foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

ЧЕТВЕРТА КНИГА ЦАРСТВ (ДРУГА ЦАРІВ)

1 І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава. 2 Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]

3 Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула,­ божество аккаронське? 4 За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм]. 5 І поверну­лися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися? 6 І сказали йому: назустріч нам вийшов чо­ловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти поси­лаєш запитувати Веельзевула, божество ак­каронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. 7 І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці? 8 Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин. 9 І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди. 10 І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його. 11 І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше. 12 І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його. 13 І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знех­тувана душа моя і душі рабів твоїх – цих п’ятдесятьох – перед очима твоїми; 14 ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми! 15 І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя. 16 І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, – з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. 17 І помер­ він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іора­ма, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.

18 Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

2 У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала. 2 І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу­ тебе. І пішли вони у Вефиль. 3 І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господа­ря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. 4 І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон. 5 І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. 6 І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє. 7 П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану. 8 І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому. 9 Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно. 10 І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

11 Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо. 12 Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, ко­лісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.­ 13 І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану; 14 і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, – Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей. 15 І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі, 16 і сказали йому: ось, є у нас, рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте. 17 Але вони приступали до нього дов­го, так що надокучили йому, і він ска­зав: пошліть. І послали п’ятдесят чо­ловік, і шукали три дні, і не знайшли його, 18 і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть? 19 І сказали жителі того міс­та Єлисеєві: ось, розташування цього­ міста добре, як бачить господар­ наш; але вода погана і земля неплідна. 20 І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому. 21 І вийшов він до джерела води, і ки­нув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смер­ти, ні неплідности. 22 І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав. 23 І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий! 24 Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дити­ни. 25 Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

3 Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років, 2 і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його; 3 однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.

4 Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів. 5 Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Із­раїльського. 6 І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам; 7 і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. 8 І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської. 9 І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними. 10 І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава. 11 І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі. 12 І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський. 13 І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава. 14 І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе; 15 тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея, 16 і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами, 17 бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша; 18 але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші, 19 і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням. 20 Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.

21 Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні. 22 Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров. 23 І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав! 24 І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян. 25 І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його. 26 І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли. 27 І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

4 Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш,­ що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі. 2 І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи­ мені, що є у тебе в домі? Вона сказа­ла: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм. 3 І сказав він: піди, попроси собі посудин на сторо­ні, у всіх сусідів твоїх, посу­дин порож­ніх; набери чимало, 4 і пі­ди, зам­кни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй. 5 І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми.­ Вони подавали їй, а вона наливала. 6 Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія. 7 І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: пі­ди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.

8 Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб. 9 І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий; 10 зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди. 11 В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там, 12 і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. 13 І сказав йому: скажи їй: “ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потріб­но поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?” Вона сказала: ні, серед свого народу я живу. 14 І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий. 15 І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях. 16 І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї. 17 І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей. 18 І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців. 19 І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І ска­зав той слузі своєму: віднеси його до матері його. 20 І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер. 21 І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зам­к­нула його, і вийшла, 22 і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся. 23 Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре. 24 І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі. 25 І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка. 26 Побіжи до неї назустріч і скажи їй: “чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?” – Вона сказала: здорові. 27 Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені. 28 І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: “не обманюй мене”? 29 І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візь­ми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини. 30 І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею. 31 Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні від­повіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина. 32 І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його. 33 І ввійшов, і зам­к­нув двері за собою, і помолився Гос­поду. 34 І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому,­ і зігрілося тіло хлопчика. 35 І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простяг­ся на ньому. І пчихнула дитина ра­зів сім, і відкрила дитина очі свої. 36 І покликав він Гиєзія і сказав: по­клич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого. 37 І пі­дійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла. 38 Єлисей же повернув­ся в Галгал.

І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих. 39 І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх. 40 І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти. 41 І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані. 42 Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок – двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять. 43 І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: “наситяться, і залишиться”. 44 Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

51 Неєман, воєначальник царя Си­­рійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим. 2 Сиріяни одного разу пішли загона­ми і взяли в полон із землі Ізраїльсь­кої маленьку дівчинку, і вона служи­ла дружині Неємановій. 3 І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його! 4 І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської. 5 І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльсь­кого. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу; 6 і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неє­мана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його. 7 Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.

