Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
І знову радісно й з духовним піднесенням святкує Православна Церква Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Хто ж наш Спаситель, Якого ми сповідуємо істинним Богом та істинним чоловіком?
Особа Ісуса Христа і Його надприродне народження, які приймаються нашою вірою, назавжди залишаються для нас таїною боговтілення, незбагненною для людського розуму. Про нашого Спасителя ми знаємо тільки те, що знаходиться в Євангелії.
А Євангеліє свідчить про Христа як про людину, яка дивувала Своїх сучасників святістю Свого життя, яке не могло не викликати у людей захоплення і подиву. Прекрасний образ Христа – спосіб Його мислення, спосіб Його життя, спосіб Його дій – назавжди залишається великим дивом. Святе Євангеліє зображає особу Христа такою, якої не було серед смертних людей. Хто з людей міг мати в собі сукупність усіх найвищих моральних якостей, повноту всіх достоїнств і досконалостей?
Минули тисячоліття, а Христос назавжди залишається єдиним бездоганним втіленням усіх чеснот і добрих якостей людини. Його доброта – безумовна, Його милосердя – безмежне, Його терпіння – невичерпне, Його віра – непохитна, Його мужність – абсолютна, Його любов – всеосяжна, Його проникнення в глибину людської душі та людські потреби – надприродне, Його розуміння нашої грішної природи – дивне, Його прощення розкаяних грішників – безподібне.
Христос, як історична Особа, жив не тільки серед благочестивих людей, але були й такі, що ставились до Нього вороже. Упереджені проти Нього книжники і фарисеї пильно стежили за Ним, прислуховуючись до Його слів, придивляючись до Його вчинків, і робили все це з єдиною метою – аби звинуватити Його в будь-чому. Вони ставили Йому лукаві й підступні запитання, але ніхто з них не міг знайти в Ньому щось гріховне або негоже. Вони мусили із соромом визнати і погодитись із тим, що життя Христа було життям, повним Божественної мудрості, з`єднаної з неземною любов`ю до людей.
Життя Христа воістину було життям, “повним благодаті й істини” (Ін.1,14). Христос не вагався говорити Своїм слухачам правду, але в цій правді не було ні презирства, ні грубощів, ні злісної критики, ні осуду. Він знав ціну людської душі.
Життя Христа було життям у любові до Бога і людей. Його любов до Отця засвідчена Його безумовним до Нього послухом: “Він був слухняним аж до смерті, і смерті хресної” (Флп. 2, 6–8). Життя Христа було життям лагідності і смирення. Це Він сказав: “Прийдіть до Мене... і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем; і знайдете спокій душам вашим” (Мф. 11, 28–29).
Христос ніколи не грішив, і тому ніколи і ні в чому не каявся. Будучи Богочоловіком, Він називав Себе “Сином Людським”, але ніколи і ніде не ставив Себе нарівні з усіма людьми і не зараховував Себе до грішників. Христос жив так, що в кінці Свого земного служіння міг задати Своїм противникам сміливе запитання: “Хто з вас викриє Мене в неправді?” (Ін. 8, 16). І у відповідь не почув ні найменшого звинувачення. Пілат, бажаючи звинуватити Христа хоча б у будь-якому порушенні закону, змушений був при народі вмити руки і заявити: “Я не знаходжу жодної провини в цьому Чоловікові” (Лк. 23, 4). Іуда, який спостерігав за Христом три роки і бачив святе життя Христа, мусив визнати перед первосвящеником, що “продав кров невинну” (Мф. 27, 1).
Перебуваючи в цілком беззаконному й нечестивому оточенні, зазнаючи побоїв і ганьби Христос навіть за таких обставин зберігав Свою довершеність. Його погляд не затьмарила злоба, а з Його вуст не злетіло ані слова погрози, ані крику прокльону: “Будучи лихословлений, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував; але віддавав усе це Судді Праведному” (1 Петр. 2, 23).
Усе те, чого навчав Христос, ким Він був і що Він зробив, виходило не від “Ісуса, сина тесляра з Назарета” (Мф. 13, 55), а від “Христа, Сина Божого”, для нас важливо і необхідно знати, ким є Христос: звичайною людиною, чи втіленим Сином Божим, тобто істинним Богом і істинним Чоловіком?
“Хто Цей?” – питали люди, коли Христос урочисто ввійшов на молодому ослі до Єрусалима. Відповідь Божа: “Це – Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте” (Мф.17,5).
Від того, чи правильно ми ставимось до Христа, залежить, наскільки усвідомленим буде наше земне життя і наша вічність. “У Ньому було життя, – говорить св. ап. Іоанн Богослов, – і життя було світлом для людей” (Ін. 1, 4). “І нема ні в кому іншому спасіння”, “бо нема іншого імені під небом, даного людям, через яке належало б нам спастися” (Діян.4,11–12). “Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в самому собі...” Свідчення це полягає в тому, що “Бог дарував нам життя; хто не має Сина, не має життя. Це написав я вам, – пише св. Іоанн Богослов, – віруючим в ім`я Сина Божого, –аби ви знали, що ви, віруючі в Сина Божого, маєте життя вічне”.
Виходячи з такої нашої віри, у цей складний для України час, коли життя людей погіршилось, коли духовне життя зазнає випробувань, ми не повинні падати духом і опускати руки. Україна є і буде державою, і Бог поблагословить її народ миром, злагодою і добробутом. Завжди молімося, щоб Господь наш Ісус Христос, який народився в цей день майже дві тисячі років тому, дав українським народоправителям мудрість і силу; суддям – правду й справедливість; усім людям – любов до праці, мир і злагоду. Ми закликаємо всіх православних людей України залишити релігійні чвари і в ім`я Христа об`єднатися в Єдину Помісну Українську Православну Церкву, щоб прославився Бог, а український народ мав би духовну силу для свого розвитку і процвітання.
У ці святкові дні, коли наші серця наповнюються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, дорогі отці, браття і сестри, з великим святом Різдва Христового і Новим роком. Нехай благословення народженого Сина Божого перебуває на кожній людині, яка чинить добро (Рим. 2, 10)!
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами.
Амінь.
 
1995/1996 р.