foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

Цей твір по своєму характеру і стилю є одним з найскладніших серед творінь мужів апостольських. Доля його достатньо цікава: Климент Олександрійський часто цитує даний твір, вважаючи автора сучасником св. Климента Римського. Ориген також високо цінує "Пастиря", вважаючи, що твір належить перу того Єрми, про якого Апостол Павло згадує в посланні Римлян 16:14. Більш того, Ориген відносить пам\'ятник до канонічних книг Нового Заповіту, хоча і обмовляється, що подібний погляд на "Пастиря" не розділяється багатьма Церквами.

Знахідки фрагментів твору в єгипетському папірусі знову ж таки свідчать про його достатньо широке розповсюдження серед древніх християн. Проте подібна популярність "Пастиря" була порівняно недовгою: вже в IV ст. блаж. Ієронім свідчить, що в його час твір серед латинських християн був маловідомим (inter Latinos ріпі ignotus est). Приблизно в той же час твір поступово виходить з кола читання і східних християн, розділяючи багато в чому долю «Дідахі».

Оцінюючи твір в цілому, слід сказати, що «Пастир» Єрма, звичайно, не належить до найдорогоцінніших перлин святоотцівської писемності. По словах професора Сагарди, «твір всім своїм характером говорить, що автор його не був блискучим талантом і не здобув достатньої освіти: він пише розтягнуто, монотонно і природно, і лише деякі місця відрізняються яскравістю фарб, а в повчаннях і умовляннях він виявляє захоплюючу силу»

Значення «Пастиря»  в історії християнської писемності і в богослів’ї визначається переважно "суто моральним" його настроєм, який і привертав подальших християнських письменників, що включили ряд думок автора "Пастиря" в загальну систему церковного віровчення, відклавши випадкове і неістотне в пророцтвах Єрми.

Видіння перше
Викриття Єрми за його власні слабкості та недбайливість у вихованні його дітей.
I.
Мій вихователь  продав в Римі одну дівчинку. Після багатьох років я побачив її, впізнав і полюбив як сестру. Через деякий час, побачивши, що вона купається в річці Тібр, я подав їй руку і вивів з річки. Дивлячись на її красу, я подумав: «Щасливий був би я, якби мав таку ж дружину і обличчям і характером». Тільки це я подумав і нічого більше. Пізніше я йшов з такими думками і прославляв творіння Боже, роздумуючи, наскільки воно величне і прекрасне. Під час прогулянки я заснув, і дух підхопив мене і поніс кудись, через місцевість, по якій людина не могла пройти. Вона була скеляста, крута і непрохідна із-за вод. Минувши її, я досяг рівнини і, преклонивши коліна, почав молитися Господу і сповідувати свої гріхи. І під час моєї молитви відкрилось небо і я побачив ту жінку, яку забажав собі. Вона вітала мене з неба:
- Вітаю, Єрма. Поглянувши на неї, я запитав:
- Пані, що ти тут робиш?
- Я взята сюди, щоб викрити перед Господом твої гріхи, - відповіла вона.
- Пані, невже ти мене звинувачуватимеш?
- Ні, але вислухай слова, які хочу сказати тобі. Бог, що є на небесах, створив з нічого все суще і помножив ради святої своєї Церкви, гнівається на тебе за те, що ти згрішив проти мене.
- Пані, якщо я згрішив проти тебе, то яким чином? - запитав я. - Де або коли я сказав тобі яке-небудь погане слово? Чи не завжди я поважав тебе як пані, чи не завжди я шанував тебе як сестру? Що ж наговорюєш на мене настільки погане?
Тоді вона, посміхаючись, відповіла мені:
- В серці твоєму виникло нечисте бажання. Невже ти не думаєш, що для людини праведної і те порочне, якщо в її серці виникає худе бажання? Це гріх для неї до того ж тяжкий. Бо людина праведна і думає про праведне. І коли вона думає про праведне і непохитно прагне до цього, то має на небесах благовоління Господа у всякій справі. Ті ж, які затаїли нечисте в серцях своїх, накликають на себе смерть і тління; особливо ті, які люблять теперішній вік, розкошують в багатстві своєму і не чекають благ майбутніх, - гинуть душі їх. А це роблять двоєдушні1, які не мають надії в Господі, не дбають про своє життя. Але ти молишся Господу, і Він зцілить гріхи твої, і всього дому твого, і всіх святих2.
II. Після того, як вона виголосила ці слова, небеса зачинились3. І я, весь в скорботі і страху, сказав собі: «Якщо це ставиться мені в гріх, то як я зможу спастися або яким чином благатиму Господа про незліченні гріхи мої? Якими словами прохатиму Господа бути до мене милостивим?» Роздумуючи так, я раптом побачив перед собою велику кафедру, немовби створену з хвилі, білої як сніг. І прийшла стара жінка в блискучому одязі з книгою в руках, сіла одна і привітала мене:
- Вітаю, Єрма.
