оскільки це є безпідставні плітки. Якщо ж навіть хтось із священиків щось подібне вчинить, то це ще не є підставою стверджувати, що наука Церкви є поганою. Хіба мож­на однією міркою міряти всіх священиків? Коли кравець зіпсує тка­нину, то це не значить, що треба зачинити всі майстерні. Якщо так, тоді всі повинні ходити без одягу. Якщо пекар зіпсує тісто, то треба зачинити всі пекарні? Нехай тоді люди гинуть від голоду, бо один чи другий пекар не вміє випекти хліб.
Серед дванадцяти апостолів, яких вибрав Ісус Христос, знайшов­ся один зрадник, інший зрікся Ісуса, декількох апостолів Ісус застав сплячими в найкритичніший для Нього час. Чи у цьому випадку Ісус мав зректись свого післанництва та встановлення свого священства? Знаємо, що всі апостоли, за винятком Юди, стали святими. Попри свої недосконалості та падіння, вони проповідували правдиву науку. Правда Свідки Єгови є твердо переконані, що вони є безгрішними, хоча дійсність є далеко іншою. Ось що ми почули від людини, котра десять років була ревним проповідником науки Свідків Єгови: «Свід­ки Єгови є переконані і часто це повторюють, що кожний Свідок Єгови, хоч би і вийшов із лав організації, ніколи вже не повернеться до Католицької Церкви. Швидше всього залишиться атеїстом. Вони переконані, що накинута ними ненависть до Католицької Церкви, священиків і папи не дозволить бувшим їх членам повернутися в лоно Церкви».
Однак сестра сказала дещо інше: «Нас запросив до себе "старший брат". Я прийшла із сестрою пунктуально. Мене вразила гостинність брата, тому нічого поганого я не запідозрила. Коли сестра почала грати на піаніно, "брат" запросив мене до іншої кімнати. Я пішла за ним. В спальні схопив мене і примусив "поцілувати". Потім розка­зував, що зі своєю дружиною не може жити з певних причин, і пообі­цяв одружитись у "новім світі" тільки зі мною».
Пізніше все це стало відомим, а «кришталевий критикант» като­лицьких священиків пояснював перед цілим збором, що хотів тільки випробувати, чи ця «сестра» є сильною духом. Його звичайно виправ­дали, а вирок звучав так: «Що ж, всі ми є слабкими».
У своїй брошурі «Переконуйтесь у всьому», у II частині на с. 173 Свідки Єгови пишуть, що християни, так само, як Свідки Єгови, не зобов\'язані дотримуватись жодної із десяти Заповідей Божих.
Значить заповідей не треба. Вони мають повну досконалість і не грішать. Тоді цілком закономірно, що коли Свідок Єгови переступає дев\'яту заповідь, то цілком не грішить, а тільки випробовує чи його «партнерка» є сильна духом.
Під час розмови зі Свідками Єгови, можна почути, як вони при­рівнюють Католицьку Церкву і папу римського до апокаліптичного звіра. Про це неодноразово пишуть у своїх брошурах.
Свідки Єгови вірять у силу впоєної ненависті, тому сміливо по­ширюють нісенітниці про священиків. При цьому забувають, що до тих, хто поширює плітки та обмовства, Святе Письмо говорить:
«Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? Лице­міре! Вийми спершу зі свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку» (Мт. 7, 1-5).
«Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш; ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять. Чи думаєш про те, о чоловіче, -який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, - що ти суду Божого уникнеш?» (Рим. 2, 1-3).
«Один лише законодавець і суддя, який може спасти і погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?» (Як. 4, 12). 200
«Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві й досі» (1 Йо. 2, 9).
«Кожен, хто ненавидить брата свого, — душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому пере­бувало б» (1 Йо. З, 15).
«Коли хтось каже: "Я люблю Бога", а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить» (1 Йо. 4, 20).
Хіба правдивий ісповідник Христової науки різниться тим, що сіє ненависть, коли Ісус вчить любити навіть своїх ворогів? Ісус Хрис-тос навіть молився за своїх вбивць:
««.Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23, 34).
Ненависть Свідків Єгови до Католицької Церкви є безмежною. Прослідкуймо як свідомо вони збаламучують людей. Коли христия­ни збираються при спільному столі під час Свят-Вечора, чи разом снідають у день Христового Воскресіння - відразу ж потрапляють під обстріл Свідків Єгови. Ділячись посвяченою просфорою чи яйцем, примирюються посварені родичі, сусіди, прощають один одному провини в ім\'я народженого чи воскреслого Ісуса. Натомість, Свідки Єгови вчать, що все посвячене є «ідольською нечистотою»
(Діян. 15, 20).
