foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Apologet

Апологет : православний апологетичний сайт

«Бо буде час коли здорового вчення приймати не будуть,

але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів,

які б тішили слух; і від істини відвернуть слух і навернуться до байок»

(2 Тим.4, 3-4)

Релігійне сьогодення дивує нас все новими патріархами, пророками та месіями. Кожен з них проповідує свою істину, яка веде до спасіння. Багато з них прикриваються масками традиційних церков, що робить їх вовками в овечій шкурі в лапи, яких попадають вразливі душі. На тлі православних міжусобиць, які ділять український народ не одне десятиліття, завжди з’являються ті які підливають масла у вогонь. Розділяти та руйнувати завжди легше аніж об’єднувати та будувати. Меркантильні бажання, амбіції та жага влади проголошують все нових патріархів та пророків. Такий «патріарх» чи то «пророк» з’явився в Україні в особі Олега Кулика та його Українською Автокефальною Православною Церквою-канонічною.

Олег Іванович Кулик народився в місті Меджибіж Хмельницької області у 1962 р. Після закінчення школи вступив до Хмельницького музичного училища в якому навчався з 1978 – 1982рр. З 1982-1984рр. проходив службу в лавах Збройних сил УРСР в оркестрі Хмельницького Вищого Командного Артилерійського училища. Після військової служби Олег Кулик навчався у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування на інженерно-технологічному факультеті, спеціальність - бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності. Після закінчення навчального закладу Кулик працював викладачем по класу флейти у хмельницькій дитячій музичній школі.

У 1989р. його хіротонізують в сан диякона в соборі «Різдва Пресвятої Богородиці» в м. Хмельницький. На початку 90-х років Олег Кулик переходить до щойно відновленої УАПЦ, де в травні 1990р. його висвячують у сан священика. А через 2 роки о. Олег від’їжджає у США де продовжує своє служіння у храмах УАПЦ під омофором Мстислава Скрипника. Офіційна біографія о. Олега Кулика, яка знаходиться на сайті УАПЦ-к www.soborna.org говорить, що він був змушений виїхати за кордон. Причиною тому було переслідування «фанатиків з РПЦ та КДБ», яким не подобалася його подвижницька діяльність. За час свого перебування у США о. Олег Кулик поміняв декілька парафій, згодом вийшовши з юрисдикції УПЦ в США у 1997р. організував свою громаду у м. Детройт. За даними прес-центру Київської Патріархії о. Олег Кулик намагався очолити парафії Київського Патріархату у США та стати єпископом з ім’ям Мойсей. Не досягнувши своєї мети у Сполучених Штатах Америки він повертається в Україну. Офіційна біографія мовчить про те, що о. Олег Кулик проходив випробування у Свято-Михайлівському чоловічому монастирі та був пострижений в монахи з іменем Сава. За свідченнями монастирської братії під час перебування у монастирі ієромонах Сава проповідував неправославне вчення та неодноразово розповідав, що спілкується з Господом, Матір’ю Божою, святими та ангелами. Дивна поведінка ієромонаха Сави насторожила монастирську братію, і згодом на пастирській бесіді з патріархом Філаретом він заперечив, що притримується таких думок. Не отримавши омріяного єпископства в Михайлівському монастирі ієромонах Сава відмовляється від чернецтва та повертається до США, знову повернувши своє попереднє ім’я [1].

Повернувшись до Америки Олег Кулик все ж таки знайшов «братів по духу», які б втілили в життя його мрію про патріаршество. І ось 10 жовтня 2002р., всупереч церковним канонам, в УАПЦ Соборноправній Північної і Південної Америки о. Олег Кулик був рукоположений в сан «митрополита Київського та всієї Руси України Мойсея». В хіротонії брали участь «митрополит всієї Америки» Степан Бабій-Петрович та «архієпископ Клівлендський» Михаїл Явчак-Чампіон. Слід зазначити, що УАПЦ Соборноправна Північної і Південної Америки не має жодного відношення до сучасної УАПЦ, а своє походження веде від митрополита Григорія (Огійчука). І тому самовільне возведення Олега Кулика в сан «митрополита Київського і всієї Руси-України» взагалі абсурдне та вважається неканонічним. Як згодом заявили в прес-центрі УАПЦ: «Вселенський Константинопольський Патріярх не має канонічних стосунків з групою, яка називає себе "Українською Автокефальною Православною Церквою – Соборноправною". Українські Православні Церкви в США, Канаді, Західній Європі, Австралії, Південній Америці, котрі перебувають під омофором Вселенського Патріярха, не визнають "УАПЦ-Соборноправну" за канонічну православну спільноту. Повідомлення про повноваження, надані "митрополитові Мойсею" Всесвятішим Патріярхом Варфоломеєм, є шахрайством»[2].

В жовтні цього ж року «владика Мойсей» повертається в Україну з величною місією «вивести народ України на шлях правди, істинної свободи, світла і радості – на шлях, що веде до Бога і до справжнього, а не ілюзорного щастя, бо лише з Богом людина може бути істинно щасливою. А вести людей може лише Божа Церква, яка має Божого провідника», а також «Господь покликав владику Мойсея на архіпастирське служіння в Україну, щоб відродити чисту канонічну гілку єпископських висвят від Св. Апостола Петра і відродити канонічну гілку Української Автокефальної Православної Церкви»[3].