І я, в печалі і сльозах, відповів:
- Вітаю, пані. Вона запитала:
- Чому засмучений, Єрма, ти, який був терплячий, помірний і завжди веселий?
- Пані, одна прекрасна жінка дорікала мені, ніби я згрішив проти неї, - відповів я. І вона сказала мені:
- У серці твоєму виникло гріховне бажання до неї. Це повинно бути чуже рабу Господньому, адже для рабів Божих навіть і такий помисел стає гріхом. І чисте серце не повинно бажати поганого - особливе твоє, Єрма, ти уникаєш всякого злочинного бажання і сповнений простоти і великої любові.
III. - Втім, не заради тебе, власне, гнівається на тебе Господь, але за дім твій, який впав в нечестя перед Господом і своїми батьками. І ти, люблячи дітей, не напоумляв свого сімейства, але дозволив їм сильно розбеститися. За це і гнівається на тебе Господь, але Він виправить все, що раніше зроблене худого в домі твоєму. За їх гріхи і беззаконня ти пригнічений мирськими справами4. Але милосердя Боже зглянулося над тобою і сімейством твоїм і зберегло тебе в славі. Ти тільки не вагайся, але будь благодушний і зміцнюй своє сімейство. Як коваль, старанно працюючи молотом, звершує свою працю, так і праведне слово, яке щодня надихає, переможе всяке зло. Тому не переставай напоумляти дітей своїх, бо Господь знає, що вони покаються від щирого серця свого і будуть записані в «Книзі життя»5, - сказавши це, вона запитала мене: - Хочеш послухати, що я буду читати?
- Хочу, пані, - відповів я.
- Отже, слухай. - І, розкривши книгу, вона читала величні і дивні слова, яких не міг я утримати в пам’яті, бо вони були такі страшні, що людина не могла винести їх.
Втім, найостанніші слова я запам’ятав, оскільки вони були короткими і відрадними для нас: «Ось Бог Сил, який невидимою Силою і великим Своїм Розумом створив світ, і славним Світлом Своїм благо прикрасив творіння, і всесильним Словом Своїм утвердив небо, і землю заснував на водах, і всесильною Силою Своєю створив Свою святу Церкву, яку і благословив. Ось Він змінить небеса і гори, пагорби і моря, і все зрівняється для вибраних Його, щоб виконати обіцянку, яку Він дав, з великою славою і торжеством, якщо вони дотримаються заповідей Божих, отримані ними з великою вірою».
IV. Закінчивши читання, вона встала з кафедри; і прийшло четверо юнаків і понесли кафедру на схід. А вона покликала мене до себе і, торкнувшись моїх грудей, запитала:
- Чи сподобалося тобі моє читання?
- Пані, найостанніші слова мені подобаються, але попередні страшні і жорстокі. І вона сказала:
- Ці останні слова відносяться до праведних, а перші - до відступників і язичників.
В цей час з’явилися якихось два мужа, підняли її на плечі і відправилися вслід за кафедрою, на схід. Вона віддалилася весела і на прощання вимовила:
- Мужайся, Єрма!
Видіння друге
Покликання Єрми на проповідь про покаяння його дітям та всім віруючим

I. Гуляючи в околицях Кумських6 приблизно в той же час, що і минулого року, пригадав я про минуле видіння, і знову підніс мене дух туди ж, де раніше було видіння. Досягнувши того місця, я преклонив коліна і почав молитися Господу і прославляти ім’я Його за те, що Він удостоїв мене і відкрив мені колишні мої гріхи. І коли я встав від молитви, побачив перед собою ту стару жінку, яку бачив раніше: вона гуляла і читала якусь книгу.
- Чи можеш сповістити про це обранцям Божим? - запитала вона мене. Я відповів: Пані, так багато я не можу запам’ятати, але дай мені книгу, я перепишу.
- Візьми, - сказала вона, - а потім поверни її мені. Взявши книгу, я віддалився в поле і списав все буква в букву, не розуміючи значення. І коли закінчив я списування книги, раптом забрали її з рук моїх, але хто це був – я не побачив.