8 Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі. 9 І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв. 10 І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий. 11 І розгнівав­ся Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу; 12 хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві. 13 І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: “омийся, і будеш чистий”. 14 І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився. 15 І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає­ Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого. 16 І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився. 17 І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви­ іншим богам, крім Господа; 18 тільки­ ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпрется на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому. 19 І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.

20 І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чо­­ловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цьо­го сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь. 21 І погнав­ся Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром? 22 Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: “ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чолові­ка­ із синів пророчих; дай їм талант срібла­ і дві зміни одягу”. 23 І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І про­сив його. І зав’язав він два таланти сріб­ла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним. 24 Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удо­ма. І відпустив людей, і вони пішли. 25 Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій. 26 І сказав він йому: хіба серце моє не супровод­жувало тебе, коли обернувся назуст­річ тобі чоловік той з колісниці своєї?­ чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь? 27 Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.

6 І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас; 2 підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по од­ній колоді і зробимо собі там місце­ для житла. Він сказав: підіть. 3 І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду. 4 І пі­шов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева. 5 І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена! 6 І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира. 7 І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

8 Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан. 9 І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли. 10 І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два. 11 І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським? 12 І сказав один із слуг його: ніхто, господа­рю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй. 13 І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі. 14 І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто. 15 Вранці слуга чоловіка Божо­го­ встав і вийшов; і ось, військо нав­коло міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити? 16 І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними. 17 І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповне­на конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея. 18 Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея. 19 І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини,­ яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію. 20 Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії. 21 І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій? 22 І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого. 23 І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.

24 Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію. 25 І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла,­ і четверта частина каба голубиного посліду – по п’ять сиклів срібла. 26 Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю. 27 І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила? 28 І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: “віддай свого сина, ми з’їмо його сьогод­ні, а сина мого з’їмо завтра”. 29 І зва­рили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: “віддай же твого сина, і з’їмо його”. Але вона сховала свого сина. 30 Цар, вислухав­ши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його. 31 І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні. 32 Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним! 33 Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?

7 І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Гос­подь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії. 2 І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима тво­їми, але їсти цього не будеш. 3 Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти? 4 Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Піде­мо­ краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо. 5 І вста­ли в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини. 6 Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт коліс­ниць та іржання коней, шум війська­ великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єги­петських, щоб піти на нас. 7 І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе. 8 І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.­ 9 І сказали один одному: не так ми робимо. День цей – день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світ­ла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський. 10 І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми хо­дили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського,­ а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм. 11 І по­кликали воротарів, і вони переда­ли звістку в самий палац царський. 12 І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: “ко­ли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто”. 13 І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що за­гинуло], і пошлемо, і подивимося. 14 І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться. 15 І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві. 16 І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна­ кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім. 17 І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар. 18 Коли говорив чоловік Божий царю так: “дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії”, 19 тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: “якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?” А він сказав: “побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш”. 20 Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

8 І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років. 2 І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого;­ і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років. 3 Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє. 4 Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, щ`о зробив Єлисей. 5 І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей. 6 І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.

7 І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди. 8 І ска­зав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби? 9 І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: “чи видужаю я від цієї хвороби?” 10 І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: “видужаєш”; однак же відкрив мені Господь, що він помре. 11 І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий. 12 І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш. 13 І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії. 14 І пішов­ він від Єлисея, і прийшов до госпо­даря свого. І сказав йому цей: що го­ворив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш. 15 А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.

16 У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського. 17 Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, 18 і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх. 19 Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи. 20 У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя. 21 І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої. 22 І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.

23 Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 24 І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.­

25 У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдей­­ського. 26 Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського. 27 І ходив шляхом до­му Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Аха­ва, тому що він був родичем дому Ахавового. 28 І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама. 29 І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.

