Ви тут: Головна 
БІБЛІОТЕКА СЕКТИ ТА КУЛЬТИ "Школа духовного подвижництва" Ольги Асауляк Методи дiяльностi
БІБЛІОТЕКА СЕКТИ ТА КУЛЬТИ "Школа духовного подвижництва" Ольги Асауляк Методи дiяльностi
Apologet
Апологет : православний апологетичний сайт
"Нащо говориш ти про устави Мої і завіт Мій береш в уста свої? Ти ж зненавидів накази Мої і слова Мої кидаєш поза себе`` (Пс. 49,16-17)
О. Асауляк, використовуючи авторитет Церкви, бере від Православ`я тільки зовнішню форму, вкладаючи в неї свій зміст. Вона пропонує "технологію" шляху до Бога у світлі нових наукових знань, інформації, отриманої нею через контакт з духовним світом та "ієрархом". Для надання вагомості своєму вченню О. Асауляк весь час посилається на Священне Писання і свято-отцівську літературу. Православ`я подається слухачам як певний фундамент. З перших же занять О. Асауляк викладає своє "православне" вчення, розповідаючи що ж є істинним Православ`ям. Але якраз Православ`я ні в її книгах, ні в лекціях не видно і не чутно. Взяти хоча б її першу книгу "Катарсис". Буквально з перших рядків "Вступу" О. Асауляк починає знайомство з Православ`ям із власної критики того ж Православ`я. Так, навівши слова "служителя культу" ієромонаха Серафима (Роуза), відомого і освіченого православного подвижника 20 ст., якими він викриває бісівщину наших днів, що прикривається різними теоріями про "прибульців" і "найвищих істот", О. Асауляк робить висновок: "ось самий крайній погляд на проблему контакту, але ... істина проходить між двома крайнощами"(Катарсис, с.Н). Необхідно додати, що погляд Серафима (Роуза) на проблему "космічних контактів" є не особистою думкою окремого священнослужителя, а виявляє загальноцерковне ставлення до даної проблеми. Так що в даному випадку О. Асауляк критикує не окрему особистість, а саму
Православну Церкву. Звичайно після такого знайомства з Православ`ям не важко зробити висновок про те, що "служителі культу" (отці Церкви) часто схильні до крайнощів, а, значить, і до помилок (адже крайність - це не істина). Далі суцільний досвід самої О. Асауляк, розповідь про те як вона "сподобилась" космічного контакту, отримала найвищі пізнання і т.д. Було б помилкою вважати, що цим самим у свідомість своїх учнів О. Асауляк не вкладає ніяких антиправославних фундаментальних основ. З самого початку задається установка на можливість ставити під сумнів авторитет Церкви і шукати "вищих просвічених" поза Церквою.
Наведемо ще один приклад, який свідчить про те, якими методами вкладаються основи "нового вчення" в свідомість легковірних слухачів. Згадаймо фрагмент із фільму "Сімнадцять миттєвостей весни". Штірліц приходить до Айсмана, і між іншим, ведучи розмови на теми зовсім віддалені, намагається дізнатись що-небудь про російську радистку. В кінці розмови він питає у співбесідника про снодійне, думаючи приблизно так: "Якщо Айсмана запитають, навіщо заходив до нього Штірліц, той скаже: за снодійним". А тепер читаємо одну з багатьох книг О. Асауляк (Екстазис, с.18), де вона вчить, як не гаючи часу, за лічені роки, а то і місяці можна осягнути те, що істинним подвижникам Православ`я давалось і дається за десятиліття духовного очищення і подвигу.