II. Опісля п’ятнадцять днів, в які я постився і багато молився Господу відкрилось мені значення написаного. Написане було наступне: «Діти твої, Єрма, відступили від Господа, хулили Його і у великому нечесті зрадили своїх батьків; і уславилися вони, як зрадники батьків;7 зрадивши їх, вони не виправилися, але приєднали до гріхів своїх: розпусти і нечестя скверни і таким чином сповнили міру неправди своєї. Промов ці слова всім дітям своїм і дружині своїй, оскільки і вона не стримана в словах своїх і тим грішить. Почувши ж ці слова, вона приборкає свій язик і заслужить помилування. Вона врозумиться після того, як передаси їй слова, які Господь повелів відкрити тобі. Тоді відпустяться гріхи, скоєні раніше, як їм, так і всім святим, якщо від щирого серця покаються вони і видалять сумніви з сердець своїх. Бо славою Своєю поклявся Господь, що той із вибраних Його, хто і в цей напередвизначений день продовжуватиме грішити, не отримає спасіння. Бо покаянню праведних покладені терміни, і визначені дні покаяння для всіх святих, але язичникам дозволено каятися до останнього дня. Тому скажи настоятелям Церкви, щоб вони звершували шляхи свої в істині, щоб могли отримати обіцяне з великою славою. І ви, праведники, стійте твердо і не будьте двоєдушними, щоб переселення ваше було зі святими ангелами8. Блаженні ті, хто перетерпить наступаюче велике гоніння і не відречеться від свого життя, бо Сином своїм поклявся Господь, що ті які відрікаються від Господа гублять своє життя. Це саме відноситься до тих, які відречуться в майбутні дні; до тих же, які раніше відрікалися, по великому милосердю Він зробився милостивим.
III. А ти. Єрма, не пам’ятай неправди дітей своїх і не залишай дружини своєї, але потурбуйся про те, щоб вони визволилися від колишніх гріхів. Вони врозумляться правим вченням, якщо ти не триматимеш зла на них. Бо злопам’ятство приводить до смерті, забуття зла - до життя вічного. А ти, Єрма, перетерпів великі мирські біди за злочини дому твого, оскільки не звертав на них уваги як на ті, що ніскільки не стосуються тебе і вдався до неправедних своїх занять. Але те, що ти не відступив від живого Бога, спасе тебе; простота твоя і велика стриманість спасуть тебе, якщо ти перебуватимеш в них; і всіх спасуть вони, хто поступає так само. Ті хто перебувають в невинності і простоті будуть сильні проти всякого зла і отримають життя вічне. Блаженні всі що чинять правду: вони не загинуть довіку. Але скажеш: ось приходить велике гоніння. Якщо тобі так здається, то знову відречися. Господь близький до тих, що звертаються, як написали в книгах Гелдат і Модат, які в пустелі пророкували народу».
IV. Під час сну мого, браття, один красивий юнак з’явився мені і запитав:
- Хто, ти думаєш, та стара жінка, від якої ти отримав книгу?
- Сивіла, - я відповів.
- Помиляєшся, - сказав він, - вона не сивіла.
- Хто ж вона, пане?
- Вона є Церква Божа.
Я запитав його, чому ж вона стара.
- Тому що, - пояснив він, - створена вона перш за все, і для неї створений світ.
Після того було мені видіння в домі моєму, і прийшла та стара жінка і запитала мене, чи віддав я вже книгу предстоятелям Церкви. Я відповідав, що ще ні , і вона сказала:
- Добре, тому що я додам ще декілька слів. Коли ж вичерпаю всі слова, тоді нехай через тебе вони дійдуть до вибраних. Для цього ти напишеш дві книги і одну віддаси Клименту, а іншу – Гранте9. Климент відішле в зовнішні міста, бо йому це надано; Гранту ж навчатиме вдів і сиріт. А ти прочитаєш її в цьому місті разом з пресвітерами, предстоятелями Церкви.
Видіння третє
Побудова башти, що зображає Церкву

I. Одного разу було мені, браття, таке видіння. Після того, як я багато разів постився і молив Господа про одкровення, яке було обіцяно мені через ту стару жінку, вночі вона з’явилася і сказала:
- Оскільки ти дуже просиш і бажаєш знати все, то приходь в поле близько шостої години і я з’явлюся тобі та покажу те, що потрібно тобі побачити. Місце ж вибери сам.
І я вибрав місце прекрасне, усамітнене. Але перш ніж я встиг назвати їй це місце, вона сказала:
- Прийду, куди бажаєш.
Отже, браття, помітив я годину і з’явився на полі, до місця, куди призначив їй прийти. І бачу я поставлену лаву, на ній льняна подушка, а над лавою простягнута парусина. Побачивши такі приготування, тоді як нікого не було на місці, я здивувався, волосся у мене піднялося, і жах огорнув мене тому, що я був один. Але опам’ятавшись і згадавши славу Божу, я підбадьорився і, преклонивши коліна, сповідав Богові свої гріхи, як завжди. Ось прийшла вона з шістьма юнаками, яких я раніше бачив, і, ставши позаду мене, слухала, як я молився і сповідався перед Богом: Торкнувшись мене, вона промовила:
- Перестань молитися тільки про гріхи своїх, молися і про правду, щоб частку з неї отримав ти для дому свого.
