Apologet

Свідки Єгови заперечують цю Тайну тільки тому, що слово «Євхаристія» не зустрічається у Святому Письмі.
Новий Завіт також не вміщує слова «Вартова Башта», яку Свідки Єгови вважають за свою духовну їжу. Не хвилює їх те, що Ісус Хрис­тос ніколи не скористався словом «Вартова Башта». Вони відки­дають правдиву поживу душі, присутність Христа Господа під вида­ми Хліба і Вина в цій Найсвятішій Тайні. Ісус віддає себе на поживу наших душ у Святому Причасті, пригадуючи тим самим в час Літур­гії хресну Жертву. Цю тайну Свідки Єгови вперто заперечують вик­лючно тому, що на її означення Церква вжила слово «Євхаристія».
Євхаристія – це ніщо інше як правдиве Тіло і Кров Господа Ісуса Христа. Він заповів її встановлення відразу ж після чудотворного помноження хлібів:
«Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку ж дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував» (Йо. 6, 27).
«"Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що я дам, це - ТІЛО МОЄ ЗА ЖИТТЯ СВІ­ТУ». Отож юдеї заходилися сперечатися між собою, кажучи: "Як отой може нам своє тіло дати їсти?"» (По. 6, 51—52).
Ісус Христос встановив цю Тайну на Тайній Вечері:
«Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: "Беріть, їжте: ЦЕ МОЄ ТІЛО". Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: "ПИЙТЕ з неї всі, БО ЦЕ КРОВ МОЯ (НОВОГО) ЗАВІТУ, яка за багатьох проливається на відпу­щення гріхів" » (Мф. 26, 26-28).
Замінивши хліб і вино в Тіло і Кров свою, Христос Господь на­казав споживати їх під загрозою втрати спасіння:
«А Ісус їм: "Істинно, істинно говорю вам: Якщо НЕ СПОЖИ­ВАТИМЕТЕ ТІЛО ЧОЛОВІЧОГО СИНА Й НЕ ПИТИМЕТЕ ЙОГО КРОВ, НЕ МАТИМЕТЕ ЖИТТЯ В СОБІ. ХТО ТІЛО МОЄ ЇСТЬ І КРОВ МОЮ П\'Є, ТОЙ ЖИВЕ ЖИТТЯМ ВІЧНИМ"» (Йо. 6, 53-54).
Не тільки апостоли мають споживати Тіло Господнє і пити Його Кров, але всі, хто має вічне життя. Це є вимогою для кожного ві­руючого християнина.
Саме так розуміли Христові слова апостоли, коли годували лю­дей хлібом, який Ісус помножив (Мр. 6, 35-44). Подібно робили після Його смерті, роздаючи вірним Хліб, перемінений їхніми руками в час Літургії силою Бога у Тіло і Найсвятішу Кров Христову:
«Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ. Вони постійно перебували в апос­тольській науці та спільності, НА ЛАМАННІ ХЛІБА Й МОЛИТ­ВАХ» (Діян. 2, 41-42).
Вже св. Павло радить всім приймати Святе Причастя:
«Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб і, віддавши подяку, розламав і сказав: "Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спо­мин". Так само й чашу по вечері, кажучи: "Ця чаша - Новий Завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спо­мин" »(1 Кр. 11,23-29).
Святе Письмо говорить нам, що християни, починаючи від пер­ших століть, споживали Євхаристію, тобто Тіло і Кров Господню.
Свідки Єгови твердять, що не йдеться про споживання правди­вого Його Тіла і Крові, а цією духовною їжею є слово Боже. В ролі годувальниці виступає «Вартова Башта», даючи Свідкам Єгови їжу На вічне життя. Але це тільки думки редакторів «Вартової Башти» і Тих, хто сліпо їм вірить. Хоча Святе Письмо й говорить, що не хлі­бом єдиним житиме людина, а кожним словом, що виходить з Божих уст, але не згадує про вічне життя людини із Божого слова.
