Apologet

Преосвященним архипастирям і пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату
 
Дорогі браття і сестри!
Христос воскрес!
Скільки радості і надії вкладаємо ми в ці слова!
З яким натхненням ми повторюємо їх безліч разів у пасхальні дні! І що означають вони для кожного з нас? В них сконцентровано сутність нашої віри, сенс нашого життя.
Без Воскресіння Христового нема ні християнства, ні вічності.
Якщо Христос, розіп’ятий на хресті, помер і воскрес, – значить, Він є істинний Син Божий, наш Спаситель і Визволитель. В Нього слід вірувати, на Нього треба покладати надію і любити Його всім серцем.
Якщо Христос воскрес, – це значить, що все, що Він відкрив людям про Бога, про людину і світ, є істина. Всі інші релігійні і філософські вчення, які заперечують Христове вчення, – неправдиві, бо вони є творінням людей, а не Бога.
Якщо Христос воскрес, – значить, ми спа­сенні і маємо можливість благодаттю Святого Духа очищатися від гріха і уподібнюватися Богові в святос­ті й милосерді. Для нас відкриті двері Царства Божого.
Якщо Христос воскрес, – значить, правда перемогла неправду, любов – ненависть, добро – зло. На Голгофі були зосереджені всі сили зла, але Христос переміг їх Своєю любов’ю й терпінням. Він не проклинав Своїх ворогів, що розіп’яли Його і глузували з Нього, а молився за них, кажучи: “Отче! Прости їм, бо вони не знають, що роблять”.
Якщо Христос воскрес, – значить, і ми, хоч і помремо, але безумовно воскреснемо. Бо як через гріхопадіння перших людей у нашу природу ввійшов закон смерті, так через Воскресіння Христове в цю ж природу ввійшов закон воскресіння. Закони Божі не залежать від нашого бажання. Хочуть чи не хочуть померлі, але, за словом Господнім, усі вони воскреснуть.
Якщо Христос воскрес, – це значить, що ми маємо надію на життя вічне. Ап. Павло говорить: “Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас” (2 Кор.4,14) для життя вічного.
Ми повинні безмежно дякувати Господу за те, що Він Своїм воскресінням із мертвих утверджує в нас віру в наше безсмертя і в майбутнє воскресіння. Якщо нам відомо, що й після смерті ми будемо жити, а в призначений Богом час воскреснемо, то у нас повинен скластися правдивий погляд на наше життя і на наше призначення. Якщо людина безсмертна і свого часу її померле тіло воскресне, тоді для кожного із нас стає зрозумілою мета земного життя: воно є підготовкою до життя вічного.
Якщо наша душа безсмертна, а померле тіло воскресне, то ми не даремно працюємо і чинимо добро. Наші діла підуть за нами у вічність. Там ми одержимо нагороду за подвиги на землі. Якщо є воскре­сіння мертвих, то ми не повинні нарікати на скорботне життя, що випадає нам, бо ми знаємо, що настане час, коли ті, що плачуть, утішаться, а той, хто перетерпить все до кінця, спасеться. Якщо є воскресіння, то не треба скаржитися на коротке земне життя і слід без жаху дивитися на свою смерть, бо за гробом відкривається безкінечне блаженне життя.
Усе зло світу перемагається таїною Воскресіння Христового, і під його промінням зникають страждання, хвороби і людська несправедливість. Христос наповнює Собою все. Він дарує нам упевненість в остаточній перемозі добра над злом, у вічному торжестві добра. Він надихає нас на боротьбу зі злом, насамперед з гріхом у самих собі.
У Христа Спасителя була Голгофа, але після неї прийшло Воскресіння. У кожної людини також є своя Голгофа і свій життєвий хрест. Якщо ми будемо виконувати заповіді Божі і намагатися уподібнюватися Христу в перенесенні страждань, що випадають на нашу долю, то і для нас буде воскресіння. Ще за життя на землі ми побачимо воскресіння як перемогу над злом і стражданнями – перемогу над соціальною несправедливістю і зубожінням.
Сучасне становище в Україні можна порівняти з Голгофою. Як тоді на Голгофі йшла боротьба людської ненависті з Христовою любов’ю, так і тепер в суспільстві йде жорстока боротьба добра і зла, світла і темряви. Наша віра і надія на Бога дає нам впевненість, що Українська держава переможе всі труднощі й негаразди релігійного, духовного, економічного і соціального життя. Воскресіння Христове нагадує нам, що правда Божа завжди перемагає. Пророк Давид закликає нас не покладати надію на князів і на синів людських, бо в них нема спасіння. Тому і в змаганні за утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви треба, насамперед, покладати надію на Бога, і Він не посоромить.
У ці святкові дні сердечно вітаю з Пасхою Христовою всю українську паству Київського Патріархату. Вітаю і наших православних братів та сестер Московського Патріархату, а також усіх християн України. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, що розсіяні по всьому світу. Віра в Бога і любов до України єднає всіх нас – далеких і близьких.
Хай Господь, що воскрес із мертвих, наповнює наші душі духовною радістю, вселяє в наші серця мир і злагоду. В цей день простімо один одного Воскре­сінням Христовим і будемо благати Господа, щоб Він зміцнив Своєю Божественною благодаттю наші душевні і тілесні сили і благословив нас на добрі справи. Йому належить усяка слава, честь і поклоніння на віки віків.
Воістину Христос Воскрес!
 
Київ. Року Божого 1999