Узявши мене за руку, вона привела мене до лавки і повеліла тим юнакам:
- Ідіть і будуйте.
Коли ми залишилися одні, вона сказала мені:
- Сідай тут.
- Пані, нехай спочатку сядуть пресвітери.
- Я тобі кажу, - наполягала вона, - сідай. Я хотів було сісти праворуч, але вона рукою показала, щоб сідав я ліворуч. Коли засмутився я, що не дозволила сісти мені праворуч, вона сказала:
- Не засмучуйся, Єрма. Місце праворуч належить тому, хто вже догодив Богові і постраждав за ім’я Його. У тебе багато бракує для того, щоб сидіти з ними. Але залишайся в простоті своїй, як раніше, і сидітимеш з ними, так само як і всі, хто творитиме справи їхні і перетерпить те, що вони зазнали.
II. Я сказав їй:
- Пані, я бажав би дізнатися, що вони зазнали.
- Слухай: лютих звірів, бичувань, темниці, хрестів ради імені Його10. За це їм належить права сторона святині і всякому, хто постраждає за ім’я Боже, а іншим - ліва сторона. Але для тих і інших, і для тих, що сидять праворуч, і для тих, що сидять ліворуч, - одні і ті ж дари обітниці; тільки ті що сидять праворуч мають деяку честь. Ти бажаєш сидіти праворуч з ними, але у тебе багато слабостей. Очисти себе від своїх слабостей, і всі не двоєдушні повинні очиститись до того дня від своїх слабкостей11.
Сказавши це, вона хотіла віддалитися, але я кинувся до ніг її і благав її Господом, щоб явила мені обіцяне видіння. І вона знову взяла мене за руку, підняла і посадила на лавку ліворуч і, піднімаючи якийсь блискучий жезл, запитала:
- Чи бачиш велику роботу?
- Пані, нічого не бачу.
- Невже не бачиш навпроти себе великої башти, яка будується на воді з блискучих квадратних каменів?
Дійсно, будувалася квадратна башта тими шістьма юнаками, які прийшли з нею. Багато тисяч інших мужів підносили камені. Деякі діставали камені з дна, інші із землі і подавали тим шістьом юнакам, вони ж приймали їх і будували. Камені, що витягували з дна, відразу клали в будівлю, тому що вони були гладкі і рівні і так щільно примикали один до іншого, що сполучення їх не можна було помітити, і башта здавалася зведеною з одного каменя. Камені ж, принесені із землі, не всі використовувалися для будівництва. Деякі з них будівничі відкладали, тому що були вони шорсткі, або з тріщинами, або світлі і круглі і не годилися для будівлі башти. А деякі камені вони розколювали і відкидали далеко в бік. І відкинуті камені, бачив я, падали на дорогу і, не залишаючись на ній, скочувались: одні в місце пустинне, інші потрапляли у вогонь і горіли, інші падали поблизу води і не могли скотитися у воду, хоча і прагнули потрапити в неї.
III. Показавши мені це, вона хотіла віддалитися, але я сказав:
- Пані, яка користь мені бачити, але не розуміти, що означає ця будова? Вона відповідала мені:
- Допитлива ти людина, якщо бажаєш зрозуміти значення башти.
- Дійсно, пані, я бажаю зрозуміти і сповістити братам, щоб і вони зраділи, почувши це, і прославили Господа.
- Почує багато хто. І, почувши, деякі зрадіють, а інші заплачуть; втім, і останні, якщо, почувши, принесуть покаяння, також радітимуть. Вислухай тепер пояснення башти, я відкрию все, і не докучай мені більш про одкровення. Одкровення ці закінчилися, бо мають межу. А ти не перестаєш вимагати одкровень, тому що наполегливий. Отже, башта, яку ти бачиш, що будується, - це я, Церква, яка з’явилася тобі тепер і була раніше. Питай же що хочеш знати про башту, і я відкрию тобі, щоб зрадів ти разом зі святими.
- Пані, якщо одного разу ти визнала мене гідним того, щоб відкрити мені все, то відкрий, - просив я старицю.
- Все, що слід відкрити тобі, відкриється, аби серце твоє було з Господом і ти не сумнівався, що б не побачив.
- Пані, - запитав я її, - чому башта побудована на водах?
- І раніше я говорила тобі, - відповідала вона, - що ти допитливий і старанно шукаєш; шукаючи - знайдеш істину. Слухай же, чому башта будується на водах: життя ваше через воду спасенне і спасеться12. А башта заснована Словом всемогутнього і преславного імені і тримається невидимою Силою Господа.
IV. Я на це сказав їй:
- Велична і дивна справа! А хто, пані, ті шість юнаків, які будують?
- Це первозданні ангели Божі, яким Господь ввірив все Своє творіння для того, щоб вони примножили, упорядковували і управляли Його творінням: їхніми силами і буде закінчено будівництво башти.