9 Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський. 2 Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату; 3 і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: “так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем”. Потім відчини двері, і біжи, і не чекай. 4 І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський, 5 і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.­ 6 І встав він, і ввійшов у дім. І от­рок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: “помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем, 7 і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі; 8 і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, 9 і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиї­ного; 10 Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її”. І відчинив двері, і втік. 11 І ви­йшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить. 12 І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: “так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем”. 13 І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і ска­зали: царем став Іиуй! 14 І пов­став Іиуй, син Іосафата, сина Намес­сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського. 15 Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб ліку­ватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі. 16 І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора­ма. 17 На вежі в Ізреелі стояв сторож,­ і побачив він полчище Іиуєве, коли во­­но йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром? 18 І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається. 19 І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. 20 І до­ніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина На­­­мессієвого, тому що він іде стрім­ко.­­­­ 21 І сказав Іорам: запрягай. І за­­пряг­ли­­ колісницю його. І ви­ступив­ Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І ви­ступили назустріч Іиую, і зу­­­стрі­ли­ся з ним на полі Навуфея із­­ре­­елитянина. 22 І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І ска­­­­­зав він: який мир при любодійст­ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її? 23 І повернув Іорам ру­ки свої, і побіг, і сказав Охо­зії: зра­да, Охозіє! 24 А Іиуй натягнув­ лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла­ стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй. 25 І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, бать­ка його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво: 26 істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візь­ми, кинь його на полі, за словом Господнім. 27 Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там. 28 І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.

29 В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї. 30 І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову­ свою, і дивилася у вікно. 31 Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого? 32 І підняв він лице своє до вікна­ і сказав: хто зі мною, хто? І ви­гля­­ну­­­ли­ до нього два, три євнухи. 33 І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бриз­нула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її. 34 І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки­ царська дочка вона. 35 І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого,­ крім черепа, і ніг, і кісток рук. 36 І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес­ви­тянина, сказавши: на полі ізре­ельсь­кому з’їдять пси тіло Ієзавелі, 37 і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.

10 У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту: 2 коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, – 3 виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого. 4 Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти? 5 І послав начальник над домом царським, і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби. 6 І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.] 7 Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх – сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики,­ і послали до нього в Ізреель. 8 І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку. 9 Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив? 10 Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю. 11 І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близь­ких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного­ вцілілого. 12 І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому, 13 зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині. 14 І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх – сорок два чоловіка, біля колодя­зя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного. 15 І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю, 16 і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю. 17 Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.

18 І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше. 19 Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала,­ всіх служителів його і всіх свяще­ників його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жерт­ва Ваалу. А всякий, хто не з’я­виться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала. 20 І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання. 21 І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю. 22 І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служи­те­лів Ваала. І він приніс їм одяг. 23 І вві­йшов Іиуй з Іонадавом, сином Ри­ха­во­вим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала. 24 І приступили­ вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується.

25 Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і началь­никам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ва­алове. 26 І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх. 27 І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня. 28 І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської. 29 Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, – від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.

30 І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім. 31 Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієро­воама, який увів Ізраїля в гріх.

32 У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому, 33 на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове,­ Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.

34 Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльсь­ких. 35 І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього. 36 Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.

11 Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я. 2 Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постіль­ну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений. 3 І був він з нею переховуваним у домі Гос­подньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.

4 У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина. 5 І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі; 6 третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження; 7 і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя; 8 і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить. 9 І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика. 10 І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господ­ньому. 11 І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя. 12 І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар! 13 І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній. 14 І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ зем­лі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова! 15 І дав наказ Іодай священик сотникам, які на­чаль­ствують над військом, і сказав їм: “виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем”, тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому. 16 І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умерт­вили її там.

17 І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом. 18 І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертов­ники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім. 19 І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів. 20 І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі. 21 Семи років був Іоас, коли став царем.

