foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Побачивши в цьому промисел Божий чоловік видав старшу дочку заміж. Святитель Миколай побачив, що його милосердя принесло бажані плоди, впродовж наступних ночей залишає золото в хатині цього чоловіка, який згодом видав всіх дочок заміж.

Саме цей епізод з життя Св. Миколая стає в основі давньої традиції таємного дарування подарунків. Власне дарування подарунків на свято Св. Миколая вперше з’являється в Голандії у XIV ст. і згодом розповсюдилось по інших країнах. Але ми постараємось зрозуміти чому, маючи традицію дарування подарунків в ніч на Св. Миколая, ми також приймаємо до себе в гості Діда Мороза та Санта Клауса?

Всі ми звикли, що на новий рік до кожної домівки приходить Дід Мороз і дарує подарунки дітям. Він прходить не один а обов’язково в супроводі своєї помічниці – внучки Снігуроньки. Цю ідилію новорічного свята не один рік вбивала в голову дітям і їх батькам радянська ідеологічна система. І чесно кажучи вони добилися грандіозних успіхів. А мета була звичайна - замінити святкування Різдва, якимось іншим, - нерелігійним святом, якнайкраще для цього підходить Новий Рік.

В дореволюційній Росії Діда Мороза ніхто не знав. На різдво дарувальником виступав Різдвянй Дід, який все таки мав відношення до свого прообразу – Св. Миколая. Різдвяний Дід потрапив у Російську імперію з Західної Європи. Після приходу до влади більшовиків все змінилось.


Розпочалося все з того, що була введена календарна реформа і тепер святкування Різдва припадало не на 25 грудня, а на 7 січня. Далі було більше, у 1925 році розгорнулася масова антирелігійна пропаганда, тут мабуть слова зайві, оскільки всі розуміють що про святкування Різдва та інших релігійних свят було заборонено. Така сама доля спідкала і різдвяну ялинку, яку так любили прикрашати вищі верстви населення в Російській імперії. Але зрозуміло, що традиції народу указом не заборониш. І 28 грудня 1935 року в газеті „Правда” з’являється стаття «Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!» написаною, партійним діячем - Павлом Постишевим. Ялинку офіційно реабілітовано, але тепер вона гостя не різдвяних свят, а Нового Року. Очевидно, що у разі як неможливо було заборонити святкування Різдва то потрібно було його чимось замінити. Отож святкування Нового Року 1 січня набрало всесоюзного характеру. Тут звичайно і календарна реформа зіграла на руку, святкуємо Різдво за старим стилем, а Новий Рік за новим так і до сих пір у Різдвяний піст припадає новорічне святкування з танцями, пиятикою та іншими розвагами. Відомо, що вперше Дід Мороз зі Снігурочкою з’явився у 1937 році на новорічне свято в Домє Совєтов у Москві і сучасні новорічні «утрєнікі» для дітлахів беруть початок саме з цього періоду.
Але хто ж вони такі цей Дід Мороз та Снігуронька? Сучасний Дід Мороз доволі молодий йому навіть не виповнилося і ста літ, народився і як особистість сформувався у кабінетах Кремля.  Їхні образи  були запозичені із казок „ Морозко” та „Снігуронька”, а також творів російських письменників: п\'єса А. Н. Островського «Снігуронька», поема Н. А. Некрасова «Мороз, Червоний ніс», вірш В. Я. Брюсова «Цареві Північного полюса». Але слід відмітити, що в казках він не такий вже і хороший дядечко - дарувальник подарунків. В фолькльорних традиціях слов’янських народів збереглися згадки про Мороза. На святвечір господар виходив з ложкою куті на вулицю і говорив: „Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю”. В українській демонологіії він зображається як крижана потвора, що наносить шкоду не тільки господарству але і людям. Снігурочка за російськими легендами вважалась дочкою Мороза та Снігової Цариці, а її образ внучки і посередниці між дітьми та Дідом Морозом сформувався у 30-их роках.

Ще один персонаж – дарувальник подарунків прилітає до діточок на санях із Лапланлії. Оточений помічниками – ельфами, Санта Клаус тихенько підкладає подарунки у дитячі шкарпетки які діточки звечора вішають біля каміну. Загалом з таким образом Санта Клауса знайомий для усіх діточок та їх батьків. Яким же чином цей заморський друг опинився тут.

Сучасний образ Санта Клауса, як веселого дідугана в оточені ельфів ми зустрічаємо у творі  Климента Кларка Мура «The Night Before Christmas» 1823 р. Традицію вшанування Св. Миколая принесли на американський континент голандські емігранти. Відомо, що назва Santa Clause походить від голандського Sinter Nikolass під впливом англомовного населення вона перетворилась на Санта Клаус. У 30-их роках 20-ого сторіччя на замовлення компанії «Кока-Кола» американський художник Х. Сандблом малює серію малюнків для реклами компанії і з того часу формується більш сталий зовнішній образ Санти, який ми звикли бачити і зараз. Отож наше суспільство познайомилось з Санта Клаусом в основному через фільми та телерекламу. Остання максимально намагається використати образ Санти у своїх цілях, тим самим надає йому комерційного забарвлення.

Меркантильні інтереси людей зазіхають на саме святе у людини, тим паче, якщо це має відношення до дітей. З однієї сторони ідеологія, а з другої комерція будуть нещадно битися за володіння людськими душами. Але скільки б не „зафарбовували” образ різдвяних дарувальників подарунків, за ними всіма стоїть прообраз Св. Миколая, приклад смирення, благочестя та безкорисливості, який несе дітям добро, радість та відчуття чуда.

Роман ТАДРА,Член Православного апологетичного товариства св. Іустина Філософа