Apologet

На початку подамо деякі закиди Свідків Єгови, які вони вису­вають проти цієї Тайни.
Ісус Христос прийняв хрещення у дорослому віці, а в Церкві хрес­тять немовлят. Згідно із Христовими словами, щоб охреститись для спасіння, треба увірувати. Щоб вірити - треба розуміти. Мала дитина не в змозі збагнути науку Ісуса Христа.
Хрещення повинно відбуватись через повне занурення в воду. Католицькі священики поливають водою лише голову. Якщо хре­щення знищує первородний гріх, який приніс смерть на землю, то чому люди, охрестившись, вмирають?
Постараємось коротко пояснити без сенсовність вищеподаних закидів.
Ісус Христос охрестився, маючи тридцять років. Саме в цей час св. Іоан Хреститель почав приготовляти Йому дорогу (МФ. 1, 2-3).
У Старому Завіті обрізання було формою хрещення. Під час обрі­зання давали ім\'я. Подібне зустрічаємо в Новому Завіті. Ісус Христос був обрізаний в дитячому віці:
«Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп\'ятко, наз-0али його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж. він зачався в лоні» (Лк. 2, 21).
Кожна особа чоловічої статі на знак приналежності до вибраного ізраїльського народу, піддавалась обрізанню (Бут. 17, 12). Якщо вхо­див до Цієї спільноту будучи дорослим, також приймав обрізання як доросла людина:
«Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потемками по тобі: кожного Чоловіка серед вас обрізати... й це буде знаком союзу ніж мною й Нами» (Бут. 17, 10-11).
Ізраїльтяни вводили своїх Дітей у спільноту вибраного народу через обрізання. Цьому піддавались восьмиденні немовлята, котрі не розуміли ще обов\'язків, які пізніше мали виконувати: «На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас К0жне ваше хлоп\'я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якого-небудь чужинця, себто не з твого роду» (Бут. 17, 12).
Отже, обрізували малих дітей, котрі нічого не розуміли. Йоан Хреститель отримав від Бога місію приготувати Ісусові дорогу (Мф. 11, 7-10; приготувати також людські серця і розум до зустрічі Бога, що зійшов із неба.
Старий Закон наблизився до кінця. Прийшов час сповнення про­роцтва Єремії:
«То й потомство Якова й Давида, раба мого, я ВІДКИНУ й не братиму більш з його роду володарів над потемками Авраама, Ісаака та Якова! Але я зміню їхцю долю й змилосерджуся над ними» (Єр. 33, 26).
Тепер приходить Новий Закон:
«Так перша заповідь скасована через це неміч і безкорисність - закон бо не зробив нічого досконалим уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога» (Єв. 7, 18-19).
Настає новий союз Бога з людьми:
«Бо Господь, докоряючи їм, каже: "Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт: не 30 завітом, що я уклав був з їхщми батьками в день, коли я вхопив його був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв", - говорить Господь. Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: "По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, - ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливости і їхніх гріхів не буду згадувати більше". А коли каже "новий", то об’являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько заникнення» (Єв. 8, 8­-13).
Не обрізаний на тілі, а душа котрого вмита водою святого хре­щення, - буде творити нову Божу спільноту. На арену виходить духовний Ізраїль, про що пише св. Павло:
«Як Авраам "увірував у Бога, і це було зараховано йому за оправ­дання," — тож зрозумійте, що тільки віруючі — правдиві сини Авраа-ма. Тому й писання, бачивши наперед, що Бог оправдає поган вірою, дало Авраамові цю добру звістку: "У тобі будуть благословенні всі народи". Так, отже, ті, що вірують, благословляться з вірним Авраамом. Усі бо, які покликаються на діла закону, - під проклят­тям бо написано: "Проклят усякий, хто не пильнує, щоб виконати все, що написано в книзі закону... щоб благословення Авраама пе­рейшло в Ісусі Христі на поган і щоб ми вірою прийняли обіцяного Духа"» (Гал. З, 6-10; 14).
Духовним Ізраїлем є християнство, всі ті, хто з допомогою Тайни хрещення ввійшов до спільноти християн:
«Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі. А коли ви Христові, то ви потомство Авраама, спадкоємці за обітницею» (Гал. З, 26-29).
Ісус виступив як засновник тієї спільноти. Він сам уділяє хре­щення, про що говорить Йоан Хреститель:
«Але Иоан спротивлявся йому, кажучи: "Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?" » (Мф. З, 14).
Християнську спільноту Ісус Христос заснував уже будучи до­рослим. Тому не міг прийняти хрещення в дитячому віці, оскільки хрещення як тайна бере свій початок від Нього. Хрещення Йоана ще не було тайною.
