Apologet

Марною була б наша віра, коли б Христос не воскрес. Святий апос¬тол Павло промовляє це до всіх людей протягом багатьох століть.
«А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свід¬чили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15, 14-17).
Воскресіння Ісуса Христа було підставою правдивої віри апос¬толів і їх наслідників. Новий Завіт переповнений цитатами про воскресіння Христа. Апостолам і Євангелістам залежало, щоб усі народи землі від перших днів воскресіння аж до кінця світу не були позбавлені правди, що Ісус Христос воскрес своєю Божою силою, перемагаючи смерть. Цією силою Він відкупив нас від вічної смерті, щоб ми мали воскресіння в Його воскресінні. Читаючи Євангеліє, відчуваємо бажання апостолів переконати нас і утвердити в цій ве¬ликій правді.
Апостоли наголошують не тільки на самому факті воскресіння,
але й на подіях, пов\'язаних з воскресінням. Віру у воскресіння людських тіл вони проповідували на підставі правди про воскресіння
Ісуса Христа. Тому важко зрозуміти, чому дослідники Біблії, що
ними вважають себе Свідки Єгови, заперечують цю правду.
Дивну версію вигадали керівники організації Свідків Єгови щодо Воскресіння Ісуса Христа. Вони наполягають, що Христос вмер і Його тіло, котре Він віддав за відпущення наших гріхів, покладено у гріб. Пізніше він ожив, але як дух. Тіло натомість розпалось на атоми, піддаючись процесові розкладу в прискореному темпі, оскіль¬ки для Бога Єгови немає нічого неможливого. Саме з Його допомогою тіло Христа протягом трьох днів зникло з гробу, розкла¬даючись на невидимі атоми. Як міг Ісус воскреснути тілом, - пи¬тають Свідки Єгови, - якщо Його не впізнали після воскресіння ті, хто знав його живим? Як міг, бувши в тілі, з\'явитись апостолам, коли переходив через зачинені двері?
Що ж, спробуймо знайти пояснення у Святому Письмі.
«А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Ісус, на¬близившись, ішов разом з ними, АЛЕ ОЧІ ЇМ ЗАСТУПИЛО, ЩОБ ЙОГО НЕ ПІЗНАЛИ» (Лк. 24, 15-16).
Не тому не впізнали Христа, що Він не був у своєму тілі, а тому, що силою Божою був їм заступлений зір, аби Його не впізнали.
Ось що читаємо у наступному розділі:
«ТОДІ ВІДКРИЛИСЯ В НИХ ОЧІ, І ВОНИ ЙОГО ПІЗНАЛИ. А він зник від них» (Лк. 24, 31).
Бачимо, що апостоли не впізнали Христа, але як тільки їм відкри¬лися очі, то одразу ж Його впізнали. Уважно читаючи Біблію, поба¬чимо, що учні з Емаусу не згадують про те, що йшли з духом, бачили його і з ним розмовляли. Вони виразно кажуть, що йшли з чоло¬віком, котрий пояснював їм Святе Письмо.
Щось подібне діється з тими, хто не вірить у тілесне воскресіння Ісуса Христа, - їхні очі є заступлені. Але як тільки увірують, то заслона впаде з їх очей і вони побачать, що Христос воскрес своїм тілом, як подає нам Святе Письмо.
Чому Марія не впізнала Хриcта, коли побачила Його після воскресіння? Відповідь на це знайдемо в Євангелії св. Йоана:
«І кажуть вони їй: "Жінко, чого плачеш?" - "УЗЯЛИ МОГО ГОСПОДА, - відповідає їм вона, - і не відаю, де покладено його". Ска¬завши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. І каже їй Ісус: "Жінко чого ж ти плачеш, кого шукаєш?" Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: "Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, - а я заберу його". Мовить до неї Ісус: "Маріє!" А та обернулась та до нього по-єврейському: "Раввуні", - що у перекладі означає: "Учителю!" » (Йо. 20, 13-16).
