foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Історичні джерела, що дійшли до нас, свідчать про те, що християнство сповідували в I - II століттях і пізніше багато народів, що населяли Західний Китай. Перший несторіанський місіонер в Китаї — єпископ Алопен побував в цій країні в 635 році, а китайські документи говорять, що ще в 578 році в провінції Ганьсу оселився сирійський християнин Мар-Саргіс. З початком гонінь на християн в Китайській Імперії і з утвердженням в Західному Китаї ісламу християнство, здавалося, остаточно пішло з країни. Проте і сьогодні ще можна знайти в Китаї старовинні сліди християнства, що відносяться до різних періодів історії країни.

У 1685 році Господь явив нових Своїх святих, котрі були покровителями Китаю. Першопроходці Сибіру і Далекого Сходу в 1665 році побудували пограничну фортецю Албазин (іменем цієї фортеці називається і одна з чудотворних ікон Пресвятої Богородиці. Ікона ця знаменує заступництво Цариці Небесної над православними Далекого Сходу і Східного Сибіру). Дізнавшись про те, що росіяни оселилися на лівому березі Амура, маньчжури - мешканці Приамур\'я - донесли свідчення про основу російського форпосту Албазин Китайському Імператорові. Останній усіма силами прагнув витіснити росіян з берегів Амура, на шляху його прагнень стояла Албазинская фортеця.

Албазинськи козаки збирали з місцевого населення ясак - податок, який переправляли через Нерчинськ в Москву. Козаки ці зустріли двох дивних чоловіків "на білих конях і в броні, в сайдаках і з копії". Воїнами, що з\'явилися, були псковські святі - благовірні Псковські князі-чудотворці Всеволод-Гавриїл і Довмонт-Тимофій. Святі подали козакам свічки, які повеліли запалити в Албазині на молебні. Вони обіцяли покровительсвувати  албазинцям після їх полонення і захистити місто при другій облозі китайськими військами.

По велінню Імператора Канси Албазин був узятий китайськими військами в 1685 році. Разом з полоненими воїнами в Пекін відправився і священик Максим Леонтьєв - той самий "соборний білий піп", з якого починається історія Російської Духовної Місії в Китаї, офіційно заснованою Імператором Петром I в 1712 році.

З дозволу Імператора Канси ламаїстська кумирня в північно-східній частині Пекіна (Бэйгуань - "Північне Подвір\'я") була перебудована для російських полонених, що стали китайськими підданими військового стану, в православну каплицю в пам\'ять Святителя і Чудотворця Миколая, в якій помістили узятий з Албазина образ Святителя. З тієї пори святитель Миколай особливо шанується усіма православними в межах Піднебесної.

Історія Духовної Місії в Китаї повчальна: зумівши упродовж століть зберегти православну віру серед нащадків албазинських козаків, що змішалися з китайським і маньчжурським народами, члени Місії немало зробили на терені дипломатії, науки. Ними були закладені основи вітчизняного сходознавства, завдяки їх працям Росія і Китай жодного разу не воювали. Історія Місії нерозривно пов\'язана з іменами святих - небесних покровителів Китаю.

Святитель Інокентій Іркутський в сонмі святих архіпастирів покровительствує Китаю. Він - перший архієрей, призначений окормляти православних в цій країні. У 1721 році він був поставлений в єпископа Переяславського і призначений Начальником Російської Духовної Місії в Пекін. Прибувши в пограничне місто Кяхту, він так і не перетнув межі Китаю - стараннями католицьких місіонерів, що мали у той час вплив на двір Китайського Імператора, йому було відмовлено в праві в\'їзду до Піднебесної. Згодом, будучи першим Іркутським святителем, він відкрив місіонерське училище при Іркутському Вознесенському монастирі, де особлива увага приділялася вивченню монгольської і китайської мов.

На честь святителя Інокентія в Китаї були засновані Православне Братство, хрестовий архієрейський храм в Пекіні і місіонерський храм в Тяньцзині. Духовна Місія особливо шанувала його як свого небесного Покровителя. Однією зі святинь, що зберігалися в Місії, була митра святителя. Перший єпископ Китаю, митрополит Інокентій (Фігуровський), також був наречений в його пам\'ять.

Двадцяте століття, що ознаменувалося небаченим зубожінням віри і множенням беззаконня і жорстокості, явив чисельних мучеників і твердих сповідників Православ\'я у всьому світі, у тому числі і в Китаї.

