Apologet

Актуальність теми: більше дванадцяти років минуло з часу святкування українським народом тисячоліття Хрещення України-Руси. За цей короткий час відбулось багато змін. Україна стала самостійною державою, в ній сформувалась та діє Українська Помісна Православна Церква Київського Патріархату, яку очолив нині здравствуючий Святійший Патріарх Філарет. Не простий це був час як на політичних так і на релігійних теренах нашої держави, не обійшлося без помилок та опущень. Не змогла зберегти своєї одностайності та єдності Києво-Галицька Митрополія, сьогодні маємо три гілки Православ’я. Зацікавленість певних політичних сил, через вже знані в нашій історії методи, призвели до відродження Уніатської Церкви на Західній Україні. Уніатські ієрархи не сподівалися, що на їх перешкоді стане Українська Православна Церква. Церкву, – за яку молилося не одне покоління православних українців, Церкву, – до якої прагнули в часи Київської Держави і Гетьманщини, Церкву, яку прагли відновити на початку ХХ ст., Церкву, яка гуртує і об’єднує навколо себе український народ, виховуючи в ньому ті духовно-моральні якості, які формували українську ментальність з її особливою культурою, своїм світобаченням і тією силою, яка давала можливість нашому народу вистояти, пережити і не розчинитися, не загинути в середовищі своїх завойовників і поневолювачів. І нарешті Церкву, яка збирає в себе всю тисячолітню історію нашого народу.
Складною є історія нашого народу та нашої Церкви, але для правильного орієнтування в подіях нашого часу потрібно знати свою минувшину, і не тільки в загальних обсягах, а більш детально і поглиблено.
Сьогодні, коли Православна Церква на Прикарпатті переживає складні часи зумовлені політичними та соціальними реаліями сьогодення: утиски зі сторони уніатів, занедбання всього, що пов’язане з Православ’ям, і тому актуальною є висвітлити правдиві сторони з життя Православної Церкви на Івано-Франківщині за період з 1946 по 1988 рр., для правильного розуміння своєї історії та реального значення Православної Церкви в житті населення цього регіону.
Об’єкт дослідження: це добірка документальних архівних матеріалів, яка містить інформацію про життя Івано-Франківської єпархії; ліквідація в ній УГКЦ, постанови уряду щодо регулювання зовнішнього і внутрішнього життя РПЦ в цій єпархії, а також документи, які свідчать про втілення цих постанов у життя; канонічні зміни у церковному житті. Для всебічного висвітлення теми до роботи залучені документи, що свідчать про релігійне життя на Івано-Франківщині та Галичині в цілому в ХІХ-ХХ ст. Твори та спогади як уніатських так і православних релігійних діячів того часу.
Предмет дослідження: – історія утворення Станіславської уніатської єпархії, умови переходу в лоно Православної Церкви, і життя єпархії в 1946-1988 рр.
Хронологічні рамки охоплюють період з 1946 по 1988 рр. Вибір саме таких меж обумовлений кількома факторами. По-перше, наявність архівних матеріалів, які розсекречені виключно до 1987 року, по-друге, мало відомостей про правдиве відношення влади щодо Церкви в Івано-Франківській області та в загальному стан єпархії.
Мета дослідження: на основі архівних документів та інших маловідомих джерел висвітлити історію Івано-Франківської єпархії у 1946-1988 рр. Показати процес утворення і розвитку православної єпархії, наслідки унії для населення. Діяльність та життя перших православних єпископів і духовенства в цілому. Показати весь комплекс суспільних явищ та заходів радянського уряду щодо Православної Церкви на Івано-Франківщині за цей період часу, на основі досліджених джерел РС РПЦ.