РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
 
Преосвященним архипастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Українського Екзархату
 
Дорогі браття і сестри!
 
У ці святкові дні Православна Церква знову нагадує нам слова ангела, сповіщені віфлеємським пастухам у ніч Різдва Хри­стового: “Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовім народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь” (Лк. 2, 10–11).
Довгі тисячоліття люди чекали, коли прийде у світ Син Божий. Адже тільки Він міг визволити рід людський від гріха та його наслідків: страждання і смерті. До цього одностайного переконання прийшов як старозавітний світ через пророків, так і язичницький світ в особі своїх кращих пред­ставників.
Нарешті цей день настав. Ось чому пер­шими словами ангела були: “Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям”. Різдво Христове принесло на землю ра­дість і мир людству, бо в ньому полягає запорука вічного життя і вічної радості.
Що таке радість? Радість – це, перед­усім внутрішнє умиротворення, задоволен­ня всіх добрих намірів і прагнень, подолан­ня життєвих перешкод, заспокоєння духу. Радість – це відчуття повноти життя, в якому немає ніяких вад і нестатків. Ра­дість – це мир совісті, коли її не засму­чує ніякий страх чи почуття гіркого жалю або зневіри. Справжня радість не скороминуща, а вічна. Вона починається тут, на землі, і переходить у життя вічне.
Син Божий, благоволивши з`єднатися з людською природою, обожив її й тим са­мим визволив нашу природу від гріха й смерті. Ось чому Різдво Христове є почат­ком перемоги життя над смертю і почат­ком нашої радості.
Для православного християнина віра – це невичерпна скарбниця радості. Віра – це крила нашої душі. На цих крилах ми високо здіймаємося над землею, прозира­ючи своїм духовним зором у небо духов­не, у світ невидимий. Коли ми дивимось на самих себе і на світ, що нас оточує, земним поглядом, багато що здається нам важливим, тривожним і викликає турботу в нашій душі. Коли ж ми поглянемо на те саме очима віри, очима вічності, – багато що видасться нам малим, а щось вимагатиме від нас подальшого розвитку і вдосконалення.
Для православного християнина віра – це світоч, який веде нас земним шляхом. Віра осяває Божественним світлом наші думки й наше серце. Віра – це духовна сила. Перед нею не можуть встояти ніякі страждання людські на землі.
І саме життя земне – хіба воно не є джерелом радості для кожного з нас? Жит­тям тішиться вже немовлятко, яке ще майже нічого не розуміє. Радіє з життя і похилий старець, що багато десятиліть прожив на землі, а йому все ще хочеться жити. Ра­дістю для нас є наше здоров`я. Щоправда, ми не вміємо його цінувати, коли ми здо­рові. Та коли людина одужує після хворо­би, особливо тяжкої, як вона цінує своє здоров`я – це джерело життєвої сили, основу нашої земної праці!
Мати люблячих і любимих батьків, люб­лячих і любимих дітей – це теж радість життя. Насолода красою природи, творами мистецтва, музикою, поезією – це також радість. Та й сама праця – чесна, викону­вана на благо сім`ї, на благо людей, на благо своєї країни, – хіба це не джерело ра­дості?
Але серед наших радостей ми не повин­ні забувати про людські страждання. Ще багато людей на землі страждають від го­лоду й хвороб, від соціальної несправедливості. Тому наша Церква знову і знову звертається до всіх християн і до всіх людей доброї волі із закликом об`єднати свої зусилля з тими, хто прямує до встановлення справедливого й міцного миру на землі, хто добивається загального й повного знищення смертоносної зброї, яка загрожує життю на земній кулі, хто дбає про визволення мільйонів людей від зли­денності, голоду, хвороб і неграмотності.
Ми радіємо з того, що в останні роки позначилася тенденція до поліпшення між­народної обстановки, налагоджування спів­робітництва держав з різними соціаль­ними системами. Проте нас продовжують турбувати становище на Близькому Сході та страждання кіпрського й чілійського народів.
Мир внутрішній і мир зовнішній – це великі цінності людства, тому їх прагнуть усі люди доброї волі, їх відстоюють усі, хто хоче жити й працювати в ім`я загального добра і щастя людей. Під­носячи молитви за мир в усьому світі, ми віримо в торжество миру і з Божою допомогою будемо помножувати свої зусилля для утвердження мирного життя.
У ці святкові дні сердечно вітаю вас, преосвященні архипастирі й пастирі, чесні ченці та черниці, улюблені браття і сестри, з святом Різдва Христового. Поздоров­ляю також і наших співвітчизників–ук­раїнців, які проживають за межами нашої країни, але й там не забувають рідну зем­лю та добрі звичаї своїх побожних предків.
Прославляючи Народженого Христа, складаймо Йому подяку за Його невимовні милості, щедро даровані нам у минулі роки, і благаймо в наших молитвах благословення Божого на новий рік, на нові труди на славу нашої святої православної Церкви, на дальше процвітання нашої країни і миру на землі.
У новому році мир і благословення Боже хай спочивають на кожній людині, що чинить добро (див.: Рим. 2, 10).
Амінь.
 
1974/1975 р.