Скликана маніфестом від 14 грудня 1766 р. Комісія для вироблення проекту Нового Уложення пропрацювала до грудня 1768 р., після чого припинила свою діяльність до «особливого» розпорядження, для цього як привід було використано початок військових дій між Росією та Туреччиною. Припинення діяльності депутатів, як говорилося в указі, який оголошував про розпуск Комісії, відбулося саме через війну, адже більшість із них була офіцерами і повинна була відбути на театр військових дій. Однак після закінчення війни Комісія не скликалася, а про її діяльність було просто забуто. Але сам факт забуття її урядом, не означає повну поразку діяльності депутатів. В дечому вони досягли певних успіхів, скажімо, сформували правові оприділення по тим чи іншим питанням. Це стосується насамперед визначень Комісії щодо становища духовенства в суспільстві та державі. Вони в цілому відповідають політиці світської влади щодо Церкви, послідовно запровадженої з початку ХVIII ст. і спрямованої на підкорення її державі. Від Св.Синоду на розгляд Комісії були представлені пункти, які окреслювали коло потреб російського духовенства. Складені вони були в дусі поглядів імп. Катерини ІІ на устрій життя Церкви. Зважаючи на участь в роботі Комісії Уложення депутатів від Малоросійської Колегії, члени Св.Синоду визнали за потрібне запропонувати висловитись архиреям, які перебували на українських кафедрах. Участь в складенні петицій про свої потреби, взяло все духовенство єпархій. Його чільні представники вступили в листування між собою чим значно прискорили сам процес формування пунктів і сприяли їх узгодженню між собою за характером вимог.Така діяльність духовенства свідчить про дух єдності, який ще відчували українці і який спонукав їх до об’єднання вимог навколо особи Київського Митрополита, свого колишнього предстоятеля. На жаль, немає відомостей про принципи розподілення цих пунктів за замістом членами Св.Синоду, для внесення їх в загальний Наказ. Однак можна зробити припущення, що відбувалося все це згідно їх поглядів і перконань, які не суперечили політиці російської світської влади, спрямованої на урівняння Київської Митрополії з іншими російськими єпархіями. В роботі нами розглянуті пункти від духовенства Київської єпархії. Загальна кількість цих пунктів, після обговорення їх в консисторії, становить 74 п.п. на 127 листах дрібного друку. Під ними поставили свої підписи: Київський митр. високопреосвящ. Арсеній Могилянський, архимандрити та ігумени всіх київських монастирів а також депутати від кожного духовного правління. До складання цих пунктів було залучене все духовенство єпархії, яке попередньо, за півмісяця, обговоривши свої вимоги на парафіяльних зібраннях, представило їх на розгляд консисторії, яка в свою чергу проглянувши їх, доручила остаточне оформлення архим.Модесту та архим.Іакову. Перший мав виїхати в Санкт-Петербург для пояснення пунктів перед членами Св.Синоду. Автори петицій не залишили не розглянутою жодної із сфер буття українського духовенства в суспільстві. Пункти змальовують становище духовенства яскравими прикладами взятими із історії та сучасності. Головними з них були 11 пунктів «про права та привілеї Київського Митрополита». Вони були складені найпершими, з великим дипломатичним тактом в питаннях, де інтереси кафедри торкалися інтересів ставропігійних монастирів та єпархій. Навколо цих 11 пунктів духовенство Київської єпархії будувало всі свої вимоги. Ці пункти показують прагнення духовенства повернути втрачене положення Київського Митрополита, що виражалося в ряді його особистих привілеїв та прав кафедри. Для обґрунтування своїх вимог духовенство зібрало стародавні грамоти надані Київським Митрополитам московськими царями, патріархами і Св.Синодом, в яких окреслювалися їх права в управлінні митрополією. Особливо духовенство відстоювало титул Київського Митрополита і його особисті права та привілеї. Підкріплюючи цими грамотами той чи інший пункт своїх вимог, духовенство вказувало на зміни, які сталися в правовому становищі митрополії та самої особи митрополита з 1686 р. до часу перед скликанням Комісії Уложення. Інші вимоги духовенства торкалися його становища в суспільстві. Основою всіх його домагань було затвердження священнослужителів як суспільного стану, рівного шляхетському, з усіма його правами та привілеями. Головне, на що спиралися автори пунктів, були правові збірники, по яким провадилося судочинство в Україні - Литовський Статут 1588 р. та Магдебурзьке Право. На додаток до них приводилися різні дарчі грамоти від польських, українських і московських можновладців, що закріплювали за духовенством привілейоване становище в суспільстві. Головним, проти чого протестувало духовенство в своїх вимогах було: заборона вільної купівлі-продажу земель і винокуріння, в наслідок чого значно понизився рівень добробуту Церкви, а також втручання світської влади в компетенцію своїх судів і різного роду податки та повинності. Окремо стояли у пунктах духовенства вимоги кращого облаштування Київської Академії. Всі вони зводилися до поліпшення її фінансування, через що мали значно покращитися в ній рівень викладання предметів та життя студентів. Пункти про впорядкування парафіяльного життя, як і всі попередні вимоги, зводилися до покращення фінансового стану духовенства, який внаслідок введення твердої такси за требовиконавство був незавидним. Петиції, представлені від духовенства двох інших єпархій та монастирів, не являли собою щось оригінальне чи особливе в своїх вимогах. Як і в Київських пунктах їх духовенство виступало з такими ж самими проханнями (див. додаток А). Не всі з цих пунктів були підкріплені указами, а в яких це трапляється, то приводяться грамоти такі ж як і в Київських пунктах. Така їх схожість із вимогами духовенства Київської єпархії робить доцільним лише їх перелік (див. додатки Б, В, Г, Д). Відмінними від київських, є пункти про власні потреби монастирів, але вони не є загальними в сенсі свого значення для всього українського духовенства. Це нам вказує на єдність і відчуття єдиного історичного шляху та спільних особливостей буття духовенства, що ще відчувалося в кінці ХVIII ст. Тому їх пункти, які не містять в собі такого багатого історичними фактами матеріалу на доказ своїх вимог, є ніби віддзеркаленням київських. Розглянуті нами пункти українського духовенства об’єднує ще одна риса - вимога повернути своє колишнє звичне становище і єдність Київської Митрополії, адже це було гарантовано йому в часи приєднання Митрополії до Московського Патріархату. Ось саме це, а не амбітність та властолюбство, спонукало духовенство виступити на захист своїх прав та привілеїв, знищених в ході реформ російськими урядовцями. Комісія Уложення зовсім не розглядала петицій українського духовенства, навіть тих, які були внесені в Наказ синодальному депутату. Такий підхід до цієї справи чітко вказував на те, що заплановані урядом Катерини ІІ реформи, спрямовані на знищення особливостей між українським та російським церковним життям, неминучі і відбудуться в недалекому майбутньому. Пункти українського духовенства після їх розгляду в Св.Синоді та Комісії були заховані в глибоко архівах. Але їхній зміст продовжує час від часу привертати увагу як дослідників так і духовенства. І протягом усього ХІХ ст., і у ХХ ст. вони викликали занепокоєння у Москві своїм правдивим висвітленням становища українського духовенства в Російській Церкві, котре підкреслювало штучне і насильницьке приєднання окремої Української Церкви (яка вже розвивалася в той історичний період власним шляхом) до Москви.
СПИСОК СКОРОЧЕНЬСв. - святийАп. - апостолПатр. - патріархМитр. - митрополитАрхиєп. - архиєпископЄп. - єпископАрхим. - архимандритІгум. - ігуменСвящ. - священикДух-во - духовенствоВисокопреосвящ. - високоприосвященнійшийПреосвящ. - преосвященнійшийСв.Синод - Святійший СинодІмп. - імператор (- ця)КЕВ - «Киевские епархиальные ведомости»Труды КДА - «Труды Киевской Духовной Академии»ПСЗ - «Полное собрание законов Российской Империи»СИРИО - «Сборник Императорского Российского Исторического Общества»АЮЗР - «Архив Юго-Западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов»
 
