Подоба перша
Ми, не маючи на цьому світі постійного місця, повинні шукати майбутнього
Пастир сказав мені:
- Чи знаєте, що ви, раби Божі, перебуваєте в подорожі? Ваше місто далеко звідси. Якщо знаєте вашу батьківщину, в якій належить вам жити, то навіщо тут купуєте маєтки, будуєте прекрасні будівлі і непотрібне житло? Бо хто займається подібними приготуваннями в цьому місті, той не думає про повернення в свою батьківщину. Не розумна, двоєдушна і жалюгідна людина, хіба не розумієш, що все це чуже і під владою іншого?23 Бо господар цього міста говорить: або слідуй моїм законам, або забирайся геть за мої межі. Що ж після цього ти зробиш, маючи власний закон у твоїй батьківщині? Невже заради полів або інших своїх надбань ти відмовишся від батьківського закону? Якщо ж ти відмовишся, а потім забажаєш повернутися в свою батьківщину, то не будеш прийнятий, але вигнаний і звідти. Отже, дивись і живи подібно до мандрівника в чужій місцевості, не готуй собі нічого більше того, скільки тобі необхідно для життя; і будь готовий до того, щоб, коли володар цього міста захоче вигнати тебе за те, що ти не коришся його закону, - йти собі в свою вітчизну і жити за своїм законом безтурботно і радісно.
Отже, ви, служите Богові і маєте Його в серцях своїх, дивіться: чиніть діла Божі, пам’ятаючи про Його заповіді і обітниці, Ним данні, і віруйте Йому, що Він сповнить їх, якщо будуть дотримані Його заповіді. Замість полів викупляйте душі від нужд, скільки хто може, допомагайте вдовам і сиротам; багатство і всі здобутки ваші використовуйте на такого роду справи, заради яких ви і отримали їх від Бога. Бо Господь збагатив вас для того, щоб ви виконували таке служіння Йому. Набагато краще чинити це, ніж купувати будинки і маєтки, бо майно тлінне, тоді як те, що зроблене в ім’я Боже, знайдеш в своєму місті і матимеш радість без печалі і страху. Отже, не бажайте багатств язичників, бо не властиві вони рабам Божим; надлишком же своїм розпоряджайтеся так, щоб ви могли отримати радість. І не робіть фальшивих грошей, не торкайтеся і не бажайте чужого. Робіть свою справу - і спасетесь.
Подоба друга
Як виноградне дерево підтримується в’язом, так багатому допомагає молитва бідного
Одного разу, коли я, прогулюючись по полю, побачив в’яз і виноградне дерево і роздумував про їхні плоди - пастир з’явився мені і запитав:
- Що ти думаєш про це виноградне дерево і в’яз?
- Думаю, що вони прилежні один для одного. І сказав він мені:
- Ці два дерева являють рабам Божим глибоке значення.
- Бажав би я, пане, зрозуміти цей зміст.
- Дивіться ж, - сказав він, - це виноградне дерево має плід, а в’яз - дерево безплідне; але виноградне дерево не може приносити багатих плодів, якщо не спиратиметься на в’яз. Бо, лежачи на землі, воно дає гнилий плід; але якщо виноградна лоза висітиме на в’язі, то дає плід і за себе, і за в’яз. Отже, бачиш, що в’яз дає плід не менший, а набагато більший, ніж виноградна лоза, тому що виноградна лоза, підтримувана в’язом, дає плід і рясний і добрий, але, лежачи на землі, дає плід поганий і малий. Цей приклад служить притчею для рабів Божих, для бідного і багатого.
- Яким чином, поясни мені.
- Слухай, - говорить він, - багатий має багато скарбів, але бідний перед Господом. Зайнятий своїми багатствами, він дуже мало молиться Господу і якщо має якусь молитву, то убогу і безсилу. Але коли багатий подає бідному того, що він потребує, тоді бідний благає Господа за багатого, і Бог подає багатому всі блага, тому що бідний багатий в молитві і молитва його має велику силу перед Господом. Багатий подає бідному, віруючи, що його слухає Господь, і охоче і без сумніву подає йому все, піклуючись, щоб у нього не було в чому-небудь нестачі. Бідний дякує Господу за багатого, який подає йому. Так люди, думаючи, що в’яз не дає плоду, не розуміють того, що під час засухи в’яз, маючи в собі вологу, живить виноградну лозу, і виноградна лоза завдяки цьому дає подвійний плід - і за себе, і за в’яз. Так і бідні, благаючи Господа за багатих, бувають почуті і примножують багатства їх, а багаті, допомагаючи бідним, підбадьорюють їхні душі. Ті та інші беруть участь в добрій справі. Отже, хто поступає таким чином, не буде залишений Господом, але буде вписаний в «Книгу життя». Блаженні ті, які, маючи багатство, усвідомлюють, що вони збагачуються від Господа, бо хто відчує це, той може чинити добро.
Подоба третя
Як взимку не можна відрізнити дерев сповнених життя від усохлих, так і в теперішньому віці не можна відділити праведних від нечестивих
Пастир показав мені багато дерев без листя, що видались засохлими.
- Бачиш ці дерева?
- Бачу, - говорю я. - Вони схожі один на одного і сухі.
- Ці дерева служать образом людей, що живуть в цьому світі.
- Чому ж, пане, - запитав я, - вони немов би засохли і схожі один на одного?
- Тому, - відповідав він, - що в цьому віці не помітні ні праведні, ні нечестиві люди: одні є схожими на інших. Бо теперішній вік є зима для праведних, які, живучи з грішниками, по виду не відрізняються від них. Як під час зими всі дерева з листям, що облетіло, схожі між собою, і не видно, які з них справді засохли, а які живі, так точно в теперішньому віці не можна розпізнати праведників і грішників, але всі схожі одні на інших.
Подоба четверта
Як влітку свіжі дерева відрізняються від засохлих плодами і зеленим листям, так і в майбутньому віці праведні від нечестивих розрізняються блаженством

Знову показав мені пастир багато дерев, з яких одні розцвіли, а інші були засохлі.
- Чи бачиш ці дерева?
- Бачу, пане, - відповідав я, - одні засохли, а інші покриті листям.
- Ці зеленіючі дерева, - сказав він, - означають праведних, які житимуть в грядущому віці. Бо майбутній вік є літо для праведних і зима для грішників. Отже, коли засяє благість Господа, тоді з’являться Його служителі і всі будуть видимі. Бо як влітку достигає плід всякого дерева, і стає зрозуміло, який він, так точно виявиться і буде видимий і плід праведних, і всі вони являться радісними в тому віці. Язичники ж і грішники є сухі дерева, які ти бачив, вони виявляться в майбутньому віці сухими і безплідними, і будуть віддані вогню, як дрова, і стане видно, що під час їхнього життя їхні діла були злі. Грішники будуть віддані вогню, тому що згрішили і не розкаялися в своїх гріхах, язичники ж тому, що не пізнали Бога - Творця свого. Тому ти принось плід добрий, щоб він явився під час того літа. Утримуйся від багатьох турбот і ніколи не згрішиш. Бо ті що мають багато турбот грішать багато в чому, тому що заклопотані своїми справами і не служать Богові. Яким же чином людина, яка не служить Богові, може просити і отримати що-небудь від Нього? Ті, які служать Богові, просять і отримають на свої прохання, а ті які не служать Богові - не отримають. Хто займається однією справою, той може і служити Богові, тому що його дух не відчужується від Господа, але з чистою думкою служить Богові. Отже, якщо сповниш це - матимеш плід в грядущому віці; так само як і всі, які виконають це, матимуть плід добрий.
Подоба п’ята
Про істинний піст і про чистоту тіла

I. Одного разу під час посту я сидів на горі, дякував Господу за те, що Він вчинив зі мною, і побачив раптом пастиря поряд з собою. І він запитує у мене:
- Навіщо ти так рано прийшов сюди?
- Тому, пане, що перебуваю на стоянні.
- А що таке «стояння»?
- Тобто пощуся, пане, - пояснив я.
- Яким же чином, - запитав він, - ти постишся?
- Як постився за звичаєм, так і пощуся.
- Не вмієте ви, - сказав він, - поститися Богові, і пост, який звершуєте, некорисний.
- Чому, пане, говориш так?
