foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Нашими давніми сусідами на південно-західних кордонах України є румуни та молдавани. Не будемо входити тут у дискусію, яка точиться і в наукових та суспільних колах світу: румуни (валахи, мунтяни) та молдавани (волохи) це два близьких народи чи один народ, представлений двома гілками? Для нас у даному випадку є важливішим те, що ці наші сусіди з давніх часів є християнами, що здавна між нами підтримувалися міцні зв’язки (досить згадати про св. Петра Могилу, уродженця Молдавії, київського митрополита; досить згадати про шлюб Тиміша Хмельницького, сина Богдана Хмельницького, з Роксандою Лупу, дочкою молдавського господаря Василя Лупу та ще цілий ряд подібних фактів); що й досі чимало українців проживає в Молдавії та Румунії, особливо на етнічних українських землях (Рибницький та Кам’янський райони Придністров’я, котрі у 1925 р. Сталін передав із складу Вінницької області України до Молдавської АРР; Мараморощина, яка ще раніше опинилася в складі Румунії).
Початки християнства у наших сусідів, як і у нас, пов’язані з іменем святого апостола Андрія Первозванного. Були тут і учні св. ап. Павла. Ще на зорі християнства землі наших сусідів, які була у складі Римської імперії, відзначалися швидким поширенням віри Христової. Не випадково, єпископи з цих земель (т.зв. “Малої Скіфії”) брали участь у роботі І-ІV Вселенських Соборів. Скіфська автокефальна єпархія існувала в Північно-Західному Причорномор’ї на території як суч. України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області), так і Румунії. Центр даної єпархії, ліквідованої через нашестя кочівників у 451 р., знаходився в причорноморському м. Томи (суч. Констанца). Відродження активного християнського життя на цих землях було пов’язане з місією свв. Кирила та Мефодія (ІХ ст.), котрі побували й на українських землях (Крим, Закарпаття, Пряшівщина, Лемківщина). Відроджена єпархія формально підпорядковувалася Болгарській Автономній Церкві, котра у свою чергу залежала від Константинопольського Патріархату. Після падіння І Болгарського царства (1018) місцева Церква стала фактично незалежною Тут з’являються свої святі (св. Нікодим), розквітає культура. У 1389-1394 рр. “Угро-валаське єпископство” стало митрополією. Внаслідок падіння ІІ Болгарського царства ця митрополія перейшла під омофор Константинопольського патріарха…
Турецьке нашестя завдало тяжкого удару по християнству, особливо по православному світу. Зокрема Валахія та Молдавія змушені були визнати турецький протекторат (відповідно у 1396 та 1501), платити велику данину. Їхні народи зазнавали тяжких нападів мусульманських військ, зазнавали й релігійних переслідувань. Тільки у 1699 р. внаслідок ослаблення Туреччини частина валаських земель перейшла від Туреччини до Австрії. Повну свободу дістали тоді римокатолики й грекокатолики (у 1701 р. значна частина трансильванських валахів перейшла в унію), лютерани та кальвіністи, але ситуація православних суттєво не поліпшилась. Їх було навіть позбавлено власних єпископів і вони опинилися під протекцією сербських владик. Тільки у 1810 р. валахи отримали власного православного єпископа (Василь Мога). Приблизно ж у цей час частина Молдавії – Бесарабія потрапляє під російське панування і під зверхність московського патріарха.
У ХІХ ст. значно посилилася національно-визвольна боротьба румун та молдаван проти турецького ярма, яка завершилась здобуттям незалежності у 1861 р. Князівства Молдавія та Валахія об’єдналися в одну державу, котра дістала нову назву Румунія (Romania), підкреслюючи цим самим свій зв’язок з давнім Римом (Roma). (Подібно вчинила Московія, присвоївши собі назву Русі.). Тодішня румунська влада була дійсно румунською і тому допомогла румунській Православній Церкви здобути належний їй статус Автокефальної Церкви. Ця автокефалія була проголошена у 1865 р. Її визнання затяглося, хоча й ненадовго. У 1878 р. константинопольський патріарх Іоахим ІІІ видав відповідну грамоту (томос), а остаточне визнання автокефалії Румунської ПЦ сталося у 1885 р. Пізніше її вплив поширився і на інші земля, приєднані до Румунії після І світової війни (Молдавія, Буковина, Трансільванія). У 1925 р. предстоятель був проголошений патріархом, що й було визнано іншими Православними Церквами. Його резиденція знаходиться з того часу в Бухаресті (кафедральний храм свв. рівноапостольних Константина та Єлени). Характерно, що при всій повазі до церковнослов’янської мови в румунській Православній Церкві богослужіння велося майже виключно румунською мовою.
У 1940 та остаточно після ІІ світової війни Північна Буковина та Молдавія опинилися у складі СРСР, отже румунський патріарх втратив контроль над Буковинською митрополією та Молдавським архієпископством, котрі опанував Московський патріархат. У 1948 р. по команді з Москви була ліквідована унія в Трансильванії. Московські багнети принесли румунам владу комуністів, орієнтованих, ясна річ, на “Третій Рим”. Настала черга випити гірку чашу і румунським православним. За панування комуністичних “горил” (Георгіу-Деж та Чаушеску) була здійснена потужна спроба знищити Церкву. Руйнувалися храми та монастирі, ліквідувалися єпархії та парафії, заборонялося проводити видавничу, катехизаторську тощо діяльність. Врешті, з 10 тисяч духовних осіб був репресований кожен другий (!) під претекстом у ворожій комуністам діяльності. Тільки після падіння злочинного режиму Чаушеску у 1989 р. Румунська Православна Церква змогла вільно зітхнути.
Нині переважна більшість румунів (86%) є православними, у країні існують 22 єпархії, 400 монастирів, бл. 9 тис. парафій з понад 12, 5 тис. храмів, у котрих служать 40 єпископів та бл. 9,5 тис. священиків й дияконів, підносять молитви до Господа 4100 ченців і 4500 черниць. Характерно, що в 14 державних університетах діють теологічні відділення. Ось чому б повчитись українській владі, а не розводитись у ленінському дусі про “атдєлєніє” Церкви від держави.
Предстоятелем Румунської Православної Церкви є патріарх Теоктист (1915 р. н.), п’ятий з черги румунський православний патріарх. Він народився у Молдавії, його єпископська хіротонія відбулася у 1950 р., а патріархом він став 9.10.1986 р. Природно, що румунський патріарх особливо цікавиться життям православних у Молдавії, що викликає неспокій Москви, котра прагне утримати під своєю владою Молдавію. Румунська Православна церква займає досить прихильну позицію щодо УПЦ Київського Патріархату. Сподіваємося, що невдовзі настане час, коли автокефалія УПЦ Київського Патріархату буде визнана і Румунським Патріархатом!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2