Світ був створений Всеблагим Господом прекрасним та досконалим, але зіпсований гріхопадінням перших людей потребував спасіння. Але втіленням, стражданнями, смертю та Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа – врятований. Досконалість світу до гріхопадіння і майбутнього світу, що чекає на праведників після другого пришестя Господа відображається у Святій Православні Церкві, її структурі та ієрархії. Важливу роль в Православні Церкві відіграє інститут дияконства. Структура Церкви була встановлена ще святими апостолами (тому ІІ Вселенський Собор у Символі Віри називає її „апостольською”) і фактично існує у тому ж вигляді по сьогоднішній день.

Інститут дияконства виникнувши в перші роки християнства перетерпів деякі незначні зміни, зрештою набувши свого сучасного вигляду. Особливим періодом формування системи дияконських обов’язків та прав припадає на перші віки існування Церкви Христової, тобто на період Древньої Церкви.

Так як Старозавітна Церква була прообразом Церкви Новозавітної в ній ми знаходимо прообраз дияконського служіння – служіння левитів. Хоча їх обов’язки лише зовнішнім чином передували служінню дияконському. Але сучасний інститут дияконства можна вважати прямим спадкоємцем служіння левитського.