- Те, як ви бажаєте поститися, не є істинний пост, але я навчу тебе, який пост є досконалий і угодний Богові. Слухай. Бог не хоче такого суєтного поста, бо, постившись таким чином, ти не звершуєш правди. Постися ж Богові наступним чином: не лукав в житті, але служи Богові чистим серцем; дотримуйся Його заповіді, ходи в Його повеліннях і не допускай жодної злої похоті в серці своєму. Віруй в Бога, і якщо сповниш це і матимеш страх Божий і стримуватимешся від всяких злих справ, то житимеш з Богом. І таким чином ти вчиниш великий і угодний Богові піст.
II. Послухай притчу відносно посту, яку я маю намір повідати тобі. Хтось мав маєток і багато рабів; у одній частині землі своєї він насадив виноградник і потім, відправляючись в дальню подорож, вибрав раба, найвірнішого і чеснішого, і доручив йому виноградник з тим, щоб він до виноградних ліз приставив підпори, обіцяючи за виконання цього наказу дарувати йому свободу. Лишень це наказав господар рабові зробити у винограднику і відправився в подорож. Раб ретельно зробив, що пан повелів: він розставив підпори у винограднику, але, помітивши в ньому багато бур’янів, почав міркувати сам з собою: я виконав наказ пана, скопаю тепер виноградник, і він буде красивіший; а якщо виполоти бур’ян, він не буде заглушатись бур’янами і дасть більше плоду. І взявся за роботу, скопав виноградник і виполов в ньому всі бур’яни, і став виноградник красивим і квітучим, не засмічений травами.
Через деякий час повернувся його пан і прийшов у виноградник. Коли він побачив, що виноградник добре обставлений і понад те скопаний, прополений, і лози багаті плодами, то був дуже задоволений вчинком раба свого. Отже, запросив він улюбленого сина, свого спадкоємця, і друзів, своїх радників, і розповів їм, що наказав він зробити рабу своєму і що той понад це зробив. Вони одразу вітали раба з тим, що він одержав таку високу похвалу від свого пана. Пан же говорить їм: «Я обіцяв свободу цьому рабові, якщо він виконає даний наказ, він виконав його і понад те приклав до виноградника добру працю, яка мені вельми сподобалася. Тому за його старанність я хочу зробити його співспадкоємцем мого сина, тому що, помисливши добре, він не залишив його, але виконав». Цей намір пана, тобто щоб раб був співспадкоємцем синові, схвалили і син, і друзі його.
Потім, опісля декількох днів, коли скликані були гості, пан зі свого бенкету посилав тому рабові багато страв. Отримуючи їх, раб брав з них те, що було для нього достатньо, останнє ж ділив між товаришами своїми. Вони, обрадувані, почали бажати йому, щоб він ще більшу любов знайшов у господаря за свою доброту і щедрість. Коли про все це дізнався його господар, він знову дуже зрадів і знову розказував друзям і синові про вчинок свого раба, і вони ще більш схвалили думку господаря, щоб цей раб  був співспадкоємцем сина.
III. Я сказав:
- Пане, не знаю цих притч і не зможу зрозуміти, якщо ти не поясниш мені їх.
- Все, - обіцяв він, - поясню, що тільки скажу і покажу тобі. Дотримуйся заповідей Господа, і будеш угодний Богові і включений в число тих, які дотримались Його заповідей. Якщо ж зробиш що-небудь добре понад заповіданого Господом, то придбаєш собі ще більшу чесноту і будеш перед Господом славнішим, ніж міг бути раніше. Отже, якщо дотримаєшся заповідей Господніх і до них приєднаєш ці стояння, то отримаєш велику радість, особливо якщо виконуватимеш їх згідно з моїми настановами.
- Пане, - кажу, - я виконаю все, що не повелиш мені, бо я знаю, що ти будеш зі мною.
- Буду, - сказав він, - з тобою, тому що маєш такий добрий намір; буду також із всіма мають такий намір. Цей піст, - продовжував він, - при виконання заповідей Господа дуже добрий, і дотримуйся його таким чином: перш за все утримуйся від всякого поганого слова і злої похоті і очисти серце своє від всіх суєтних справ світу цього. Якщо дотримуватись цього, то піст у тебе буде праведний. Поступай же так: виконавши вищесказане, того дня, в який постишся, нічого не їж, окрім хліба і води; а з їжі, що ти цього дня збережеш таким чином, відклади і віддай вдові, сироті або бідному; таким чином ти смириш свою душу, а той що отримав від тебе наситить свою душу і за тебе молитиметься Господу. Якщо чинитимеш піст так, як я повелів тобі, то жертва твоя буде приємна Господу, і цей піст буде записаний, і справа, що таким чином здійснюється, прекрасна, радісна і угодна Господу. Якщо ти дотримаєшся цього з дітьми своїми і зі всіма домашніми твоїми, то будеш блаженний; і всі, хто тільки дотримається цього, будуть блаженні і що не попросять у Господа, все отримають.
IV. І прохав я його, щоб пояснив мені цю притчу про маєток і господаря, про виноградник і раба, що поставив підпори в ньому, про бур’яни, виполоті у винограднику, про сина і друзів, покликаних для поради: бо я зрозумів, що все це - притча. Він сказав мені:
- Дуже сміливий ти на запитання. Ти ні про що не повинен запитувати; що повинне бути пояснене, те буде пояснене тобі.
- Пане, я марно бачитиму те, що ти покажеш мені, не тлумачачи, що це означає; марно слухатиму і притчі, якщо ти пропонуватимеш їх мені без пояснення.
Він сказав мені знову:
- Хто раб Божий і в серці своєму має Господа, той просить у Нього розуму і отримує, і розуміє всяку притчу, і розуміє слова Господні, сказані найточніше. А безтурботні і ліниві до молитви вагаються прохати Господа, тоді як Господь мнгомилостивий і безперестанно дає всім хто просить у Нього. Ти ж утверджений тим багатопокланяємим ангелом і отримав від Нього таку могутню молитву. Чому, якщо ти не лінивий, не просиш розуму і не отримуєш від Господа?
- Якщо ти зі мною, - сказав я йому, - належить мені тебе про все просити і запитувати, бо ти все мені показуєш і говориш зі мною. Якби без тебе я бачив це або чув, тоді б Господа просив, щоб було мені пояснено.
V. І він відповідав:
- Я і раніше говорив тобі, що ти винахідливий і сміливий на те, щоб запитувати значення притч. Оскільки ти наполегливий, то я поясню тобі притчу про маєток і про інше, щоб ти розповів всім. Слухай же і розумій. Маєток, про який говориться в притчі, означає світ. Власник маєтку є Творець, який все створив і утвердив. Син є Дух Святий.24 Раб - Син Божий. Виноградник означає народ, який насадив Господь. Підпори це ангели, приставлені Господом для збереження Його народу. Трави, знищені у винограднику, це злочини рабів Божих. Страви, які з бенкету посилав пан рабу, це заповіді, які через Сина свого дав Господь своєму народу. Друзі, покликані на пораду, це святі ангели первозданні. Відсутність же господаря означає час, що залишається до Його Пришестя.
VI. Я сказав тоді:
- Пане, велично, дивно і славно все, що ти повідав, але чи міг я, пане, зрозуміти це? Та жодна людина, хоч би і дуже розумна, не може збагнути цього. Тепер же запитаю тебе ось про що.
- Запитуй, що хочеш.
- Чому Син Божий в цій притчі представляється рабом?
- Слухай, - сказав він, - Син Божий являється в рабському стані, але має велику могутність і владу.
- Яким чином, пане, не розумію?
- Бог насадив виноградник, тобто створив народ і доручив Синові своєму; Син же приставив ангелів для збереження кожної людини і сам старанно трудився і неабияк постраждав, щоб викупити їх гріхи. Бо жоден виноградник не може бути очищений без зусиль і подвигу. Отже, очистивши гріхи народу свого, Він показав їм шлях життя і дав їм закон, прийнятий Ним від Отця. Бачиш, що Він є Господь народу з усію владою, отриманою від Отця. А ось чому Господь тримав пораду про спадок з Сином своїм і славними ангелами? Дух Святий, що передусім сущий, що створив все творіння, Бог поселив в плоть, яку Він забажав.25 І ця плоть, в яку вселився Дух Святий, добре послужила Духу, ходячи в чистоті і святості і нічим не осквернила Дух. І так як жила вона непорочно, і трудилася разом з Духом, і мужньо співдіяла Йому у всякій справі, то Бог прийняв її в спілкування, бо Йому було угодне життя плоті, яка не осквернилась на землі, маючи в собі Дух Святий. І призвав Він в раду Сина і добрих ангелів, щоб і ця плоть, що непорочно послужила Духу, знайшла місце спокою, щоб не опинилася без нагороди непорочна і чиста плоть, в якій поселився Святий Дух. Ось тобі пояснення цієї притчі.