12 У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії. 2 І робив Іоас угод­не в очах Господніх у всі дні свої, до­ки наставляв його священик Іодай; 3 тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. 4 І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній, 5 нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження. 6 Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі, 7 то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його. 8 І погодилися священики не брати срібла­ у народу на лагодження пошкоджень у храмі. 9 І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній. 10 І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки, і перераховували срібло, знайдене в домі Господ­ньому; 11 і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому, 12 і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Гос­подньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму. 13 Але не зроблено було для дому Господнього сріб­них блюд, ножів, чаш для окроплення, труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній, 14 а виконав­цям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній. 15 І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно. 16 Срібло на жертву за провину і сріб­ло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.

17 Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим. 18 Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.

19 Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

20 І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли. 21 Його убили­ слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.

13 У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років, 2 і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієрово­ама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них. 3 І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні. 4 І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський. 5 І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня. 6 Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії. 7 В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.

8 Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльсь­ких. 9 І спочив Іоахаз з батьками сво­їми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.

10 В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років, 11 і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.

12 Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. 13 І спочив Іоас з батька­ми своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.

14 Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його! 15 І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли. 16 І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя, 17 і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту. 18 І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився. 19 І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян. 20 І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році. 21 І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачив­ши це полчище, ті, що ховали, кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.

22 Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза. 23 Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині. 24 І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього. 25 І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.

14 На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський: 2 двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима. 3 І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас. 4 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.

5 Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його. 6 Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: “не повинні бути карані смертю бать­ки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю”. 7 Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.

8 Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоаха­за, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто. 9 І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: “віддай дочку свою за дружину синові моєму”. Але про­йшли дикі звірі, що на Ливані, і стоп­тали цей терен. 10 Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою. 11 Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися­ особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї. 12 І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і роз­біглися по наметах своїх. 13 І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єру­салим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів. 14 І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заруч­ників, і повернувся в Самарію.

15 Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. 16 І спочив Іоас з батька­ми своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.

17 І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ят­надцять років.

18 Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських. 19 І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. 20 І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому. 21 І взяв весь на­род юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії. 22 Він збудував Елаф, і повер­нув його Іуді, після того як цар спочив з бать­ками своїми.

23 У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік, 24 і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. 25 Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера, 26 бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’яз­неного, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля. 27 І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.

28 Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських. 29 І спочив Ієровоам з бать­ками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.

15 У двадцять сьомий рік Ієро­воама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський: 2 він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима. 3 Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його. 4 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. 5 І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був началь­ником над палацом і управляв народом землі.

6 Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 7 І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.

8 У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців. 9 Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. 10 І склав проти нього змову Селлум, син Іави­са, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.­

11 Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських. 12 Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвер­того роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.

13 Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії. 14 І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.

15 Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських. 16 І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт, і розбив його, і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.

17 У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Ме­наїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії; 18 і ро­бив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої. 19 Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх. 20 І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.

21 Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських. 22 І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.

23 У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки; 24 і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. 25 І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи­ із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.

26 Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

27 У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років; 28 і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. 29 У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію. 30 І склав змову Осія, син Или, проти­ Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафа­ма, сина Озиїного.

31 Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

32 У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського. 33 Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. 34 Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він. 35 Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.

36 Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 37 У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного. 38 І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

16 У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського. 2 Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його, З але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, 4 і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом. 5 Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли. 6 У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня. 7 І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене. 8 І взяв Ахаз срібло і золото, яке зна­йшлося в домі Господньому й у скар­б­­ницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок. 9 І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив. 10 І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його. 11 І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска. 12 І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву; 13 і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник. 14 А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Гос­поднім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ. 15 І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд. 16 І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз. 17 І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу. 18 І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.

19 Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 20 І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

17 У дванадцятий рік Ахаза, ца­­ря Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем­ і царював дев’ять років. 2 І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього. 3 Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину. 4 І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці. 5 І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки. 6 В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.

7 Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших, 8 і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони; 9 і ста­ли робити сини Ізраїлеві діла неугод­ні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, почи­наючи від сторожової вежі до укріпленого міста, 10 і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом, 11 і стали там звер­шувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа, 12 і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: “не робіть цього”; 13 тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків. 14 Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого; 15 і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони, 16 і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу, 17 і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.