Не сподівалась Марія, як і учні з Емаусу, побачити воскреслого Ісуса. євангеліє нам подає, що: «Вони бо ще не знали Писання, за яким Христос мав із мертвих воскреснути» (Йо. 20, 19).
Минуло три дні з того часу, як Марія була свідком страшного лочину, вчиненого над її Учителем. Вона бачила, як Він вмер, але її серце, переповнене любов\'ю, спішило туди, де лежало мертве тіло Хоиста, щоб намастити Його пахощами. Побачивши Ісуса живим, вона деякий час не могла впізнати Його, бо думкою була біля Нього позп\'ятого. Також була переповнена жалем, коли побачила, що не¬має тіла Христа. Марію почали переслідувати різні думки, але най¬більше її мучило питання: хто взяв тіло її учителя?
«І каже їй Ісус: "Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?" Гадав¬ши ж вона, що це садівник, говорить йому: "Пане, коли ти забрав його, то повідай мені... куди ти Його поклав, — а я заберу його"» (Йо.20,15).
І тому деякий час вони не могла Його впізнати. Думаючи, що це садівник, мимоволі глянула на Нього, про що говорить нам Єван¬геліє. Але коли Він вдруге сказав: «Маріє» - обернулась і, впізнав¬ши, здивувалась, що бачить Його живим. Отже, Марія впізнає Хрис¬та після воскресіння, називаючи Його Учителем.
Ця коротка хвилина невпізнавання Марією Ісуса могла виник¬нути з двох причин: перша - подібно так, як з учнями з Емаусу (зас¬лона перед очима), а друга причина - цілком природна. Часто в жит¬ті так трапляється, що люди не впізнають своїх знайомих на вулиці. І це діється не тому, що не можуть їх впізнати, а в більшості під впливом важких переживань. Таку людину не обходить цілий світ і, дивлячись перед себе, вона нікого не бачить. Щось подібне пере¬живала і Марія Магдалина, коли вбили її улюбленого Учителя.
Коли б Христос воскрес у тілі, - кажуть Свідки Єгови, - то як міг перейти через зачинені двері? Він справді зробив це.
«А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіхо¬дить Ісус, став посередині та й каже їм: "Мир вам!" » (Йо. 20, 19). ^ Дивним виглядає це питання. Це Ісус міг створити небо і землю (Ио. 1, 9-11; Єв. 1, 10), міг перемінити воду на вино (Йо. 2, 9), міг нагодувати п\'ятьма хлібами п\'ять тисяч народу, а рештки зібрати в Дванадцять кошів (Йо. 6, 9-13). Це він воскрешав померлих (Йо. 11, 7-44), уздоровлював прокажених і сліпих (Лк. 17, 14), втихомирював бурю на морі (Мф. 4, 39), ходив по поверхні моря (Йо. 6, 19-20). На¬томість не міг лише перейти через зачинені двері. Свідки Єгови
45
стверджують, що це було неможливо для Христа. Але самі ж пропо¬відують про надання Ісусові великої сили і слави від Бога ЄГОБЦ після воскресіння.
На запитання: чи Христос міг у своєму тілі перейти через зачи¬нені двері - найкраще відповісти питанням: чи Божа всесильність обмежена? Чи створення всякої речі з нічого було легшим за перехід через зачинені двері? Чи Ісус Христос ще за свого життя тут на землі не перевищував можливості природи?
Ходіння по морській поверхні є не менш неприродним, аніж пере¬хід через замкнеш двері.
Одначе під час дискусії Свідки Єгови кажуть, що і Петро також ходив по морю, тому це не є чимось надзвичайним.
