foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

В iм\'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Наближається велике свято - Рiздво Господа нашого Iсуса Христа вiд Пресвятої Дiви Марiї. З безмежної любовi Божої до свiту i до людини народився як чоловiк Син Божий. Вiн став новим Адамом - початком нового роду людей, визволених вiд первородного грiха "ветхого Адама".

Отже, Син Божий народився, щоб визволити людей вiд первородного грiха древнього Адама. А якi наслiдки ми маємо вiд Адама? Грiх i смерть! Кожна людина, що народжується в цей свiт, народжується за законом грiха i смертi.

Грiх живе в нашiй природi. Люди часто грiшать не тому, що люблять грiх, а тому, що прихильнiсть до зла перемагає добро. Усвiдомлюючи це, ап. Павло вигукує: "Бiдна я людина! Хто визволить мене вiд цього тiла смертi?" (Рим. 7, 24). Крик душi ап. Павла про визволення вiд грiха i смертi був криком людства, яке усвiдомлювало свою немiч у боротьбi з грiхом i смертю. Найкращi представники людства жили вiрою у грядущого Спасителя, Який повинен був визволити людство вiд грiха i смертi. Вiра - це велика духовна сила, що надихає людей на великi дiї. Вона сягає далеко за межi свiту в царину вiчностi. На вiрi будувалось i донинi будується спасiння свiту. Ось чому ап. Павло шукає i знаходить у Праотцiв вiру, якою вони жили i перемагали в життi за рiзних обставин.

Коли Авраам зi своїми нащадками Iсааком i Яковом оселилися з Божого велiння у чужiй землi i жили в нiй як мандрiвники, шукаючи чогось кращого, що ними керувало? "Вiра", - говорить апостол. Це вiра не давала їм задовольнитися земними мiстами, а примушувала шукати мiсто, будiвничим якого є Бог. Вiра спонукала їх шукати Бога на землi i бачити Його в далекому майбутньому. Цю вiру патрiархiв вiдзначив Сам Христос, коли сказав юдеям: "Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мiй; i побачив, i зрадiв" (Iн. 8, 56). Вiра не дозволила Авраамовi похитнутися навiть тодi, коли вiн з Божого повелiння змушений був принести в жертву свого єдиного сина Iсаака. Вiн вiрив, що Бог може i мертвого воскресити, щоб той мiг стати спадкоємцем свого батька. Тому Авраам прийняв Iсаака як воскреслого з мертвих, бо в серцi i розумi Авраама вiн був уже мертвим.

Чим керувались Iсаак i Якiв, коли благословляли своїх дiтей? Вiрою в те, що їх благословення здiйсниться. Так само, чому Йосиф, умираючи в Єгиптi, заповiдав перенести його кiстки у рiдну землю? Вiн вiрив, що його народ повернеться туди. А чому батьки Мойсея ховали його i не кинули в рiчку, як наказав фараон? Вони також вiрили в те, що їм пощастить врятувати сина. Коли Мойсей вiдмовився називатися сином доньки фараона i захотiв лiпше страждати з народом Божим, нiж насолоджуватися у розкошах грiха, - вiн вiрив у краще майбутнє свого народу.

Вiра надихала i таких вождiв єврейського народу як Гедеон, Варак, Iєфай, Самсон, Самуїл, цар Давид та пророки. Вiра давала змогу цим керiвникам перемагати царства, чинити правду, бути могутнiми в немочi, мiцними в бою, обертати на втечу полки чужинцiв. Тiльки силою вiри, що пiдносилася до ясного передбачення пришестя Христа Спасителя, пророки творили чудеса, затикали пащi левiв, як Даниїл, гасили силу вогню, як три юнаки у Вавилонi, i навiть воскрешали мертвих, як Iлля i Єлисей. Та й тi, що помирали, будучи побитими камiнням або перепиляними дерев\'яною пилою, вiрили у воскресiння мертвих.