- А хто ті інші, які підносять камені?
- І це святі ангели Господні, але перші вище. Коли закінчиться будівництво башти, вони всі разом будуть торжествувати біля башти і прославлятимуть Господа за те, що завершилось будівництво башти.
- Бажав би я знати, - сказав я, - яке значення і в чому відмінність каменів.
І вона відповідала мені:
- Хіба ти кращий за всіх, щоб тобі це було відкрито? Є більш гідні, яким слід було б відкрити ці видіння. Але, щоб прославлялося ім’я Боже, тобі це відкрито і ще відкриється ради тих, хто має сумнів в серці своєму, чи буде це чи ні13. Скажи їм, що все це істинно і що нічого не немає оманливого, але все твердо і міцно засноване.
V. Вислухай тепер і про камені, на яких зведена будівля. Камені квадратні і білі, такі, що добре прилягають один до іншого своїми з’єднаннями, це є апостоли, єпископи, вчителі і диякони, які ходили в святому вченні Божому, наглядали і свято і непорочно служили обранцям Божим, - як спочилі, так і живі ще досі, - які завжди перебували в мирі і злагоді і слухали взаємно один одного: через те вони і в будівлі башти добре прилягають один до одного. А камені, що вийняті з глибини і закладаються в будівлю і дотичні з іншими каменями, що увійшли в будівлю, це є ті, які вже спочили і постраждали за ім’я Господа.
- Пані, я бажаю знати, кого означають інші камені, які дістали із землі.
- Ті, які необробленими кладуться в основу башти, означають людей, яких Бог схвалив за те, що вони жили праведно перед Господом і виконували Його заповіді14. А які приносяться і кладуться в саму будівлю башти, це є новонавернені до віри і вірні. Вони ангелами призиваються до здійснення добра, і тому не знайшлося в них зла.
- А ті камені, які відкладаються в бік біля башти?
Вона відповіла:
- Це ті, які згрішили і бажають покаятися; тому вони відкинуті недалеко від башти і будуть придатні, якщо покаються. Тому охочі покаятися будуть тверді у вірі, якщо тільки принесуть покаяння тепер, доки будується башта. Бо коли будівництво закінчиться, то їм вже не знайдеться місця в самій будівлі, і вони відкинуті, тільки і залишаться лежати при башті.
VI. Бажаєш знати, хто ті камені, які розколюють і відкидають далеко від башти?
- Бажаю, пані.
- Це сини беззаконня, які увірували вдавано і від яких не відступила неправда всякого роду; тому вони не мають спасіння, тому і не придатні для будівлі по своїй неправедності, - вони розколоті і відкинуті далеко по гніву Господа за те, що зневажили Його. А значення попередніх каменів, які в безлічі ти бачив складеними і не використаними в будівництві, таке. Шаршаві камені це ті, які пізнали істину, але не залишилися в ній і не перебувають в спілкуванні із святими, тому вони і не придатні. Камені з тріщинами - це ті, які тримають в серцях ворожнечу один до одного; будучи разом, вони миролюбні, але коли розходяться, знаходять в серцях злобу. І ця злоба - тріщини в каменях. Камені меншого розміру - це ті люди, які, хоч і увірували, але мають ще багато неправди, тому вони недовгі.
- Хто ж, пані, білі і круглі камені, що теж не йдуть в будівлю башти? Вона відповідала мені:
- Доки ти будеш нерозумним і необачливим? Ти про все запитуєш і нічого не розумієш. Білі і круглі камені - це ті, які мають віру, але мають і багатства віку цього; і коли прийдуть гоніння, то заради своїх багатств і турбот вони відречуться від Господа.
- Коли ж будуть вони угодні Господу?
- Коли будуть відсічені їхні багатства, які утішають їх, тоді вони стануть корисні Господу для будівлі. Бо як круглий камінь, доки не буде обсічений і не позбудеться деяких своїх частин, не зможе стати квадратним, так і багаті в нинішньому віці, якщо не позбудуться своїх багатств, не зможуть бути угодними Господу. Перш за все ти повинен знати це по собі самому: коли ти був багатий, був некорисний; а зараз ти корисний і придатний для життя; ти і сам був з числа тих каменів.
VII. Інші ж камені, які ти бачив, були відкинуті далеко від башти, котилися по дорозі і з дороги скачувалися в пустинні місця, означають тих, які, хоч увірували, але, по сумніву своєму, залишили істинний шлях, думаючи, що вони можуть знайти кращий. Але вони спокушаються і бідують, ходячи по шляхами пустинними. Камені, що впали у вогонь і горять, означають тих, які назавжди відреклися від живого Бога і яким, внаслідок злочинної похоті, ними твореної, вже не приходить думка покаятися.