Історія Православ\'я в Китаї в двадцятому столітті глибоко трагічна і, в той же час, вона є свідком особливої святості. У 1900 році прийняли смерть за Христа мученики повстання "іхетуаній", а в 60-х роках нашого століття Китай збагатився новими мучениками і сповідниками віри, постраждалими під час "культурної революції".

Вигнання російської півмільйонної еміграції в Китаї дало щедрі плоди святості: чудотворці нового часу - святитель Іона Ханькоуський і архієпископ Іоанн Шанхайський, благочестиві архіпастирі, насельники Харбінських обителей , здобуваючі благодатні дари прозорливості, багато таємних подвижників благочестя, імена яких відає один лише Бог.

Початок XX століття - короткий період розквіту Пекінської Місії. У 1805 році начальником місії був призначений архімандрит Іакінф (Бичурін), який закінчив казанську семінарію. Пробув в Пекіні понад 14 років, він відмінно вивчив китайську мову, країну, її історію, устої і звичаї. За декілька десятиліть було зроблено немало перекладів Священного Писання китайською мовою. Були перекладені основні богослужбові тексти і деякі праці святих отців. В ті роки Місія видавала як вчені праці членів Пекінської Місії, так і церковні книги. У Пекіні був заснований перший китайський монастир. У Москві і Петербурзі діяли Подвір\'я Пекінської Місії. По усьому Китаю відкривалися місіонерські стани - до 1918 року Православ\'я прийняли близько 10 000 китайців.

Трагічні революційні події в Росії і масова еміграція з Росії в Китай перервали місіонерську діяльність Православної Церкви в Китаї. Духовенство Пекінської Місії майже не займалося проповіддю Православ\'я серед китайців, а зосередило усі свої праці під пастирською опікою про російських біженців. В той же час саме в 20-ті - 40-ові роки минулого століття Китай ближче познайомився з Православ\'ям - російські емігранти побудували на території Китаю понад  сотню храмів - в Пекіні, Харбіні, Синьцзяні, Внутрішній Монголії, Гонконзі, Ханькоу, Тяньцзині - в усіх містах, де жили росіяни, можна було бачити Православні церкви. Православ\'я сприймалося, щоправда, як "російська віра" - знайомство Китаю з Церквою було зовнішнім. Богослужіння на китайській мові здійснювалися тільки в Пекіні, і то нечасто. Китайською паствою Православної Церкви були в основному селяни.

Китайська революція 1949 року і масова еміграція російських біженців, що слідувала за нею, з Китаю поставили перед Церквою питання про створення Китайської Автономної Православної Церкви. Короткий період 1945 - 1955 років славний відродженням місіонерського служіння Православної Церкви в Пекіні і Шанхаї - були здійснені хіротонії перших китайських єпископів, тривала робота по перекладу богослужбових текстів на китайську мову, рукопокладались китайські священики і диякони, здійснювалися чернечі постриги. Православна Церква в Китаї отримала статус автономії в 1957 році.

Проте, усе це проходило на тлі тиску, що посилювався, на Церкву - в Китаї оголосили політику державного атеїзму. Російська Православна Церква була вимушена покинути Китай, залишивши свою єдинокровну дочку, Китайську Церкву , перед лицем страшних подій "великої пролетарської культурної революції", відомої варварським безчинством хунвейбинів, руйнуванням храмів і кладовищ, оскверненням мощів і спалюванням ікон. На декілька десятиліть Церква в Китаї, ніби припинила своє існування - храми були зруйновані, богослужіння не здійснювалися понад 20 років.

Відродження церковного життя в Китаї почалося в 80-ті роки минулого століття. Першим відкритим храмом став Покровський храм в Харбіні. Православні китайці що залишилися в Харбіні отримали дозвіл молитися в нім в 1986 році. Нині це - єдиний православний храм на території КНР, в якому здійснюються богослужіння.

Настоятелем святині був призначений ієрей Григорій Чжу, що служив в Харбіні до своєї смерті в 2000 році. Сьогодні в приході Харбіну близько 120 прихожан. Богослужіння здійснюється по-слов’янськи - китайські богослужебні книги, конфісковані в роки "культурної революції", не повернені досі.