Знаю, що Господь Ісус Христос завжди спирав свою науку на живому прикладі. Тому євангелист подає таку важливу деталь:
«Ісус побачив силу народу - і змилосердився над ни­ми, бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало» (Мр. 6, 34).
Ісусі промовляв до народу, насичуючи його Божим словом. Але чи зупинився тільки на цій поживі? Ось про що говорить наступний вірш:
«А була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть ”місце самотнє тут, та й час уже пізній. Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось з\'їс­ти"» (її. 6, 35-36).
Що вбив Ісус? Чи може сказав, що «не самим хлібом живе лю­дина»? Нічого подібного, оскільки далі читаємо:
«А у відповідь їм промовив: "Дайте ви їм їсти..." Узяв він п\'ять хлібів і дві рибини й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став давати учням, щоб клали перед тими... І їли всі - й наситились... Тих ж, що їли хліби, було п\'ять тисяч чоловік!» (Мр. 6,11; 42-44).
Наситивши їх, Ісус Христос відійшов на другий берег моря. Дальше Святе Письмо говорить, що за деякий час люди почали Його шукати знайшли Ісуса, Він їм сказав:
«Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бат, а тому, що хліб їли та й наситилися. Працюйте не на ту їжу, ш проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, -у ж дасть вам Син Чоловічий..." "Я хліб живий, що з неба зійшов. Хто цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, й - тіло моє за життя світу..." А Ісус їм: "Істинно, істин­но говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питима його Кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і хто мою п\'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його остання дня. БО ТІЛО МОЄ - ЇЖА ПРАВДИВА, і КРОВ МОЯ - ПРАВДИ НАПІЙ. Хто споживає тіла моє і кров мою п\'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем яву, так і той хто споживає мене, житиме мною"» (Йо. 6, 1-27; 51-58).
Бачите як Ісус підкреслює, що правдивою їжею є Його Тіло. Тайну Євхаристії Христос Господь заповів словами:
«Споживайте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку ж дасть вам Син Чоловічий» (Йо. 6, 27).
Ці слова Ісус промовив після чудесного помноження хліба. Істот­ним є те, що помноження відбулося в час проповідування науки, тоб­то в час несення Божого слова. Слова «їжу... яку ж ДАСТЬ ВАМ Син Чоловічий» - у цьому вірші виступають у майбутньому часі (Йо. 6, 27).
Отже, як знаємо, під час Останньої Вечері Ісус Христос дав нам цю життєдайну їжу, перемінюючи хліб у Своє Тіло і вино у свою Кров (Мф. 26, 26-28).
На ці достатньо переконливі аргументи Свідки Єгови відпові­дають цитатою з «Вартової Башти», що слова «це моє» не варто приймати в розумінні «є» Тілом Христовим, а «означає», їх зовсім не хвилює те, що Ісус Христос однозначно сказав: «Це моє тіло», під­твердивши цим правдиву присутність свого тіла.
Не є це жодним символом, ані не вжито це в переносному зна­ченні. Присутність Тіла Христового під видом хліба є реальністю, недоступною людському розумові таємницею. Подібно як Бога не­можливо збагнути і дослідити нашим розумом:
«О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбаг­ненні його постанови і недослідимі його дороги! Хто бо коли зро­зумів думку Господню? Хто був його дорадником?» (Рим. 11, 33-34).
Ця реальність є доступною тільки для серця, котре живе вірою, і розуму, випробуваного правдивою покорою.
Свідки Єгови стараються розумом збагнути таємницю, яку слід прийняти вірою. Забувають, що людський розум є обмежений. Важ­ко зрозуміти те, чого неможливо побачити. Так Свідки Єгови відки­дають присутність Ісуса Христа в Найсвятішій Тайні. Відкидають, хоча Святе Письмо так виразно повчає:
«Віра є запорукою того, чого сподіваємося – доказ речей неви­димих» (Єв. 11,1).