А чи можна думати, що Христос ходив по поверхні моря тільки тому, що подібне робив і Петро? Натомість Святе Письмо виразно говорить, що Петро йшов по воді силою Христових слів. Це є ще один доказ Божої Всемогутності. Господь Бог може все, що захоче. Ідучи за Його словом, Петро у своєму грішному тілі перемагає зако¬ни природи. Тому як можна думати і стверджувати, що тіло Ісуса Христа, котре є без гріха, не могло перейти через зачинені двері? Апостол Петро, одначе, почав потопати, а Христос утримався на по¬верхні води і витяг з неї маловірного Петра:
«Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, сту¬паючи морем. Учні побачивши, що він іде морем, жахнулись. "То привид!" - заговорили й закричали з переляку. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: "Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!" Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: "Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!" "Підійди!" - сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: "Господи, ря¬туй мене!" Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: "Маловіре, чого засумнівався?" А як увійшов до човна, вітер ущух. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: "Ти істинно - Син Божий!" » (Мф. 14, 24-33).
З цього оповідання бачимо, що не тільки після воскресіння, але й за життя Ісуса Христа, апостоли думали, що бачать привид. Не впізнали Його, бо не сподівались бачити, як Він буде йти по воді. Подібне було і після воскресіння. Не впізнали Христа, бо не спо¬дівались бачити Його живим, а не тому, що Він був у тілі.
Керівники Свідків Єгови передбачили, що доведеться їм зустрітися з подібними закидами. Тому вигадали свою теорію про воскресіння Ісуса Христа з метою знайти «щось», що можна було б вважати хоча б частково за правду, їх наука про воскресіння говорить що «Христос міг зматеріалізуватись», - значить міг у кожну хвилину обирати собі будь-яке тіло. Також міг змінювати тіло на інше, в залежності від того, чи хотів, щоб Його впізнали, чи ні.
Подібна наука є безпідставною, оскільки Святе Письмо не згадує про матеріалізацію Христа. Варто звернути увагу на недоречність того, що проповідують Свідки Єгови.
Зрозуміло, що один раз Він взяв собі матеріальне тіло з Непо¬рочної Діви для того, щоб відкупити людство і знову поєднатися зі своїм тілом при воскресінні. Про це нам виразно говорить Святе Письмо. Але немає в Біблії згадки про те, що Ісус Христос, аби бути невпізнаним, змінював своє тіло.
Коли Христос хотів, щоб Його не впізнали, то прикрив очі учнів з Емаусу завісою. Чому ж тоді в іншому місці в подібній ситуації мав матеріалізуватись, беручи собі інше тіло?
Ось що говорить нам Святе Письмо:
«А юдеї озвались і мовили до нього: "Яким знаком доведеш, що таке чиниш?" Ісус відрік їм у відповідь: "Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю" . Юдеї ж відказали: "Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?" Та він говорив про ХРАМ СВОГО ТІЛА. ТОЖ КОЛИ ВОСКРЕС ІЗ МЕРТВИХ, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік» (Йо. 2, 18-22).
Чи треба вимагати ще виразнішого підтвердження про воскре¬сіння Христового тіла? Тіло є святинею, в котрій перебував Божий Син. Зруйновано святиню - умертвлено тіло, не зруйновано нато¬мість духа, який взагалі не підлягає смерті. Цей Дух Божий, Христос відбудував святиню в котрій перебував, до часу її зруйнування зло¬чинцями. Підняв тіло з мертвих, яке вони вбили, про це говорить вищеподаний вірш. Ці слова Ісуса Христа пригадали його учні тоді, коли Він воскрес.
В одній із дискусій Свідок Єгови, «припертий до стіни» аргументами зі Святого Письма, сказав: «Так, згоджуюсь з тим, що тіло Ісуса Христа воскресло». Ми подумали, що нарешті він прозрів, що впала з його очей полуда, яка закривала правду. Але він продовжив: «став Ісус із мертвих тілом духовним, а не фізичним». Одначе, що сталось із фізичним тілом не міг пояснити. Свою думку він базував на словах святого Павла: «Сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне...» (1 Кор. 15, 44).