- Кого ж означають камені, які падали поблизу води і не могли скотитися в неї?
- Тих, які чули Слово і бажають охреститися в ім’я Господнє, коли приходить їм на пам’ять святість істини, але потім вони ухиляються і знову вдаються до своїх порочних бажань.
Так вона закінчила пояснення башти. Але я, будучи наполегливим, запитав її:
- Чи є покаяння для тих каменів, які відкинуті, і чи буде їм місце в цій башті? Вона сказала:
- Є для них покаяння; але в цій башті не знайдуть вони місця, а потраплять в інше, нижче місце, причому тоді, коли вони постраждають і сповнять дні гріхів своїх. І за те вони будуть переведені, що прийняли Слово істинне. І тоді позбавляться вони від покарань своїх, коли здригнуться серцем від порочних справ, ними створених, і вони покаються. Якщо ж вони не схаменуться, то не спасуться із-за впертості свого серця.
VIII. Коли я перестав запитувати старицю про все це, вона запропонувала:
- Хочеш побачити ще щось?
І так як я дуже бажав побачити, то радість відбилася на моєму обличчі. Поглянувши на мене, вона посміхнулася і запитала:
- Бачиш сім жінок навколо башти?
- Бачу, пані.
- Башта ця за наказом Господа ними підтримується. Слухай тепер про їх дії. Перша з них, яка тримає башту руками, називається Вірою; з її допомогою спасаються обранці Божі. Інша ж, яка підперезана і веде себе мужньо, називається Стриманістю, вона - дочка Віри. Хто піде за нею, буде блаженний в своєму житті, бо стримуватиметься від всіх нікчемних справ і всякої злої похоті і стане спадкоємцем вічного життя.
- Хто ж інші п’ять, пані?
- Дочки одна одної. Одна називається Простотою, інша Невинністю, третя Скромністю, четверта Знанням, п’ята Любов’ю. Тому, коли виконаєш справи їхньої матері, тоді зможеш і всього дотриматись.
- Хотів би я знати, пані, яку кожна з них має силу?
- Слухай, - відповідала вона, - сили їх однакові: вони зв’язані між собою і слідують одна за іншою, як і народжені. Від Віри народжується Стриманість, від Стриманості Простота, від Простоти Невинність, від Невинності Скромність, від Скромності Знання, від Знання Любов. Дії їх чисті, цнотливі і святі, і хто послужить їм і в силі виконуватиме справи їхні, той матиме оселю в башті зі святими Божими.
Я запитав її про час, чи зараз ще не кінець. Але вона голосно вигукнула:
- Безрозсудна людина! Невже ти не бачиш, що башта все ще будується? Коли башта буде побудована, тоді і буде кінець. Не питай у мене більше нічого. І цього нагадування і оновлення душ ваших досить для тебе і для всіх святих. Не для тебе одного це відкрито, але щоб ти сповістив всім. Отже, після трьох днів ти, Єрма, повинен зрозуміти наступні слова, які маю сказати тобі, щоб ти довів їх до вух святих, щоб, слухаючи і виконуючи їх, очистилися від своєї неправди - і ти разом з ними.
IX. Діти, послухайте мене. Я виховала вас у великій простоті, невинності і цнотливості, по милосердю Господа, Який вилив на вас правду, щоб ви очистилися від всякого беззаконня і брехні, а ви не хочете відійти від неправди вашої. Отже, тепер послухайте мене. Живіть в світі, піклуйтеся один про одного, підтримуйте себе взаємно і не користуйтеся одні творіннями Божими, але щедро роздавайте таким, що мають потребу. Деякі від багатьох страв завдають шкоди своїй плоті і виснажують її. А у інших, що не мають на прожиток, також виснажують плоть тому, що не мають в достатку їжі і гинуть тіла їхні. Така непомірність згубна для тих, хто має і не ділиться з тими, що мають потребу. Подумайте про грядущий суд. Ви, хто перевищує інших багатством, шукайте бідних та голодних, поки ще не закінчена башта. Бо після того як завершиться будівництво, побажаєте благодіяти, але не буде вам місця. Отже, дивіться ви, що гордитесь своїм багатством, щоб не викликнули ті що терплять нужду, бо стогін їхній дійде до Господа і ви будете видалені із своїми скарбами за двері башти. Тим тепер говорю, хто начальствує в Церкві і панує: не будьте подібні до злодіїв. Злодії, принаймні, свою отруту носять в посудинах, а ви свою отруту і тримаєте в серці і не хочете очистити сердець ваших і чистим серцем зійтися в однодумності, щоб мати милість від Великого Царя. Дивіться, діти, щоб такі розділення ваші не позбавили вас життя. Як хочете ви виховувати обранців Божих, коли самі не навчені? Тому напоумляйте один одного і будьте в мирі між собою, щоб і я в радості з’явилась перед Отцем вашим і могла дати гідну відповідь за вас Господу.
