Правило 1
Єпископа поставляють два або три єпископи.
 
Правило 2
Пресвітера, диякона та інших причетників поставляє один єпископ.
 
Правило 3
Якщо єпископ чи пресвітер всупереч Господнього встановлення про жертву принесе до вівтаря інші якісь речі, – чи мед, чи молоко, чи замість вина, приготований з чогось інший напій, або птахів, чи якусь тварину, чи овочі, всупереч встановленого, чи винограду, нехай буде позбавлений сану. Не дозволяється приносити до вівтаря нічого іншого, крім єлею для лампади і фиміам на час святого принесення.
 
Правило 4
Всякі інші плоди можна посилати додому єпископові та пресвітерам, але не до вівтаря. Розуміється, що єпископ і пресвітери розділять з дияконами та іншими причетниками.
 
Правило 5
Єпископ, пресвітер чи диякон нехай не виганяє своєї дружини під виглядом благоговіння. Якщо ж вижене, позбавляється церковного спілкування, а коли залишиться непохитний у цьому, позбавляється сану.
 
Правило 6
Єпископ, пресвітер чи диякон не може приймати на себе громадських обов’язків. Інакше позбавляється сану.
 
Правило 7
Якщо єпископ, пресвітер чи диякон святкуватиме Пасху перед весняним рівноденням з юдеями, позбавляється священного сану.
 
Правило 8
Якщо єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи хтось інший з кліру, при звершенні євхаристії, не причаститься, повинен подати причину. Якщо вона поважна, то можна йому вибачити. Якщо ж не подасть, нехай буде відлучений від церковного спілкування, бо провинився на шкоду людям і на того, хто звершував євхаристію, навів підозру, ніби той звершував неправильно.
 
Правило 9
Усіх вірних, що приходять до церкви й слухають Святе Писання, але не перебувають на молитві і святому причасті до кінця, за те, цим безчинствують у церкві, належить відлучати від церковного спілкування.
 
Правило 10
Якщо хто помолиться з відлученим від церковного спілкування, хоча б то було і вдома, такий нехай буде відлучений.
 
Правило 11
Якщо хтось із кліру буде молитись із позбавленим сану, то нехай сам буде позбавлений сану.
 
Правило 12
Якщо хтось із кліру, чи мирянин, відлучений від церковного спілкування або недостойний для прийняття в клір,відійшовши, буде прийнятий в іншому місці без відпускної грамоти, нехай буде відлучений той хто прийняв, і кого він прийняв.
 
Правило 13
Якщо ж він був відлучений, то нехай йому продовжиться відлучення за те, що збрехав і обманув Церкву Божу.
 
Правило 14
Не дозволяється єпископові покидати свою єпархію і переходити до іншої, хоча б багато переконували його в тому, хіба що буде якась поважна причина, що спонукала його зробити це, бо він може принести велику користь там своїм словом благочестя. І щоб це не був вияв сваволі, а вчинок за розсудом багатьох єпископів і внаслідок твердого переконання.
 
Правило 15
Якщо якийсь пресвітер, чи диякон, чи взагалі хтось із кліриків, покинувши свою парафію, до іншої перейде, і зовсім переїхавши, там буде жити, не маючи дозволу свого єпископа, такому наказуємо більше не служити, а особливо, коли не послухався свого єпископа, який закликав його повернутися. Якщо ж залишиться в тому безчинстві, там нехай буде в єднанні, як мирянин.
 
Правило 16
Якщо ж єпископ, у якого трапляться такі, не взявши до уваги визначеної заборони служити, прийме їх як членів кліру, нехай буде відлучений як вчитель безчинства.
 
Правило 17
Хто після хрещення брав двічі шлюб, або мав коханку, той не може бути єпископом, ані пресвітером, ані дияконом і взагалі в клірі.
 
Правило 18
Хто ожениться із вдовою, чи з розлученою жінкою, або з блудницею, чи рабинею, або із знеславленою, не може бути єпископом, ні пресвітером, чи дияконом і взагалі в клірі.
 
Правило 19
Хто був жонатий із двома сестрами або з племінницею , той не може бути в клірі.
 
Правило 20
Хто з кліру поручиться за когось, нехай буде відлучений.
 
Правило 21
Скопець, якщо від людського насильства таким став, або під час гонінь позбувся чоловічих членів, або так народився, може бути єпископом.
 