Христос Господь, згідно із словами Йоана Хрестителя, не мусив приймати хрещення (Мф. З, 13-15). Але зробив це для того, щоб дати людям зрозуміти, що немає дороги до Бога без хрещення. Ісуе тим підкреслив, що хрещення стирає пляму первородного гріха, котра відділяє нас від Сотворителя.
Хрещення потребує кожна людина, а в тім і мала дитина. З хви­лини народження людина приходить на світ з первородним гріхом в душі. В хрещенні ця душа народжується для Бога. Обов\'язком бать­ків є якнайшвидше з\'єднати дитину з Богом через освячуючу ласку святої Тайни хрещення. Святе Письмо повчає, що хрещення змиває гріхи (Мф. 1, 4), всі, без винятку.
Прочитаймо ще інші слова Ісуса:
«1 приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забо­роняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пус­тіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дити­на, - не ввійде до нього". І обнявши їх, поклав на них руки і бла­гословив їх» (Мр. 10, 13-16).
Знаємо, що до Христа можна прийти тільки прийнявши хрещен­ня. Гріх є тією перешкодою, яка заважає нам з\'єднатись з Христом -Богом. Тому якщо батьки-християни занедбують хрещення, то тим самим перешкоджають прийти дітям до Христа.
Апостоли з любові до свого Учителя, бажаючи, щоб Він відпо­чив, забороняли приходити до Нього дітям. Але далі читаємо, що Ісус посоромив їх за це.
Сьогодні Свідки Єгови проповідують, що хрещення треба прий­мати тільки в дорослому віці. Поширюючи свою науку, вони не до­пускають дітей до Христа Господа. Для Свідків Єгови хрещення є тільки «символом». Вони говорять, що мала дитина не може прий­няти науку Христа, тому що не може повірити, якщо її не розуміє. А Христос говорить: «Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього» (Мф. 10, 14). Тоді, якщо дозрілі люди мають прий­мати віру з простотою, почуттями і довір\'ям дитини, то дитина зі своєї природи є здатна до віри, а тим самим і прийняття хрещення.
Не розуміли науки Христа (Мф. 16, 22-23) апостоли. Не розуміли також дорослі люди (Мф. 9, 31), а були схрещенні, бо хоча й не розу­міли, але вірували.
Після вислуханої Петрової проповіді (Діян.. 2, 14) три тисячі народу «хрестились:
«Ті ж, що прийняли його слово, ОХРИСТИЛИСЬ, і того дня до «ад пристало яких ТРИ ТИСЯЧІ ДУШ» (Діян. 2, 41-42).
Невже три тисячі після однієї проповіді більше зрозуміли, ніж апостоли, котрі перебували з Ісусом три роки? А все ж таки біль­шість охрестилась.
87
Цікаво, що зрозумів скопець, не знаючи навіть, про кого говорить пророк? Не багато міг зрозуміти з розмови із Филипом:
«Озвався скопець і мовить до Филипа: "Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?" Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, бла­говістив Ісуса йому. А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: "Он вода! Що забороняє мені охриститись?" Сказав же Филип: "Коли віриш з усього серця, - можна". Відпо­відаючи, сказав: "Вірую, що він є Син Божий". І повелів, щоб коліс­ниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його» (Діян. 8, 34-38).
Филип питає скопця, чи він вірує щирим серцем.
Отже, умовою прийняття хрещення є віра. Користаючи з Божих ласк, людина поглиблює не тільки віру, але й розуміння.
Ісус Христос наголошує на вірі дітей, а якщо вони вірують, то й повинні охреститись:
«Ісус покликав дитину, поставив її серед них - і каже: "Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійде­те в Небесне Царство. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у Небеснім Царстві. Хто приймає дитину в моє їм’я, той мене приймає. А хто спокусить ОДНОГО З ТИХ МАЛИХ, ЩО ВІРУЮТЬ У МЕНЕ, ... такому було б ліпше..." » (Мф. 18, 2-6).
Знаємо із Святого Письма, що хрещення приймали всі віруючі, без огляду на вік і стан: «А слухала нас одна жінка, на ім\'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога, Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. КОЛИ Ж ОХРИСТИЛАСЯ ВОНА І ЇЇ ДІМ, запросила нас, кажучи: "Як ви мене визнали за вірну Господеві, ввійдіть і перебувайте у моїм домі". І примусила нас» (Діян. 16, 14-15).
«А він, взявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани Й ОХРИС-ТИВСЯЗУСІМА СВОЇМИ» (Діян. 16, 33).