18 І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного. 19 І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями­ ізраїльтян, як чинили вони. 20 І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого. 21 Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина На­ватового; і відвернув Ієровоам ізра­їльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх. 22 І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них, 23 доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.

24 І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Сама­рією, і стали жити в містах її. 25 І ос­кільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх. 26 І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі. 27 І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі. 28 І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа. 29 Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, – кожен народ у своїх містах, де живуть вони. 30 Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму, 31 аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським. 32 Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот. 33 Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх. 34 До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля. 35 Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм, 36 але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, – Його шануйте і Йому поклоняйтеся,­ і Йому приносьте жертви, 37 і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших; 38 і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших, 39 тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших. 40 Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями. 41 Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.

18 У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.­ 2 Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії. 3 І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його; 4 він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан. 5 На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього. 6 І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві. 7 І був Гос­подь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому. 8 Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.

9 У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її, 10 і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Са­марію. 11 І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Го­зан, і в містах мідійських, 12 за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.

13 У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх. 14 І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талан­тів срібла і тридцять талантів золота. 15 І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського. 16 У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.

17 І послав цар Ассирійський Тар­тана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного. 18 І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів. 19 І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся? 20 Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене? 21 Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього. 22 А якщо ви скажете мені: “на Господа Бога нашого ми уповаємо”, то чи на того, якого висоти і жертов­ники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: “перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі”? 23 Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них? 24 Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней? 25 Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: “піди на землю цю і розори її”. 26 І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні. 27 І сказав їм Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. 28 І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! 29 Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї; 30 і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: “врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського”. 31 Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, 32 поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: “Господь врятує нас”. 33 Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? 34 Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? 35 Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї? 36 І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: “не відповідайте йому”. 37 І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.

19 Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній. 2 І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового. 3 І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посором­лення – день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити. 4 Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими. 5 І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, 6 і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. 7 Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.

8 І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса. 9 І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати: 10 так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: “не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського”. 11 Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, – і чи ти уцілієш? 12 Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? 13 Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви? 14 І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господ­ній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім, 15 і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю. 16 Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого! 17 Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні, 18 і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх. 19 І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.

20 І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув. 21 Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех­тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима. 22 Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого! 23 Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: “з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його; 24 і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські”. 25 Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн? 26 І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився. 27 Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене. 28 За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти. 29 І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік – самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть вино­градні сади і їжте плоди їх. 30 І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі, 31 тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. 32 Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: “не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу. 33 Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в міс­то це не ввійде, говорить Господь. 34 Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Да­вида, раба Мого”.

35 І сталося в ту ніч: пішов ангел Гос­подній і вразив у стані Ассирій­­сь­­кому сто вісімдесят п’ять тисяч. І вста­ли зранку, і ось усі тіла мертві.­ 36 І ви­­рушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. 37 І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар­дан, син його, замість нього.

20 У ті дні занедужав Єзекія смер­­­тельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш. 2 І відвер­нувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи: 3 “О, Гос­поди! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх”. І заплакав Єзекія сильно. 4 Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє: 5 повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній; 6 і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого. 7 І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав. 8 І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній? 9 І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів? 10 І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на де­сять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів. 11 І воз­звав Ісая пророк до Господа, і повер­нув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.

12 У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий. 13 Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.

14 І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона. 15 І сказав Ісая: що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх. 16 І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє: 17 ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь. 18 Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці ца­ря Вавилонського. 19 І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!

20 Інше про Єзекію і про всі под­виги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в міс­­­то, написано в літописі царів юдейських. 21 І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.

21 Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба. 2 І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих. 3 І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому. 4 І спорудив жертовники в домі Господньому,­ про який сказав Господь: “в Єрусалимі покладу ім’я Моє”. 5 І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього, 6 і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викли­кувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його. 7 І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: “у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки; 8 і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згід­но з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей”. 9 Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

10 І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав: 11 за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми, 12 за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього; 13 і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, – витруть і перекинуть її; 14 і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм, 15 за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня. 16 Ще ж пролив Манас­сія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх – робити неугодне в очах Господніх.