Додаток А. Київська єпархія. Чернігівська єпархія (Чорне духовенство) Біле духовенство Переяславська єпархія (Чорне духовенство) Біле духовенство Києво-Печерська Лавра К.-Межигірський монастир Підтвердження прав та привілеїв 1,421 Про надання духовенству рівного із шляхетським чину213316 Про невтручання світських в духовні суди і присутність депутатів від духовенства в світських судах 43, 59-65,72,738, 1410147 Про право землеволодіння 3, 18, 20, 21, 25, 26, 30, 32, 33, 351-4, 9, 1231, 242, 3, 6 Про вільне винокуріння 4, 28104 Про звільнення від військових постоїв 6,22-24, 27, 29, 315, 71, 659, 10, 12, 138-10 Про фінансування Київської Академії і Чернігівського колегіуму 45,51,58 19, 20, 23, 24 Про ругу, покращення парафіяльного життя та державне фінансування духовенства 5, 8,9-11, 14, 17, 50, 70135, 7, 81, 2664 Про звільнення духовенства і його підсусідків від податків та про інші грошові збори 7, 10, 15, 16, 34, 676, 10, 15, 162, 9378 Про владу Київського Митрополита над духовенством і його особисті переваги 36-47, 49, 66 Про консисторії і духовні правління12, 13, 4817, 18, 2511, 12 Про припинення ревізії церковних маєтків та про особисті пільги монастирям 68, 711, 3-5, 7, 11, 155 Порівняльна таблиця вимог духовенства складена на основі його пунктів, які знаходяться в збірнику СИРИО.-СПб. 1885.- Т.43.-С.433-597.
 