Вони вважають, що таке споживання їжі є спільністю з дияво­лом. Треба живитись зі столу Єгови, а цією поживою є «пожива на слушний час». Про це також вчить «Вартова Башта» та численні брошури. Себе прирівнюють до Лазаря із притчі Ісуса, а католиків до багача, на столі якого було багато страв.
Коли Свідків Єгови запитати про їх історію, то можна помітити, що вони не зовсім охоче торкаються цієї теми. Стараються запо-морочити голову чимось іншим, щоб тільки не зачіпати їх історії. Правда, дуже охоче люблять говорити про історію Католицької Церкви, перелистуючи всі чорні сторінки. Не шкодують вони чор­нила, щоб притемнити білі сторінки історії. Щодо історії організації Свідків Єгови, ми почули таку відповідь: «Першим Свідком Єгови був Авель. Братовбивча кров та мучеництво за віру зродили першого
Свідка Єгови».
Цими словами вони намагаються приховати своє «расселлівське» походження. Знаємо, що назва «Свідки Єгови» виникла у 1931 р. Тоді варто запитати, як Авель міг бути Свідком Єгови, або дослідником Біблії, коли Святого Письма ще не було? Недоречно називати Авеля мучеником за віру, оскільки він був жертвою заздрощів свого брата, про що, зрештою, говорить Святе Письмо:
«А не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його - спра­ведливі» (1 Йо. З, 12).
Під час дискусій із Свідками Єгови на тему їх історії, кажемо, що знаємо історію Авеля, патріархів і пророків. Знаємо також історію Ісуса Христа і апостолів, як і історію Католицької Церкви. Лише просимо про висвітлення історії Свідків Єгови від апостольських часів, адже від часів Рассела вона нам є знаною.
На це запитання ще не відповів ніхто із Свідків Єгови. Найчас­тіше відповідають, що Свідками Єгови після апостолів були ті хрис­тияни, котрих переслідувала Католицька Церква в перші століття. Пізніше Свідками Єгови були такі реформатори як: Вальдо (у 1176 р. заснував свою секту), Гусс (1369-1415 рр.), а також Лютер (1483-1546 рр.). Саме вони проповідували правдиву науку.
Ми запитали одного із співрозмовників, чому він не є визнавцем лютеранства, оскільки згідно його слів ця наука є правдивою? Чому всі ці реформатори проповідували кожний іншу науку, створюючи при цьому різні віровизнання? Відповів нам, що кожний реформатор проповідував правду властиву своєму часу. Хіба це можна прийняти за історію Божої Церкви? Хіба ми не бачимо великих столітніх пус­ток у проповідуванні Христової Євангелії, коли залишаємо осторонь Католицьку Церкву?
Ісус запевняв нас, що в історії Його Церкви не буде жодних перерв:
«...Збудую мою Церкву й що ПЕКЕЛЬНІ ВОРОТА її НЕ ПОДОЛАЮТЬ» (Мт. 16, 18).
«...Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20).
Ми неодноразово повторюємо Свідкам Єгови, що їх історія бере свій початок від часів Расселла, а протягом дев\'ятнадцяти століть про «дослідників», або «Свідків Єгови», ніхто й не чув. Сектанти відповідають, що назву «Свідки» часто згадує Святе Письмо. «Свід­ками були пророки, Ісус Христос, апостоли і євангелисти. А де є написано, що треба бути католиком», - запитують з усмішкою Свід­ки Єгови. Святе Письмо жодного разу не згадує цього слова.
Якщо Свідки Єгови є настільки переконаними у правдивості своєї назви, тоді чому «сьомий ангел» - Расселл не знайшов цієї назви в Біблії і помер, не знаючи, що є Свідком Єгови. Лише Ратерфорд через п\'ятнадцять років після його смерті усвідомив собі, що ця назва є властивішою для його визнавців від назви, яку їм дав його попередник.
Ісус Христос є більшим від Свідка, Він є Богом - Сотворителем всього видимого і невидимого.
Апостоли і Євангелисти були Божими свідками, оскільки пере­буваючи з Богом - Ісусом Христом, бачачи Його чуда, які чинив, мали моральне право свідчити про нього. Вони на власні очі бачили Його силу і Божество. Вони були свідками смерті, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа.
Про що можуть сьогодні свідчити Свідки Єгови, що вони бачили? Якщо ж нічого не бачили, вважаючи себе за свідків, тоді вони є фальшивими свідками. Подібно є в суді, коли свідок, який нічого не бачив, вважає себе за свідка, а насправді є фальшивим свідком. Про таких Святе Письмо говорить:
«Господь же відказав мені: "Неправду ті пророки пророкують моїм їм\' ям. Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них. Оманливі видіння, марні віщування та пусті мрії серця свого - ось що вони вам пророкують. Тим то так говорить Господь: Пророки, що пророкують моїм ім\' ям, - я не посилав їх! - і що говорять: Ні меч, ні голод не спаде на цю землю, — від меча та голоду погинуть вони, оті пророки!" » (Євр. 14, 14-15).
