Преосвященний єпископе Савво,
улюблений во Христі брате наш і співслужителю!
 
Силою і діянням Святого Духа при покладенні наших рук тебе наставлено на високе служіння в Церкві Божій, служіння єпископське. Від співбратів архипастирів, від себе, а також від пастирів і віруючих, які своїми щирими молитвами брали участь у нашій священнодії, вітаю тебе з одержанням архиєрейської благодаті.
Ти одержав великий дар благодаті і виявив перед лицем Церкви добре сповідання віри. Перед народом Божим ти обіцяв зі страхом Божим нести єпископське служіння і все життя своє присвятити на те, щоб, наслідуючи великих святителів Церкви Христової, пасти довірене тобі церковне стадо. Ще на світанку юності Господь покликав тебе, сина зелених Карпат, до монастирського послуху, який ти ретельно проходив під керівництвом досвідчених старців-ревнителів православ’я на Закарпатті. Той же Господь привів тебе до Лаври преподобного Сергія, де вісім років ти вчився в розсаднику духовної освіти, збагачуючи себе богословськими знаннями. Тепер Він посилає тебе на новий церковний послух – служіння єпископське.
Звичай церковний велить нам, твоїм співбратам, відпустити тебе на архипастирське служіння словом напутньої поради і повчання. Колись св. апостол Павло, висвятивши на єпископа Єфеської Церкви свого ученика Тимофія і посилаючи його на проповідь Євангелія, казав: «Нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх» (2 Тим. 1, 6).
В особі св. Тимофія апостол нагадує всім нам, архипастирям, в тому числі й тобі, зігрівати в своєму серці цей великий дар Божий, який немічне лікує і збідніле поповнює.
Яким чином можемо ми виконувати цю апостольську заповідь? Насамперед, безустанною сердечною молитвою, яка зігріває людське серце вогнем невгасаючої любові до Бога і людей. Вона може оживотворити й зміцнити твій дух ніколи неслабнучою надією на всесильну допомогу Пастиреначальника Христа, який Сам, невидимо обравши тебе, Сам і поведе тебе новим шляхом.
Зігрівай дар Божий, що живе в тобі, постійним читанням Святого Письма, бо воно, як говорить апостол Павло, може «умудрити тебе на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тим. 3, 15). Святе Письмо – це таке невичерпне джерело, з якого чим більше черпаємо, тим більше знаходимо в ньому втіхи, духовної поживи і радості життя.
Апостол наказує благовіствувати Євангеліє «благовременно» і «безвременно» (2 Тим. 4, 2). Для проповіді Слова Божого Господь обрав і послав святих апостолів. Щоб навчати і зміцнювати людей у вірі та християнському житті. Свята Церква через наступництво від апостолів настановляє пастирів і учителів. Для цього одержали благодать єпископства і ми, і горе нам, якщо через недбальство наше ми не благовіствуємо, якщо через наші лінощі ми залишаємо християнські душі без духовної поживи, якою насамперед є слово Боже.
Зігрівай одержаний тобою дар Божий посильним подвигом любові до Бога і людей, в тому числі ревним і побожним відправлянням богослужень. Люби Вітчизну, яка зростила тебе, і не забувай, що вона для своїх синів і дочок є джерелом сили й духовної міцності.
Наших власних сил не досить для того високого служіння, на яке нас покликано як пастирів людських душ. Нам потрібна особлива, благодатна поміч з неба, вона здобувається молитвою, чистотою, боговгодним життям і постійною працею над собою.
Єпископ є хранителем чистоти церковного вчення і живим прикладом служіння людям для пастирів і довіреної йому пастви. Ти бачив і, безперечно, знаєш, з якою любов’ю, з якою шанобливістю наш побожний народ ставиться до добрих і ревних пастирів і з яким жалем він сприймає байдужість до своїх обов’язків та негідне життя деяких пастирів.
Поряд з цим сумним явищем не можна не звернути увагу на те, як дехто з тих, що удають себе ревнителями церковними, дозволяють собі лихословити на своїх пастирів, судити їх за дійсні, а частіше за вигадані пороки і хиби. Обов’язок архипастиря не довірятися сліпо подібному осудові, але водночас суворо й рішуче вимагати від пастирів, щоб вони жили й діяли згідно із своїми покликанням. Іноді нагадуй їм грізні слова пророка Малахії: «Для вас, священики, ця заповідь, коли ви не послухаєтесь і коли не візьмете до серця, щоб віддавати славу імені Моєму, говорить Господь Саваоф, то Я прокляну ваші благословення, бо ви не хочете докласти до того серця» (Мал. 2, 1–2).
Нехай не бентежать тебе труднощі архипастирського служіння і немощі людської природи. Господь, обравши тебе на це високе служіння, пошле Свою благодатну поміч, якщо ти будеш старатися виконувати обіцяне тобою.
А тепер, на знак одержаної архиєрейської благодаті, прийми цей пастирський жезл, як видиму опору в майбутньому високому служінні, зійди на єпископську кафедру і подай благословення цьому побожному народові, який своєю молитвою взяв участь у твоїй висвяті.