VII. - Зрадів я, пане, - сказав я, почувши таке пояснення.
- Слухай далі. Бережи цю плоть не оскверненою і чистою, щоб дух, який живе в ній, був задоволений нею і спаслася твоя плоть. Дивися також, ніколи не допускай думки, що ця плоть загине, і не зловживай нею в якій-небудь похоті. Бо якщо оскверниш свою плоть, то оскверниш і Дух Святий, якщо ж оскверниш Дух Святий, не житимеш.
І я запитав:
- Що ж, якщо хтось по невіданню, до того, як почув ці слова, осквернив свою плоть, яким чином отримає він спасіння?
- Минулі гріхи невідання, - сказав він, - зцілити може один Бог, бо Йому належить всяка влада. Але тепер бережи себе; і Господь всемогутній і милостивий дасть покаяння для минулих гріхів, якщо надалі не осквернятимеш плоті своєї і духа. Бо вони взаємопричасні, і одна без іншого не оскверняться. Отже, і те і інше зберігай чистим і житимеш з Богом.
Подоба шоста
Про двоякий рід людей ласолюбних і про їхнє покарання

I. Коли я, сидячи вдома, прославляв Господа за все те, що бачив, і роздумував про заповіді, як вони прекрасні, тверді, шановані і приємні і можуть спасти душу людини, то я говорив сам собі: «Блаженний буду, якщо стану поступати за цими заповідями; і що всякий хто чинитиме за ним, буде блаженний!» Коли міркував таким чином - раптом пастир з’явився біля мене і сказав:
- Що роздумуєш про заповіді мої, які я тобі передав? Вони прекрасні, аніскільки не сумнівайся; але зодягнися вірою в Господа і виконуватимеш їх, бо наділю тебе для цього силою. Заповіді ці корисні для тих, хто хоче покаятися; якщо не виконуватимуть їх, то марним буде їх покаяння. Отже, ви, що каєтеся, відкиньте від себе лукавства світу цього, що гублять вас. Вдягайтеся ж у всяку чесноту, щоб ви могли дотриматись цих заповідей, і нічого не додайте до гріхів ваших. Бо якщо знову не грішитимете, то загладите минулі гріхи. Поступайте по заповідях моїх і житимете з Богом. Все це мною наказано вам. Після цих слів він продовжував:
- Підемо в поле, і я покажу тобі пастухів овець.
- Підемо, пане, - погодився я.
Пішли ми і в полі побачили молодого пастуха, одягненого в багатий одяг багряного кольору; стадо його було численне, і доглянуті вівці весело гуляли в травах. І сам пастух радів за своє стадо і із задоволеним обличчям ходив біля овець.
II. Ангел покаяння вказав мені на пастуха і сказав:
- Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть в розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх - деяких до смерті, а деяких до розтління.
- Пане, - запитав я, - як зрозуміти «до» смерті і що означає «до розтління»?
- Слухай. Вівці, яких ти бачив що гуляли, це ті, які назавжди відреклися від Бога і вдалися до задоволень світу цього. Тому їм немає вороття до життя через покаяння, бо вони до інших своїх злочинів додали ще більше - нечестиво хулили ім’я Господа. Життя таких людей подібне до смерті. А вівці, які не скакали, а нудно паслися, означають тих, які хоч і вдавалися до насолоди і задоволень, але не чинили хули проти Господа: вони не відійшли від істини, і для них ще є покаяння, з допомогою якого вони спасуть життя. У розтлінні є певна надія на відновлення; а смерть має безповоротну погибель.
Ми ще пройшли небагато, і він показав мені великого пастуха, дикого на вигляд, одягненого в білу козину шкуру, з торбою на плечах, сучкуватою і міцною палицею і великим бичем в руках; обличчя його було суворе і грізне, так що ставало страшно. Він приймав від юного пастуха овець, які жили в знемоги від насолоді, але не скакали; він відганяв їх в місцевість скелясту і тернисту, і вівці, заплутавшись в колючках, сильно страждали, а пастух обсипав їх ударами, ганяв туди і сюди, не давав їм спокою і не дозволяв де-небудь зупинитися.
III. Побачивши, що вівці піддаються побоям, терплять такі муки і не знаходять спокою, я пожалів їх і запитав пастиря, хто цей безжалісний і жорстокий пастух, що не має жодного співчуття до овець.
- Це, - відповів пастир, - ангел покарання; він з праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень світу цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками.
- Розкажи мені, пане, - попросив я, - що це за муки, якого вони роду?
- Слухай: ці різні покарання і муки - ті, які люди терплять в своєму щоденному житті. Одні терплять збитки, інші - бідність, інші - різні хвороби, деякі - непостійність в житті, інші піддаються образам від людей негідних і багатьом іншим прикрощам. Багато хто з непостійними намірами береться за різні справи, але ніщо їм не вдається, і скаржаться вони, що не мають успіху в своїх починах; не приходить їм думка, що вони творять погані справи, але скаржаться на Господа. Після того, як вони натерпляться всяких скорбот, вони віддаються мені для доброї настанови, зміцнюються у вірі в Господа і в решту днів свого життя служать Господу чистим серцем. І коли вони почнуть каятись в злочинах, тоді на їхні серця приходять беззаконні справи і вони віддають славу Господу, кажучи, що Він Суддя праведний і що вони всі праведно отримали по ділам своїм. І в решту днів служать Богові чистим серцем і мають успіх у всіх своїх справах, отримуючи від Бога все, чого не попросять; і тоді дякують Господу, що вони мені ввірені, і віднині не піддаються  ніяким жорсткостям.
IV. І я захотів дізнатися, стільки часу мучаться ті, що залишили страх Божий, скільки насолоджувалися розкошуваннями, і запитав пастиря про це.
- Стільки ж часу і мучаться, - відповів він.
- Вони мало мучаться, потрібно щоб ті хто вдались до задоволень і забули про Бога терпіти покарання в сім разів більше.
- Безрозсудний ти, - сказав він, - і не розумієш сили покарання.
- Пане, якби я розумів, то і не просив би тебе пояснити мені.
- Слухай, - сказав він, - яка сила цього і іншого - насолоди і покарання. Одна година насолоди обмежується своєю тривалістю, а одна година покарання має силу тридцяти днів. Хто один день вдавався до насолоди і задоволення, той мучитиметься один день, але день муки обходитиметься цілим роком. Отже, хто скільки днів насолоджується, стільки років мучиться. Бачиш, - зробив висновок він, - що час мирської насолоди і спокус дуже малий, а час покарання і мук великий.
V. Я сказав йому:
- Не зовсім розумію щодо часу насолоди і покарання, поясни мені краще.
Він відповів:
- Твоя нетямущість наполегливо залишається з тобою, і ти не хочеш очистити серце своє і служити Богові. Дивися, щоб не залишитись тобі безрозсудним, коли сповниться час. А зараз слухай, якщо бажаєш зрозуміти. Хто один день вдавався до задоволень і чинив, що було бажане душі його, той сповнюється великим нерозумінням і на ранок не усвідомлює своїх попередніх дій і не пам’ятає, що робив напередодні, бо насолода і спокуси не мають пам’яті внаслідок нерозуміння, яким людина сповнюється. Але коли на один день до людини прийде покарання і муки, то вона страждає цілий рік, тому що покарання і мука мають велику пам’ять. Страждаючий протягом цілого року згадує і про суєтну насолоду і усвідомлює, що за нього він терпить зло. Таким-то чином караються ті, які вдалися до насолоди і спокусились; тому що будучи наділеними життям, самі себе видали смерті.
Я запитав:
- Пане, які задоволення шкідливі?