У Харбіні є і другий храм, побудований на честь Різдва Чесного і славного Предтечі Господнього Іоанна. У 25 кілометрах від центру міста, в містечку Санкешу, знаходиться нове православне кладовище, що виникло вже після утворення КНР. Влада провінції Хейлунцзян виділила кошти на реставрацію цього храму. У серпні 1995 року реставрація храму була завершена. Влада провінції сьогодні піклується про відродження історичного обличчя Харбіну. У вересні 1997 року завершена реставрація Софійського храму, що був колись прикрасою Харбіну.

На території Автономного Району Внутрішня Монголії, в Трехрічьї, проживає близько 7 000 православних християн, в основному російських. Центром їх церковного життя є місто Лабдарин. На одній з головних вулиць цього міста, аби  компенсувати за 18 зруйнованих храмів Трехрічья, влада звела новий храм на честь святителя Інокентія Іркутського.

У Урумчі в 1986 році трьохтисячна община росіян, проживаючих в Синьцзяні, добилася дозволу на будівництво Свято-Никольської церкви. Будівництво було завершене до 1990 року. Влада Синьцзян-Уйгурського автономного району КНР оголосила Різдво Христове вихідним днем для православного населення. В дні Пасхи місцева влада влаштовує для православних святковий банкет. У Синьцзяні православні храми побудовані також в Кульджі (Інин) і Чугучаке.

В Пекіні 19 квітня 1997 р. був встановлений Уклінний Хрест в пам\'ять історії Місії, православних китайців і російських китаєзнавців.  На території Посольства зберігся колишній Успенський храм, перероблений в гараж. У серпні 1997 р. за ініціативою Посольства була відреставрована і фактично відновлена частина Західної стіни колишньої Місії, що примикала до Успенського храму.

Про минулу історію Місії в Пекіні сьогодні нагадують тільки камені - залишки надгробків російського кладовища за колишніми Аньдинменьскими воротами міста. Ще в 1986 році на території Парку Цинняньху, з якого створили кладовище, був зруйнований Серафимовський храм. Колишня Посольська Церква в районі Наньтан зруйнована була в 1991 році. У пекінському Музеї дзвонів зберігаються два дзвони - один знятий з дзвіниці Місії, інший - зі Серафимовського храму. У одному з музеїв Пекіна зберігається надгробна плита Начальника 1-ої Духовної Місії, архімандрита Іларіона (Лежайського).

Близько 30 православних китайців живуть в Шанхаї. Міська влада Шанхаю оголосила архітектурними пам\'ятниками і узяла під свою охорону два православних храми міста, що збереглися - кафедральний собор в пам\'ять ікони Божої Матері "Споручниця грішних" і Миколаївський храм. Поряд з кафедральним собором зберігся архієрейський будинок.

Китайська Автономна Православна Церква сьогодні, мабуть, єдина Православна Церква у світі, що випробовує утиски і тиск з боку влади. Не вирішені питання з висвячуванням священнослужителів, частенько не повернені Церкві храми, немає можливості видавати Священне Писання і богослужебні книги, здобувати церковну освіту.

1 березня 2005 року набули чинності нові "Положення про релігійні права", які розширили релігійні свободи китайських громадян.

9 березня 2008 року, в сиропусний тиждень, клірик РПЦ ієрей Олексій Киселевич відправив богослужіння в приміщенні Генерального консульства Росії в Шанхаї, за яким молилися і причащалися Святих Таїнст старі священнослужителі Китайської Автономної Православної Церкви - ієрей Михайло Ван і протодиякон Євангел Лу. Останнім були вручені нагороди РПЦ у зв\'язку з 50-річчям з дня дарування автономії Китайській Православній Церкві.

Багатократні спроби священика Михайла Лі добитися дозволу здійснювати богослужіння не увінчалися успіхом, внаслідок чого отець Михайло емігрував в Австралію, де служить в китайському приході в юрисдикції Руської Православної Церкви закордоном.

30 серпня 2009 року був освячений храм на честь святителя Інокентія Іркутського в місті Лабудалинь (Лабдарин). Освячення звершив шанхайський священик Михайло Ван в співслужінні настоятеля приходу святих апостолів Петра і Павла в Гонконзі протоієрея Діонісія Поздняева. Відкритий також Храм преподобного Сергія Радонежського в місті Шеньчжень (провінція Гуандун).

13 жовтня 2009 року єпископом Марком (Головковим) був освячений Успенський храм, відновлений на території російського посольства в Пекіні.