"Дуже рідкісний і найвірніший шлях - напрямок з любої точки в центр основи піраміди... Людина спрямовується до свого духовного центру і, відкриваючи його, виходить найкоротшим шляхом на центральну вісь, тобто на той вузький шлях, котрий заповідав Христос своїм учням..." Далі говориться: "В тому і є найвища майстерність ретранслятора, щоб одну і ту ж істину донести до різних рівнів свідомості... Якби Іоан Богослов
жив у наш час, його "Апокаліпсис" виглядав би зовсім інакше, не втративши ані трохи свого початкового змісту, ... сучасний Іоан Богослов змалював би таємний механізм взаємодії між відділами мозку, роботу 12 духовних центрів людини та їх зв`язок із шишкоподібною залозою. Він би витлумачив побачених ним в Дусі 24-х старців як дванадцять пар черепно-мозкових нервів..." (Катарсис, с.347). Погодьтесь, хіба це не те ж саме снодійне в діалозі Штірліця. Але спробуймо зрозуміти таємне значення цих одкровень. Головна омана ("універсальна істина") подається так ненав`язливе, що має всі шанси без перепон увійти у свідомість і душу людини. Звернімо увагу на початок наведеної цитати: "сучасний Іоан Богослов змалював би..." (і далі за текстом). Поки свідомість людини зайнята спогляданням шишкоподібної залози, її душу підсвідоме (вимкнувши розум) підводять до думки, що сучасний Іоан Богослов можливий, як можливе і "наукове" переінакшування його Божественних "одкровень". При цьому підспудно дається зрозуміти, що та ж О. Асауляк не тільки достойна іменувати себе Іоаном новітнього часу, але і за всіма параметрами вища за нього. Так, якщо ж для св. Іоана "Одкровення" було дійсно Богоодкровенням, посланим за його духовним подвигом, то тут істина, "очищена" сучасними знаннями і технологіями, подається начебто мимохідь, ненавмисно. Погодьтеся, що після цього звертатись до "неосвічених" святих отців навіть незручно. І дійсно, - хіба можна уявити, щоб комусь із "непросвічених" святих було послане, наприклад, таке одкровення: "Завдання виконане з оцінкою турбулентного аналізу. Приймай програму на новий період увімкнення в загальній зоні. Готуйся до Контакту через внутрішні поля клітин за посередництвом станцій ментального контролю. Провідник заекранований на 0-захист замкнутої мережі. Чекай вказівок "Центру", переходь до колективного рівню
донесення інформації. Дякуємо за прийом. Ієрарх" (Катарсис, с.41).
Після такої психологічної обробки новонавернений учень школи духовного подвижництва буде поважати отців Церкви рівно настільки, наскільки вони відповідатимуть вченню "ієрарха". Тим більше, що самим послідовникам О. Асауляк "в першу чергу дається дар тлумачення" (Екстазис, с.18). Якщо хто не згідний і заперечує такі одкровення, то таких "ієрарх" називає "фарисеями п`ятого кола". "Коло 5 - фарисеї сучасного періоду, які виступають гонителями пророків нової епохи" (Екстазис, с.16). Навряд чи хто з її послідовників буде вагатися, що сама О. Асауляк - не хто інший, як найвеличніший пророк нової епохи. Після цього висновок: "хто проти О. Асауляк - той проти Бога" вже і доводити не потрібно. Чи не тому послідовники школи О. Асауляк готові звинувачувати кожного (в тому числі і Церкву), хто не згідний з їх вчителем?
Тепер, після вживляння в душі учнів так званих основ "істинного Православ`я", можна зверхньо повчати про смирення, про боротьбу з гординею, про заповіді Божі, про незасудження і т.д... Таким чином, знявши гальма здорового глузду, О. Асауляк виводить своїх послідовників поза спасительну огорожу церковного вчення.
Протягом усього навчання в школі Ольги Асауляк у підсвідомість курсантів вкладається думка, що вона - "уста Божі". Хіба ж може бути інакше, коли більша половина її книг надиктована космічним "ієрархом", котрий для "асаулян" (так вони себе називають) є не інакше як Сам Ісус Христос. Обсяги "надиктувань з неба" цій людині вражають, але на жаль, не насторожують. Ніхто з великих апостолів, які безпосередньо спілкувались зі Спасителем, і мріяти не могли про такі "знання", які відкриті цьому "апостолу останніх часів". Людьми духовно необізнаними, які шукають Бога, все це легко сприймається як особлива
обраність, а як наслідок - і особлива авторитетність "ретранслятора" - О. Асауляк. Таким чином, віра в Бога, котрого сповідує істинна Церква, заміняється вірою в "бога - ієрарха" який "глаголить" устами О. Асауляк, а по суті, вірою в саму О. Асауляк. Хоч вона і називає себе лише ретранслятором, але хто буде сумніватись в істинності її слів, якщо це слова самого Бога? Безумовно, що інформація, яка ретранслюється з космосу - це не просто фантазія самої О. Асауляк. Дійсно, джерело її знаходиться поза нею. Але це, в даному випадку, не тільки не підкреслює її богообраності, але навпаки, служить доказом глибини її падіння. Кому служить багатослівний "ієрарх" -співбесідник О. Асауляк, після всього сказаного вагатись не доводиться.