Якби цей Свідок Єгови не обмежувався прочитанням тільки од¬ного вірша, який йому підкреслили старші брати червоним олівцем, то дізнався б дедалі більше. У попередніх віршах св. Павло скріплює у вірних віру в воскресіння тіл, говорить про тіла грішні, тлінні:
«Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні; сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в без¬силлі, а встає у силі; сіється тіло тваринне, а повстає тіло духовне» (1 Кр. 15, 42-44).
Тіло Христа було нетлінним, бо Ісус Христос був без гріха (Йо. 1, 14; 8, 46). Щодо цитованого вірша, то він взагалі не торкається Хрис¬тового воскресіння, а нашого воскресіння - грішного людського роду. Тіло Христа було нетлінне протягом всього життя. Не тільки нетлінним стало, але таким було.
Свідки Єгови повчають, що коли б Ісус Христос воскрес своїм людським тілом, то це не дало б Йому змоги ввійти до Божого Царства. Свої слова підкріплюють словами Святого Письма із пос¬лання св. Павла, де йде мова про те, що тіло і кров не можуть успад¬кувати Царства Небесного (1 Кр. 15, 50). Якщо тіло Христа воскресло, то св. Павло заперечує правду.
Апостол Павло не заперечував науку Ісуса, а ревно проповідував і правдиво навчав. Хоч часом подавав важкі до розуміння думки. Корисно тут подати слова св. Петра відносно проповідуваної Павлом науки:
«... як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання на свою власну погибель. Ви ж, любі, знаючи це наперед, бережіться, щоб не датися збаламути¬ти блудом беззаконних і не відхилитися від своєї непохитности; але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа...» (2 Пет. З, 15-18).
Апостоли повчали, що Христос правдиво Воскрес у власному тілі, яке вже не піддається стражданням. Під час життя на землі тіло Христа було нетлінним, але піддавалося стражданням.
Своїм закидом, що тіло Ісуса Христа не могло воскреснути, бо, за словами св. Павла, неможливо тілу і крові успадкувати Царства Небесного, Свідки Єгови заперечують самі собі, їх наука подає, що Свідків Єгови, котрі переживуть Армагедон, будуть жити в природному людському тілі в «новому світі» - Царстві Божому. Там вони будуть споживати страви, одружуватись, народжувати. Про таке «Царство Боже» писав наступник засновника організації Свідків Єгови Джозеф Франклін Ратерфорд у своїй брошурці «Втеча до Царства», виданій у 1933 р. в Брукліні.
Святий Павло виразно підкреслює, що тіло і кров не успадкують Царства Небесного. Тоді, на підставі якого права опиняться в Небес¬нім Царстві Свідки Єгови з тілом і кров\'ю? Як це їм вдасться жити нормально і одружуватись, якщо Біблія не передбачує тіла і крові Свідків Єгови.
Зате Ісус Христос воскрес своїм тілом і своїм воскресінням ввій¬шов до неба, Христос перевершив закони природи, коли ходив по поверхні моря, оздоровлював і ін., і чинив це в чудесний спосіб. Виви¬щення Його над законами природи після воскресіння цілком уз¬годжувалося з природою Його прославленого тіла.
Свідкам Єгови достатньо відірваного від тексту вірша, щоб сіяти фальшиву науку, що Ісус Христос не міг ввійти в своєму тілі до неба. Але Святе Письмо заперечує таке навчання:
«І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: "Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо"» (Ці. 1, 10-11).
Отже, як бачимо, Христос воскрес у своєму тілі й у нім ввійшов до неба.
Інші вірші Святого Письма подають нам, у якому тілі Ісус є в небі:
«Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Гос¬пода Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібне до його прославленого тіла, силою, якою він спроможен усе собі підкорити» (Флп. З, 20-21).
Свідки Єгови, доказуючи своє вчення про духовне воскресіння Христа, подають цей вірш із Біблії:
«Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі» (1 Пт. З, 18).
