foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Здавалося б, добре діло робить перший канал УТ, подаючи після вечірньої казки для дітей молитву Господню “Отче наш”. Адже давно пора зайнятися очищенням замулених джерел православної духовності, посприяти тому, щоб маленькі українці виховувалися не за сатанинськими гаслами типу “Релігія-опіум для народу”, а на принципах християнської моралі, в дусі Закону Божого, щоб молитвою “Отче наш” вони зустрічали й проводжали кожен день свого життя. Але дивлячися на те, як це робиться, не відчуваєш моральної сатисфакції…
Як відомо, молитву Господню, котрою Бог – Син, Ісус Христос звертався до Бога - Отця, шанують всі дійсно християнські конфесії, насамперед православні й католики (греко-та римо), що складають переважну більшість віруючих на Україні. Виходячи з цього, дівчинка з “мультику” мала б давати приклад нашій малечі, показати їй, як треба належно читати “Отче наш”. І що ж ми бачимо? Дівчинка з “мультика” не хреститься, не звертається до ікон (яких і не видно в її кімнаті). Це свідчить, що дяді й тьоті, котрі зробили “мультик”, а тепер демонструють його, не є ані православними, ані католиками, або ж не мають зеленого поняття про те, що таке православна чи католицька віра. Але ж лютерани, євангелісти та представники ряду інших протестантських конфесій, котрі не хрестяться і не вшановують ікони, тим не менш, як і православні та католики, з належною повагою ставляться до молитви Господньої, читають її урочисто і стоячи. “Мультяшна” ж дівчинка читає молитву по книзі, на якій зображено літописця ( не Христа!), робить це сидячи, при цьому шукає ногою загублений капець, а знайшовши його, бере ведмедика на руки та йде з хати, дивиться на далекі гори, підозріло схожі на реріхівські Гімалаї. Звучання “Отче наш” на цьому закінчується. Виходить, що “Отче наш” для дівчинки з “мультика” не є молитвою Господнею, а чимось на зразок дитячого віршика, як от про прикордонника, що “не спить” (за часів Брежнєва та Щербицького цим віршиком закінчувалася “Вечірня казка”)
Цікаво, до якої конфесії відносять себе ті дяді та тьоті, які творили цей “шедевр” і ті, з благословення яких цей мультик вінчає кожну “Вечірню казку”? Якщо вони так моляться, як “мультяшна” дівчинка, то робиться сумно від думки про тих, хто опікується духовністю дітей і як вони здійснюють свою опіку… Можна звичайно відмахнутися, можна сказати, що не варто надавати такій “дрібниці” особливого значення, тощо, але дозволю собі засумніватися у щирості таких виправдань. Адже давно відомо про принцип “25-о кадру”, коли певна теле-та кіноінформація, яка не сприймається оком, будучи належним чином поданою, суттєво впливає на підсвідомість. Вже стало, на жаль, звичним, що певні канали ТВ приурочують до Страсної п”ятниці прем”єру комедії чи порношоу; коли на Великдень “ощасливлюють” християн “науковими” відкриттями про те, що нібито Христос не воскресав, бо Його нібито й не розпинали; коли на свято Пресвятої Трійці надають слово не православним богословам, а язичникам, які відповідно, тобто по-поганськи, трактують це свято; коли “нон стоп” рекламують на всю Україну гадалок, шарлатанів, астрологів та оккультистів різних мастей, надають під їхнє блюзнірське патякання години ефірного часу, нібито не відаючи, що Біблія категорично забороняє всяку ворожбу й чарування… На жаль, свої 20 копійок докинули до цієї справи й творці “мультика”, який щовечора показують дітям те, як не треба читати “Отче наш”.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2