Ще один прийом, яким користувалась О. Асауляк на початку становлення школи. Для ствердження свого авторитету і стосунків з церковними особами О. Асауляк демонстративно жертвувала великі суми грошей на монастирі, будівництво храмів та інше. Слава її як церковної благодійниці розносилась "асаулянами" між народом. Відгомін цей чутно і понині. Доречі, сама О. Асауляк часто посилається на ніби-то отримане благословення на проведення навчання у школі та пропаганду свого вчення від афонських старців, а також посилається на в Бозі спочилого нині старця схиархимандрита Феофіла (Росохи). Про ці, так звані, благословення адептам школи говориться із перших днів занять. В наближенні до особи схиархимандрита Феофіла можна бачити людське бажання легалізуватись, бути
оправданою і підтриманою духовною особою. Покійний схиархимандрит дійсно зустрічався з О. Асауляк, спілкувався з нею, швидше за все, як пастир церковний, врозумляв її, передбачаючи можливі небезпечні наслідки її вчення, довготерпів, закликав до покаяння, бажаючи спасти її душу для вічності. Але ніяким чином не поділяв її вчення, тим більше не благословляв її школу. Про це свідчить праця старця Феофіла "Древние ереси Православия ожили", де він викриває єретичну суть вчення О. Асауляк
Після його смерті (22.03.1996р.) О. Асауляк відчайдушне вказує на нього як на духовного лідера своєї школи. Звичайне цілування хреста людьми після молебню в Києво-Печерській Лаврі О. Асауляк видає за благословення чотирьохсот її учнів. В своїй книзі "Рать" (сс.99-102) О. Асауляк цілим розділом вшановує схиархимандрита Феофіла, де з ледь помітною образою складає йому похвали і подяки, переходячи швидко до іншого матеріалу. Але це не тому, що він дійсно підтримував школу О. Асауляк, а тому, що її курсанти дуже шанували його як високо духовну людину. І піти всупереч авторитету старця Феофіла означало б похитнути свій авторитет перед послідовниками. Навіщо було О. Асауляк отримувати благословення від земного старця Феофіла, коли вона його отримала від небесного "ієрарха"? Можливо цього було недостатньо?
Теж саме можна сказати про так зване благословення від афонських старців. Серед курсантів своєї школи О. Асауляк поширює ксерокопію привітальної подячної листівки з монастиря св. великомученика Пантелеймона на горі Афон, яка присилається кожному, хто пожертвував на утримання монастиря певну суму коштів. Наведемо дослівно текст: "Благословення від Святогорців р.Б. Ользі на молитовну пам`ять. Миру,
радості, кріпості ! Св. гора Афон. З любов`ю в Господі ієром. Ісидор. 3/16.02.96 р." Як бачимо, ніде не сказано, що "по вашому питанню для дослідження цього вчення відбулось зібрання ігуменів 20-ти афонських монастирів (чи зібрання старців якогось певного монастиря), і після вивчення ваших книг було винесено рішення, що нічого з даного вчення не суперечить Священному Писанню, Священному Переданню та заповітам святих отців, а навпаки знаходиться у повній відповідності з ними. Благословляємо Вас на відкриття школи духовних подвижників, нехай Господь допоможе Вам приводити засліплені людські душі до Божого світла". Або щось в цьому дусі. Погодьтеся, просвічення цілого народу - це не просто принести води до монастирської кухні. Ні підписів декількох священних осіб, ні номера реєстрації, ні згадки про школу не знаходимо. Якби святогорці прочитали книги О. Асауляк, то чи не помітили б вони відвертого пантеїзму, наприклад: "Органами і нервами, тканинами Бога-Творця є цивілізації, зоряні системи, галактики на тонких планах буття". Або: "Бог - духовно-розумна сутність, яка складається із живих духовно-інтелектуальних мислячих матерій" і т.д. (Катарсис, с.73). Невже б не відчули афонці неприхованої зневаги щодо "неосвічених" святих отців та до церковного чернецтва в цілому, та інші кощунственні та злі нападки на Церкву Христову.