Після його прочитання під час дискусій кажуть: «Будь ласка, Святе Письмо виразно говорить, що, хоча тіло умертвлене, зате оживлений дух».
На жаль, вони перекручують цей вірш, як і багато інших. Адже він виразно говорить, що не «дух став живим», але був оживлений «духом». «Умертвлений тілесною смертю», - означає, що вмер тіль¬ки тілом. «Оживлений у дусі», - тобто дух, який не вмер, а оживив умертвлене тіло. Варто прочитати вірш із послання св. Павла до Римлян:
«І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас» (Рм. 8, 11).
Отже, і ми, подібно як Христос, будемо після смерті оживлені Божим Духом.
І ще одна заввага. Біблія говорить: «Праведник — за неправедних, умертвлений тілом», - тобто вмерло тільки тіло і було покладене до гробу.
«І взяли вони тіло Ісуса та обв\'язали його запашним полот¬ном...» (Йо. 19, 40).
Дух не вмирає. Духа Ісус Христос віддав у руки свого Отця:
«Ісус закликав сильним голосом.: "Отче, у твої руки віддаю духа мого."» (Лк. 23, 46).
Якщо дух Ісуса був відданий у руки Отця, то не міг він бути пок¬ладений у гріб разом з тілом. А оскільки у гробі духа не було, то як міг він воскреснути? Воскреснути із мертвих могло тільки тіло Ісуса Христа, яке лежало в гробі. Саме воно, оживлене Духом, правдиво воскресло!
На питання, «що сталось з тілом Христа, якого в гробі не знайшли», Свідки Єгови відповідають, що воно мусіло розпастись на атоми.
Подібне пояснення дуже контрастує із Святим Письмом, хоча б тому, що залишалося цілим полотно (Йо. 20, 5-7), котрим Ісус був обгорнутий (Йо. 19, 40).
Свідкам Єгови легше повірити в те, що тіло Христа розпалось на атоми, про що Святе Письмо не згадує, аніж у те, що воно воскресло. Але саме цю правду неодноразово Святе Письмо підкреслює. Воно не тільки каже нам, що Його тіло воскресло, але свідчить, всупереч науці Свідків Єгови, що воно зовсім не розпалось на атоми:
 «Той же, що його Бог воскресив, не бачив зотління» (Діян. 13, 37).
Свідки Єгови подані вірші пояснюють у спосіб вигідний для них. Такі слова як «пекло» і подібні, згідно з їх наукою, означають місце поховання померлих. Вони кажуть, що на Голгофі був спільний гріб, який називався геєнною, де ховали злочинців.
На цю тему ані Святе Письмо, ані археологія нічого не говорять. Геєнною жиди називали долину, що знаходилася на південь від Єру¬салиму, де погани поклонялися Молоху. Під час здійснення цього культу приносили в жертву дітей. Новий Завіт під словом «геєнна» розуміє місце покарання грішників після смерті, тобто пекло.
Попри всі докази, Свідки Єгови вперто дотримуються своєї гіпо¬тези: оскільки Христос не був похований у гробі, значить і Його тіло тому не зазнало зотління (за Свідками Єгови - зганьблення).
Якщо прийняти ці слова за правдиві, то треба погодитись з тим, що всі, хто не був похований у тій геєнні зі злочинцями, також не піддаються зотлінню. Подібне пояснення заперечує Святе Письмо, подаючи нам, що цар Давид був похований у спеціально виготов¬леному гробі, неподалік від «геєнни», далеко від злочинців.
Читаємо дальше, що гріб його є і по сьогоднішній день:
«Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про пат¬ріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день» (Ді. 2, 29).
Однак, тіло Давида піддалося тлінності, про що дізнаємося з нас¬тупного вірша:
«Давид же, служивши свого часу волі Божій, помер і був при¬лучений до своїх предків, і зотління бачив» (Ді. 13, 36).