- Будь-яка справа, - відповів він, - приносить задоволення людині, якщо вона виконує її з приємністю. Бо і гнівливий, виконуючи свою справу, отримує задоволення, і перелюбник, і п’яниця, і обмовник, і брехун, і сріблолюбець, і всякий що чинить подібне задовольняє свою пристрасть і насолоджується своєю справою. Вся ця насолода шкідлива рабам Божим, і за них-то вони страждають і терплять покарання. Але є також задоволення, спасенні для людей: багато хто, творячи добрі справи, отримує задоволення, знаходячи в них для себе солодкість. Це задоволення корисне рабам Божим і готує майбутнє життя таким людям. А ті, про яких сказано раніше, заслуговують покарання і муки, і ті, які нестимуть їх і не покаються в своїх злочинах, приречуть себе на смерть.
Подоба сьома
Про те, що покута має приносити плоди, гідні покаяння
Після декількох днів я зустрів пастиря на тому полі, на якому раніше бачив пастухів, і він запитав мене:
- Чого ти шукаєш?
- Я прийшов, пане, просити тебе, щоб ти наказав віддалитися з мого дому пастиреві, приставленому для покарання, тому що він сильно уражає мене.
Він сказав мені у відповідь:
- Тобі необхідно пережити лиха і скорботу, тому що так заповідав тобі той славний ангел, який хоче випробувати тебе.
- Яке ж зло, пане, я зробив, що відданий цьому ангелові?
- Слухай, - сказав він. - Ти маєш дуже багато гріхів, та не настільки, що слід було тебе видати цьому ангелові; але твої домочадці вчинили великі гріхи і злочини, і той славний ангел прогнівався на їхні справи і повелів понести тобі покарання певний час, щоб і вони покаялися в своїх гріхах і очистилися від всякої скверни світу цього. І коли вони покаються і очистяться, тоді віддалиться від тебе ангел покарання.
Я сказав йому:
- Пане, якщо вони так поводили себе, що розсердили славного ангела, в чому ж моя провина?
Він відповідав:
- Вони не можуть бути покарані, якщо ти, глава всього дому, не будеш підданий покаранню. Бо все, що зазнаєш ти, неминуче зазнають і вони, а при твоєму благополуччі вони не зможуть відчути ніяких мук.
- Але тепер, пане, - сказав я, - вони вже покаялися від щирого серця свого.
- Знаю, що вони покаялися від щирого серця. Але ти хіба думаєш, що гріхи тих хто покаявся відразу відпускаються? Ні, той, що кається повинен помучити свою душу, змиритися у всякій своїй справі і перенести багато різних страждань. І коли він все перенесе, що йому призначене, тоді, звичайно, Той, який все створив і утвердив, прийде до нього і Своєю милістю та щедротами дасть йому спасенні ліки, і лишень тоді, коли побачить, що його серце покаялось та чисте від всяких злих справ. А тобі і сімейству твоєму тепер постраждати корисно. Потрібно постраждати так, як повелів той ангел Господній, який мені віддав тебе. А ти краще дякуй Господу, за те що Він удостоїв наперед відкрити тобі покарання, щоб, заздалегідь знаючи про нього, ти стійко переніс його.
І я просив його:
- Пане, будь зі мною, і я легко перенесу всяке лихо.
- Я буду з тобою і навіть попрошу ангела покарання, щоб він легше уражав тебе; втім, ти ще не довго терпітимеш лихо і знову повернешся в своє благополуччя, тільки перебувай в смиренні, мудрості і корися Господу від чистого серця. Нехай і діти твої, і весь дім твій живуть по заповідях, які я тобі передав, - і покаяння ваше може стати твердим і чистим. І якщо ти з своєю сім’єю дотримаєшся моїх заповідей, то віддалиться від тебе всяке лихо; і від всіх тих, які дотримуватимуться цих заповідей, віддалиться всяке лихо.
Подоба восьма
Багато є родів вибраних і тих, що каються в гріхах, але у міру покаяння всі матимуть нагороду в добрих справах своїх
I.
Пастир показав мені зарослі верби, що покрили поля і гори, в тінь яких прийшли всі покликані в ім’я Господнє. І поряд цієї верби стояв славний, дуже високий ангел,26 він великим серпом зрізав з верби вітки і роздавав їх народу. Після того, як всі отримали вітки, ангел поклав серп, але дерево залишилося таким же цілим, яким я бачив його раніше. Я дуже здивувався цьому, а пастир сказав:
- Не дивуйся, що дерево залишилося неушкодженим після того, як зрізано було з нього стільки віток. Почекай, що буде далі, і тобі стане все зрозумілим.
Ангел, що роздавав вітки, захотів їх назад. Він кликав людей, вони підходили в тому ж порядку, в якому отримували, повертали вітки. Ангел Господній приймав їх і розглядав. Від деяких він отримував сухі вітки, немов би роз’їдені міллю, і тим він наказував стати окремо; ті, які повернули вітки сухі, але не займані міллю, теж стали окремо. Окремо встали і ті, хто приніс вітки напівсухі і з тріщинами, і ті, чиї вітки були наполовину сухі, наполовину зелені. Деякі повертали вітки на дві третини сухими, а деякі на третину - зеленими; а хтось - навпаки: на дві третини зеленими і на третину - сухими. Ангел їх також поставив окремо. Інші подавали вітки повністю зелені, і лише мала їхня частина, сама верхівка була суха, і вони були потріскані. А в інших вітках було зовсім мало зеленого. А у більшості людей були такі ж зелені вітки, якими вони їх і отримали; ангел дуже радів їм. Інші віддавали вітки зеленими і з молодими паростками, ангел приймав їх також з великою радістю. У деяких зелені вітки були і з новими паростками, і з плодами на них. Мужі, що повертали таке віття, приходили з дуже задоволеним видом, і сам ангел був вельми веселий, і пастир теж радів.
II. Потім ангел Господній звелів принести вінці. І були принесені вінці, немов сплетені з пальмового листя, і ангел надів їх на тих мужів, вітки яких були з паростками і плодами, і велів їм йти в башту; і інших мужів, вітки яких були зелені і з паростками, але без плодів, послав туди ж, давши їм печать. На всіх що входили в башту був одяг, білий як сніг. У ту ж башту послав він і тих, які повернули свої вітки такими ж зеленими, як прийняли, давши їм печать і білий одяг. Після закінчення цього він звернувся до пастиря:
- Я піду, а ти впусти їх всередину стін, на те місце, якого кожен заслужив, але насамперед розглянь уважно їх вітки; стеж, щоб хто-небудь не минув тебе; якщо ж хто пройде мимо, я викрию їх перед вівтарем.
Він віддалився, після чого пастир сказав мені:
- Візьмемо у них вітки і посадимо їх в землю, можливо, деякі з них зазеленіють знову.
Я здивувався:
- Пане, яким чином можуть знову зазеленіти вітки, які вже засохнули?
Він відповів мені:
- Це верба, а вона завжди любить життя: тому, якщо ці вітки будуть посаджені і отримають трохи вологи, дуже багато хто з них знову зазеленіє. Спробую поллю їх водою, і якщо якась з них зможе ожити, радітиму за неї; якщо ж ні, принаймні, буде видно, що я не був недбайливий.
Потім пастир наказав мені покликати їх в тому порядку, в якому вони стояли; вони підійшли і передавали свої вітки. Отримавши їх, пастир кожну посадив по порядку. І, розсадивши, так безперервно поливав їх водою, що вода повністю покрила їх. Поливши, він сказав:
- Підемо, а через декілька днів повернемось і подивимось на них. Бо Той хто створив це дерево хоче, щоб були живі всі вітки, які проросли від нього. А я сподіваюся, що після того, як ці вітки були залиті водою, дуже багато з них оживе.
III. Я запитав:
- Пане, поясни мені, що означає це дерево; я дивуюся, чому воно залишається цілим: адже зрізано з нього стільки віток, але не видно, щоб воно зменшилось.
- Слухай, - сказав він, - це велике дерево, що покриває поля і гори і всю землю, означає Закон Божий, даний всьому світу; Закон цей є Син Божий, про Якого проповідують у всіх кінцях землі. Люди, що стоять під покровом його, означають тих, які почули проповідь і увірували в Нього. Величний і сильний ангел це Михаїл, який має владу над цим народом і управляє ним: він насаджує Закон в серцях віруючих і спостерігає за тими, яким дав Закон, чи вони дотримуються його. У кожного є вітка: вітки означають також Закон Господній. Бачиш, багато хто з них стали непридатними, і ти взнаєш всіх тих, які не дотримались Закону, і побачиш місце кожного з них.
