Календар, як і час, є однією з невидимих для очей річчю. І, напевно, ці два поняття, календар  і час,  неможливо розглядати одна без одного. Про час зокрема говорили багато мислителів, та нікому так і не вдалось збагнути його сутність.

Якщо б нас помістили в середовище де немає орієнтирів початку і кінця дня, пори року, річного періоду, циклічності, і одночасно не було б змінності нашого тіла – старості, та ще ряду речей і явищ, хто б зрозумів, чим він є.

Щоб зрозуміти важливість календаря, та проблем пов’язаних з його зміною, слід зрозуміти його важливість і значення для нас. Усе, як відомо пізнається в порівнянні. І тому нам насамперед слід згадати моменти коли ми залишались без календаря. Чи відчувалась його необхідність. Пригадайте персонажа Даніеля Дефо, Робінзона Крузо, де проблемою стала не стільки їжа, скільки потреба у календарі. Так от, без календаря неможливе нормальне функціонування і розвиток людської психіки, а внаслідок і тверезого мислення. Адже зверніть увагу, наші думки постійно пов’язані з часовими вимірами, планування, спогади, думки про виконання певної роботи, розрахунок витрат, і багато інших моментів неможливо вирішити не орієнтуючись в часі. Робота самої пам’яті будується на часі. Як для Архімеда була потрібна точка опори для того щоб змістити світ, так для нашої пам’яті, необхідна точка відліку. Уявіть собі, що якщо б нас помістити на тривалий час в умови де немає засобів для відліку часу, то згодом ми не зможемо адекватно сприймати і тим паче відображати дійсність, а це необхідна умова для спілкування. Коли ж пам\'ять не зможе функціонувати то і психіка втратить свою точку опори. Тут пересікається два світи, матеріальний і духовний, людина одночасно є і частиною великого годинникового механізму і одночасно є тим живим організмом який здатний аналізувати час, відчувати його, помічати і робити відлік. Від цієї здатності залежить наше існування не лише як біологічного механізму, але і як вільної і розумної особистості. А календар є необхідним засобом, який допомагає цій особистості сформуватися.

Ми не можемо розкрити природу часу, він є константою без якої не може існувати ніщо з матеріального світу. Час є сторожем Божого творіння, і від нього залежить існування матерії. Щоб переконатись у цьому, візьмемо один з безлічі фактів: Все матеріальне рухається, отже має швидкість, а це не можливо без часу.

Для того щоб скласти календар слід знати його складові: у будь якому календарі необхідно знати точки відліку. Для більш чіткого розуміння змоделюємо кілька таких простих ситуацій. Уявім собі, що у нас є годинник, який йде собі зі своєю швидкістю і у нас немає необхідності звіряти його з іншими. Ми живемо за його показниками, і вся ваша діяльність будується і звіряється відносно нього. Для нас показники цього годинника будуть критерієм точності. Ми можемо до кінця своїх днів жити за його показниками. Але в певний момент ми дізнаємось, що мають відбутися якісь події, і дізнаємось про них від інших людей, які живуть за показниками своїх годинників. Найчастіше такі ситуації відбуваються в аеропортах, де люди прибувають з інших часових просторів. Щоб з’ясувати точний час конкретної події необхідно звірити годинники і визначити різницю. Подібні ситуації в історії людства  неодноразово виникали із календарями. Раніше було безліч локальних календарів які брались за точки відліку різні історичні події: дати олімпіад, народження імператорів, перемог у війнах та ін..

Важливою складовою календаря є діяльність Бога у світі, точки опори і відліку дані Ним. Не випадковим є зараз існування нашого суспільства у двох календарних системах одночасно. І напевне така історична реальність найзручніша для того аби привернути до цього питання увагу. І хоча обидва календарі Григоріанський – державний, і Юліанський – Церковний, здаються досить подібними, але між ними є глибокі розбіжності. Які саме спробуємо розібратись.

