Духовний подвиг християнина ніколи не був легким. Йому доводиться боротися не тільки проти явних спокус миру і власної внутрішньої зіпсованості, не тільки "проти крови та тіла, але... проти піднебесних духів злоби" (Еф. 6:12).
Окрім вирішального зміцнення, що його дає людині участь в житті Церкви, християнина утішає свідомість, що є велика "безліч свідків" тих, хто вже пройшов ту ж боротьбу і тому може підтримати і наставити тих, хто йде вслід. Духовний досвід численних подвижників зібраний в кристалізованій формі в писаннях Святих Отців. З них можна черпати духовну мудрість тоді, коли важко знайти живі приклади і наставників для духовного життя, як часто буває у наш час.
Тиха радість вчення Отців, чи приходить вона в чернечій келії якого-небудь старця або при читанні книг, є основою православного побожного життя. Отці вчать: "Той, хто повчався смиренню, той сам буде почутий і сміливо предстане перед Розіп`ятим". Бо Розіп`ятий Господь Сам "став слухняним аж до смерті, — і то до смерті хресної" (Флп. 2:8).