Преосвященний єпископе Агафангел, улюблений у Христі брате!
 
Благодаттю Всесвятого Духа ти нині приєднався до собору єпископів Православної Церкви і цим узяв на себе велику обітницю бути будівничим Таїн Божих і наставником пастирів, які ведуть свою паству до вічного спасіння. Вітаємо тебе, нашого нового співбрата по благодаті, і молимось разом з тобою, щоб ти недаремно прийняв благодать Божу (2 Кор. 11, 1).
Настав час, коли Господу було угодно і тебе покликати до вищого єпископського служіння. Змолоду ти посвятив себе служінню Церкві Христовій. Твоїми духовними наставниками були і преподобні києво-печерські угодники і преподобний Сергій Радонезький, як про це ти сказав у своєму слові при нареченні на єпископа. Ти навчався в стінах Московської духовної академії. Господь поставив Тебе протягом багатьох років бути наставником майбутніх пастирів Церкви на посаді ректора Одеської духовної семінарії. Тепер Промисел Божий спрямовує твої кроки на відповідальніше церковне служіння в сані єпископа.
Немає сумніву, що Ти й сам розумієш, який високий обов’язок покладає на тебе твоє нове служіння, розумієш і те, що природними силами немічна людина не може достойно виконати до кінця свій архипастирський обов’язок і що тільки благодать Божа, яка лікує немічне і посилює ослаблене, може допомогти людині перемагати труднощі єпископського подвигу.
Учора ти із сльозами сповідав перед нами і свою неміч, і недостойність, і свою надію на поміч Божу, і цим запевнив Церкву і виправдав своє обрання.
Ти сповідував перед нами святі догмати віри, священні правила Церкви, обіцяв дотримуватися їх непохитно і бути їм вірним до кінця свого життя. Проповідуй і вчи того, що сповідував, виконуй те, що обіцяв, – і твоє служіння буде благословенне Богом і шановане людьми.
Приймаючи благодать архиєрейства, багато хто говорять про труднощі єпископського служіння, і не тільки говорять, але й усвідомлюють. Проте пізнати цей тягар на власному досвіді може тільки той, хто прагне в житті виконати свій єпископський обов’язок. Такий єпископ разом з ап. Павлом по справедливості може сказати, що він постійно перебуває «в муках народження».
Ми, єпископи, повинні, не лінуючись, зігрівати дар Божий, що живе в нас, і ти зігрівай цей дар, що віднині живе в тобі. Зігрівай дар Божий посильними подвигами любові до Бога і ближніх, найперше щирим і благоговійним відправлянням церковних богослужінь. Не потішай своє серце людськими лестощами, бо вони можуть загубити і великих мужів. Перед кожним єпископом завжди лежить спокуса: добре почати своє служіння і погано закінчити його. Коли єпископ турбується про те, щоб богослужіння, які відправляє він або його пастирі, були величними, побожними і звершеними за церковним уставом, тоді віруючий народ радується і благословляє цей подвиг єпископа. А коли єпископ прагне піднести себе або поставити себе центром уваги і почестей, то марна його праця, і не на славу Божу спрямована вона. Ми з любов’ю благословляємо Твій вступ на нову путь служіння з надією, що ти виправдаєш наше обрання.
А тепер прийми цей жезл наче з рук Христових. Прийми його як символ архиєрейської влади і підтримки на важкому шляху. Зійди на це високе місце і благослови віруючий народ, що разом з нами молився Господу нашому Ісусу Христу, щоб Він дарував тобі благодатну поміч у твоєму новому церковному служінні на благо Церкви й Вітчизни.