foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Засновником цієї деструктивної секти був американський бізнесмен Харлес Таце Русселл (Чарлз Тейз Рассел) (1852-1916). Творіння Расселла являється організацією, а не духовним об’єднанням, чим характеризується Церква. Спочатку ця організація мала різні назви наприклад «Русселіти», «Серйозні дослідники Біблії» та ін. Та згодом 1931р. вони називають себе «Свідки Єгови» посилаючись на вірші книги пророка Іссаї (Іс.43,10-12). Потім ця назва доповнювалося «Теократична організація» і «Новосвітова організація». Також потрібно сказати, що представниками цієї організації в 1934 р. був зібраний конгрес на якому частина делегатів запропонувала взяти собі іншу назву а саме «Епіфаністи», щоб, як за маскою цього імені, сховати своє істинне лице. Та думки делегатів розійшлись і в їхніх рядах стався розкол. Так утворилися дві гілки цієї течії.       

 Сам Расселл в свій час належав до Конгрегаціональної церкви, але в 1869 р. він вийшов з неї не змігши прийняти вчення Біблії про вічні муки. Внаслідок свого спілкування з сектою адвентистів, він повірив їхньому «пророцтву»  про те, що в 1874 р. повинно відбутися друге пришестя Христа. Расселл вірив в невидиме пришестя і що сорокалітній суд по відновленню Царства Божого закінчиться в 1914 р. Щоб розповсюдити своє вчення, Чарльз Расселл організував у 1879 р. випуск журналу «Вахттурм» («Вартова Башта»), а за два роки – «Спільнота трактатів». В 1909 р. штаб квартира  організації була перенесена з Піттсбурга в Бруклін (Нью Йорк). Основною працею Расселла був твір в шести томах «Ключ до Біблії». Початком хіліазму (1000-літнє Царство Миру) він вважав 1914 р. Коли в 1916р. він помер, то послідовником його діла став Йосиф Франклін Рутерфорд (1869-1942). Він відкинувши більшу частину вчення свого попередника почав розповсюджувати своє вчення. Свідки Єгови вважають Біблію основою свого вчення. Але праці їхніх керівників займають домінуюче положення. Хоча ці праці не є Божим Одкровенням, але на їхню думку, тільки в них можна знайти єдино істинне тлумачення Святого Писання. Доводячи свою точку зору ієговісти з пристрастю вихоплюють вірші із взаємно пов’язаної Біблії, тим самим розриваючи  думку  цілої глави Святого Письма, забуваючи, що слово має значення тільки в певному контексті. Наприклад, слово «ключ» через свою багатозначність зрозуміле тільки  в контексті: журавлиний, до замка, скрипічний та ін. З іншого боку  біблійний текст сповнений багатьох антиномій, тобто фраз, які на перший погляд виключають або заперечують одна іншу, тоді як вони виражають несказанне з різних сторін. Наприклад: «Блаженні чисті серцем бо вони Бога побачать» ( Мф. 5, 8) і «Єдиний, Який має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може (1Тим.6,16). Отже бачимо, якщо ми візьмемо хоча б одну цитату без врахування іншої, то ми впадемо в крайність, яка буде далекою від істини. Для них є важливішим розповсюдити свої власні праці, а не взагалі Біблію. В 1961р. ієговісти видали свою «НВП Біблію» (Новий Всесвітній Переклад) на англійській мові, а в 1963р. видали Новий Завіт цієї «Біблії» на німецькій мові. В лиці цієї «НВП Біблії» виникла не загальна, придатна для читання Біблія, а справжнісінька сектантська Біблія, рекламна праця їхньої організації. В ній ми можемо побачити усвідомлене систематичне викривлення Нового Завіту. В текст цієї «Біблії» вони внесли, наприклад, свій вживаний список термінів  та слів. В 237 містах зустрічається слово Ієгова.

Слово «хрест» замінено словом «стовп». Замість слова «зібрання» стоїть слово «організація» і т. д. В Марка (2;1) Свідки Єгови читають навіть, що Ісус проводив у себе вдома толкування Слова і повчання. Ієговісти являються фанатичними противниками Триєдинства. Вони говорять, що це вчення виходить не від Бога, а від диявола. За такої доктрини ієговістів, їхню організацію можна з впевненістю віднести до розряду «жидовствуючих єресей». Також їх можна розглядати як сучасних послідовників Арія, бо саме його вчення про Христа було прийняте Расселлом. Арій, як нам відомо, рішуче відкидав Божество Ісуса Христа і вчив, що Він був першим і найбільшим творінням Бога. Через це Ісус Він лише Божа істота. Відкидають Ієговісти також і воскресіння Ісуса Христа в плоті. Воскресіння було немовби тільки в «духові». І Святий Дух в них не є Божественною особистістю, а всього лише силою Ієгови, Його безособистістною владою, але в ніякому випадку не третьою іпостассю Пресвятої Тройці. Єресь Арія в основній своїй силі була подолана ще в четвертому столітті та як ми бачимо залишки її дошли аж до нашого часу в образі Свідків Ієгови. Їхні проповідники говорять, - ми вивчаємо Біблію і тому вся віра наша виходить суто зі Святого Писання. Це можна легко перевірити, відкривши Біблію ми побачимо в що вірили Апостоли Христові. Так коли апостол Фома сумнівався втому, що Господь воскрес, Ісус сам йому являється і пропонує це перевірити сказавши «Подай руку твою і вклади в ребра мої. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! (Ін.20,26-29). Прочитавши це місце, постає логічне питання чи запропонував би Господь Фомі доторкнутися до ран Своїх якби воскресіння Його відбулось не в тілі, а духовно, і чи назвав би апостол Фома Ісуса Христа Богом якби це було не так? Апостол Іоан Богослов в своїм Євангелії пише про Христа так: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця (Ін.1,14). Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, що в лоні Отця, Він явив (Ін.1,18). Тут ми бачимо, що апостол називає Ісуса Христа не просто Сином Божим по усиновленню чи благодаті, але Сином Єдинородним, тобто народженим від самої природи або сутності Бога Отця. Віра Іоана Богослова згодом була виражена в Нікео-Константинопольському Символі Віри, яким і до нині користується Православна Церква. Отже знову логічне питання, хто обманює апостол Іоан Богослов, чоловік який бачив Христа своїми очима і будучи його улюбленим учеником, спілкувався з Ним безпосередньо, чи Свідки Ієгови – люди, що з’явилися на світ через дві тисячі років після Євангельських подій? Здається навіть дитині відповідь буде однозначною. Що ж стосується Триєдинства і Божественності лиць Пресвятої тройці, то апостол Матфей в закінченні свого Євангелія пише, що перед самим своїм вознесінням Господь говорить такі Слова: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…»(Мф.28,19). Тут вже Сам Ісус Христос ставить на одну лінію Себе, Бога Отця і Святого Духа вказуючи на рівність і однакове достоїнство, а головне на Божественність всіх трьох іпостасей Тройці. Отже, якщо вся віра «Свідків Ієгови» виходить суто з  Святого Письма, а автором Триєдинства, як вони говорять, являється диявол, то виходячи із вище сказаних Євангельських слів, для «Свідків Ієгови» Ісус Христос є…?!!! Тому стає зрозуміло, чому цій організації знадобився свій переклад Біблії, бо ж вони вважають себе «християнами».

