ПІДГОТОВЧІ ПОДІЇ ПЕРЕД ВСЕЗАГАЛЬНИМ ВОСКРЕСІННЯМ
І СТРАШНИМ СУДОМ:
ХВАЛЕБНА ПІСНЯ 144000 ПРАВЕДНИКІВ. АНГЕЛИ, КОТРІ СПОВІЩАЮТЬ ДОЛЮ СВІТУ
Святий Іоанн звертає свою увагу на небо і бачить: „Ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім’я Його і Ім’я Отця Його, написане на своїх чолах” (XIV; 1). Це ті, котрі не осквернились із жінками, бо вони непорочні; це ті, котрі слідують за Агнцем, куди би він не пішов. У цьому видінні зображується Церква, чиста невіста Христова, котра житиме під час процвітання імперії звіра. Число 144000 тут має, певно, те ж саме значення, що і у (VII; 2—8). Це — вибранці Божі від усіх народів землі, представлених образно у вигляді 12 колін Ізраїлевих.
Відразу після цього тайновидцю явилося друге видіння: три Ангели летіли по небу. Один сповіщав людям „вічне Євангеліє” і немовби, як говорив: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому” (XIV; 7). Св. Андрій Кесарійський так тлумачить це місце: „Бійтесь Бога і не лякайтеся антихриста, котрий не може погубити з тілом і душу вашу, і противтесь йому з дерзновенням, бо близький суд і воздавання, а він (антихрист) має владу лише на короткий час”. Деякі тлумачі під цим „Ангелом” розуміють проповідників Євангелія взагалі. Другий Ангел сповіщав падіння Вавилону, під котрим розуміється звичайне царство зла і гріха у світі. Третій Ангел погрожував вічними муками всім тим, хто служив звіру і поклонявся йому і образу його, і прийме знак його на чоло і на руку. Під видом „Божого гніву” потрібно розуміти важкі суди Божі, котрі приводять людей до схвильованого вкрай стану духа. Нечестиві будуть у вічних муках, а святі спасуться своїм терпінням. У той же час св. Апостол почув голос з неба, котрий говорив: „Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, — вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом” (XIV; 13). „Небесний голос, пояснює св. Андрій, не всіх ублажає, але лише тих, котрі, умертвивши себе для світу, вмирають у Господі, носять у тілі своїм мертвість Ісусову і співстраждають із Христом. Для цих, воістину, вихід з тіла є спочинком від справ”.
Поглянувши на небо, св. Апостол побачив на хмарі Сина Божого в золотому вінці із серпом у руці. Анголи сповістили Йому, що жнива готові і дозрів уже виноград. Тоді „скинув додолу серпа свого, — і земля була пожата” (16 вірш). Під цим жнивом потрібно розуміти кінець світу: „а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива — кінець віку, а женці — Анголи” (Мт. XIII; 39). В той же час Ангол кинув серп свій на землю і обрізав грона винограду, і вкинув у велике чавило Божого гніву (19). Під „чавилом гніву Божого” розуміється місце покарання, котре приготоване дияволу і його ангелам. „Грона” — вороги Церкви.
„І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій” (20). Надлишок виноградного урожаю визначався тим, що вино витікало на землю в такій кількості, що досягало кінських вуздечок. Тут тайновидець гіперболічне показав, що поразка ворогів Божих буде такою жахливою, що кров їхня тектиме ріками. 1600 стадій — число визначене, взяте замість невизначеного, і позначає взагалі обширне поле битви.