Правило 22
Оскопивший себе сам, не може бути прийнятий до кліру, бо він є самогубець і ворог Божого творіння.
 
Правило 23
Якщо хтось із кліру сам себе оскопить, нехай буде відлучений, бо він самогубець.
 
Правило 24
Мирянин, який сам себе оскопив, нехай буде відлучений від таїнств на три роки, бо він зневажив своє життя .
 
Правило 25
Єпископ, пресвітер чи диякон, виявлений в блудливості, чи в порушенні клятви, або в тому, що привласнив собі щось чуже, нехай буде позбавлений священного сану, але нехай не буде відлучений від церковного спілкування. Бо ж і Святе Писання говорить: не мстись двічі за одно. Так само з іншими причетниками.
 
Правило 26
Наказуємо, щоб із тих безшлюбних, що вступили до кліру, і бажають вступити в шлюб, можуть тільки чтеці та співці.
 
Правило 27
Наказуємо, єпископа, пресвітера чи диякона, який б’є вірних, що грішать, чи невірних, що його образили, і хоче лякати їх, позбавляти священного сану. Бо Господь аж ніяк не вчив нас цього, навпаки, коли Його били, Він не відповідав ударами, коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно, страждаючи, не погрожував (1Пет.2,23).
 
Правило 28
Якщо єпископ, пресвітер чи диякон за очевидну провину відлучений, наважиться священнодіяти, нехай буде зовсім відсічений від Церкви.
 
Правило 29
Якщо єпископ, пресвітер чи диякон здобуде свій сан за гроші, то нехай буде відлучений він і той, хто його поставив, і від спілкування відсікаються зовсім, як Симон волхв мною Петром.
 
Правило 30
Якщо якийсь єпископ, вдавшись до світської влади, через неї отримає єпископський сан, нехай буде відлучений і він, і всі, хто з ним мав спілкування.
 
Правило 31
Якщо якийсь пресвітер, зневажаючи свого єпископа, окремо скликатиме збори і новий вівтар поставить, не викривши перед судом, що той єпископ щось зробив проти благочестя й правди, то нехай буде відлучений як владолюбець, бо він викрадач влади. Також нехай будуть відлучені й інші, що приєднались до нього і також миряни. І це нехай буде після першого, другого й третього сповіщення від єпископа.
 
Правило 32
Якщо якогось пресвітера чи диякона єпископ відлучить, то інший не може прийняти його, а тільки той єпископ, що відлучив, хіба трапиться, що єпископ, який відлучив, помре.
 
Правило 33
Не приймати нікого із чужих єпископів, пресвітерів чи дияконів без відпускної грамоти; і коли навіть матиме відпускну грамоту, дослідити добре, і якщо будуть проповідники благочестя, нехай приймаються, а якщо ні, то дайте що їм потрібно, але в спілкування не приймайте, бо багато буває підро­бок.
 
Правило 34
Єпископам будь-якого народу належить знати першого серед них і визнавати його як голову, і нічого не робити, що було б понад їхню владу, без його вказівок; а кожний має робити тільки те, що стосується його єпархії та тих місцевостей, що належать до неї. Але й перший нехай нічого не робить, не спитавшись думки всіх. Тому що так буде однодумність і прославиться Бог через Господа у Святому Дусі, Отець, і Син, і Святий Дух.
 
Правило 35
Єпископ нехай не наважується рукопокладати поза межами своєї єпархії в містах і селах, що йому не підпорядковані. Якщо ж буде викритий, що вчинив це без згоди того, кому підпорядковані ті міста і села, нехай буде відлучений і він, і той, кого він поставив.
 
Правило 36
Якщо хтось, будучи рукопокладений в єпископа, не візьметься служити й опікуватися дорученим йому народом, нехай буде відлучений доти, поки не візьметься до того. Так само і пресвітер чи диякон. Якщо ж піде туди, і не буде прийнятий, не з своєї волі, а зі злоби народу, нехай залишається єпископом, а клір того міста нехай буде відлучений за те, що такого непокірного народу не вчили.
 
Правило 37
Двічі на рік нехай буде собор єпископів, і нехай роздумують вони один з одним над догматами благочестя та вирішують церковні суперечки, що можуть трапитись. Перший раз – четвертої неділі П’ятидесятниці, а другий – у жовтні дванадцятого дня.
 