- Чому ж, пане, одних Він відіслав в башту, а інших тут залишив, при тобі?
- Ті, які переступили Закон, від Нього прийнятий, залишені в моїй владі, щоб покаялися в своїх злочинах; а які догодили Закону і дотримались його, перебувають під власною Його владою.
- Хто ж, пане, ті, які увінчані і увійшли до башти?
Він відповів:
- Це ті, які вели боротьбу з дияволом і перемогли його; ті, які, дотримуючись Закону, постраждали за нього; інші, які повернули вітки зеленими і з паростками, але без плодів, - це ті, які, хоч і терпіли муки за цей Закон, але не зазнали смерті і не зреклися свого Закону; ті ж, які повернули вітки зеленими, якими і взяли - це смиренні і праведні, які жили з чистим серцем і дотримувались заповідей Божих. Останнє ти дізнаєшся після того як переглянеш вітки, які я посадив в землю і полив.
IV. Через декілька днів ми повернулися туди, і пастир сів на місце того ангела, а я став поряд біля нього, і він звелів мені підперезатися рушником і допомагати йому. Я підперезався чистим полотном, зробленим з мішка. Побачивши, що я готовий служити йому, він сказав:
- Клич тих мужів, вітки яких посаджені в землю, в тому порядку, в якому кожен їх подавав.
І я відправився в поле та скликав всіх, і вони стали на свої місця.
- Нехай кожен вийме свою вітку і подасть мені, - вказав він.
Перш за всіх подали ті, у яких тоді вітки були сухі і гнилі. І так як вони знову були загнилими і сухими, то він повелів їм стати окремо. Потім подали вітки ті, у яких раніше вони були сухі, але не гнилі. Одні з них подавали вітки зелені, а інші - сухі загнилі, немов би пошкоджені міллю. Тим, які подали вітки зелені, він повелів стати окремо; а тим, які подали сухі і загнилі, велів стати разом з першими. Потім подали ті, чиї вітки були напівзасохлі і з тріщинами; багато хто з них приніс вітки зелені і без тріщин; а деякі – зелені та з паростками і навіть плодами - як ті, які увінчані увійшли до башти; інші подали сухі і пошкоджені, інші сухі, але не гнилі, а деякі напівсухі і з тріщинами, як і раніше. І всіх їх пастир розділив на групи, повелів кожній стати окремо.
V. Потім принесли вітки ті, у яких вони були хоч зелені, але з тріщинами: всі вони подали тепер їх зеленими і стали на своєму місці, і пастир зрадів за них, що всі вони поправились і загоїли свої тріщини. Подали і ті, які раніше мали вітки наполовину сухі; деяких з них вітки виявились зеленими, інших - напівсухими, інших - сухими і пошкодженими, а інших - зеленими і з паростками. Потім подали ті, у яких вітки на дві третини були зелені і на третину сухі; багато хто з них подав вітки зелені, багато напівсухих, інші же були сухі та гнилі. Далі подали ті, у яких до цього вітки на дві третини були сухі, а на третину зелені; з них багато хто подав напівсухі, деякі сухі і гнилі, інші напівсухі і з тріщинами, а інші зелені. Потім подали ті, у яких вітки були зелені, але трошки і сухі і з тріщинами; з них деякі повернули вітки зелені, інші ж зелені і з паростками; і вони стали на своє місце. Нарешті, подали ті у яких вітки були тільки трошки зелені, а майже повністю засохли, вітки в більшості стали зеленими, з паростками і навіть з плодами на них, а деякі були зелені, цими вітками пастир був дуже задоволений. І кожного він відправляв на своє місце.
VI. Переглянувши всі вітки, пастир сказав мені:
- Я ж говорив тобі, що це дерево любить життя. Бачиш, багато хто покаявся і отримав спасіння.
- Бачу, пане.
- Знай же, - продовжував він, - величні і славні благість і милість Господні, що дав дух, який здатний покаятись.
- Чому ж, пане, - запитав я, - не всі покаялися?
Він відповів:
- Господь дав покаяння тим, чиї серця, він побачив, чистими і що вони будуть служити Йому ревно і праведно. А тим, у яких відчув лукавство, і неправду, і вдаване до Нього звертання, не дав покаяння, щоб вони знову не оскверняли імені Його.
- Тепер, пане, поясни мені, що означає кожен з тих, хто повернув віття, і де його місце, щоб про це дізналися  віруючі, які отримали печать, але сокрушили її і не зберегли в цілості, і щоб пізнавши діла свої, покаялися і, прийнявши від тебе печать, вознесли славу Господу, за те що Він до них змилосердився, і послав тебе для оновлення їхніх душ.
- Слухай, - сказав він. - У кого вітки були знайдені сухими і гнилими, немов би пошкодженими міллю, - це є відступники і зрадники Церкви, які в гріхах своїх хулили Господа і посоромилися імені Його, на них покладеного: всі вони померли для Бога. І ти бачиш, що ніхто з них не покаявся, і вони знехтували слова Божі, які я заповідав тобі; від цих людей відступило життя. Таким же чином недалеко від них ті, які повернули вітки сухими, хоч не гнилими, бо вони були лицемірами, запроваджували чужі вчення і спокушали рабів Божих, особливо тих, які згрішили, не дозволяючи їм повертатися до покаяння, але вселяючи їм злі думки. Вони мають надію покаяння; і ти бачиш, що багато хто з них вже покаявся після того, як я сповістив їм мої заповіді, і ще покаються. Ті, які не покаються, згублять життя своє; ті ж, які покаялися, стануть добрими і їхнім місцеперебуванням будуть перші стіни, а деякі увійдуть навіть всередину башти. Отже, бачиш, покаяння грішників несе в собі життя, а нерозкаяність - смерть.
VII. Послухай і про тих, які повернули вітки напівсухі і з тріщинами, - говорив пастир далі. - Ті, у яких вітки були тільки напівсухі, - це ті що сумніваються: вони ні живі, ні мертві; а ті, які подали вітки напівсухі і з тріщинами, - це ті що сумніваються і разом з тим лихослівні, які ганьбили позаочі, ніколи не живуть в мирі, але постійно перебувають в розбраті. Втім, і для них є покаяння. Бачиш, і з них деякі покаялися. З них ті, що одразу покаялися знайдуть собі місце в башті, а ті, які пізніше покаялися, мешкатимуть на стінах. Ті ж, які не покаялися, але залишилися при своїх ділах, знайдуть погибель. Ті, які подали вітки зелені, але з тріщинами, завжди були вірними і добрими, хоча мають між собою заздрість і суперництво про першість та гідність: тільки безглузді люди сперечаються між собою про першість. Втім, вони були добрі в стосовно інших, слухалися моїх заповідей, виправилися і скоро каялися, тому і місце їх в башті. Якщо ж хто-небудь з них повернеться до розбрату, буде вигнаний з башти і погубить своє життя. Бо життя званих Богом полягає в дотриманні заповідей Господа, в цьому житті, а не в першості або якій-небудь гідності. Через терпіння і смирення духу люди отримають життя від Господа, а ті, що нехтують Законом придбають собі смерть.
VIII. Ті, у яких вітки наполовину сухі, наполовину зелені, - це прив’язані до мирських занять і ті, що відчужувалися від спілкування зі святими, і тому половина їх жива, половина мертва. І з них багато хто, послухавши заповідей моїх, покаявся і отримав місце в башті; деякі ж зовсім відпали. Для них немає покаяння, тому що вони хулили Господа, і зрештою відкинули Його, і за це нечестя вони втратили своє життя. Але багато з них двоєдушні: цим ще є покаяння, і якщо скоро покаються, матимуть притулок в башті; якщо пізніше - мешкатимуть на стінах; якщо ж зовсім не покаються - втратять своє життя. Ті, у яких вітки на дві третини були зелені, а на третину сухі, означають тих, які, будучи різним чином спокушені, відреклися від Господа; з них багато хто покаявся і вже отримав місце в башті; а інші назавжди відпали від Бога і зовсім втратили життя. А деякі з них були двоєдушні і чинили розбрат: їм ще є покаяння, якщо невдовзі покаються і відмовляться від своїх задоволень; якщо ж залишаться при своїх ділах, то приготують собі смерть.