Отже, можна зробити висновок, що насправді святогорці не бачили і не вивчали книг О. Асауляк і ніякого благословення на діяльність школи дати не могли. А всі розмови про те, що монахи з гори Афон готові дати будь-що, аби придбати книги О. Асауляк і "просвітитись" справжнім одкровенням залишаються нічим непідтвердже-ними розмовами. Вся ця гра із благословеннями розрахована на нецерковних і неосвічених духовно довірливих шукачів вищих знань. Вражає, коли бачиш
інтелігентних людей, які вважають себе розумними, освіченими, культурними і при цьому щиро вірять цим казкам і забавляються ними, як іграшками. Ця гра потрібна для того, щоб в їхню свідомість вкласти окультну основу світосприйняття.
Але все ж таки О. Асауляк дійсно отримала благословення на початок занять у своїй школі. Лише від кого? Звернімося до книги "Катарсис": "Складаю програму для своєї духовної школи... . Дозвіл Системи два місяці тому прийшов по ментальному каналу зв`язку (1992 р.). Виклик на зв`язок йшов по коду звукової "морзянки" в кабінеті під час прийому хворого. Звуковий сигнал йшов нізвідки. Його чула не тільки я, але і ті, хто знаходився поруч. Вже звикла. А перший раз, коли у квартирі з`явилась "морзянка", діти і чоловік бігали по кімнатах і шукали джерело стуку... Я, все зрозумівши, спокійно записувала текст" (Катарсис, с.42).
25 грудня 1992 р.: "Твоє право індивідуального наставництва переходить в ступінь духовного "провідництва". Віднині ти - не "дитя Моє", не "дочка Моя", а "Син Мій". Ти не один. Вас багато, але ви єдині у серці Моїм..." Переходь до масового рівню донесення інформації через слово усне та написане. Через твій канал будуть даватись "Настанови християнському подвижнику в світі", які об`єднують езотеричний досвід всіх систем. Пам`ятай: Я завжди був у всіх релігіях. Я буду завжди, і діти Мої духовні стануть Мною, а Я - вами..." (Катарсис, сс.266-267).
Тепер стає очевидним, що "дозвіл благословення" на діяльність О. Асауляк дав їй сам "ієрарх", котрий весь час ховає своє істинне лице за масою непотрібних наукоподібних викладок. Але про нього буде говоритися в іншому розділі.
Заволодівши довірою послідовників, О. Асауляк вдається до методу прискорення руху своїх адептів по шляху духовного розвитку. Вона стверджує, що ніби-то найблагоприємніший час приходу до Отця (час "відкритих дверей") був з 1990 по 1993 рр. Енергоструктури тонких планів сформували прямий канал зв`язку з найвищими сферами. Хто встиг увійти, той має прямий зв`язок з "ієрархією". А з 1994 р. встановити контакт з кожним роком буде все важче - відбувається зміщення енергопластів і Шлях стає довшим і тернистішим на всіх рівнях. На початку занять прищеплюється думка, що для того, хто не пройде весь перший курс навчання у "школі", посвячення у знання буде закритим назавжди. А хто після 1-го (аналогічно 2-го, 3-го і т.д.) не буде закінчувати наступних, той не буде розвиватись вище, а залишиться на цьому рівні назавжди. Зараз, як говорить О. Асауляк, іде інтенсивне відокремлення "овець" від "козлів". Все це спонукає курсантів школи менше приділяти увагу критичному сприйняттю даного вчення, а швидше осягати "потойбічні простори космосу".
Наголос в системі викладання робиться на те, що зараз нібито зовсім інший час. Те, чого старці досягали десятиліттями в затворах, в сучасний передапокаліптичний час можна досягти набагато швидше через прискорену духовну роботу (Катарсис, с.18). Таким чином, в людині формується дуже потужна духовна гординя, котра, за вченням Православної Церкви, є основою всіх гріхів і нестримно віддаляє людину від Бога. Вважається нормальним, що вже на третій день занять у школі учні стають "цілителями", готовими зціляти страждаючих від хвороб.