Вони намагаються зраціоналізувати таку істотну правду, стверд­жуючи, що апостоли не могли прийняти правдивого Тіла і Крові, коли Ісус був ще разом з ними?
Подібний закид спрямовували до Христа маловіри, як і сьогодні Свідки Єгови закидають Церкві. Відлуння цього закиду підхопила «Вартова Башта». Саме його знаходимо у словах жидів:
«Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: "Як отой може нам своє тіло дати їсти?"... "Жорстока ця мова! Хто може її слухати?" » (Йо. 6, 52; 60).
Що відповів Ісус Христос на це нерозумне запитання?
Чому не пояснив як «Вартова Башта», що слова «це є» - треба розуміти як. «означає»? Ісус бачив, як люди відходять від Нього. Навіть апостолів запитував, чи і вони хочуть відійти. І не пояснює, що той хліб, про який говорить, «означає» Його тіло, але наполег­ливо і неодноразово повторює нам:
«Я - ХЛІБ ЖИВИЙ... ХТО ТІЛО МОЄ ЇСТЬ І КРОВ МОЮ П\'Є... Бо тіло моє - ЇЖА ПРАВДИВА, а кров моя - ПРАВДИВИЙ НАПІЙ... Хто ЦЕЙ ХЛІБ СПОЖИВАТИМЕ, той повіки житиме» (Йо. 6, 51-58).
Мою - значить цілу істоту, а не тільки слово. Результатом цього яскравого вияснення буде те, що багато його учнів відійшло (Йо. 6, 61-68). Залишились ті, які, добре не зрозумівши, увірували Ісусові. До них Він промовив: «Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова, що їх я вимовив до вас, вони й життя» (Йо. 6, 63).
Апостоли вірили словам, якими воскрешали померлих, втихо­мирювали бурю, помножували хліб і перемінювали воду у вино. Ці слова також мають силу перемінити хліб і вино в Його Тіло і Найсвятішу Кров.
Варто погодитись з цими аргументами із Святого Письма, аніж слухати недовірків. Хіба не вони кричали до Пилата: «Геть, Геть! Розіпни його!» (Йо. 19, 15).
Але для чого здібності редакторів «Вартової Башти»? Вони знайшли слова, які також сказав Ісус. Те, що ця цитата не має жод­ного відношення до Євхаристії, цим Свідки Єгови не переймаються. Для них істотним є віднайдення якоїсь зачіпки. Євангеліє, подаючи притчу про сівбу, говорить:
« "Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край до­роги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упа­ло на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила, врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вроди­ло". Кажучи це, Ісус голосно мовив: "Хто має вуха слухати, нехай слухає". Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: "Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли. Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися..." » (Лк. 8, 5—12).
Тож одначе знайшли! Це вже не є слова маловірів, - пояснюють Свідки Єгови, - а слова, котрі сказав Ісус Хритос. Приваблює їх в цій цитаті те, що Ісус вжив слова «ЦЕ ті». Подібне Він сказав і на Остан­ній Вечері: «Це є Тіло моє». Слово «ЦЕ...», згідно із думкою Свідків Єгови, тільки частково означає якусь дійсніть, не даючи повного окреслення. Тому Ісус Христос мав на увазі підкреслити не дійс­ність, а тільки символ.
Не можуть Свідки Єгови відрізнити притчі від реальності. Зерно в цьому варіанті тільки символізує слово. Відповідаючи апостолам, Ісус сказав: «Ось що ЗНАЧИТЬ оця притча...» (Лк. 8, 11). І Слушним є вжите на початку вияснення притчі слово ЗНАЧИТЬ. Отже, зерно не є словом, а значить (символізує)...
Не треба змішувати притч з реальністю. Коли Ісус встановлював Найсвятішу Тайну, то не користувався притчами, але чітко підкрес­лював, що правдивою їжею є Тіло, яке дасть Син Чоловічий.