Для цього розглянемо основні складові цих календарів. Будь-який календар складається з таких основних одиниць, як доба, тиждень, місяць, рік, взаємопов’язаних між собою. Навіть незначна зміна їх тривалості руйнують календар. У часи французької революції була спроба зробити десятиденний тиждень, а в часи зародження радянської епохи була спроба зробити п’ятиденним тиждень. Обидві спроби потерпіли крах. Перша складова – день, визначається видимо без спеціальних засобів, тобто настає зміна дня і ночі. Тиждень не має видимих ознак, ні погодних, ні астрономічних, але кількість семи днів у ньому найточніша для формування числа тижнів у році. Тривалість місяця можна визначити за зміною фаз астрономічного світила, та положення астрономічного розташування сонця відносно сузір’їв на небі, але для цього також необхідні спеціальні знання і засоби. Ми можемо приблизно за порами року визначати початок, середину, чи кінець року, але рік також не має видимих, для неозброєного ока, астрономічних ознак початку і закінчення, таких як день. Якщо б сонце сходило  на початку року якимось особливим чином, ми б чітко знали, що закінчився один і почався інший рік. Для вимірювання часу служить циклічне повторення певного явища. Такі явища існують, але більші ніж рік періоди не мають якихось земних природних орієнтирів. Крім астрономічних. Ці ознаки є і вони досить чіткі, але їх можна визначити тільки через тривалі астрономічні спостереження, із застосуванням певних знань і засобів спостереження та хронометрів, і враховувати їхні дані необхідно протягом досить тривалого часу. При неправильному визначенні тривалості років, через кілька століть календар перестане виконувати свої функції і не буде відповідати астрономічним подіям. Тобто, за календарем зимові місяці, можуть стати весняними, і взагалі різні природні зміни можуть втратити синхронність, відносно цього календаря. Із астрономічних досліджень також відомо, що коли минає астрономічний рік, сонце не стає у одне і те ж положення відносно сузір’їв, тобто першого січня одного року воно знаходиться в одному сузір’ї, через рік воно може знаходитись в іншому, або ж в тому ж але не в початку, а в середині чи кінці періоду перебування в ньому. Це свідчить про те, що період річних циклів, коли сонце першого січня знову знаходиться в тому ж положенні, відносно зоряного неба має більший цикл, ніж один і навіть кілька років. Ми знаємо що так звана юліанська календарна реформа відбулася через певні календарні проблеми які виявились історично. А саме через відсутність циклічності. Цієї функції не виконували літочислення за олімпіадами, за іншими історичними подіями відносно, яких жили ті чи інші народи та імперії. Ця реформа виникла, якщо говорити сучасною термінологією, через глобалізацію, об’єднання багатьох народів в єдину імперію. Різні кліматичні умови, відсутність спільних історичних подій, і астрономічного досвіду у народностей які населяли імперію призводили до хаосу. Календар є практичним інструментом для існування будь якої держави чи народу, і без єдиного календаря існування їх неможливе.

У цій календарній реформі визначили повторення циклічність астрономічних періодів і, при тому досягли ритмічності і циклічності календаря. Астрономічні складові події року такі: Обертання Землі навколо своєї осі – доба, зміна фаз місяця – місяць, рух Землі по орбіті навколо сонця – рік. А астрономічні складові юліанського календаря включають цикл періодів між землею і сонцем (сонячний рік), землі і місяця (місячний рік) та місяць і сонце (період повторення астрономічних, явищ пов’язаних з сонцем і місяцем). Всі інші складові руху інших зоряних систем і галактик для циклічності нашої системи до уваги не бралися оскільки цикл їхнього руху досить великий.

 Юліанський календар враховуючи астрономічні дані, має чітке чергування простих і високосних років в ритмі 3-1, однакове число високосних років у столітті, і симетричність з місячним календарем. При складанні календаря важливою проблемою є те, що основні складові одиниці часу у ньому не мають співвимірної цілісності між собою. Простіше було б напевне якби у тижні було десять днів, у місяці сто днів, і десять місяців у році. До речі, японські вчені пробували створити такий чудовий календар, але його втілення стало нереальним. Наприклад рік не вміщає в себе ціле число діб, тиждень не вимірюється десятком, доба має 24 години, тиждень 7 днів, рік 365днів, а далі ми користуємося століттями, тобто далі циклічність має ціле число, у столітті сто років і т.д. але ця цілісність у обчисленні років не співпадає з астрономічною циклічністю великих періодів. А це призводить до того, календар втрачає синхронність із зовнішніми астрономічними орієнтирами, в одному столітті кількість днів стає різною. Парадоксально, але факт, що у григоріанському календарі довжина століть різна. Одне століття за днями довше за інше. У Юліанському ця проблема вирішена за допомогою формули: один високосний три звичайні роки, через що століття стають рівними. Це  можливо є проблемою для уяви, але не для математики, чи астрономії. Чи візьмімо хоча б музику. Математично красивіше було б, якби було десять нот, але тоді втрачається гармонія, і тому їх є сім. Тому така складність у побудові календаря не повинна нікого дивувати.