IX. Ті що подали свої вітки на дві третини сухими, а на третину зеленими є вірними, але, збагатившись і знайшовши славу серед язичників, вони впали у велику гордість, стали зарозумілими, залишили істину і не перебували у спілкуванні з праведними, але жили разом з язичниками, і це життя здавалося їм приємнішим; від Бога, втім, вони не відпали і зберігали віру, тільки не творили діл віри. Багато хто з них вже покаявся і почав жити в башті. Інші, живучи з язичниками і набравшись гордовитої пихатості у них, абсолютно відійшли від Бога, вдавшись до діл язичників: такі люди зарахуються до язичників. Деякі ж з них почали вагатись, не сподіваючись спастись своїми ділами; інші стали в сумніватись і почали чинити непорозуміння. І тим і іншим ще є покаяння, але покаяння їх повинно бути негайним, щоб залишилося для них місце в башті. А перед тими, які не розкаються, перебуваючи в своїх задоволеннях, скоро предстане смерть.
X. Ті, які подали вітки зелені, за винятком їх сухих верхівок, і з тріщинами, ті завжди були добрими, вірними і славними у Бога, але згрішили кілька разів внаслідок невеликих задоволень і дрібних незгод, які мали між собою. Почувши слова мої, дуже багато хто відразу покаявся, і їхнє місце стало в башті. Деякі з них прийшли в сумнів, а деякі, понад те, чинили великий розбрат. Для таких є надія покаяння, тому що завжди були добрими і навряд чи хто з них помре. Ті ж, які подали сухі вітки із зеленими верхівками, вони тільки увірували в Бога, але творили беззаконня; втім, вони ніколи не відступали від Бога, але завжди охоче носили Його ім’я і з любов’ю приймали рабів Божих в свої оселі. Почувши про покаяння, вони негайно покаялися і роблять всяку чесноту і правду. Деякі з них зазнали смерть, а інші охоче перенесли нещастя, пам’ятаючи про свої діла, - всім таким буде місце в башті.
XI. Закінчивши пояснення всіх віток, він повелів мені:
- Піди і скажи всім, щоб покаялися і жили для Бога, тому що Господь, по Своєму милосердю, послав мене дати всім покаяння, навіть і тим, які у справах своїх не заслуговують спасіння. Але терплячий Господь хоче, щоб спаслися покликані Його Сином.
- Я надіюся, пане, - відповів я, - що кожен хто почує це покається. Бо я переконаний, що всякий звернеться до покаяння, пізнавши діла свої і убоявшись Бога.
- Всі ті, які від щирого серця покаються і очистяться від всіх неправедних справ, про які йшлося раніше, і не примножать ще чим-небудь свої злочини, отримають від Господа прощення минулих гріхів своїх, якщо не засумніваються в цих заповідях моїх і житимуть з Богом. І ти ходи в цих заповідях і житимеш з Богом; і всі, хто тільки вірно виконуватиме їх, житимуть з Богом. Показавши мені все це, він пообіцяв:
- Інше я покажу тобі після кількох днів.
Подоба дев’ята
Возведення Церкви Божої, войовничої і торжествуючої
I.
Після того, як я написав заповіді і притчі пастиря, ангела покаяння, він прийшов до мене і сказав: «Я хочу показати тобі все, що показав тобі Дух Святий, який розмовляв з тобою в образі Церкви: Дух той є Син Божий. І так як ти був слабкий тілом, то не відкрилось тобі через ангела, доки ти не утвердився духом і не зміцнив силами, щоб міг бачити ангела. Тоді Церквою тобі була показана велична будова башти; але ти бачив, як все це було показано тобі дівою. А зараз ти отримаєш одкровення через ангела, але від того ж Духа. Ти повинен старанно все дізнатися від мене; бо для того і посланий я тим вельмишановним ангелом мешкати в домі твоєму, щоб ти розглянув все добре і нічого не боявся, як раніше».
І повів він мене в Аркадію, на гору, що має форму грудей, і ми сіли на її вершині. І показав він мені велике поле, яке оточували дванадцять гір, не схожих одна на одну. Перша з них була чорна як сажа. Друга була гола, без рослин. Третя заросла бур’янами і терням. На четвертій були рослини напівзасохлі, із зеленою верхівкою і мертвим стеблом, а деякі рослини зовсім засохнули від сонячного жару. П’ята гора була скеляста, але на ній зеленіли рослини. Шоста гора була з ущелинами, в одних місцях малими, в інших великими; у цих ущелинах були рослини, але не квітучі, а злегка зів’ялі. На сьомій горі цвіли рослини, і вона була родюча; всяка худоба і птахи небесні збирали там корм, і чим більше вони харчувалися на ній, тим рясніше росли рослини. Восьму гору суцільно покривали джерела, і з цих джерел утамовували спрагу творіння Божі. Дев’ята гора зовсім не мала ніякої води і вся була гола; на ній мешкали отруйні змії, згубні для людей. Десята гора вся була затінена величезними деревами, що на ній росли, і в тіні лежала худоба, відпочиваючи і пережовуючи жуйку. На одинадцятій горі теж в безлічі росли дерева, і вони рясніли різними плодами, і хто бачив їх бажав скуштувати цих плодів. Дванадцята гора, вся біла, мала вид найприємніший, на ній все було прекрасним.
II. В середині поля він показав мені величезний білий камінь; камінь цей, був квадратний за формою, був вище за ті гори, так що міг би тримати всю землю. Він був древній, але мав висічені двері, які здавалися недавно зробленими. Двері ці сяяли яскравіше за сонце, так що я здивувався їх блиску.
Дванадцять дів стояли біля дверей, з чотирьох сторін, в середині попарно. Четверо з них, що стояли по кутах дверей, показалися мені найпрекраснішими, але і останні були гарні. Веселі і радісні, ці діви були одягнені в полотняні туніки та красиво підперезані; їх праві плечі були оголені, ніби діви мали намір нести якусь ношу. Я замилувався цим величним і прекрасним видовищем, але в той же час дивувався, що діви, будучи такими ніжними, стояли мужньо, ніби готуючись понести на собі ціле небо. І коли я так роздумував, пастир сказав мені:
- Що ти роздумуєш і дивуєшся, і сам на себе накликаєш клопіт? Чого не можеш збагнути, за те не берися, але проси Господа, щоб настановив зрозуміти це. Що за тобою, того не можеш побачити; а бачиш, що перед тобою. Чого не можеш бачити, те залиш і не муч себе. Володій тим, що бачиш, а про інше не турбуйся. Я поясню тобі все, що покажу, а зараз дивися, що далі буде.
III. І ось я побачив, що прийшло шість високих і поважних мужів, і всі були схожі один на одного; вони призвали безліч інших мужів, які також були високими, красивими та сильними. І ті шість мужів наказали будувати башту над дверима. Тоді мужі, які прийшли для будівництва башти, підняли великий шум і метушню біля дверей. Діви, які стояли при дверях, сказали їм поспішити з будівництвом і самі простягнули свої руки, немов би готуючись що-небудь брати у них. Ті шестеро наказали діставати камені з дна і підносити їх до башти. І було піднято десять білих, квадратних і обтесаних каменів. Ті шість мужів покликали дів і наказали їм носити всі камені, які повинні були йти на будівництво, проходити через двері і передавати камені будівельникам башти. І діви негайно ж почали покладати один на одного перші камені, що витягували з дна, і носити їх разом по одному каменю.
IV. Як стояли діви біля дверей, так і носили: ті, які здавались сильнішими, брали за кути каменя, а інші тримали з боків. І таким чином всі вони носили камені, проходили через двері, як було наказано, і передавали будівельникам башти; а ті, приймаючи їх, зводили. Башта будувалася на великому камені, над дверима. Ті десять каменів було покладено в основу башти: камінь же і двері тримали на собі всю башту. Потім витягнули з дна інші двадцять п’ять каменів, і вони були принесені дівами і використані для будівництва башти. Після них підняли інші тридцять п’ять, які подібним же чином уклали в башту. Потім підняли ще сорок каменів, і всі вони пішли на будівництво цієї башти. Таким чином в основу башти лягло чотири ряди каменів. Коли закінчилися всі камені, які брали з дна, будівельники трохи відпочили.