Застановившись, жодна людина не може не визнати цього, про що свідчить Святе Письмо. Вірує у Христові слова, що Він своїм Божим словом перемінив хліб і вино в Тіло і Кров.
Віруючий християнин не буде робити закидів, як маловірні жиди, а буде з великою вдячністю користати з цього великого скарбу і якнайчастіше споживати Хліб, «що з неба сходить» (Йо. 6, 50).
СХОДИТЬ... тобто не один раз зійшов у першому столітті після народження Христа, а СХОДИТЬ ЩОДЕННО під час Святої Літур­гії. Вона є безкровною згадкою кривавої жертви Христа:
«Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п\'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде» (1 Кр. 11, 26).
Найважливішим моментом святої Літургії є пересуществлення, тобто сходження на Престіл, Христа (Йо. 6, 50), котрий словами священика жертвує Самого Себе за відпущення наших гріхів. Це Ісус Христос через священика промовляє слова:
«Беріть, їжте: це моє тіло... Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту...» (Мф. 26, 26-28).
Вже немає хліба - є тільки Тіло, як і немає вина, - а є Кров. Христос Господь приходить до нас, щоб ми мали в собі Боже життя. Прийняття Пресвятої Євхаристії практикували вже перші хрис­тияни, про що дізнаємось із Біблії:
«Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді ЇСТЬ ЦЕЙ ХЛІБ І П\'Є ЦЮ ЧАШУ... Як хтось голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд» (1 Кр. 11, 28; 34).
Не можна пояснювати цей вірш так, що люди збирались для спільного споживання їжі, як це розуміють Свідки Єгови. Апостол Павло зосереджує нашу увагу на тому, що їсти треба удома, а спіль­но зібравшись маємо споживати Тіло і Кров Господню в Тайні Євха­ристії. Так робили перші християни, приймали Святе Причастя пере­буваючи в єдності з Христом.
Свідки Єгови, як ми вже знаємо, виробили свою концепцію Євха­ристії. Отож вони вважають, що згадувати Господню Вечерю (сим­волічне прийняття Євхаристії) треба один раз протягом року. І як правило підкріплюють це віршем із Святого Письма:
«Це моє тіло, воно за вас дається. Це робіть на мій спо­мин» (1 Кр. 11, 24).
Якщо «на спомин» - значить раз в році. Вони не звертають уваги на те, що наступний вірш говорить:
«Так само й чашу по вечері, кажучи: "Ця чаша — Новий Завіт у моїй крові. Робіть ЦЕ КОЖНИЙ РАЗ, КОЛИ БУДЕТЕ ПИТИ, на мій спомин". Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п\'єте цю чашу, ЗВІ­ЩАЄТЕ СМЕРТЬ ГОСПОДНЮ, АЖ ДОКИ ВІН НЕ ПРИЙДЕ» (1 Кр. 11, 25-26).
Тому Свята Літургія, яка відправляється у Церкві, є безкровною Жертвою, під час якої приймаємо Євхаристію - Тіло і Кров Хрис­тову. Апостоли сходились не тільки раз у рік на споживання хліба -Євхаристії. У Діяннях апостолів читаємо:
«Ті ж, що прийняли його слово, охрестились, і ТОГО ДНЯ до них пристало яких три тисячі душ. Вони постійно перебували в апоспольській науці та спільності, НА ЛАМАННІ ХЛІБА й молитвах» (Діян. 2, 41-42).
Святе Письмо виразно говорить, що ті, хто охрестився, не чекали, соли надійде день пам\'яті (річниця Тайної Вечері), а приймали Євха-шстію відразу ж після схрещення. Трохи далі читаємо:
«...Щодня вони однодушна перебували у храмі, ламали по домах хліб...» (Діян. 2, 46).
Інші рядки Діянь апостолів подають, що св. Павло також часто Іриймав Святе Причастя, а не раз у рік, як стверджують Свідки Єгови.
«Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді; ми ж відплили від Филипів після днів Опрісноків і за п\'ять день прибули до них у Троаду, де ми сім день перебули. А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув бесіду до півночі» (Діян. 20, 5-7).
Святий Павло виїхав від Филиппів, де було ламання хліба, після свята Опрісноків. Через п\'ять днів прибув до Троади, де перебував сім днів. Першого ж дня після шабату зійшлись на ламання хліба. Отже, минуло всього декілька днів після Пасхи (Опрісноків), як св. Павло споживав з іншими Христове Тіло.
Ось, як відбувають день Тайної Вечері Свідки Єгови. Збираються раз на рік 14 дня Ніссан (квітня) ввечері. Сідають за столом, на якому приготовано неквашений хліб і вино. Старший зібрання бере хліб і вино, подаючи цей символ учасникам вечері. При цьому зауважує, що спожити його може тільки той, хто почуває себе гідним бути від­несеним до числа вибраних ста сорока чотирьох тисяч. Не багато учасників відчувають в своєму сумлінні таку гідність. Тому, пот­римавши деякий час хліб і вино, багато з них віддають чашу іншому братові чи сестрі. Коли символ, перейшовши через всіх зібраних залишився недіткненим, то після двадцять четвертої години перестає бути символом Господнього тіла і залишається господареві будинку. Якщо хтось із Свідків Єгови відважиться спожити цей символ, то зачисляється до небесних істот, а згідно з Одкровенням св. Йоана, до числа «дівичів».
Свідки Єгови під час розмови постійно запитують, як може Бог перебувати в Церкві, коли вона як будинок є створена людськими руками. Звичайно, в Діяннях апостолів чигаємо, що Бог не перебуває у церквах створених людськими руками (Діян. 17, 24).
Християни знають, що місцем, де живе БОГ, є небо. Про це гово­рить Святе Письмо:
«Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на не­бі» (2 Кор.5, 1).
«В домі Отця мого багато осель» .
«Так говорить Господь; "Небо - мій престол, а земля - мій під­ніжок"» (Іс. 66, 1).
Цими словами Свідки Єгови уподібнюються фарисеям. Разом з ними роблять закид самому Ісусу Христу, намагаючись тим самим заперечити Його науку:
«Сліпі!... І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому» (Мф. 23, 19-21).
Фарисеї розуміли Христові слова, знаючи що в Єрусалимській святині живе Бог. Але ця святиня мала бути знищена, що і сталось. Так вирішив Господь, а Ісус Христос прорік (Лк. 21, 5-6). Також прорік, що на Петрі - Скелі - поставить Свою Церкву, яку ніхто не знищить! (Мф. 16, 18).
Святий Павло не суперечив науці Христа. Його слова (Ді. 17, 24) стосуються поганських храмів. Наука Церкви вчить, що Бог є в небі і на землі:
«Бо де двоє або троє зібрані в моє ім\'я, там я серед них» (Мф. 18, 20).
В особливий спосіб Ісус видимо перебуває в Церкві, коли сходить на престіл під видами хліба і вина. Не живе, а з любові своєї постійно сходить з неба (Йо. 6, 50), щоб лікувати і насичувати життям нас грішних.
В такий спосіб перебуває з нами і буде перебувати до кінця світу: «Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: "Мужі афіняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на яко­му було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю. Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою Неба і землі, не живе у рукотворних храмах"» (Діян. 17, 22-24).
Християни не роблять жертовника незнаному богові, оскільки знають Бога - Господа і Сотворителя. Знають, що правдивим Богом є єдиний Бог у Святій Трійці.
На закінчення ще раз треба сказати, що Ісус Христос не є та­лісманом чи символом, а найбільш реальною особою, подібно й Тай­ну Євхаристії Він настановив не як символ, як стверджує «Вартова Башта», а як правдиву обіцянку Своєї присутності:
«Не полишу вас сиротами; я прийду до вас» (Йо. 14, 18).
«Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мф. 28, 20).