17 Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських. 18 І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.

19 Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби. 20 І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; 21 і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм, 22 і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми. 23 І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його. 24 Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.

25 Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 26 І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.

22 Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи. 2 І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

3 У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши: 4 піди до Хелкії первосвященика, нехай він пере­рахує срібло, принесене в дім Гос­под­ній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу, 5 і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Гос­подньому, на полагодження пошкоджень дому, 6 теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому; 7 втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

8 І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її. 9 І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, зна­йдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього. 10 І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. 11 Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій. 12 І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи: 13 підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї зна­йденої книги, бо великий гнів Господ­ній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас. 14 І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, – жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, – і говорили з нею. 15 І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене: 16 так говорить Господь: на­веду зло на місце це і на жителів його, – усі слова книги, яку читав цар Юдейський. 17 За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне. 18 А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув: 19 оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. 20 За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.

23 І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима. 2 І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. 3 Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт – іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.

4 І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль. 5 І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, – і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному; 6 і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кед­рону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний; 7 і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жін­ки ткали одяг для Астарти; 8 і вивів усіх жерців з міст юдейських, і оск­вернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, – ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт. 9 Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми. 10 І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху; 11 і відмі­нив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем. 12 І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон. 13 І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар; 14 і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими. 15 Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, – також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.­ 16 І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертов­нику, й осквернив його за словом Гос­поднім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [ко­ли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обер­нувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,] 17 і ска­зав Іосія: що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чолові­ка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським. 18 І сказав він: залиш­те його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії. 19 Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляю­чи Господа, зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі; 20 і заколов усіх жерців висот, які там були, на жер­товниках, і спалив кістки людські на них, – і повернув­ся в Єрусалим. 21 І повелів цар усьому народу, сказавши: “звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту”, – 22 тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських; 23 а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі. 24 І ви­кликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку зна­йшов Хелкія священик у домі Господньому. 25 Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього. 26 Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія. 27 І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: “буде ім’я Моє там”.

28 Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

29 У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його. 30 І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привез­ли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.

31 Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. 32 І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його. 33 І затримав його фараон­ Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, – і наклав пені на землю сто талантів­ сріб­ла і [сто] талантів золота. 34 І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоаки­ма; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер. 35 І сріб­ло і золото­ давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.

36 Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років­ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Ру­ми. 37 І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його.

24 У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього. 2 І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, – посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків. 3 За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив; 4 і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.

5 Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. 6 І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього. 7 Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.

8 Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима. 9 І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.

10 У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто. 11 І при­йшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його. 12 І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, – і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання. 13 І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому; 14 і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, – десять тисяч було переселених, – і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі. 15 І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон. 16 І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон. 17 І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії, замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.

18 Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. 19 І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким. 20 Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.

25 У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навухо­доносор, цар Вавилонський, з усім вій­ськом своїм до Єрусалима, й об­ло­жив його, і спорудив навколо нього вал. 2 І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. 3 У де­в’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі. 4 І взяте було місто, і побіг­ли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини. 5 І погналося військо­ халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. 6 І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд: 7 і синів Седекії заколо­ли перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.

8 У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим 9 і спалив дім Господ­ній і дім царя, і всі доми в Єрусали­мі, і всі доми великі спалив вогнем; 10 і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців. 11 І інший народ, який залишався в місті, і пе­ребіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий на­род виселив Навузардан, начальник охоронців. 12 Тільки деяких із бідно­го народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноград­никах і землеробами. 13 І стовпи мід­ні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Гос­подньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон; 14 і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли; 15 і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців: 16 стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, – міді у всіх цих речах не було ваги. 17 Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця – усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою. 18 І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу. 19 І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті. 20 І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу. 21 І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї. 22 Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, – над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового. 23 Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив началь­ником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме: Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні. 24 І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам. 25 Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі. 26 І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.

27 У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці 28 і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 29 і перемінив в’язнич­ний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його. 30 І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2