X. Коли вона перестала говорити зі мною, прийшли ті шість юнаків, які будували, і понесли її до башти, а інші четверо взяли лавку і також віднесли її в башту. Обличчя цих останніх я не бачив, тому що вони були обернені в інший бік. Коли вона віддалялася, я просив її пояснити різні подоби, в яких вона з’являлась мені. Але вона сказала у відповідь:
- Це нехай інший пояснить тобі.
А з’явилася вона мені, браття, в першому видінні, минулого року, дуже старою сидячою на кафедрі. У другому видінні вона мала юне лице, але тіло і волосся старечі, і розмовляла зі мною стоячи; втім, була веселішою, ніж раніше. У третьому ж видінні вона вся була набагато молодша, з прекрасним обличчям, але із старечим волоссям; вона була цілком весела і сиділа на лавці. І я дуже засмучувався, що не зрозумілі мені такі відмінності, поки не побачив уві сні нічному ту старицю, і вона сказала мені:
- Всяка молитва потребує смирення, тому постися і отримаєш від Господа, чого просиш.
Отже, я постився один день, і в ту ж ніч з’явився мені юнак і сказав:
- Чому ти так часто в молитві просиш одкровень? Дивися, щоб, просячи багато чого, ти не пошкодив своєї плоті. Достатньо для тебе і цих одкровень. Чи зможеш бачити одкровення ще більші тих, які бачив?
- Пане, я про одне тільки прошу, щоб мені було дано повне пояснення щодо трьох подоб тієї стариці.
- Доки ви будете безрозсудні? - дорікав він. - Сумніви ваші роблять вас безрозсудними, тому що не маєте в серцях ваших стремління до Господа.
Я відповідав йому:
- Від тебе ми дізнаємося про це точніше.
XI. - Слухай, - сказав він, - про подоби, які тебе цікавлять. Чому в першому видінні з’явилася тобі стариця, що сидить на кафедрі? Тому що дух ваш занепав і ослаб і не має сили від гріхів ваших і сумнівів серця. Бо як старці, що не мають надії на оновлення сил, нічого іншого не бажають, крім заспокоєння на ложі, так і ви, обтяжені життєвими справами, впали в безтурботність і не поклали турбот своїх на Господа; постарів ваш розум і постаріли ви в печалях ваших.
- Я бажаю дізнатися, пане, чому вона сиділа на кафедрі?
- Тому, - відповідав він мені, - що всякий немічний сидить на сідниці внаслідок своєї слабкості, щоб його немічне тіло мало підтримку. Ось тобі розуміння першого явлення.
XII. - В другому видінні ти бачив що вона стоїть, з молодшим лицем і веселішою, ніж раніше; а тіло і волосся були у неї старечі. Вислухай і цю притчу. Коли хтось сильно постаріє і зневіриться в самому собі із-за своєї слабкості і бідності, то нічого іншого не чекає, тільки останнього дня свого життя. Але раптом отримує він спадок. Дізнавшись про це, він підскочив від радості і до нього повертаються сили, оновлюється його дух, який постарів від попередніх справ; він вже не лежить, але, вставши, мужньо діє. Те ж відбулося і з вами, коли ви почули про одкровення, яке Бог відкрив вам. Господь зглянувся над вами і відновив дух ваш - і ви відклали свою неміч, прийшла до вас мужність, ви зміцнилися у вірі, і Господь, побачивши вашу вірність, зрадів. Тому показав Він вам будову башти - і інше покаже, якщо буде між вами чистосердечний мир.
XIII. У третьому видінні ти бачив, що вона ще молодша, прекрасна, весела і обличчя її ясне. Порівняти це можна з тим, начебто до засмученої людини, прийшов добрий вісник – вона негайно забуває про колишню скорботу, ні про що інше не думає, як про почуту нею звістку; підбадьорюється і оновлюється дух її від радості. Так точно і ви отримали оновлення душ ваших, пізнавши такі блага. А те що ти бачив її сидячою на лавці - це означає тверде положення, оскільки лавка має чотири ніжки і стоїть твердо, та і світ підтримується чотирма стихіями. Тому і ті, які повністю, від щирого серця покаються, помолодшають і зміцніють. Тепер маєш ти повне пояснення. Не проси більше ніяких одкровень. Якщо ж потрібно буде, то відкриється тобі.
Видіння четверте
Про майбутнє гоніння на християн
I.
