Як уже вище сказано, початкові, древні тексти Святого Письма писалися суцільно — без розділових знаків, без поділів на глави, на вірші, що надзвичайно затруднювало їх читання. Це стало причиною того, що з часом сам вигляд тексту починав змінюватися.

Так, у кінці ІІ ст. Таціан розділив Євангелія й увів титла — короткий переказ змісту певного відрізка тексту. Потім у ІІІ ст. Амоній розділив текст Нового Завіту на глави. Пізніше Євсевій Кесарійський склав спеціальні таблиці для користування главами. Були ще введені спеціальні лекціонарії — окремо вибрані тексти з Євангелія та Апостольських послань для читання в неділі та свята. Але всі ці нововведення не прижилися.

У ІV ст. Євфімій Александрійський розділив текст Святого Письма на речення, поставивши між ними крапки.

У 1205 р. Стефан Ланктон, єпископ Кентерберійський (Англія), розділив Святе Письмо на сучасні глави. А кожну главу, в свою чергу, на 7 віршів, але це не прижилося.

І тільки в 1551 р. Роберт Етьєн (Стефан) розділив глави на сучасні вірші.