Потім ті шість мужів наказали народу приносити для башти камені з дванадцяти гір. І стали мужі приносити зі всіх гір обсічені камені, різних кольорів, і подавали їх дівам, а ті проносили їх через двері і подавали будівельникам. І коли ці різнобарвні камені були покладені в будівлю, то змінили свої попередні кольори і стали однаковими та білими. Але деякі камені не були передані дівами і не проносилися через двері, а подавалися самими мужами прямо в будову і не ставали світлими, а залишалися такими, якими клалися. Ці камені потворно виглядали в будівлі башти. Побачивши їх, ті шість мужів наказали вийняти і покласти на те місце, звідки їх взяли. І сказали вони тим, які приносили ці камені:
- Ви зовсім не подавайте каменів для будови, але кладіть їх біля башти, щоб діви проносили їх через двері і подавали, інакше камені не зможуть змінити свій колір, так що не трудіться даремно.
V. І закінчилася того дня робота, але башта ще не була завершена; її будівництво повинно знову відновитись, і лише на якийсь час зроблена перерва. Ті шість мужів наказали будівничим віддалитися і трохи відпочити; дівам же повеліли не відходити від башти, щоб охороняти її. Після того, як всі пішли, я запитав у пастиря, чому не закінчена будова башти.
- Вона не може бути завершеною перш ніж прийде господар башти і випробує її, щоб замінити непридатні камені якщо такі з’являться, бо по його волі будується ця башта, - відповідав він.
- Пане, - попросив я, - я бажав би знати, що означає будова башти, а також дізнатися і про цей камінь, і про двері, і про гори, і про дів, і про камені, що витягували з дна і не обтесували, але одразу поклали в будівлю; і чому спочатку поклали в основу десять каменів, потім двадцять п’ять, потім тридцять п’ять і, нарешті, сорок; також і про ті камені, які були покладені в будову, але потім вийняті і віднесені на своє місце; все це, пане, поясни і заспокой душу мою.
І він сказав мені:
- Якщо не будеш допитуватись про пусте, то все дізнаєшся і побачиш, що далі буде з цією баштою, і про всі притчі дізнаєшся докладно.
Через декілька днів прийшли ми на те ж саме місце, де сиділи раніше, і він покликав мене: «Підемо до башти, бо прийде господар, щоб випробувати її». І прийшли ми до башти і нікого іншого не знайшли, окрім дів. Пастир запитав їх, чи не прибув господар башти. І вони відповіли, що він скоро прийде оглянути цю будівлю.
VI. І ось після деякого часу я побачив, що йде велика кількість мужів, і в середині муж такого величного зросту, що він перевищував саму башту; оточували його шість мужів, які керували будівництвом, і всі ті, які будували цю башту, і понад тих ще дуже багато славних мужів. Діви, що охороняли башту, поспішили до нього назустріч, поцілували його, і стали вони разом ходити навколо башти. І він так уважно оглядав будову, що випробовував кожен камінь: по кожному каменю він ударив тричі тростиною, яку тримав в руці. Деякі камені після його ударів зробилися чорні як сажа, деякі шорсткі, інші тріснули, інші сталі коротші, деякі ні чорні, ні білі, інші нерівні і не підходили до інших каменів, деякі покрилися безліччю плям. Такими різноманітними були камені, знайдені непридатними для будівлі. Господар повелів прибрати їх всіх з башти і залишити біля башти, а на їхнє місце принести інші камені.
І будівничі запитали його:
- З якої гори накажеш принести камені і покласти на місце викинутих?
Він заборонив приносити з гір, але звелів носити з найближчого поля. Вони розрили поле і знайшли блискучі і квадратні камені, а деякі навіть були круглими. І всі камені, скільки їх було на цьому полі, були принесені і дівами пронесені через двері; з них квадратні обтесали і поклали на місце викинутих, а круглі не використали в будівлю, бо їх було важко і довго обсікати. Їх залишили біля башти, щоб потім обсікти і застосувати в будівлі, тому як вони були дуже блискучі.
VII. Закінчивши це, величний муж, господар цієї башти, призвав пастиря і доручив йому камені, які були не дозволені для будівлі і покладені біля башти.
- Ретельно очисти ці камені, - повелів він, - і поклади в будівлю башти ті, які зможуть приєднатись до інших, а невідповідні відкидай далеко в бік.
Наказавши це, він віддалився зі всіма, з ким прийшов до башти. Діви ж залишилися біля башти охороняти її.
І я запитав пастиря:
- Яким чином ці камені зможуть знову піти в будівлю башти, коли вони вже виявились непридатними?
Він відповідав:
- З цих каменів я більшу частину обсічу і використаю для будови, і вони приєднаються до інших.
- Пане, - сказав я, - яким чином, обсічені, камені зможуть зайняти те ж саме місце?
- Ті, які здаються малими, підуть в середину будівлі; а великі ляжуть зовні і будуть їх утримувати.
Потім він сказав:
- Підемо і через два дні повернемось та очистимо ці камені і покладемо в будівлю. Бо все, що знаходиться біля башти, повинно бути очищеним, а то раптом випадково з’явиться господар і побачить, що біля башти нечисто, і розсердиться; тоді ці камені не підуть на будівництво башти, і він вважатиме мене недбайливим.
Після двох днів, коли ми прийшли до башти, він сказав мені:
- Оглянемо всі ці камені і побачимо, які з них можуть йти в будівлю.
- Оглянемо, пане, - відповів я.
VIII. Спочатку ми розглянули чорні камені. Вони були такими ж, якими були відкладені від будівлі. Він наказав віднести їх від башти і покласти окремо. Потім він обглянув шаршаві камені і багато з них звелів обсікти і дівам взяти їх і покласти в будівлю; і вони, взявши їх, поклали в середину башти. Останні ж він повелів покласти з чорними каменями, тому що і вони були чорними. Потім він розглянув потріскані камені і багато з них обсік, і велів через дів віднести в будівлю: вони були покладені зовні, як міцніші; останні ж, за безліч тріщин, не могли бути обробленими і тому були відкинуті від будівлі башти. Далі він розглянув короткі камені; багато з них були чорними, а деякі з великими тріщинами, і він звелів покласти їх з тими, які були відкинуті; останні ж, очищені і оброблені, він повелів використати, і діви, взявши їх, поклали в середину будівлі башти, тому що вони були не такими міцними. Потім він розглянув камені наполовину білі і наполовину чорні: багато з них були чорними, і він велів їх перенести до відкинутих. Останні ж всі були білими і взяті дівами і покладені зовні, будучи міцними, так що змогли утримувати камені, поміщені з середини, бо їх не обсікали. Потім він розглянув нерівні і міцні камені. Деякі з них відкинув, тому що внаслідок твердості їх не можна було обробляти; останні ж були обсічені і покладені дівами в середину будівлі башти, як слабші. Далі він розглянув камені з плямами, і з них небагато стали чорними і були відкинуті до інших; останні ж були білими - вони повністю були використані дівами для будівництва і покладені зовні.
IX. Потім став він розглядати білі та  круглі камені і запитав мене, що з ними робити.
- Не знаю, пане, - відповів я.
- Значить, ти нічого не можеш придумати відносно них?
- Пане, я не каменяр і не володію цим мистецтвом та нічого не можу придумати.
І він сказав:
- Хіба не бачиш, що вони круглі? Якщо я захочу зробити їх квадратними, то потрібно дуже багато від них відсікати, але необхідно, щоб деякі з них увійшли до будівлі башти.
- Якщо необхідно, - сказав я, - то чому ти так проблематично вибираєш, і не підганяєш їх в цю будівлю?
І він вибрав великі та блискучі камені і обсік їх; а діви, взявши їх, поклали в зовнішню частину будівлі. Інші ж були віднесені на те ж поле, звідкіля взяті, але не відкинуті.
- Тому що, - пояснив пастир, - ще декількох бракує для закінчення башти; Господу угодно, щоб ці камені пішли в будівлю башти, оскільки вони дуже білі.
Потім були покликані дванадцять дуже гарних дів, одягнених в чорне, з оголеними плечима і розпущеним волоссям. Вони були схожі на сільських жінок. Пастир наказав їм взяти відкинуті від будівлі камені і віднести їх на гори, звідкіля вони були принесені. І вони з радістю підняли, віднесли всі камені і поклали туди, звідки вони були взяті. Коли ж не залишилося біля башти жодного каменя, він сказав:
- Обійдемо башту і подивимося, чи немає в ній якогось дефекту.
