Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
Велика благочестя тайна: “Бог явився у плоті” (1 Тим. 3, 16). У цих словах апостола Павла полягає зміст свята Різдва Христового. Таїна Христа міститься в Його Боговтіленості, а не тільки в Його Божестві. Неймовірне чудо полягає не тільки в тому, що слава Божа сяє в рисах Його обличчя, але і в тому, що Бог став дійсною людиною, що Він явився в образі людини.
Євангельське благовістя говорить не тільки про піднесення створеної людини до висот Божества, не тільки про обоження люд­ської природи, але й про сходження Божества, Божественного Слова до рабського вигляду людини. В цьому – зміст християнської проповіді. За словами апостола Павла, Син Божий “принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і виглядом став як чоловік” (Флп. 2, 7).
Тому твердження нашої віри, що Ісус Христос є у повному розумінні слова довершена людина, що при всій Своїй єдності в істоті з Богом Отцем, Він прийняв не тіль­ки людське тіло, але й людську свідомість, людську волю, людські почуття, що Він у повному і дійсному розумінні став одним з нас, – це твердження тою ж мірою справедливе, як і твердження, що цей Чоловік є Бог.
Наша віра в Божество Ісуса Христа сповідує суто християнське вчення, чим воно істотно відрізняється від усіх язичницьких обоготворень людини та від усіх міфів. Віра у всемогутність і самоодкровення Божества в образі людини мала місце і в язичницьких міфах. Проте, в усіх цих язичницьких втіленнях людська сторона втрачала свою самостійну цінність. Людина ставала неістотною оболон­кою Божества, мовби одежею, примарною подобою Божества.
Цілком інше – християнська таїна Боговтілення. Людська природа Христа тут не примара, не засіб зробити Божество доступним для нашого зору, не проста видима форма, в якій з`являється Божество. Навпаки, людське єство Сина Божого має самостійне існування та свою самостійну дію. Саме завдяки людському єству Христа Бог наближається до нас і спасає нас.
У всій історії релігій ми не знаємо нічого подібного до цього основ­ного християнського вчення значення для спасіння людей людської природи Сина Божого. Спасенна сила Христа полягає саме в тому, що Він, Син Божий, Який був до цього в Бога, тепер став людиною, і через Свою людськість став джерелом благословення для всіх.
Ніхто з апостолів не бачив цього так ясно і не підкреслював так виразно, як святий апостол Павло. Єдинородний Син Божий, прийняв­ши людську природу, вступив у внутрішню єдність, у соборність люд­ського роду, виключаючи його гріховність. Як людина, Він став нашим братом; як творче Слово Боже, Він – первородний з братів, тобто не просто людина, як ми, а нова людина, другий Адам.
Усе, що цей новий Чоловік – Господь наш Ісус Христос – думає і чого Він хоче, все, що Він робить, – все це Він думає, хоче, терпить і робить у соборному єднанні з людським родом, у реальній спільності Свого життя, смерті і воскресіння з нашим життям, смертю і воскресінням. По суті Його життя – це і наше життя, його смерть – і наша смерть, його воскресіння – і наше воскресіння.
І наше спасіння полягає в тому, що через акт Таїнства хрещення ми самою серцевиною свого буття, отже, не тільки своїми думками, бажаннями і ділами, але й самою своєю істотою включаємося в Бога, Який став людиною; включаємось у всю повноту Його реальності, від віфлеємських ясел до голгофського хреста, до воскресіння і вознесіння на небо.
Бути спасенним, або стати християнином, означає бути прийнятим у життя Богочоловіка Ісуса Христа, в Його страждання і воскресіння, стати єдиним з Первонародженим серед братів. Спаситель – це та Людина, Яка Своєю особистою тотожністю з Сином Божим прийняла в Себе і несе в Собі все людство, що потребує спасіння. Він є жива єдність тих, хто спасається. Тому втілення Сина Божого дійсно стоїть у центрі християнства. Апостол Павло, збагнувши цю таїну хри­стиянства, урочисто сповістив: “Бог єдиний, єдиний і Посередник між Бо­гом і людьми, – чоловік Христос Ісус, Який віддав Себе для спасіння всіх” (1 Тим. 2, 5–6).
Церква Христова покликана здійснювати в земному житті наслідок боговтілення. Спасіння людини треба розуміти як подолання в ній гріховних нахилів, як її очищення до стану святості і як перемогу життя над смертю. Спасіння в такому розумінні не могло здійснитися людськи­ми силами. Для цього дійсно потрібне було пришестя у світ Бога.
Присутністю і діянням Бога в людській душі є віра. Вона проймає всю людину і проникає в усі глибини людського духу і тому може й повинна вдосконалювати всі сторони життя. Через віру відбувається примиренне діяння Боже у світі. В цьому діянні Божому повин­на брати участь і людина. Участь християн у цій Божій справі різно­манітна. Вона відбувається через богослужіння й молитву, через про­повідь Євангелія, через християнський спосіб життя, через повсякденну миротворницьку діяльність у широкому розумінні слова.
За словами апостола Павла, Христос є наш мир (див.: Еф. 2, 14). А це означає, що мир прийшов на землю як наслідок боговтілення. Мир як дар Божий стає надбанням кожної людини і благотворно впливає на її духовно-моральне життя. Примирення людини з Богом – особли­вий стан душі, коли душевний мир виявляється в повсякденному житті людини. Як сонячне тепло викликає до життя рослини, так і внутріш­ній мир душі неодмінно виявляється в добрих стосунках між людьми. Звичайно, створення таких стосунків – справа нелегка навіть серед однодумців і близьких за духом та переконанням людей. Тому Господь і заповідає Своїм послідовникам: “Майте мир між собою” (Мк. 9, 50). І святі апостоли неодноразово нагадували заповідь Христову берегти мир (див.: 1 Фес. 5, 13; Рим. 14, 19; 1 Пет. 3, 11).
Першочергове завдання християн полягає в тому, щоб придбати в собі мир. Але здійснюючи це, ми, як посланники свого Спасителя і Госпо­да, з одного боку, покликані умовляти людей примиритися з Богом (див.: 2 Кор. 5, 20), а з іншого – повинні бути миротворцями серед людей і між народами (див.: Мф. 5, 9; 1 Пет. 3, 11; Рим. 12, 18, та ін.).
Керуючись цим ученням нашої віри наша Церква в умовах загострення міжнародних відносин знову звертається до всіх християнських Церков, до всіх людей доброї волі із закликом об`єднати свої зусилля та всіма доступними засобами не допустити на землі виникнення ядерної війни. В ім`я Христове наша Церква закликає врятувати людство від загибелі і сприяти встановленню в усіх районах землі справедливого миру і благоденственного життя народів.
У ці різдвяні дні, коли наші серця наповнюються духовною радістю, сердечно поздоровляю вас, преосвященні архипастирі, боголюбиві пас­тирі, чесне чернецтво, улюблені браття і сестри, з великим святом Різдва Христового і Новим Роком!
Нехай зміцнить Господь усіх нас в доброму душевному й тілесному здоров`ї і подасть нам Свою благодатну допомогу в наших повсякден­них трудах на благо нашої Вітчизни і на славу Божу! Подякуймо Господу нашому Ісусу Христу за Його благодіяння в минулому році і в своїх молитвах просімо, щоб благословення Боже було на кожній людині, яка чинить добро, і щоб мир був на всій землі, між усіма народами!
Амінь.
 
1980/1981 р