З часів першого апостола Андрія Первозванного наші предки добре знали про Святу Землю з її центром – Єрусалимом, де знаходиться Гроб Господень, і мріяли побувати там хоч раз у житті. Без сумніву, певні контакти із Святою Землею існували ще здавна, про що свідчать наприклад сторінки історії християн у Криму. Дані традиції поступово набирали силу, особливо після хрещення Русі великим князем київським Володимиром Святим у 988 р. На жаль, записки паломників тієї доби не збереглися. Тим не менш, як мінімум з ХІІ ст. починається традиція таких свідчень, бо саме тоді ігумен Даниїл здійснив щасливу паломницьку подорож до Єрусалиму. Чим ближче до нашого часу, тим більше зустрічаємо цінних нотаток про ці далекі й небезпечні мандрівки до Святої Землі, досить згадати наприклад записки киянина Василя Григоровича-Барського, які, між іншим, цього року були перевидані у Києві. Православні вірні свідомо йшли на ризик далекої і тривалої подорожі через мусульманські країни, нерідко наражаючи себе на смертельну небезпеку. Палка віра у Христа вела їх до Єрусалиму!
У ХІХ ст. ці унікальні пам”ятки почали друкувати науковці. Особливо багато їх з”явилося на сторінках часопису “ Православный палестинский сборник”. У його 15-у томі знаходимо публікацію С.Долгова (“ Ходіння священноінока Варсонофія до святого міста Єрусалиму у 1456 і 1461-1462 рр.”). Про особу о. Варсонофія, на жаль, мало що відомо. Він був білорусом, уродженцем чи то Полоччини , чи то Смоленщини. Спроби пов”язати його особу з єромонахом Варсонофієм, ігуменом з Бельчиці, духівником новгородського митрополита у 1471 р., наставником смоленського митрополита Йоакима залишаються лише гіпотезами. Але це не применшує ваги місії о. Варсонофія і цінності його нотаток про подорож, хоча й дуже лаконічних.
В них розповідається про бачене, йде опис храмів та монастирів, власне Гроба Господнього, набагато рідше мова йшла про ті населені пункти, через які проходив маршрут подорожі. Це є природно для того часу. автори прагнув донести до земляків правду про християнські святині. а не про життя-буття мусульман Близького Сходу. Лише подекуди автор прохоплюється про інші сюжети. Наприклад подав опис Молдавії.
Із записок довідуємося, що о. Варсонофій у 1456 р. вирушив у путь з Києва до Акермана (Білгорода-Дністровського), звідти його маршрут пролягав таким чином: Константинополь (Стамбул)- о.Крит- о.Родос- Лаодикія- Триполі-Бейрут - Дамаск (тут він жив 2 тижні) - Свята земля (Тиверіадське озеро, Генісаретське озеро, р.Йордан, г. Фавор, міста Харазин, Емаус та ін., насамперед Єрусалим). До Єрусалиму він прибув 2 травня 1456 р. і прожив тут 2 місяці, звідуючи околиці, які так чи інакше були пов”язані з іменем Спасителя. Не раніше др.пол. 1456 р. о. Варсонофій повернувся до Києва, хоча про його зворотний маршрут майже не згадується. Але о. Варсонофій на цьому не заспокоївся і через певний час знов вирушив у путь, ставши першим паломником із східнослов”янських країн, який двічі звідав Святу Землю.
Приблизно в середині 1461 р. він вирушив з Києва на Молдавію, потім –на Білгород-Дністровський, який перед тим з рук генуезців перейшов під державу молдавського господаря. Звідти о. Варсонофій пішов старим шляхом, але після о. Родос рушив не на Лаодикію, а на о. Кіпр, звідки пішов по тих біблейських місцях, де не зміг побувати під час першої подорожі. Отже, він опинився у дельті р.Ніл, потім в Каїрі, прожив 6 тижнів у Єгипті, а 12 січня 1462 р. вирушив на Синайський півострів. 27 січня він уже був у одному з синайських монастирів, після чого пішов на Єрусалим. На жаль, цього разу паломник не розповідає про своє повернення долдому, але , поза сумнівом, воно було щасливим.
Дякуючи таким паломництвам зростав авторитет святого Києва як духовної столиці православних слов”ян і не випадково за Києвом поступово зміцнюється слава “другого Єрусалиму”. У цьому є заслуга і білоруського єромонаха –киянина Варсонофія!