ЧЕТВЕРТЕ ВИДІННЯ: СІМ АНГЕЛІВ, КОТРІ МАЮТЬ СІМ
ОСТАННІХ ВИРАЗОК
Цим розділом починається останнє четверте видіння, котре обіймає собою вісім останніх розділів Апокаліпсиса (XV—XXII). Св. Іоанн побачив „щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане” (XV; 2). „Скляне море”, за тлумаченням св. Андрія Кесарійського, означає велику кількість спасенних, чистоту майбутнього спокою, світлість святих, добродійними променями котрої вони, „немов сонце, засяють у Царстві свого Отця” (Мт. XIII; 43). Вогонь же також є символом: „то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є” (1 Кор. III; 13). Правдоподібне і те, що під вогнем розуміють Боже „Вєдєніє” і благодать животворчого Духа. Те, що праведники співають „пісню Мойсея” і „пісню Агнця”, вказує, очевидно, на „виправданих до благодаті під законом” і на „тих, хто праведно прожив після приходу Христа”.
Після цього „відчинився храм скинії свідчення на небі”, по образу котрої Бог велів Мойсею в Старому Завіті влаштувати скинію земну, „і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали” (XV; 6). Тайновидець говорить, що вони були одягнені в чисту і світлу лляну шагу — знак чистоти і світлості їхнього добродійства, і довкола грудей підперезані були золотими поясами на знак могутності, чистоти, необмеженості у служінні. Від однієї з чотирьох „тварин”, тобто від старшого Ангела, вони отримали „сім чаш золотих”. Ці чаши сповнені були гніву Божого. Ці „тварини” — Херувими, або Серафими — верховні ревнителі слави Божої, тому й отримали веління Боже на те, щоб уповноважити інших сімох Ангелів вилити на землю сім чаш гніву Божого перед кінцем світу і кінцевим судом над живими і мертвими. Та й до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Ангелів (XV; 8) — „спочатку належить скінчитися виразкам”, тобто покаранню грішників, „а потім вже і святим дозволено буде перебувати у вишньому граді” (св. Андрій).