Ви тут: Головна
"Димитрієвська колекція" — так називають унікальну галерею портретів київських архієреїв, яка створюється в Київський духовній академії, що у Михайлівському-Золотоверхому монастирі. Стіни цього давнього духовного навчального закладу прикрашають більше півсотні портретів українських релігійних діячів — святих подвижників, патріархів, митрополитів, архієпископів, єпископів. Багато серед них і релігійних діячів української діаспори, адже не секрет, що саме там останні сімдесят років зберігалися національні традиції нашої Православної церкви.
Прес-служба Української Православної Церкви (Московського Патріархату) обурена фактом зустрічі владики Іларіона (Рудника), єпископа Константинопольського Патріархату, з керівництвом Християнсько-демократичного союзу. Вона нагадує, що представники Партії регіонів погрожували проголошенням його та кількох інших осіб з Константинопольського Патріархату „персонами нон ґрата” в Україні. В ХДС здивовані, що ПР хоче оголосити небажаною особою в Україні громадянина України, яким є єпископ Іларіон.
21 вересня єпископ Тельмосу (Константинопольський Патріархат) Іларіон (Рудник) зустрівся з головою парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення діяльності правоохоронних органів, лідером Християнсько-Демократичного Союзу Володимиром Стретовичем і заступником голови ХДС, народним депутатом України Володимиром Марущенком, — про це РІСУ повідомив керівник прес-служби ХДС Юрій Дорошенко.
Якось намагаючись привити любов до читання своєму синові, пригадав собі один епізод зі свого дитинства, коли також тільки-но починав пізнавати ази читання і якось у бібліотеці захотів вибрати собі книжку з полиць на яких знаходилась література для старшокласників. І коли почав переглядати, то виявив, що вони не цікаві для мене у них немає малюнків. Мені тоді важко було збагнути як це дорослі читають такі товсті книжки і всі вони без малюнків. І ось тепер знову таж проблема постала перед моєю дитиною, як і перед всіма дітьми, з покоління в покоління. Кожний хто приходить у світ розвивається завдяки тому, що бачить, пізнає світ через видимі речі.
У поляків немає розділення, щоб одні любили Польщу, а інші - Росію. Як і у болгар, чехів і інших. Розділення у середині самої нації є однією з важливих причин того, що Україна не досягла потрібних результатів за останні п’ятнадцять років.
Патріарх Філарет не є керівником однієї православної конфесії. Він духовний лідер усіх українців! Він уже давно став людиною-символом. Це визнають і православні й греко-католики. Моральний авторитет Патріарха сприймають навіть далекі від проблем Християнства кримські татари. Проти Святійшого виступають тільки ті, хто заперечує право Української православної церкви на незалежність, чи то пак - автокефалію, хто до цього часу вважає гетьмана Івана Мазепу зрадником, а Кочубея – героєм, і при цьому зазомбовано торочить, що українській мові не місце в храмі. Отож, подобається це комусь, чи ні - фігура Патріарха Філарета є своєрідним лакмусовим папірцем на патріотизм.
Ми зустрілися зі Святішим напередодні IV Всесвітнього форуму українців, щоб дізнатися його думку з приводу різних проблем: єднання українства, його завдання, утворення помісної Української православної церкви, ставлення до кроків Президента України та нового уряду.
Чи помічали ви, що розгорнувши майже кожну газету можна зустріти оголошення чаклунів, екстрасенсів та бабусь-цілительниць широкого профілю? Маги і чародії різних кольорів і напрямків: чорні, білі, сіренькі, добрі і недуже добрі пропонують за конкретну плату вирішити всі ваші проблеми і негаразди. Дивним і одночасно страшним є той факт, що люди дійсно-таки «клюють» на ці реклами і звертаються до них за допомогою, жертвуючи при цьому не лише власними коштами і часом, а подекуди і самим цінним – безсмертною душею. Чому ж таке відбувається? Чому люди, в тому числі, й сучасна інтелігенція сліпо вірить в примітивні небилиці і рекламні трюки?
Держава ув’язнює правопорушника обмежуючи його гріховну волю, таким чином вона бореться із наслідком його діяльності вбачаючи в цьому основу проблеми. Виправні колонії більше калічать ніж виліковують людські душі і про це свідчить сумно звісна статистика близько 90% таких громадян що відбували певний термін покарання, або повертаються в такий же заклад, або практика попереднього дає змогу спритно ухилятись від руки закону. Чому виправні заклади не виправляють?
Іслам, подібно до вибуху розповсюдився із країн близького сходу в Азію, Африку та Європу і утвердився до нашого часу як друга по величі релігія світу. Мусульманська віра не терпить спроб християнського місіонерства, в той час як думки про всесвітнє розповсюдження та панування ісламу в самому ісламі постійно підігріваються.
Вже через 50 років Європа буде мати більше мусульман ніж християн. Німецький професор сходознавець з Геттінгенського університету Бассам Тібі підрахував: якщо в 1950 р. в Європу емігрував лишень мільйон мусульман, то в 2000 р. їх там було вже 15 млн.. Тенденція збільшення така, що в 2050 р. їх буде близько 40 мільйонів.
Різного роду незвичайні явища самі по-собі ще не являють чудес, і отримують характер чудесного лише при визначеному способі їх розуміння; при цьому для атеїстів завжди залишається можливість відкидати або тлумачити як галюцинації, тощо... Навпаки ж при визначеному підході до того чи іншого, на перший погляд звичайного явища, воно може отримати характер чудесного. Такого значення, наприклад, може набути одужання дитини в очах віруючої матері, якщо виздоровлення пройшло після її молитви.
Ми живемо в суспільстві, де кожна людина має свободу сповідувати любе релігійне вчення, та жити за його приписами. В цьому не має нічого поганого. Однак, коли індивіди чи цілі групи публічно стверджують, що лише вони є справжніми Божими новими творіннями на Землі, а Православне Християнство, яке існує віками не є істинним, ми відчуваємо потребу відповісти на такий виклик, адже апостол Петро настановляв: „завжди будьте готові дати відповідь кожному, хто запитає у вас про підставу надії вашої, з лагідністю і повагою” (1 Пет. 3:15).
Протягом останніх років на території України, а особливо у місті Києві значно почала рости так звана „Церква” – „Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів” (надалі П.Б.).
Основоположником і засновником П.Б. є старший пастир – новий апостол (це за їхнім вченням) Сондей Аделаджа , родом з Нігерії (західної Африки). Навчаючись в Україні, Сондей по закінченні отримав пропозицію на роботу у Білорусію, але побачивши, що й в Україні можна заробити більше грошенят він залишається у Києві. Цікаво, чому ж цей „помазаник Божий” не залишився проповідувати у себе на батьківщині – Африці, хіба там люди не потребують спасіння, чи можливо там „публіка” бідніша?