Додаток Б. Пункти духовенства Чернігівської єпархії. Чорного1. Про підтвердження жалуваних грамот на володіння землею.2. Про повернення відібраних грунтів та маєтностей монастирям. 3. Про обмежування повернених земель.4. Про вирішення спірних питань по ним тільки через жалувані грамоти.5. Про звільнення від постою монастирських дворів.6. Про відміну рубльового окладу.7. Про правильне взяття військовими підвід для своїх цілей.8. Про узгодження в рішеннях судів світського та духовного.9. Про вільне приймання на спомин земель.10. Про вільне винокуріння.11. Про відміну грошових зборів із малих підприємств при єпархії12. Про вільну можливість духовних мінятися із світськими землеволодіннями.13. Про віднову вінечних пам’ятей.14. Про не заподіяння образ духовенству світськими.15. Про відміну рубльового податку з бобилів.16. Про те щоб монастирі цей податок за втікачів не платили.17. Про врегулювання зносин між консисторією і колегіями.18. Про урівняння консисторських служителів із колегіальними.19. Про утвердження колегіуму.20. Про виділення коштів на ремонт його будівель.21. Про перетворення П’ятницького жіночого монастиря в чоловічий.22. Про утвердження в ньому архимандрії.23. Про звільнення студентів від постою.24. Про звільнення їх від взяття під сторожу світськими.25. Про звільнення консисторських служителів від податків.Білого.1. Про звільнення домів від постою.2. Про правильне використання цехового збору.3. Про вільну купівлю земель.4. Про вільне винокуріння.5. Про кількість церковного причту.6. Про звільнення від насильницьких фуражирів.7. Про забезпечення сиріт земельними наділами.8. Про своєчасне відправлення Літургії.9. Про відміну рубльового окладу.10. Про не заподіяння образ священнослужителям світськими.11. Про жалування на духовні правління.12. Про урівняння духовних канцеляристів світським.13. Про підтвердження шляхетського звання.
 
ДОДАТОК В. Пункти духовенства Переяславської єпархії.Чорного.Про вільне володіння грунтамиПро повернення віднятих земель.Про відміну рубльового окладу підсусідків.Білого.1. Про ругу священнослужителям.2. Про кількість церковного причту.3. Про підтвердження шляхетського звання.4. Про вільну купівлю-продаж земель.5. Про звільнення від постою.6. Про забезпечення сиріт і вдів священнослужителів.7. Про звільнення підсусідків від рубльового окладу.
 
ДОДАТОК Г. Пункти Києво-Печерської Лаври.Про укріплення лаврських гір.Про затвердження вотчин.Про затвердження ставропігійних грамот, а через них і типографії.Про призначення священиків у вотчини через протопопа.Про безкоштовний переїзд по Дніпру.Про виплату царського жалування.Про вільне обрання Архімандрита монастиря.Про відміну рубльового окладу із підсусідків.Про правильне взяття військовими підвід.Про не вирубку ними монастирських лісів.Про ввезення хліба з-закордону безмитно.Про звільнення монастирських дворів від постою.Про звільнення хатів монастирських підданих від постою.Про не взяття під варту монастирських підданих без відома старших.Про вільність навчання дітей священнослужителів в школах.Про затвердження шляхетського достоїнства.
 
ДОДАТОК Д. Пункти Києво-Межигірського монастиря.1. Затвердження ставропігійних грамот в яких йде мова про привілеї.2. Про збереження маєтностей.3. Про відшкодування за втрачені на правобережжі землі.4. Про виплату царського жалування.5. Про надання річкових суден для потреб монастиря6. Про вільну купівлю земель.7. Про незаподієння образ священнослужителям від світських суддів.8. Про звільнення від постою.9. Про невирубку військовими лісів у володіннях монастиря.10. Про не будування засік проти повені Дніпра, оскільки із-за розмиву грунтів багато селян з монастирських вотчин втікли в Польщу. Пункти від духовенства Чернігівської та Переяславської єпархій а також від Києво-Печерської Лаври та Києво-Межигірського монастиря взято із збірника СИРИО. - Спб.1885.-Т.43.-С.561-597.