З цього уривка можна зробити висновок, що слово «зотління» не є синонімом слова «зганьблення». На підтвердження прочитаємо вірш із псалма 29, в якому виразно говориться, що зотління є нічим іншим, як розкладом тіла:
«Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вір¬ність?» (77С. 29, 10).
Отже, зотління є розкладом тіла і перетворення його в порох. Цьому перетворенню в порох тіло Ісуса Христа не піддалось - ГОВО¬РИТЬ Святе Письмо:
«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси твоєму побожному уздріти зотління (Не. 15, 10)». «А що він воскресив його з мертвих, так що він більш не повернеться у зотління, то (Бог) так промовив: Я дам вам святощі Давида, речі певні. - Ось чому то в іншому місці він каже: Ти не даси твоєму Святому побачити зотління. Той же, що його Бог воскресив, не бачив зотління» (Ці. 13, 34-37).
Цей самий вірш із Діянь апостолів говорить нам, що тіло Давида піддалось тлінності, а тіло Христа Господа не перетворилось у по¬рох, або, як вчать Свідки Єгови, не розклалося на атоми.
Людське тіло піддається тлінню від хвилини смерті. Ісус Христос був умертвлений тілом, але не тлінний. Подібно, як і при зачатті Христос не підлягав законам природи, бо став втілений із Духа Свя¬того і Діви Марії.
Вірш, який говорить: «А що він воскресив його з мертвих, так що він більш не повернеться у зотління» (Ці. 13, 34), - треба розуміти, що Бог воскресив із мертвих Христа. Він не піддасться більше смер¬ті, яка провадить до зотління. Ми ж знаємо, що Христос цьому про¬цесові не піддався.
Читаючи далі Святе Письмо, знаходимо докази воскресіння Ісуса Христа. Ось як написано про це в Євангелії від св. Луки:
«Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: "Мир вам!" Вони ж, налякані та повні страху, ДУМАЛИ, ЩО ДУХА БАЧАТЬ. Та він сказав їм: "Чого стривожились? Чого ті сум¬ніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що ДУХ ТІЛА Й КОСТЕЙ НЕ МАЄ, ЯК БАЧИТЕ, ЩО Я ЇХ МАЮ". Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: "Чи маєте ви тут що їсти?" Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: "Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах". Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім\'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви — свідки того (всього)» (Лк. 24, 36-48).
Перед нами яскравий опис з\'явлення апостолам Ісуса після воскресіння. А як вони сприйняли це об\'явлення? Не розуміючи ще добре Писання, як каже євангеліст, вони вважали, що це - дух.
Ісус знав їхні думки, тому промовив: «Чого сумніви постають у серцях ваших?» Ісус показав їм свої руки і ноги. Бачачи це невірство, Христос попросив їсти, а коли Йому дали - їв. Саме в цей момент "просвітлився розум Його учнів і вони зрозуміли, що так мало ставши Христос страждав і воскрес на третій день.
Чи потрібно ще інше пояснення? Мабуть, достатньо того, що Христос сказав апостолам, котрі думали так, як Свідки Єгови, що бачать Христового духа, про їхнє невірство?
Якщо вони й далі наполягають, що Ісус не воскрес у тілі, а тільки матеріалізувався, то навіщо йому кістки? У живої людини їх не вид¬но достатньо було би мати лише контури людського тіла. Але Ісус Христос не тільки своїм виглядом, а й словами і дотиками підкрес¬лює, що не є духом. Говорить, що це є те саме тіло, котре було про¬бите цвяхами і списом, і є тим тілом, яке має кістки і споживає їжу.
Свідки Єгови на це відповідають так: «Те, що Христос їв, - зовсім не означає, що Він був у тілі. Ангели також їли, коли прийшли до Лота, а ангели - це духи».
«Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт. Як тільки Лот їх побачив, став їм назустріч... і мовив: «"Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги; а раненько встанете й підете далі в дорогу свою"... та увійшли в його дім. А він зробив їм гостину, на¬пікши опрісноків, і вони попоїли» (Бут. 19, 1-3).