Секта «Свідки Ієгови», як було  сказано на початку є деструктивною організацією, тобто структурою доктрина якої самим руйнівним чином впливає на життя і свідомість людей. Виходячи із Старозавітної заповіді не вживати в їжу кров тварини, ієговістами було розвинуте вчення, яке категорично забороняє не тільки вживання в їжу крові, але й її переливання від донора до реципієнта, при тому до уваги не беруться жодні обставини. Через це вчення в середовищі самої секти є непоодинокі випадки втрати адептами здоров’я і навіть життя, а серед постраждалих є як дорослі так і діти. Дана в книзі «Второзаконня», ця заповідь пояснювалася Богонатхненним письменником так, що в крові живих створінь міститься душа, тому коли тварина забивалася її кров мусили вилити на землю. Але ж сутність цієї заповіді полягала в Божественній педагогіці, а не в тому, що в крові знаходиться душа тварини. Язичницькі народи, які оточували релігійно несформовану, заражену в Єгипті язичництвом, аморфну масу Єврейського народу, саме кров тварин використовували для своїх культових ритуалів, після чого вживали її як сакраментальну їжу. Тому то, щоб для Боговибраного народу кров не стала спокусою, Бог і дає Мойсею цю настанову. Але щоб пізнати, що це Божественна педагогіка а не абсолютна  істина, поглянемо на відношення в Новому Завіті на проблему «чистого» і «нечистого»: «Все, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісті; бо «Господня земля і те, що наповнює її»(1 Кор. 10,25-26). І ще одним небезпечним вченням ієговістів, є вчення про верховну владу. В одній із своїх  статтей вони пишуть: «Ми не признаємо прапора жодної нації». «Свідки Ієгови» вимагають розриву не тільки зі всіма релігійними організаціями, але й займають негативне відношення взагалі що до державності.

 Вони також уникають служіння в армії, пояснюючи це тим, що вони не хочуть служити сатані, а лише Богу. Відразу ж хочеться згадати слова Спасителя, Який рече: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх.» (Ін.15,13). Де ж іще цю заповідь можна краще виконати як не в війську, захищаючи від агресорів свою Батьківщину, своїх друзів, матір, жінку, дітей? Тут свідки Єгови порівнюють себе з левитами, які в Старому Завіті були звільнені від військової служби. Гірка правда полягає у тому, що ми живемо в Новому Завіті, а ієговісти не є, і не можуть бути левитами. Та й слів апостола Павла про вищу владу, «серйозні дослідники Біблії» напевно не помітили: «Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом…(Рим.13,1-7). В час коли наша держава переживає й без того не найкращі свої часи коли бездуховність і аморальність переходять всякі межі, а зневага своєї Батьківщини і народу стала лейтмотивом нашого сьогодення, ці і багато їм подібних лжесвідків вносять і свою посильну лепту до справи остаточного занепаду нашої держави і як наслідок зникнення українського народу.

Народу душею якого є православна віра. Вчення «Свідків Ієгови» в цей і без них буремний час, є загрозою національній і державній безпеці, за, що вони мусять відповідати по всій суворості як Українського так і Божого закону. Отже, які висновки ми можемо зробити: «Свідки Ієгови» не можуть називати себе славним іменем «Християни» тому що повсюдно виступають проти двох основних християнських істин, а саме Триєдинства Божих іпостасей, і Боголюдської природи Ісуса Христа. Та як би там не було пам’ятаймо, що вони тільки люди, а всяким людським починанням рано чи пізно прийде кінець. Ми ж православні християни повинні розсудливо ставитися до оточуючих нас людей, і твердо стоячи в істинному віросповіданні своїм добрим прикладом привертати до себе все більше заблудлих людей. Коли ж хто не будь з нас стане в суперечку з свідками Ієгови, спитаємо в них за що євреї розіп’яли Хреста, та приведемо їм на пам’ять древній  гімн перших християн, який був для них символом віри. «Він, будучи образом Божим, не вважав за кощунство бути рівним Богові, але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса (а не Ієгови авт.) схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. (Флп.2,6-11).  

Шевченко  Дмитро, 

член апологетичного товариства св. Іустина Філософа