Правило 38
Єпископ нехай піклується всім церковним майном і розпоряжається ним як Божий наглядач. Але не дозволяється йому привласнювати що-небудь із нього, або родичам своїм дарувати те, що належить Богові. Якщо є бідні люди, нехай подає їм як бідним, але під цим приводом нехай не продає того, що належить Церкві.
 
Правило 39
Пресвітери і диякони нехай нічого не звершують, без згоди єпископа. Бо ж йому підпорядковані Господні люди, і він відповідатиме за людські душі.
 
Правило 40
Нехай буде добре відоме, власне майно єпископа (якщо він має власне), а яке Господнє, щоб єпископ, помираючи, мав право залишити власне кому хоче, щоб під виглядом церковного не було розтрачене майно єпископа, який інколи має дружину і дітей або родичів чи рабів. Бо це справедливо перед Богом і людьми, щоб і Церква не мала якоїсь втрати, через незнання єпископського майна, і щоб від єпископа чи його родичів не відібрали майна ніби належного Церкві, або ж щоб і близькі до нього люди не зазнали позовів, а його смерть не була супроводжена знеславленням.
 
Правило 41
Наказуємо єпископові мати владу над церковним майном. Якщо ж дорогоцінні людські душі повинні бути йому доручені, то тим більше про гроші треба заповісти, щоб він ними розпоряжався за своєю владою, і тим, що потребують їх, через пресвітерів і дияконів подавав зі страхом Божим і зі всяким благоговінням. Також (якщо потрібно) і сам запозичив на свої необхідні потреби і братів, що їх приймає, щоб вони не відчували будь-якого недостатку. Бо закон Божий встановив, щоб ті, що служать вівтареві, від вівтаря й харчувались, бо ж і воїн ніколи не піднесе зброї на ворога на своєму прожитку.
 
Правило 42
Єпископ, пресвітер чи диякон, якщо захопиться грою або пияцтвом, то нехай припинить, чи нехай буде відлучений.
 
Правило 43
Іподиякон, чтець чи співак, який те саме чинить, або нехай припинить, або нехай буде відлучений. Так само миряни.
 
Правило 44
Єпископ, пресвітер чи диякон, який вимагає від боржників відсотків, або нехай припинить це робити, або нехай буде відлучений.
 
Правило 45
Єпископ, пресвітер, чи диякон, який тільки молився з єретиками, нехай буде відлучений. Якщо ж дозволить їм діяти як служителям Церкви, нехай буде позбавлений сану.
 
Правило 46
Єпископа або пресвітера, що визнали хрещення чи жертву єретиків, наказуємо відлучати, бо яка може бути згода Христа з дияволом, або яка співучасть вірного з невірним (2 Кор. 6:15).
 
Правило 47
Якщо єпископ, чи пресвітер, перехрестить вже охрещеного, або, якщо не охрестить оскверненого від нечестивих, нехай буде відлучений за те, що познущався з хреста й смерті Господньої, і не розрізняє священиків від псевдосвящеників.
 
Правило 48
Якщо якийсь мирянин, вигнавши свою дружину, візьме іншу, чи іншим відкинуту, нехай буде відлучений.
 
Правило 49
Якщо якийсь єпископ чи пресвітер хрестить не за Господнім встановленням, во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, а в трьох безпочаткових, або в трьох синів, або в трьох утішителів, нехай буде відлучений.
 
Правило 50
Якщо якийсь єпископ чи пресвітер при єдиній тайнодії не тричі занурить, а тільки один раз занурить, що дається на означення смерті Господа, нехай буде відлучений, бо ж не сказав Господь: у смерть мою хрестіть, а “Ідіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім”я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28:19).
 
Правило 51
Якщо якийсь єпископ, пресвітер чи диякон або взагалі хтось із кліру цурається шлюбу, м’яса й вина не заради подвигу стримання, а через гидування, забувши, що все дуже добре, і що Бог створив людину, чоловіка й жінку, отже, тим самим зневажає творіння, або нехай виправиться, або нехай буде позбавлений священного сану та відкинутий від Церкви. Так само й мирянин.
 
Правило 52
Якщо якийсь єпископ чи пресвітер не приймає грішника який навертається, а відкидає його, нехай буде позбавлений священного сану, бо тим засмучує Христа Який сказав: “Радість буде на небі за одного грішника, що кається”(Лк.15,7).
 
Правило 53
Якщо якийсь єпископ, пресвітер чи диякон не вживає в святкові дні м’яса й вина не заради подвигу стримання, нехай буде відлучений, як спалений у власній совісті і став причиною спокуси для багатьох.
 