При сучасному рівні технічних засобів не існує проблеми переходу на будь який календар. Зараз технічно можливо обчислення одних і тих же дат за різними календарями, при чому життя в умовах глобалізації дає можливість одночасного переходу на будь який календар всіх держав світу одночасно, так як це відбувається із переходом з літнього на зимовий час. Взагалі, для світу немає особливої різниці, за яким календарем існувати. У часи глобалізації головною вимогою календаря є його загальність. Насамперед календар має ключове значення для існування світової економіки. Відсутність календаря, здатна зруйнувати будь яку економічну систему.

Коли в сучасності піднімається календарне питання, воно завжди ставиться у порядку усунення церковного календаря і життя суспільства за єдиним державним календарем. А чому не навпаки? Чому б не перейти нам всім на церковний календар і таким чином усунути проблему існування двох календарів? Але для світової економіки це було б досить проблематичним, проблеми ж Церкви зазвичай до уваги не беруться. А юліанський календар необхідний для церковного життя, і має велике значення для життя православних помісних церков. Юліанський календар укріпився історично у житті Церкви насамперед через святкування основної події християн – Воскресіння Христового. Протягом перших століть продовжувались суперечки стосовно дати святкування Воскресіння Христового, без якого вся християнська віра втрачає зміст.

Юдеї жили за місячним календарем, в основі юліанського лежав сонячний календар, але сам календар враховував місячні цикли. І тому тільки за цим календарем стало можливе визначення так званого великого індиктіону. Періоду 532 роки, коли повторюється цикл розташування фаз Місяця, дні, тижні, і числа місяця стають періодичними. Юдеї святкували паску за місячним календарем. Наша Пасха – Воскресіння христове відбулася після святкування юдейської. Не будемо перераховувати всього історичного ходу подій, як це відбувалося, але православні церкви стали святкувати Пасху у першу неділю після першого після весняного рівнодення і повного місяця і обов’язково після юдейської паски. Існування цієї формули було можливим лише при існуванні Юліанського календаря. Католицька церква відійшла від цієї формули. Разом із переходом на Григоріанський календар.

Церква у перші віки з промислу Божого розвивалась також в умовах тодішньої глобалізації. Світ належав одній імперії на території якої і починалось життя перших поколінь християн, і християнська проповідь поширювалась серед народів, які жили за Юліанським календарем, єдиним для імперії. Пізніші історичні події склались так, що частина світу стала жити за Григоріанським календарем, а частина за Юліанським. А ми зараз живемо в умовах коли світ живе за Григоріанським, а Церква за Юліанським. Хоча частина православних помісних церков перейшла на Григоріанський календар, але при цьому свято Пасхи святкується у цих церквах за древньою формулою. Розглядаючи досвід цих церков, зокрема Грецької церкви, бачимо, що перехід на інший календар не пройшов безболісно, але це загартувало Церкву для життя в інших умовах. При неправильному підході з будь якої речі можна зробити ідола. Можливе й ідольське шанування календаря. Можливе фарисейське шанування древньої мови, історії, коли історична належність до Церкви, використання історичної мови богослужіння, і життя за тим чи іншим календарем, а не життя за духом у Христі, виставлятиметься, як праведність, як колись фарисеї ставили за праведність належність до народу вибраного. Істинне шанування календаря, знання його цінності для Церкви допоможе нам зберегти його.

Більшість людей вважає, що нема різниці, яким користуватись, але це далеко не так. Ця більшість, як правило прохолодно вірить у Бога, а тому й не може помітити розбіжностей. Парадоксально, але факт, календар названий на честь язичника використовується Церквою, а названий на честь християнина – секуляризованим суспільством. У цьому відображення багатьох історичних поворотів, і спрямування людства. Несвідоме стремління язичницького світу до Бога, і підміна духовних устремлінь сучасним земним царством.