Отже, хрестились всі без винятку, старші і діти, чоловіки і жінки. Святе Письмо виразно підкреслює, що Господь відкрив Лідії не ро­зум до зрозуміння Павлових слів, але відкрив її СЕРЦЕ, щоб вона «вважала на слова Павлові».
Припустімо, що Лідія зрозуміла науку св. Павла і охрестилась. Далі дізнаємось про прийняття хрещення її родиною. Але ж родина не слухала Павлової науки - значить не розуміла її. Одначе читаємо, що вони всі охрестились.
«Озвався ж Ісус і мовив до нього: "Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царст­ва" Никодим же йому: "Як може чоловік уродитись, коли вже ста­рий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?" Відрік Ісус: "Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось це вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже"» (Йо. З, 3-5).
Никодим думав про народження з лона матері, а Ісус говорив про хрещення, яке очищує душу людини від гріха.
Свідки Єгови Царство Боже ототожнюють з «новим світом».
В їх брошурі «Переконуйтеся у всьому» у першій частині на с. 30 у розділі «Хрещення» читаємо: «Цілковите занурення, замочення, а не покроплення. По-грецьки (baptize) - замочити, занурити».
Слово «хрещення», походить від грецького (baptize) , що в дослівному перекладі означає «зану­рюю». У первісних християнських спільнотах хрестили, занурюючи у воду або поливаючи нею. Але ніколи не кропили, як пише брошура.
Сама вода не змиває гріх, а суть святого хрещення - Бог, діючий у Тайні.
Господь Бог через видимий знак хрещення своєю Божою силою може проявити акт спасіння в одній краплині води, як і у великім
водоймищі.
Якщо суть хрещення мала полягати в зануренні у воді, а не в суті Таїнства, то всі погани, купаючись у воді, тим самим прийняли би хрещення і стали би християнами.
У Церкві чин Святого хрещення ніколи не відбувається через покроплення. В час хрещення голівку дитини поливають водою. Одного разу ми запитали Свідків Єгови, де у Святому Письмі мова йде про хрещення через цілковите занурення у воду. Як приклад во­ни навели цей вірш:
«А й Йоан христив - в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож. приходили туди і христилися» (Йо. З, 23).
У тому самому Євангелії є також такий вірш:
«І мовив Ісус: "Веліте людям сісти". Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п\'ять» (Йо. 6, 10).
Євангелист не тому підкреслює, що було багато трави на тому ьйсці, що мусіли обов\'язково ховатись в ній, але хоче нам показати, Що багато людей могло сісти на тому місці, так щоб відпочити і щоб апостоли мали можливість краще ходити поміж ними, роздаючи хліб. Подібно картину хрещення подає св. Йоан. Велика кількість води - означає також кращий доступ до людей Йоана Хрестителя і його учнів в час хрещення.
Немає у Святому Письмі згадки про те, що там було глибоко, а говориться про велику площу водойми. Святий Йоан пише: «води було багато». Коли б мав на увазі цілковите занурення в часі хре­щення, то цей вірш був би такого змісту: «вода там була глибока».
Іншим біблійним доказом про цілковите занурення в час хрещен­ня Свідки Єгови вважають потоп. Саме ці води потопу є символом хрещення. В час потопу всі люди повністю були занурені у воді. Тому Свідки Єгови стверджують, що так само треба чинити під час хрещення.
Води потопу як символ хрещення прийшли на землю у вигляді дощу, тому обмили людські голови ще перед заглибленням. Оскіль­ки це було тільки символом, то потоп не змив гріхи з людей. Вони чекали у чистилищі аж до часу коли прийшов Спаситель, вчинивши цей символ реальністю. Христос визволив цих людей з-під влади гріха і права. Після смерті Ісус зійшов до тих душ (1 Пт. З, 19-21).
Подібно людські душі на землі, котрі вмерли гріховно (Єф.2, 5), Ісус оживив через хрещення. Тому символ перестав бути символом, а став реальністю, таємницею, котра змиває гріхи. Христос Господь заповів нам приймати цю святу Тайну, а не символ.
Хто бажає приймати тільки символ, а не реальність, то його надія на Боже Царство може стати для нього лише символом.
Якщо хрещення очищує від первородного гріха, то чому люди надалі вмирають? Важко це зрозуміти Свідкам Єгови. В їх розумінні людина є лише матеріальною істотою. Хоча розрізняють в ній тіло і душу, але душа, як вважають, - це кров, яка дає тілу життя, тобто знову матерія.
Святе Письмо вчить нас, що Тайна хрещення очищує гріхи, даючи освячуючу ласку. Завдяки цій ласці ми маємо можливість знову з\'єднатись з Богом, нав\'язати з Ним контакт, втрачений через гріх. Хрещення поборює смерть духовну, а не тілесну.