foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Таїнство святого Причастя (від грецького –“євхаристія”-подячна жертва) є “Таїнством таїнств”, бо воно має головне значення в житті Церкви і кожного християнина, є серцевиною та фундаментом Церкви, без чого неможливо її існування. Це таїнство було встановлене Самим Господом нашим Ісусом Христом на Тайній Вечері. Тоді Христос перетворив хліб та вино у Свої Тіло та Кров, причастив учнів та заповідав їм здійснювати це таїнство у Його спогад…
Вже перші апостоли встановили особливе богослужіння – Божественну Літургію (з грецького “літургія” – служіння), інакше – обідня, котре є центральним і найурочистішим та найважливішим із всіх церковних богослужінь. Ще в давні часи було встановлено ряд варіантів Літургії, між якими власне нема принципових розходжень. Вони підписувалися іменем їх творця – апостола чи святителя. Так, в Єрусалимській Церкві практикувалася Літургія ап. Якова, в Олександрійській –ап. Марка, в Антіохійській та Константинополській – свв. Василя Великого та Іоана Золотоустого і т.д. У ефіопських християн збереглося до 16 різних Літургій. Поступово відбулася уніфікація Літургій, які й так є дуже близькими між собою. У Православній Церкві з ІУ ст. існує тільки 3 варіанти літургії. Найчастіше служиться Літургія св. Іоана Золотоустого. Літургія св. Василя Великого служится 10 разів на рік, особливо на найбільші свята. Під час Великого Посту, по середах та п”ятницях, здійснюється літургія св. Григорія Двоєслова, папи римського (Літургія Ранішеосвячених Дарів).
За своєю суттю євхаристичне приношення є жертвою, в котрому Сам Христос виступає і жертвою, і дійсним творцем Євхаристії, незримо діючи через священика (єпископа); і жертва Христова приноситься не тільки Богу Отцю, але і всій Святій Трійці. Дивним чином хліб та вино перетворюються дією Святого Духа в Тіло і Кров Христа: в те Тіло, котре було зранено і розіп”ято на хресті, в ту Кров, котра пролилася з Його ран. Нагадаємо, що Христос зійшов на Голготу і зазнав смерті на хресті в ім”я кожної людини, приніс спасительну жертву, возз”єднав людину з Богом, відкрив Царство Боже, щоб кожен, хто вірує в Христа “не згинув, але мав життя вічне” (Ін. 3:16). Про те, чому треба причащатися, сказав Сам Ісус Христос: ”якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не буденте Крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто Тіло Моє споживає та Кров Мою п”є, той має вічне життя, - і того воскрешу Я останнього дня”. (Ін.6: 53-54).
Хліб і вино чудесним чином під час літургії дією Святого Духа перетворюються в Тіло і Кров Христа і про це нагадує причасникам молитва св. Іоана Золотоустого, котра читається й нині перед самим моментом причастя: ”Вірую Господи і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, Який прийшов у світ грішників спасти, між якими я є першим (перша). Ще вірую, що це є Саме Пречисте Тіло Твоє і що це є Сама Чесна Кров Твоя…” Цю істину мусить чітко засвоїти собі кожен щиро віруючий християнин, тим більше, що атеїсти 70 років втовкмачували в голови людей, починаючи з шкільного віку, протилежне, що нібито Святе Причастя не є Тілом і Кров’ю Христа, але звичайним хлібом та вином. Невірним є і постулат протестантів, котрі називають Святе Причастя тільки символом (образом) Тіла й Крові Господа, позбавляють себе отже цього найголовнішого таїнства. Щоправда, представники деяких протестантських конфесій запевняють, що в них теж правиться Літургія, є Причастя, котрим вони причащаються. Однак при ближчому розгляді стає ясно, що тут маємо справу із підміною понять, бо в цих конфесіях немає навіть священиків, що там немає нерідко й Церкви, немає і відповідного циклу молитв та священодій, характерних для справжньої Літургії . На псевдолітургії не може здійснитися таїнство перетворення хліба й вина в тіло й Кров Христову, отже не може бути й Святого Причастя.
