Після тисячоліття просвіти нашого народу світлом Христової віри ми все ще потребуємо ясного і доступного викладу її основ. Між тим хороших, мудрих і при цьому популярних викладів основних догматів Православної Церкви ми майже не знаходимо на нашому, загалом, вже багатому, православному книжковому ринку. Є чимало науково-богословської, серйозної літератури, хоча це майже виключно перевидання дореволюційних робіт або творів російських емігрантів так званої Паризької школи. Проте читати такі книги під силу хіба що випускникові духовних шкіл, але зовсім не середньому парафіянинові або ж світській людині, що шукає Бога. Видається велика кількість найменувань популярних брошур, але вони присвячені вузьким, нерідко дуже вже дрібним темам (не кажемо вже про псевдо православну макулатуру, сумно популярну серед нашого і так вже збитого з пантелику народу). І крім того, такі брошури в цілях популяризації часто грішать зайвим спрощенням суті справи, коли втрачається глибина Православ`я і церковне учення підміняється плоским примітивом. Ясно, що вони не можуть задовольнити прагнення простого, але цілісного і серйозного уявлення про віру Церкви. Саме "середніх" книг — між "розумними" і примітивно-популярними — у нас майже немає.
Ось тут якраз приходять на допомогу переклади наших західних православних братів. Хоча вони зорієнтовані на західного читача, але виявляються вельми корисними і для нас. Тут найяскравіший приклад — прекрасні книги єпископа Каліста (Уера). У вересні 2003 року на богословській конференції в Києво-Печерській Лаврі владика Каліст говорив: "Я писав свої книги для читача, що живе на Заході, а не для вас, споконвічно православних. Насправді, все, про що я пишу, ви добре знаєте". Тут владика помилився, правильніше було б: "повинні знати".
Пропонована робота архієпископа Фінляндського Павла відноситься до того ж типу свідоцтв про Православ`я, що і книги єп. Каліста. Цей виклад основних християнських істин — маленький за обсягом, простий за стилем і мовою, проте без завдання шкоди для глибини та мудрості, властивих церковному віровченню. Неможливо не погодитися з оцінкою прот. Олександра Шмемана в передмові до книги: важко уявити собі, щоб на такій невеличкій кількості сторінок можна було сказати так багато. І при цьому зберегти рівновагу між простотою і глибиною, між популярністю і точністю, між розумом і серцем. Такі книги, на жаль, рідкість. Незважаючи на простоту і стислість, її корисно прочитати і церковній людині, але особливо рекомендуємо це видання всім, хто в нашому складному світі ще не знайшов, але щиро шукає Дорогу, Правду і Життя.
Професор протоієрей Микола Забуга,
ректор Київської Духовної Академії та Семінарії