Обійшовши башту, пастир побачив, що вона прекрасна і побудована бездоганно, і дуже зрадів. І всякий замилувався б нею, тому що не було видно жодного з\'єднання і башта здавалася висіченою з єдиного каменя.
X. І я, ходячи разом з пастирем, був дуже задоволений таким прекрасним видінням.
І він повелів мені:
- Принеси вапно і дрібну черепицю, щоб мені справити вид тих каменів, які знову були вийняті з будівлі, бо все навколо башти повинно бути рівне і гладко.
І я все приніс, як наказав він мені, і він додав:
- Послужи мені: ця справа швидко закінчиться. Він виправив вид тих каменів і наказав навести порядок біля башти. Тоді діви, взявши мітли, прибрали весь бруд і полили водою - і місце біля башти стало красивим і веселим.
Пастир сказав мені:
- Все очищено; якщо Господь прийде подивитися на цю башту, не знайде нічого, за що б докорити нам, - і він хотів віддалитися, але я схопив його за край одягу і благав його Господом, щоб пояснив мені показане.
- Мені потрібно трохи відпочити, потім я все поясню тобі, - пообіцяв він. - Чекай мене тут.
- Пане, що я буду тут один робити?
- Ти не один, - відповідав він, - всі діви з тобою.
- Пане, - попросив я, - передай їм мене. І він покликав їх і сказав:
- Доручаю вам його, доки не повернуся.
І так я залишився один з тими дівами. Вони були веселі і ласкаві зі мною, особливо ж чотири з них, прекрасні.
XI. Діви сказали:
- Сьогодні пастир сюди не прийде.
- Що ж я робитиму?
- Почекай до вечора, можливо він прийде і говоритиме з тобою, якщо ж не прийде, побудеш з нами, доки прийде.
«Чекатиму його до вечора, - вирішив я, - якщо ж не прийде, піду додому і повернуся вранці».
Але вони заперечили:
- Ти нам доручений і не можеш піти від нас.
Тоді я запитав:
- Де я залишусь?
- З нами, - відповіли вони, - ти заснеш, як брат, а не як чоловік, бо ти брат наш і ми після цього житимемо з тобою, тому що дуже тебе полюбили.
Мені ж соромно було залишатися з ними. Але та, яка з них здавалася головною, обійняла мене і почала цілувати. Та інші, побачивши це, теж почали цілувати мене, як брата, водити навколо башти і грати зі мною. Деякі з них співали псалми, а інші водили хороводи. А я в мовчанні ходив з ними біля башти, і здавалось мені, що я помолодів. З настанням вечора я хотів піти додому, але вони утримали мене і не дозволили піти. Отже, я провів з ними цю ніч біля башти. Вони постелили на землю свої полотняні туніки і уклали мене на них, самі ж нічого іншого не робили, тільки молилися. І я з ними молився безперервно і так же старанно, і діви раділи моїй старанності. Так залишався я з дівами до наступного дня. Потім прийшов пастир і запитав їх:
- Чи не заподіяли ви йому якоїсь образи?
І вони відповідали:
- Запитай його самого.
- Пане, - сказав я, - я отримав велике задоволення тому, що залишився з ними.
- Що ти вечеряв? - запитав він.
Я відповів:
- Всю ніч, пане, я живився словами Господа.
- Чи добре вони тебе прийняли?
- Добре, пане.
- Тепер що перш за все бажаєш почути?
- Щоб ти, пане, пояснив мені, все що до цього показав.
- Як бажаєш, - сказав він, - так і поясню тобі і нічого від тебе не приховаю.
Подоба десята
Про покаяння і милостиню
I.
Після того, як я написав цю книгу, той ангел, який вручив мене пастиреві, прийшов в мій дім і сів на ложі, а праворуч від нього став пастир.
Покликав ангел мене і сказав:
- Я доручив тебе і дім твій цьому пастиреві під його заступництво.
- Так, пане, - підтвердив я.
- Отже, якщо хочеш бути захищений від всякого лиха і нещастя, мати успіх у всякій благій справі і слові і у всякій істинній чесноті, то поступай по тих заповідях, які він дав тобі, і пануватимеш над всякою неправдою. Бо, якщо дотримуватимешся цих заповідей, тобі підкоряться всякі бажання і насолоди віку цього і супроводжуватиме тебе успіх у всякій добрій справі. Шануй його гідність і святість і скажи всім, що він у великій честі і славі у Бога і має велику владу і силу. Йому одному у всьому всесвіті вручена влада покаяння. Хіба він не здається тобі могутнім? Але ви нехтуєте його гідністю і владою, яку він має над вами.
II. Я сказав:
- Запитай, пане, його самого, чи зробив я щось погане або образив його чим-небудь за той час, коли він перебував у моєму домі.
- Я знаю, що ти не зробив і не зробиш нічого поганого, тому я і кажу це тобі, щоб ти завжди був такий. Бо він переді мною добре засвідчив про тебе. Скажи це і іншим, щоб і вони, якщо покаялися або мають намір покаятися, відчували те ж, що і ти, - і він засвідчить добре і про них переді мною, а я перед Господом.
- Пане, - відповів я, - я всякій людині сповіщу великі справи Божі і сподіваюсь, що всі що раніше грішили, почувши це, покаються, щоб отримати життя.
- Отже, звершуй неухильно це служіння і надалі. Хто виконає заповіді Його, матиме життя і велику честь у Господа. А хто не дотримається Його заповідей, тікає від свого життя, хто не шанує Його, втрачає свою честь у Господа. Ті хто зневажають Його і не дотримуються Його заповідей прирікають себе на смерть, і будь-який з них винен в крові своїй. Тобі ж наказую дотримуватись цих заповідей - і отримаєш прощення всіх своїх гріхів.
III. Я послав до тебе також і цих дів, щоб вони жили з тобою, бо я бачив, що вони дуже люб’язні до тебе. Вони стануть тобі помічниками, щоб ти старанніше міг дотримуватись заповідей, бо без цих дів неможливо дотриматись заповідей. Я бачу, що їм приємно бути з тобою, і я накажу, щоб вони зовсім не виходили з твого дому. Ти тільки очисти свій дім: у чистому домі вони живуть охоче. Вони самі чисті, непорочні і дбайливі і дуже угодні Господу. Отже, якщо буде чистий дім твій, вони залишаться з тобою. Якщо ж чимось оскверниться дім твій, вони зовсім підуть з нього, бо не люблять жодної нечистоти.
- Я сподіваюся догодити їм, так що вони охоче і невідлучно житимуть в домі моєму. І як той, якому ти передав мене, ні в чому на мене не скаржиться, так і вони не скаржитимуться.
Ангел сказав пастиреві:
- Я бачу, що раб Божий хоче дотримуватись цих заповідей і помістити дів в чистому житлі.
Промовивши це, він знову доручив мене пастиреві і звернувся до дів:
- Оскільки я бачу, що вам приємно жити в цьому домі, то вручаю вам Єрму і його сім’ю з тим, щоб ви не покидали цього дому.
І вони із задоволенням послухали ці слова.
IV. Потім він сказав мені:
- Мужньо проходь це служіння і повідай всякій людині велич Божу - і матимеш благодать в своєму служінні. Всякий, хто виконає ці заповіді, житиме і буде блаженний; а хто нехтуватиме ними, не житиме і буде нещасливий в своєму житті. Скажи всім, щоб не переставали, хто може, благодіяти, бо благе діяння корисне їм. Кажу про те, що повинно визволити всяку людину від лиха. Немаючий в повсякденному житті терпить велику муку і скорботу. Хто вирве з нужди душу такої людини, той знайде велику радість, бо той що терпить подібне лихо відчуває страждання схожі на ув’язненого в узах. Багато хто, не витримавши тяжкого становища, чинить собі смерть. Тому хто знає про лихо такої людини і не позбавляє її, той скоює великий гріх і приймає провину за кров його. Отже, благодієте, скільки хто отримав від Господа. Не зволікаєте, поки не закінчилося будівництво башти, бо заради вас його припинено. Якщо не поспішите виправитися, буде добудована башта - і ви не потрапите в неї.
Після цих слів він встав з ложа і, взявши пастиря та дів, віддалився, але обіцяв мені, що пастиря та дів відпустить назад в мій дім.