Ці слова зрозумів Ратерфорд і сказав у своєму серці: «Я є Свідком Єгови». Від цього часу визнавці цієї секти повторюють: «Ми є Свід­ками Єгови». Самовільне присвоєння титулу не дає права ним ко­ристуватись.
«Злий дух озвався до них, кажучи: Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж хто такі?» (Дії. 19, 15).
Грецьке слово «католікос» означає «соборний», «вселенський». Патріархи і пророки не були католиками, оскільки випереджали Ісуса, пророкували про Нього і очікували Його приходу.
Постання вселенської віри, тобто католицької, бере свій початок від приходу Ісуса Христа. Він заснував Церкву і наказав пропові­дувати Його Євангеліє по всьому світу, серед юдеїв і поган. Апос­толи і євангелисти сумлінно виконали це завдання.
Протягом двохтисячолітньої історії Католицької Церкви були люди, які засновували різного роду спільноти і секти. Серед них такі як Арій, П\'єр Вальдо, Йоан Вікліф, Мартин Лютер, а дещо пізніше - Чарльз Расселл. Цими прізвищами не закінчується список
реформаторів. Ісус сказав: Мене переслідували і вас переслідува­тимуть. Слова Ісуса є актуальними протягом всіх століть і будуть такими аж до кінця віку.
Для кожної людини її біографія є історією, і немає людини без історії. Так само кожне об\'єднання, кожна організація мають свою історію. А що тоді говорити про Церкву, якою вважають себе Свідки Єгови, якщо беруть свій початок від різних реформаторів, які висту­пали проти Католицької Церкви.
Звичайно, не може мати історії те, що не існувало в часі. Тому не дивно, що Свідки Єгови не мають історії в тому часі, в якому вони ще не існували.
Знаємо, коли народився засновник цієї організації Ч. Т. Расселл: у 1852 р. У 1879 р. - заснував свою організацію, і від цього часу по­чинається історія «Дослідників Біблії» - сьогоднішніх «Свідків Єгови».
Бачимо, що засновником організації Свідків Єгови не є Єдинородний Божий Син, а людина - Чарльз Тейза Расселл.
Ісус Христос заснував свою Церкву тут, на землі. Він запевнив нас, що Церква буде існувати протягом всіх століть: «...Пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 18).
Христова Церква завжди є під Його опікою, і буде аж до кінця світу (Мф. 10, 21). Доказом цього є те, що Церква існує від початку, аж по сьогоднішній день.
Католицька Церква може сміливо свідчити на підставі історич­них фактів про свого засновника Ісуса Христа. Цю історію можна перевірити в енциклопедіях. Ісус Христос вибрав серед апостолів голову своєї Церкви на землі - святого Петра (Йо. 21, 15-17).
Після св. Петра керували Церквою в І ст.: св. Ліній, св. Клет, св. Климентій і св. Еварист (97-105). У II столітті було дев\'ять пап, а під кінець цього ж століття папою був св. Віктор (189-199). П\'ятнадцять пап було в Ш столітті і закінчує це століття св. Маркелій (296-304). У IV ст. було десять пап і під кінець цього століття Апостольською Столицею керував св. Анастазій (399-401). Сьогодні ми вже маємо двісті шістдесят четвертого папу, ним є слов\'янин, Йоан Павло II . Визнавці Католицької Церкви можуть сміливо говорити про прав­дивість існування своєї Церкви, засновником якої є Ісус Христос.
Свідки Єгови знають, що Расселл був «дослідником» Святого Письма, після нього Ратерфорд, Кнорр, а сьогодні Франз. Вони знають про це і можуть розповісти цю історію. Якщо так, тоді XIX століть Божа Церква (за яку вважають себе Свідки Єгови) не мала своєї історії? Історія реформаторів є закороткою, щоб заповнити нею 19-столітній простір!
Свідки Єгови вчать, що Головою Церкви є Ісус Христос, тому не треба на землі жодного папи. Тоді чому вони вважають за земних керівників своєї організації Расселя, Ратерфорда, Кнорра і Франза, для чого вони їм потрібні?
Смішним є закид сектантів, що Католицька Церква починається від часів Константина Великого ( IV ст.), тобто від 325 р.
Дійсно, це смішно, хоча б тому, що всі знають (і Свідки Єгови також), що головою Католицької Церкви НА ЗЕМЛІ є папа. До 325 р. на Апостольськім Престолі було їх 33, а в 325 р. папою був св. Сильвестр І (314-335).
Виходить, що історія Церкви почалась від Константина Вели­кого. Що ж тоді робили папи, які були до цього?

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2