Святе Причастя приймати можна не інакше, як “зі страхом, вірою та любов”ю” (цей виголос священика, котрий виходить з вівтаря із Святими Дарами в чаші не випадковий). Причастю передує таїнство Покаяння, про котре мова ще піде. Коротко кажучи: до таїнства Покаяння можна приступати будь-коли, аби тільки був поблизу священик чи єпископ, бо тільки їм дано право відпускати гріхи.До Причастя ж ні в якому разі не можна приступати без покаяння, у котрому віруючий розповідає священику про свої гріхи та щиро кається в них. Існують тільки певні винятки, коли можна приступати до Причастя без сповіді (діти до 8 років; тяжкохворі тощо). Тяжкохворого можна причащати не в храмі, а вдома, тоді священик спеціально приносить йому Святі Дари. Щоб причаститися, необхідно виконати деякі умови, належно підготуватися. Необхідно пройти період т.зв. говіння (1-3 дні). В цей період має витримуватися суворий піст, котрий стосується і обмежень в їжі, і утримання від супружніх відносин. Віруючий православний повинен вигнати із свого серця злість, гнів, заздрощі і т.д., щиро покаятися у своїх гріхах, бути в мирі із собою та своїми ближніми, мати чисте сумління. Напередодні причащення, яке здійснюється під час Літургії, треба обов”язково бути на всеношній (вечірньому богослужінні), прочитати належне Правило, цикл молитов до Святого Причастя (і увечері, і вранці перед виходом до храму на Літургію). Ці молитви є навіть у стислих молитовниках, які можна придбати практично у кожному храмі. Якщо такого молитовника немає під рукою, то треба 500 разів прочитати молитву Ісусову та 150 разів молитву “Богородице, Діво, радуйся”. Святе Причастя приймається натщесерце, тому з вечора треба утримуватися від їжі, а з полуночі (0 годин) категорично забороняється їсти й пити, неприпустима навіть крапля води. Виняток може бути зроблений тільки для ліків і то в разі тяжкої хвороби. Звичайно, йдучи в храм, треба мати на собі натільний хрестик, який взагалі треба носити постійно. Жінкам у певний період (місячні) у храм не можна входити. До чаші з дарами не можна приступати з умисно прихованими гріхами, із злістю в серці. Перед самою чашею з Дарами вже не хрестяться, щоб ненароком не вдарити рукою по ложиці з Причастям чи по чаші і допустити внаслідок цього навіть незначне пролиття Причастя і тяжке святотатство. Необхідно також суворо стежити за тим, щоб під час причащення не зронити з рота навіть малу частку Святого Причастя. Після причащення звичайно випивають ковток святої чи звичайної води, частинку проскури, обов”язково читають подячну молитву. Після виходу з храму Божого причаснику треба в цей день особливо стримуватися від осквернення себе лайкою, злістю, грішними вчинками та думками.
Часто питають: як часто треба причащатися. Це питання досить складне і в різний час на нього відповідали по-різному. В часи раннього християнства прагнули причащатися якнайчастіше, в дореволюційній Російській імперії Синод встановив, що треба причащатися раз на рік, за винятком особливих ситуацій. Хто не причащався і разу на рік без поважних причин (наприклад перебування у ворожому полоні), того відлучали від Церкви. Св. Петро Могила вважав, що оптимальним було б причащатися кілька разів на рік. Як правило це має робитися під час посту (їх всього чотири на рік, не рахуючи одноденних), щоб вірні могли з очищеною душею зустріти Великдень, Різдво Христове та ін. свята. Можна причащатися й частіше, особливо перед операцією, довготривалою поїздкою, але у конкретному випадку краще порадитися із священиком.
Церква не завжди дає Святе Причастя! Це стосується осіб, які не є православними, відлучених від Церкви (сатаністи, реріхівці і т.д.), осіб, які можуть отримати Святі Дари не інакше як після щирого покаяння та єпітимії (проходження морально-виправного періоду: тривалі молитви, посилений піст, земні поклони тощо.). Звичайно, священика можна обдурити, не сказати йому про всі гріхи, особливо тяжкі, смертні гріхи, однак їх не можна приховати від Господа, Котрий не подасть такій людині через Святе Причастя своєї благодаті. А прихований умисно гріх є гріх подвійний!
Якби посилено не говів віруючий, він все одно є негідним Святого Причастя. Але Господь Бог із Свого милосердя подає нам його, бачачи нашу віру, добрі справи і прагнення очиститися від гріхів.
Що дає нам Святе Причастя? Яка його роль? Подібно воді, яка очищає наше тіло, так таїнства Покаяння та Причастя очищають нашу душу. Кожна нормальна людина регулярно миє руки, особливо перед їжею, миє своє тіло. Уявіть собі, скільки бруду було б на тілі, коли б людина роками не милася! Між тим, частиною людей, які називають себе православними, вважається нормальним, коли вони роками не причащаються. Яким же шаром бруду вкриті їхні душі! Цікаво, що такі люди часто вважають себе майже безгрішними!
Між тим очищення душі відбувається тільки внаслідок Покаяння та Причастя. Святе Причастя виявляє надзвичайно потужний вплив на все земне та загробне життя віруючого! У кожному храмі вам легко вкажуть масу випадків, коли після прийняття хворим Святих Дарів хвороба відступала або ж проходила зовсім; коли здавалося б невирішувальна проблема розв’язувалася сама собою. Але головне все ж не у розв’язанні земних проблем! Очищуючи душу віруючої людини від гріхів, Святе Причастя освячує його, робить його гідним Господа. Приймаючи Святе Причастя, ми з’єднуємося з Христом і стаємо учасниками вічного життя, маємо можливість спасти свою душу від погибелі та занепащення, отримати в іншому світі Царство Небесне й вічне блаженство!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2