Правило 54
Якщо виявиться, що хтось із кліру в корчмі їсть, нехай буде відлучений, крім тих випадків, коли в дорозі за потребою в готелі відпочиває.
 
Правило 55
Якщо хтось із кліру дошкулить пресвітерові або дияконові, нехай буде відлучений від церковного єднання.
 
Правило 56
Якщо хтось із кліру дошкулить єпископові, нехай буде відлучений, бо ж написано “начальника народу твого не лихослов” (Діян. 23,5).
 
Правило 57
Якщо хтось із кліру поглузує з глухого, або сліпого, чи хворобливого на ноги, нехай буде відлучений. Так само й мирянин.
 
Правило 58
Єпископ або пресвітер, що не дбає про свій причет, і про людей і не вчить їх благочестя, нехай буде відлучений. Якщо ж і надалі виявлятиме таке недбальство й лінощі, нехай буде позбавлений сану.
 
Правило 59
Якщо якийсь єпископ, пресвітер чи диякон не допоможе комусь із кліру, що потребує такої допомоги, нехай буде відлучений. А такий, що закосніє в цьому, нехай буде позбавлений сану, як убивця брата свого.
 
Правило 60
Якщо хтось підроблені книги нечестивих, як святі, оголошуватиме в церкві на шкоду народові й клірові, нехай буде відлучений.
 
Правило 61
Якщо вірного звинуватять в тому, що він перелюб чинить, або щось інше заборонене чинить, і виявлений буде, нехай не вводиться до кліру.
 
Правило 62
Якщо хтось із кліру, злякавшись юдея, елліна, або єретика зречеться імені Христового, нехай буде відкинутий від Церкви. А якщо зречеться імені служителя Церкви, нехай буде відлучений із кліру. Якщо ж покається, нехай буде прийнятий як мирянин.
 
Правило 63
Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон або взагалі хтось із священного сану їстиме м’ясо з кров’ю душі його, або пошкоджене звіриною, чи мертвечину, нехай буде відлучений, бо це забороняє закон (Діян.15,29). Це стосується й мирян.
 
Правило 64
Якщо хтось із клиру буде зауважений, що він постить у день Господній або в суботу, крім єдиної тільки (Великої суботи), той нехай буде позбавлений сану. А якщо це мирянин, нехай буде відлучений.
 
Правило 65
Якщо хтось із кліру або мирянин, зайде помолитись до синагоги юдейської чи єретичної, нехай буде позбавлений священного сану, і відлучений від церковного спілкування.
 
Правило 66
Якщо хтось із кліру в сварці когось ударить і одним ударом вб’є, нехай буде позбавлений сану за свою зухвалість. А якщо мирянин таке вчинить, нехай буде відлучений.
 
Правило 67
Якщо хтось зґвалтує незаручену дівчину, нехай буде відлучений від церковного спілкування. І не дозволяється йому брати іншу, він мусить утримувати ту, що її вибрав, хоч навіть би і бідна вона була.
 
Правило 68
Якщо якийсь єпископ, пресвітер чи диякон прийме від когось друге рукопокладення, нехай буде позбавлений священного сану і він, і той, хто перерукопоклав, хіба що достеменно буде відомо, що від єретиків має висвяту, бо хрещеними або рукопокладеними від таких ні вірні, ні служителі Церкви бути не можуть.
 
Правило 69
Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон, іподиякон, чтець чи хорист не постить у Святу Чотиридесятницю перед Пасхою або в середу чи п’ятницю, крім перешко­ди з боку тілесної хвороби, нехай буде позбавлений сану. А якщо це мирянин, нехай буде відлучений.
 
Правило 70
Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон, або взагалі хтось із кліру постить з юдеями, або святкує з ними, або прийме від них дари їхніх свят, як ось – опрісноки, або щось подібне, нехай буде позбавлений сану. А якщо це мирянин, нехай буде відлучений.
 
Правило 71
Якщо якийсь християнин принесе єлей до язицького капища або до юдейської синаґоґи на їхні свята або запалить свічку, нехай буде відлучений від церковного спілкування.
 
Правило 72
Якщо хтось із причту або мирянин викраде із святої церкви віск чи єлей, нехай буде відлучений від церковного спілкування і уп’ятеро нехай поверне те, що взяв.
 