А яка сила дiяла в кращих представниках людства, коли вони терпiли наруги, рани, кайдани та в\'язницi або коли тинялися в овечих та козячих шкурах, жили в печерах та проваллях земних? Тiльки вiра вливала в них силу терпiти тяжке життя, вiра в пришестя Христа, Який переможе людськi грiхи, страждання i смерть.

Отже, вiра є наймогутнiшою духовною силою, яка створила певнi умови для народження вiд Пресвятої Дiви Марiї Сина Божого.

Що ж таке вiра? У чому її сутнiсть? Вiдповiдь на цi запитання дає ап. Павло. Вiн говорить, що вiра є впевненiсть у здiйсненнi того, чого ми чекаємо; впевненiсть в iснуваннi того, чого ми не бачимо (Євр. 11, 1). Вiра є природна властивiсть душi, як розум i почуття. Без неї неможливе духовне життя людини. У повсякденному життi люди керуються бiльше вiрою, нiж розумом. Ми здобуваємо знання бiльше довiрою до iнших, нiж власним досвiдом. Якою iншою силою, як не вiрою, люди перемагають усi труднощi на своєму життєвому шляху? Без вiри людина не може ступити i кроку в життi. Без вiри вона не може нi здобути знання, нi взятися за будь-яку справу. Лише вiра робить людину непохитною.

Але головним предметом вiри є не земне, не сучасне. Вона вiдкриває нам цiнностi вiчнi, якi людина не може осягнути своїм розумом. Там, де людський розум безсилий, дiє вiра. Вiрою ми пiзнаємо створення свiту. Ап. Павло говорить: "Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим" (Євр. 11, 3). Вiра вiдкриває нам майбутнє свiту i людства i надає впевненостi у здiйсненнi обiтниць Божих. Вiра з\'єднує нас з Богом, вводить у нашу душу Бога. Вiра творить релiгiю. Тому вiра i релiгiя є майже синонiмами, бо означають по сутi одне i те саме.

Вiра повнiше охоплює людське життя, нiж розум. Вона торкається таких глибин буття, як народження i смерть людини, як ставлення її (людини) до Бога, як грiх, чесноти, падiння i спасiння. Все це є предметом вiри. Свiтлом Божества вiра освiтлює все життя людини. Вона вiдкриває найвищу мету життя. Вiра шукає Бога, знаходить Його i тягнеться до Нього. Вiра у Христа Спасителя слiпим вiдкривала очi, хворих зцiляла i мертвих воскрешала.

З цiєю вiрою, дорогi браття i сестри, треба зустрiчати народженого Христа Спасителя. Приймемо Його в нашi душi, як у вифлеємськi ясла, освiтимо Його вченням свої душi, як зiркою. Цiєю вiрою ми з\'єднаємося з безлiччю тих свiтильникiв вiри, котрих недостойний був свiт.

Вiра надасть нам можливiсть перемогти всi негаразди сьогоденного життя. Усвiдомлюючи силу i значення вiри в життi людини, треба всiляко ухилятися вiд неправдивих вiрувань. Ворог наш - диявол - не спить. Вiн пiдкидає нам такi вiрування, якi не приводять до Христа Спасителя. Рiзнi сектантськi вiрування, так само як i рунвiра, затягують несвiдомих людей у свої тенета, з яких потiм тяжко буде вирватися. Ранiше губили людськi душi богоборством, а тепер - хибними вiруваннями. Ця небезпека загрожує насамперед молодi, бо молодь завжди довiрлива i легко пiддається рiзним диявольським спокусам. Батьки, бережiть своїх дiтей вiд вiрувань, якi ведуть до духовної смертi i самоулесливостi! Нехай Господь наш Iсус Христос, що народився у Вифлеємi, допомагає всiм нам зберiгати у своїх серцях правдиву православну вiру, яка, подiбно до вифлеємської зорi, ось уже понад 2000 рокiв веде людей до Христа Спасителя.

Амiнь!

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2