Люди душевні, які знаходяться в полоні своїх пристрастей, потрапляють у пастку гордині та марнославства ("тщеславія"), котра є головною метою
духів зла. Поступово учні починають вірити, що вони дійсно "чисті праведники", котрі здатні бути духовними цілителями. Своєю присутністю і молитвою вони можуть освячувати цілі райони, мати прямий безпосередній контакт із усіма святими, Богородицею, Ісусом Христом. До речі, "просунутих" учнів школи легко розпізнати в храмі по надзвичайній самовпевненості.
Церкві та майже всім священнослужителям, за твердженням школи, духовні космічні висоти недоступні, тому вони не розуміють подвижників школи. Розмовляти ж із священиками треба на їхній недосконалій мові. За словами О. Асауляк, у старця Силуана Афонського є пророцтво про те, що у монастирях наприкінці часів заслабне віра, і тоді підуть по світу монахи у світських одежах. Ось так, на основі "вирваних" із контексту слів старця Силуана завуальовано насаджується думка про те, що тільки учні школи залишились носіями справжньої Христової істини. У інших вона викривлена.
Окрім обіцянок високих дарів, "небесний вчитель" в своїх прямих трансляціях використовує навіть погрози. Наприклад, в книзі "Рать" (сс.58-59), він устами авторки застерігає, що ті курсанти, у яких спостерігаються застійні процеси (тобто хто не піддається впливу О. Асауляк ), впадають в негативний сектор енергокристалу школи, а хто відійшов від неї: фанатики, наклепники, духомани (читайте віруючі люди, які відчули диявольський вплив школи) -отримають відповідний "удар великої потужності".
Від самого початку учням школи дається настанова: "Є також "шлях Іуди", котрим дехто з вас піде." Ця настанова багатьох утримує від вирішального кроку, навіть якщо в душі з`являються сумніви в істинності вчення. Вважається, що відмовитись від вчення О. Асауляк означає відмовитися від самого Ісуса Христа, оскільки вона весь
час наголошує, що її вчення і є справжнім, істинним надрелігійним християнством.
Книги, в яких викладене вчення, розраховані, за словами О. Асауляк, на непідготовлену і нерелігійну свідомість. Лекції подаються вперемішку зі спогадами, весь час порушується хронологія подій, її писання переповнені уривками різних додатків та уточнень, окремих фраз. Складається враження, що навмисно порушується система викладу матеріалу, щоб легше заплутати читача. Постійно демонструються єдність О. Асауляк з "ієрархом", її духовні дарування та значимість її особистої місії. Наприклад: "Я є центром тяжіння, не втручаючись у внутрішні процеси, які відбуваються з людиною в ході теоретичних і практичних занять, пояснюю всі ці процеси з точки зору енергоінформаційного обміну і образних релігійних систем" (Екстазис, с.521).
О. Асауляк наголошує, що саме читання її книг та віршів має оздоровчий вплив на людей, оскільки вони надиктовані "богом-ієрархом". Дається зрозуміти, що писання О. Асауляк рівнозначне із Священним Писанням, даним через святих апостолів та пророків.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що засоби, якими користується О. Асауляк, є сектантськими, подекуди шулерськими, непорядними. Нагромадження наукоподібних викладів та різного матеріалу є навмисним брязканням технічного лексикону, паралельно з яким у підсвідомість її послідовників насаджується цілеспрямована програма дискредитації традиційного християнського світогляду до окультного і езотеричного рівня.
Наслідками цього є:
• Недовіра і зневага авторитету Церкви.
• Заміна його власним авторитетом.
• Насадження пантеїстичних понять.• Закладка генофонду нової - "шостої раси". Як не згадати тут слова ап. Павла: "Дивуюсь, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовіствування, яке зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовіствування Христове. Та коли б навіть ми або Ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовіствували, нехай буде анафема" (Гал. 1,6-8).
МОЛИТОВНИК
НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)
МЕЧ ДУХОВНИЙ