Правило 73
Золотого чи срібного уже освяченого посуду чи завіси ніхто нехай не привласнює на своє застосування, бо те проти закону. Якщо ж хтось буде викритий у цьому, нехай буде покараний відлученням.
 
Правило 74
Єпископ, якого звинувачують у чомусь люди, які заслуговують довіри, повинен бути викликаний єпископами, а коли прийде й признається або буде викритий, нехай визначать йому епітимію. Якщо його покличуть, а він не послухає, нехай покличуть вдруге, пославши до нього двох єпископів. Якщо й тоді не послухає, нехай покличуть втретє, пославши до нього знову двох єпископів. Якщо й на цей раз не зверне уваги і не прийде, тоді собор на свій розсуд нехай зробить ухвалу про нього, щоб не сподівався мати вигоди, уникаючи суду.
 
Правило 75
У свідки проти єпископа не приймати єретика, але й одного вірного не досить, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилось кожне слово (Мт.18,16).
 
 
Правило 76
Не личить єпископові, догоджаючи братові, чи синові, або іншому родичеві, висвячувати на єпископа, кого захоче, бо неправедно робити єпископство спадкоємним і Божу власність дарувати людським забаганкам. Не потрібно ставити Божу Церкву під владу спадкоємців. Якщо ж хтось таке вчинить, висвята нехай буде недійсна, а сам нехай буде покараний відлученням.
 
Правило 77
Якщо хтось позбавлений ока чи в ногах пошкоджений, але достойний бути єпископом, нехай буде, бо тілесна вада не осквернює, а душевні вади осквернюють (Мт.18,16).
 
Правило 78
А глухий і сліпий нехай не буде єпископом, не тому, що ніби осквернений, але нехай не буде перешкод у церковних справах.
 
Правило 79
Якщо хтось демона має, нехай в клір не приймається, а тільки з вірними молиться. А коли звільниться, нехай буде прийнятий із вірними, і якщо достойний, то й до кліру.
 
Правило 80
Такого, що тільки від язичницького життя прийшов і хрещеного, або від розпусного життя наверненого, неправедно одразу поставляти на єпископа, бо несправедливо ще невипробуваному бути вчителем інших, хіба що тільки за Божою благодаттю це станеться.
 
Правило 81
Ми сказали, що не личить єпископові чи пресвітерові вдаватися в народні управління, а невідступно бути при справах церковних. Або нехай прийде до переко­нання, що цього не можна робити, або нехай буде відлучений, бо за заповіддю Господньою ніхто не може служити двом господарям (Мт. 6:24).
 
Правило 82
Не дозволяємо до кліру висвячувати рабів без згоди господарів, щоб не засмучувати їхніх власників, бо від цього виникає розлад у господарстві. Якщо ж буває раб і достойний того, щоб його висвятити в церковний сан, як це сталося з нашим Онисимом, і господарі зволять, і звільнять, і з дому відпустять, нехай буде висвячений.
 
Правило 83
Єпископ, пресвітер чи диякон, якщо працює при війську й хоче зберегти дві посади, тобто римське начальство та священичу посаду, нехай буде позбавлений священного сану, бо кесареве кесареві, а Боже Богові (Мт.22,21).
 
 
Правило 84
Якщо хтось несправедливо дошкулить світській владі, нехай буде покараний. І якщо це буде хтось із кліру, нехай буде позбавлений священного сану. А якщо це мирянин, нехай буде відлучений від церковного спілкування.
 
Правило 85
Для всіх вас, що належать до кліру, і мирян, щоб ви поважали та за святі вважали книги Старого Завіту: Мойсеєвих п’ять: Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня. Ісуса, сина Навинового, одна. Суддів одна. Руфи одна. Царств чотири. Параліпоменон дві. Ездри дві. Есфір одна. Макковейських три. Іова одна. Псалтир одна. Соломонових три: Притчі, Еклезіаст, Пісня Пісень. Дванадцятьох пророків. Ісаї одна. Єремїї одна. Єзекіїла одна. Даниїла одна. А більше того треба вам зауважити, щоб ваша молодь вивчала мудрість багатовченого Сираха. А наші, тобто Нового Завіту: Євангелії чотири: Матфея, Марка, Луки, Іоана. Павлових послань чотирнадцять. Петра – два послання. Іоанна – три. Якова – одне. Юди одне. Климента – два послання. І постанови, вам єпископам мною Климентом викладені у восьми книгах, які не слід оголошувати привселюдно, заради того, що в них таїнственне і Діяння наші апостольські.