Дійсно, Святе Письмо говорить про прихід ангелів до Лота і про те, що вони їли у нього, але воно не згадує, щоб вони були духами. Отже, до названих Біблією ангелів Лот не звертається як до духів, а каже: «Люди добрі». Цей вірш виразно змальовує нам цих живих істот, котрі були втомлені подорожжю, мали вмити ноги, відпочити і мандрувати далі. Як звичайні люди вони відчували втому і голод, споживали їжу.
Святе Письмо повчає нас, що духи не можуть їсти їжу і ніколи її не їли. Звертає на це увагу також Ісус Христос, адресуючи своїм УЧНЯМ ці слова:
«Та він сказав їм: "Чого стривожились? Чого ті сумніви пос¬тають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що ДУХ ТІЛА Й КОСТЕЙ НЕ МАЄ, як бачите, що я їх маю". Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри... він сказав: "Чи маєте ви тут що їсти?" Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними» (Лк. 24, 38-43).
Ісус Христос споживав їжу перед апостолами, щоб доказати їм, що не є духом.
Свідки Єгови не вірять сьогодні у воскресіння Ісуса, як не вірив у це колись апостол Тома:
«Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. Тож повідали йому інші учні: "Ми Господа бачили". Та він відрік: "Якщо не побачу на його руках зна¬ків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!" По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені - стає посередині та й каже: "Мир вам!" А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, -а віруючий!" І відказав Тома, мовивши до нього: "Господь мій і Бог мій!" І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!" » (Йо. 20, 24-29).
Чи не ці слова Господа Ісуса Христа є наукою для св. Томи, який, щоб увірувати, хотів побачити тіло воскреслого Спасителя? Мабуть, слова: «Щасливі ті, які не бачивши, увірували», - звернеш і до Свід¬ків Єгови.
Святий апостол Тома засвідчує не тільки те, що бачить перед собою свого Учителя. Визнає також, що бачить живого Бога. Чому Ісус не заперечує цього: «Ти помиляєшся, Томо, я є тільки духом і можу за хвилину змінити це тіло на інше; я не є Богом, як ти це свідчиш. Те, що говориш, є неправдою!» Чому так не сказав Ісус? Він наче ставить печатку під словами Томи: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували» (Йо. 20, 29).
Ось, що читаємо в Євангелії від св. Матфея:
«Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із стар¬шими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: "Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спа¬ли. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас тур¬бувати". Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознес¬лася про це чутка поміж юдеями - аж по цей день» (Мт. 28, 11-15).
Так виразно подає нам Святе Письмо правду про Христове воскресіння. Показує підступність жидівської ради, котра підкупила аби свідчити фальшиво, що тіло Христа Господа викрали
Щоб заперечити правду про воскресіння Ісуса Христа, первосвященики не додумались вигадати історію, як це зробили Свідки Єгови, вони лише за гроші підкупили варту і наказали, аби ті свідчили, що "тіло Христове було викрадено, коли вони спали. Вдались до фальшу, щоби правда про воскресіння не дійшла до людей.
Із цих розважань виникає, що не тільки Свідки Єгови заперечують воскресіння Христа. Одразу ж після воскресіння заперечили це фарисеї та первосвященики.
Спираючись на Біблію, Свідки Єгови не можуть переконливо відкинути правду про воскресіння Христа. Намагаються це запе¬речити, використовують для цього свою фальшиву теорію про мате¬ріалізацію Ісуса Христа.