Після двадцяти днів було мені, браття, видіння гоніння, яке повинно статись. Йшов я по полю при дорозі Шампанській, від великої дороги до поля майже десять стадіїв:15 через це місце шлях буває рідко. Гуляючи один, я благав Господа, щоб Він підтвердив ті одкровення, які явив мені через святу Свою Церкву, укріпив мене і дав покаяння всім рабам Своїм, які спокусилися; щоб прославлялося велике і славне ім’я Його за те, що удостоїв показати мені чудеса Свої. І в той час коли я прославляв і дякував Йому, був мені голос : «Не сумнівайся, Єрма!» Став я думати: «Що мені сумніватися, коли я такий укріплений Господом і бачив дивні діла?»
Пройшовши небагато, браття, раптом я побачив пил, що піднімався до неба, і подумав, що це йде худоба, пил піднімаючи. Відстань між хмарою пилу і мною було біля стадія. Тим часом пил піднімався густіше і густіше, так що мені стало це здаватися чимось надприроднім. Дещо проглядало сонце, і я побачив величезного звіра на зразок кита, із вуст якого виходила вогненна сарана. У довжину ця тварина мало близько ста футів, а голова була подібна до глиняної посудини. І я почав плакати і благати Господа, щоб спас мене від нього. Потім пригадав я слова, які чув: «Не сумнівайся, Єрма». Отже, браття, зодягнувшись вірою в Бога і пригадавши ті явлені мені Ним великі діла, я сміливо пішов до звіра. Звір же кидався з такою люттю і був такий лютий і сильний, що, здавалося, при нападі міг би зруйнувати місто. Я наблизився до нього, і ця величезна страхітлива тварина мирно розтягнулася на землі, висунувши язика. Я пройшов мимо нього, і воно не поворушилося. Голова цього звіра була чотирьох кольорів: чорного, потім червоного, або кривавого, далі золотистого і, нарешті, білого.
II. Після того, як я пройшов повз звіра і віддалився майже на тридцять футів, зустрічається мені прикрашена діва, що немов виходить із шлюбного чертога, - в білих черевиках, покрита білим одягом до самого лоба; митра була її покривалом, волосся у неї були білі. По попередніх видіннях я здогадався, що це Церква, і зрадів. Вона привітала мене:
- Здраствуй, людино.
І я відповів їй таким же привітанням.
Вона запитала:
- Нічого не зустрічалося тобі, людино?
- Пані, мені зустрілася така тварина, яка могла б винищити народи, але силою Бога і по великому Його милосердю я врятувався від неї.
- Щасливо спасся ти, - сказала вона, - тому, що турботу свою ти поклав на Господа і Йому відкрив своє серце, віруючи, що ніким іншим не можеш бути спасенний, окрім Його великого і преславного імені. За це Господь послав ангела Свого, поставленого над звірами, якому ім’я Егрін16 і він закрив його пащу, щоб він не пожер тебе. Ти уникнув великого лиха по вірі твоїй, оскільки ти не засумнівався побачивши такого звіра. Отже, піди і сповісти обранцям Бога про Його великі діла і скажи їм, що звір цей є образ грядущої великої напасті. Тому, якщо приготуєте себе і від щирого серця покаєтеся перед Господом, то можете уникнути її, якщо серце ваше буде чисте і непорочне і в решту днів життя вашого бездоганно служитимете Богові. Покладете на Господа печалі ваші, і Він сам вилікує їх. Ви, двоєдушні, віруйте в Бога, що Він все може - і відвернути від вас гнів Свій, і послати бичі на двоєдушних. Горе тим, які почують ці слова і зневажать їх, краще було б їм не народжуватись.
III. Я запитав її про чотири кольори, які були у звіра на голові. Вона сказала на це:
- Знову ти цікавишся, запитуючи про речі такого роду.
- Так, пані, поясни мені, що вони означають.
- Слухай же, - відповідала вона. - Чорний колір означає світ, в якому ви живете. Вогненний і кривавий - те, що цьому світу повинно загинути в крові та полум’ї. А золотиста частина - це всі ви, що уникаєте цього світу. Бо як золото випробовується з допомогою вогню і стає придатним, так випробовуєтеся і ви, що живете серед них. Ті, які збережуть твердість і будуть спокушені ними, очистяться. І так як золото залишає у вогні свої домішки, так і ви залишите всяку скорботу і печаль, очиститеся і будете придатні для будівлі башти. Біла ж частина означає майбутній вік, в якому стануть жити обранці Божі, тому що непорочні і чисті будуть ті, які вибрані Богом в життя вічне. Отже, не переставай доносити це до слуху святих. Маєте ви і образ прийдешнього великого лиха. Якщо ви захочете, воно буде не страшне для вас: пам’ятаєте заповідане вам.
Сказавши це, вона віддалилася, і не бачив я, куди вона пішла. Роздався шум, і я в страху кинувся назад, думаючи, що наближається той звір.

НОВИЙ ЗАВІТ і ПСАЛТИР (аудіоформат)

МЕЧ ДУХОВНИЙ

Меч духовний №2