foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Бувають у житті людини моменти, коли ситуація здається безвихідною. Опускаються руки, зникає надія. Проблеми зі здоров’ям (власним чи когось з рідних), негаразди у сім’ї чи на роботі – все це здатне викликати відчай такої сили, що людина ладна схопитися за найменшу можливість порятунку. Такі "соломинки для потопаючих" у великих кількостях пропонують газети, радіо і телебачення у вигляді всіляких цілительок, ворожок і знахарок (або, на сучасний манер – екстрасенсів, біоенергетиків і "коригувачів карми"). Діапазон їх послуг надзвичайно широкий – тут і вирішення фінансових проблем (в першу чергу, їхніх), і порятунок сім’ї, і нормалізація стосунків на роботі, і повернення здоров’я, і (обов’язково!) знімання різноманітних навроків, пристрітів і прокльонів. Все це "з гарантією, за один сеанс, недорого (принаймні, перший сеанс) і навіть по фотографії".

Не влаштовує поведінка близької людини – теж допоможуть: кілька сеансів – і чоловік кине пити, курити і заглядатися на чужих молодиць, перетворившись у слухняного домашнього робота. А якщо вже дуже допекла сусідка чи співробітниця – то і тут є можливість "допомогти" (але це вже не для преси). Цікаво лише одне – чому в жодному з тисяч оголошень не пропонують повернути душевний спокій, зробити лагіднішою, добрішою, співчутливою і милосердною. Відповідь проста: цьому цілительському легіону (див. Мк. 5:9) такі люди просто не потрібні. Точніше, вони не потрібні тому, хто наділяє такою силою і здібністю всіх цих знахарок і ворожок. А ім’я його добре відоме – "батько брехні" (Ін. 8:44). Саме він, користуючись слабкістю нашої віри і посередництвом згаданих "помічників", губить наші душі. У багатьох з нас (на жаль!) є досвід звертання до таких "рятівників". Згадаймо: чи тривалим було полегшення? Ні. Минав деякий час, і наступала нова криза, зазвичай більша і важча. Це пояснювали "слабкістю" однієї цілительки і починали пошуки нової. Але це сходи, що ведуть лише вниз. Біда йтиме за бідою, проблема за проблемою, хвороба за хворобою. І кожного разу потрібно буде все більших коштів, полегшення буде все короткочаснішим, наступна проблема – складнішою. А життя людини не вічне. І страшно, коли вона помирає з душею, наповненою не добрими вчинками та почуттями, а "чакрами, кармами та пристрітами". Як постати з таким багажем перед Творцем? Людина сама себе заганяє у пастку, з якої практично немає вороття. Вона засмічує свою душу, і цей тягар тисне на неї все життя, а по смерті затягує її на саме дно. Про це відомо вже не одне тисячоліття. Не випадково ще в Старому Завіті заборонялося "ворожити, кидати жереб, заговорювати, чаклувати, нашіптувати, викликати духів, віщувати чи розпитувати мерців" (Втор. 18:11), а людей, які цим займалися, у той час побивали камінням на смерть (Лев. 20:27). Так, це жорстоко. Але ж чи не жорстокіше губити людину, її безсмертну душу, користуючись тим, що людина в біді? А заразом і свою душу, адже за отримані надзвичайні здібності обов’язково потрібно буде платити. Може, древні у такий жорстокий спосіб намагалися врятувати людину, не даючи їй повністю занапастити свою душу? Адже відомо, що всі ці "матушки" і "бабці" рідко коли легко закінчують своє земне життя. І чим більший багаж загублених душ вони мають, тим важчими є їхні останні дні й смерть. Тобто і ми, ідучи на черговий сеанс чи прийом, маємо розуміти, що робимо шкоду не лише собі, але й примножуємо гріхи цієї людини. І нехай вас не вводить в оману наявність у цих цілительських кабінетах ікон, читання молитов (у тому числі й Господньої "Отче наш") і запалювання свічок, придбаних у найближчому храмі (а то й у семи різних храмах чи навіть у Лаврі). Пам’ятайте слова Євангелія: "Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне" (Мф. 7:21). А чуда? А зцілення? А покращення і полегшення? Звичайно, трапляються. Але ми вже знаємо, чиєю силою і якою непропорційно дорогою ціною. Віддаємо вічне, щоб потішитися тимчасовим, земним. Отримуємо полегшення і зі страхом чекаємо наступної кризи. То до кого ж іти по допомогу? Відповідь відома, проста і від цього декому здається безсилою: до Того, хто обіцяв "бути з нами у скорботі" (Пс. 90:15). Хто знає, що життя наше повне скорбот, але якщо ми вестимемо праведне життя, Він "визволить нас від них" (Пс. 106).А тим, хто захоплюється різноманітними "битвами екстрасенсів", хто купує гадальні карти, книжки з хіромантії, нумерології та біоенергетики, хочеться порадити: не захоплюйтеся випадковими успіхами і раптовими збігами. І які б дивовижні здібності ви не відкрили у собі (а точніше, отримали від того, хто сам, будучи темним, здатен приймати подобу "ангела світла" (2 Кор. 11:14), бійтеся в останні дні почути слова: "Багато хто скаже мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім'ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли і чи  не Твоїм ім'ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!" (Мф. 7:22-23).