Чому Євангелист згадує про підкуп варти? Мабуть, тому, щоб запевнити вірних, що Христос правдиво воскрес у тілі. Євангелист Матфей чудово описує страх жидівської ради, первосвящеників та фарисеїв. Вони не знали, що поширення неправдивої інформації про викрадення Христового тіла лише осміє їх, бо цим вони підтвердили правду про Його воскресіння. Давайте проаналізуємо, скільки нелогічностей вийшло з проголошення факту підкупу варти. По-перше, якщо вартові спали, то не могли бачити, як було викрадено тіло, тому не могли свідчити про те, чого не бачили. По-друге, якщо прий¬няти до уваги, що воїни не спали і бачили, як викрадали тіло, то чому допустили це, маючи зброю? Третя нелогічність: чому не пока¬рали варту за невиконання обов\'язків, а навпаки, дали їм гроші, щоб ті розповсюджували неправду? Адже воїни були виставлені, щоби стерегти тіло Христа, а не спати біля гробу.
«На другий день, що після п\'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть: "Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях, воскресну. Зве¬ли, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, Щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу". Пилат каже до них: "Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте". Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши ка¬мінь, і поставили сторожу» (Мф. 27, 62-66).
Що так пильно вони вартували - тіло Ісуса чи дух? Чого боялись - воскресіння тіла чи духа?
Уважно читаючи Святе Письмо, бачимо, що обман первосвяще¬ників і фарисеїв викрився. Подібне діється і з фальшивою теорією Свідків Єгови.
Давайте на деякий час задумаємося над значенням слова «воскре¬сіння». Саме це слово говорить нам виразно, що воскресло мертве тіло Христа, яке було три дні в гробі:
«Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він З МЕРТВИХ ВОСКРЕСНУТИ» (Йо. 20, 9).
«Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: "Чому шукаєте живого між мертвими? ЙОГО НЕМА ТУТ: ВІН ВОСКРЕС. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї"» (Лк. 24, 5-6).
«А він до них промовив: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп\'ятого. ВІН ВОСКРЕС, ЙОГО НЕМА ТУТ. Ось місце, де його були поклали"» (Мф. 16, 6).
Знову постає багато питань: що шукали жінки в гробі - духа Христа, чи тіло? Що хотіли намастити пахощами - тіло чи духа?..
Свідки Єгови не визнають безсмертної душі. Згідно з їх наукою, Ісус Христос через народження замінив свою небесну природу на земну, тобто людську. Значить Дух (Слово), котрий був у небі, пе¬рестав існувати. Дивно, як міг перестати існувати «Небесний» Дух Божого Сина, про який Святе Письмо говорить, що «в ньому все було створене... все було ним і для нього створене?» (Кол.1,16-17). На це питання Свідки Єгови не можуть відповісти.
Але це не є для них перешкодою, щоби стверджувати, що Ісус Христос перестав існувати як Божий Дух, а став смертною людиною.
Тому слова «Христос Воскрес» не мають жодного і значення в науці Свідків Єгови. Якщо вони притримуються думки, що «Небес¬ний» Дух Божого Сина після воплочення в утробі Діви Марії пере¬став існувати, то логічно було б вважати, що не міг він бути умертвлений під час природної смерті Ісуса Христа. Цей дух не міг також воскреснути, бо його не існувало.
Дух Ісуса Христа - Людини не міг воскреснути, оскільки в час смерті перейшов у руки Небесного Отця (Лк. 23, 46). Тобто не був умертвлений, а тільки вийшов із тіла. У гріб було покладено лише тіло Христове, а дух був поза тілом, в Отця.
Згідно науки Свідків Єгови, можна без труднощів дійти до вис¬новку, що воскресіння взагалі не було. Що могло воскреснути, коли Ісус Христос після своєї смерті отримав духовне тіло?
На основі поданих фактів можна дійти до висновку, що воскресіння відноситься до умертвленого тіла Христа. Щодо науки Свідків Єгови то в світлі слів апостола Павла вона виглядає фальшивою.
Тому марною є їх віра і марним є проповідування «нового світу». Ось, що пише святий Павло у своєму посланні до Коринтян:
«Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша, І ми являємося не правдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших» (І Кр. 15, 12-17).
Марною є проповідь Свідків Єгови і марною є їхня віра, коли вони тримаються свого, що Христос не воскрес, а розпався на атоми.