foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт


Саме такі застережні написи все частіше можна побачити на афішах кінофільмів чи у титрах телепередач. Звичайно ж, там написано вишуканіше: „використовується ненормативна лексика“, але зміст залишається той самий. Глядачеві стає зрозуміло, що мова героїв буде максимально наближеною до найгірших зразків вуличного жаргону і настільки ж віддаленою від літературної мови. У цьому випадку кіно, як відображення реального життя, виявляється болюче-реалістичним. Справді, на наших вулицях щодень більшає нецензурщини. Вона виходить за стіни окремих квартир, перестає бути ознакою низького соціального статусу чи недостатнього виховання. Матюк стає (на превеликий жаль) частиною щоденного лексикону все більшої кількості наших співгромадян. Ми вже не дивуємося і не обурюємося, коли матюкається сп’янілий чоловік, але ж не менш „майстерно“ почали висловлюватися і жінки (і навіть у спілкуванні зі своїми дітьми!).

 Ми чуємо їх з вуст підлітків, що вважають нецензурщину такою ж обов’язковою ознакою дорослого життя, як і цигарку та пляшку пива. Їх вправно вплітають у безкінечні розмови по телефону на зупинках і в громадському транспорті. Навіть діти, засвоївши цю нехитру лексику від батьків чи однолітків, висловлюють нею свої емоції, граючи у футбол чи влаштовуючи вуличні баталії. І що найстрашніше, більшість людей, що використовують матюки, їх… не помічають. Коли робиш такій людині зауваження, вона щиро дивується: „А що я такого сказав?“. Слова, що раніше мали хоча б емоційне (переважно негативне) забарвлення, тепер вживаються взагалі бездумно, просто як вставні слова.

Мова завжди була ознакою культурності людини. Можна сховатися за склом дорогого авто, можна одягти шикарний костюм і придбати мобільний телефон останньої моделі, але варто почати говорити – і відразу стає зрозумілим твій справжній рівень. Недарма древні казали: заговори, щоб я тебе побачив. Вони ж вважали, що краще мовчати, ніж говорити неправильно, називаючи слово сріблом, а мовчання – золотом. У притчах Соломонових читаємо, що „навіть дурень, доки мовчить, може здаватися мудрим“ (Прит.17:21), а у Новому Завіті стверджується, що „за кожне пусте слово…дамо відповідь судного дня“ (Матв.12:37). Наш геніальний співвітчизник Максим Рильський закликав „полоти бур’яни“ на мовній ниві, народна творчість українців містить багато подібних висловів на цю тему. Але всі вони мали на увазі не матюки, а красу і чистоту нашої мови. Їм і на думку не могло спасти, що їхні нащадки, маючи незалежність і державний статус рідної мови, будуть скочуватися у прірву безкультурності, у т.ч. і мовної. Якщо неправильно вживані, пусті слова – це „бур’яни“, то матюки – ракові клітини. Як в організмі така клітина починає безконтрольно розростатися, нищачи корисні тканини і в підсумку призводить до загибелі організму, так і нецензурщина, увійшовши у лексикон, руйнує всю мовну красу, а з часом – і саму мову.

Мову, яка за словниковим запасом посідає одне з перших місць у світі. Але навіщо опановувати все це багатство (синонімічне, антонімічне, порівняльне тощо), якщо частини речення, іноді абсолютно не пов’язані за змістом, можна легко „скріпити“ матюком. І чуємо, як підлітки у спілкуванні використовують вислови, що безчестять найсвятіше для кожної людини – маму. І хлопець, розмовляючи з коханою, у кожне речень раз чи й двічі вставляє слова, що означають жінку непристойної поведінки. Може, дівчина вважає це „особливістю“ його мови? Але ж він розмовляє з нею і, відповідно, звертається цими словами саме до неї. Якщо вона бачить його своїм майбутнім чоловіком, батьком їхніх дітей, нехай замислиться: чи зможе вона вимагати до себе поваги в майбутньому, якщо вже зараз терпить від нього такі звертання?

Усі ми дбаємо про своє здоров’я. Ми хочемо їсти чисті продукти, пити чисту воду і дихати чистим повітрям. Чому ж забуваємо, що набагато більше маємо слідкувати не за тим, що входить в наші вуста, а за тим, що з них виходить (див. Матв.15:11). Чи відчуватиме потяг до прекрасного людина, з дитинства „заражена“ матюками. Нецензурщина „роз’їдає“ ніжну дитячу душу, перетворюючи її в гнилизну. Звідси початки злочинності, звідси проблеми у сім’ї, алкогольна та наркотична залежності, зневажливого ставлення до людей і природи. Ми стурбовані станом довкілля, все частіше піднімаються питання екології. Чому ж не дбаємо про екологію душі?

В.М. Махинько