Свою місію Олег Кулик розпочинає з Закарпаття, де організовує свою парафію чи то пак секту. У 2004р. єпископи УАПЦ-соборноправної заявили що: «митрополит Мойсей» відділився від їхньої спільноти, заперечує християнське передання Церкви, а також підтвердили його єретичні погляди.[4]

Згодом у 2005р в Україні з’являється, т.зв. УАПЦ-канонічна, а 17-18 червня в ній відбувається «всесвітній архієрейський собор», який інтронізує Мойсея (Кулика) в чин «патріарха Київського і всієї Руси-України». Цікаво те, що цей «всесвітній собор» та «інтронізація патріарха» відбулась під час екскурсії у соборі Святої Софії Київської, а ця православна святиня потерпала не від однієї секти.

Отож 2005р. можна назвати днем народження нової секти з православним блиском. о. Олег Кулик він же ієромонах Сава, чи то пак «патріарх Мойсей» неодноразово намагався зареєструвати свою релігійну організацію в Державному органі у справах релігій, але всі спроби закінчились відмовою. І тому станом на сьогоднішній день статут УАПЦ-к незареєстрований і суперечить чинному законодавству.

УАПЦ-к має невелику кількість послідовників, які гуртуються в Ужгороді у мікрорайоні «Шахта», де орендують приміщення у ромського національно-культурного товариства «Романі Чгіб» та в Києві, станція метро Осокорки, вул. Садова 36. Після утворення власної релігійної організації «патріарх Мойсей» почав збирати під своє крило «братів по духу» зі всіх континентів. Єпископат даної релігійної організації доволі не стабільний, так як в основному складається з людей, які шукали свого щастя не в одній конфесії і більшість з яких не має елементарних богословських знань. Отож під «омофором» «патріарха Мойсея» 3 єпископи в Україні та 10 розкидано по світу, якраз вони і були складовою цього «всесвітнього архиєрейського собору». Також слід сказати, що за недовгий час існування цієї «церкви» її покинуло більше 20-ти єпископів.[5] У 2005 році на релігієзнавчому порталі України risu.org.ua була опублікована заява колишніх єпископів УАПЦ-к, в якій зокрема йшлося про «віру Патріарха Мойсея в реінкарнацію, зростання кількості „паперових” єпископів, які не мають поняття у Православ’ї, про практику висвячення в диякони та священики осіб, які не мають належної теологічної освіти» [6]. Нагадаємо, що богословської освіти у «патріарха Мойсея» немає, так як диплому КДА за свої єретичні погляди він не отримав. На офіційному сайті в переліку документів прикріплених до біографії можна побачити сертифікат про надання «владиці Мойсею» звання «почесного доктора богослів’я», а от саме якою інституцією сертифікат виданий – незрозуміло. Є ще один цікавий документ – «Грамота дарування дворянського титулу за особисті заслуги у справі відродження незалежної України та Монархії» дарована Михайлом Карачевським-Вовком – Великим князем Київським, Чернігівським та Карачевським. Отож «патріарх Мойсей» вже не простий патріарх, а граф Мойсей. Заслуги «патріарха Мойсея» справді грандіозні, бо виявляється він не тільки відроджував церкву в Україні, але й монархію, та яку – незрозуміло? [7]

Переглянувши відео лекції «патріарха Мойсея», свідчення колишніх прихильників цієї організації та людей які з ним особисто були знайомі можна зробити висновок, що в особі «патріарха Мойсея» яскраво виражені признаки гуруїзму. Даний термін був введений західними сектознавцями і являється однією з ознак секти. Якщо релігія характеризується своїм тяжінням до Бога, то в секті все починається і закінчується на її духовному лідері [8]. Можливо, Олег Кулик ще не проголосив себе реінкарнацією старозавітного пророка Мойсея, але перші признаки такої екзальтованого бажання все ж таки проявляються. Зовнішній імідж «патріарха Мойсея», надто нагадує образ Ісуса Христа з єговістських або ж мормонських видань. Цікаві перші рядки його біографії, які відображають ставлення його вірян «У цей день в світ прийшла справді всім Божа людина – майбутній Патріарх Мойсей. Навіть його ймення несе в собі закодований глибокий духовний зміст: Олег – святий, Іванович – Божий, Кулик – людина, що любить свою землю» [9]. Інтернет ресурс просто перенаповнений свідченнями вірян про велич «патріарха Мойсея». Їхні свідчення майже нічим не відрізняються від свідчень адептів неохристиянських релігій і також нагадують подячні листи, які друкують в газетах під рекламою ворожки або ж цілителя. Всі вони до болю знайомі: спочатку розповідають про свої хвороби, негаразди в сім’ї та на роботі, а після зустрічі з пастором, духовним лідером, все змінюється, покращується, гроші з’являються, а самі люди зцілюються. За свідченнями колишніх прихожан авторитаризм Олега Кулика беззаперечний, практично на прийняття якогось рішення чи виконання навіть побутової справи потрібно брати благословення «патріарха». «Церква патріарха Мойсея» як і більшість неохристиянських напрямків заявляє, що дотримується ранньохристиянських принципів і відкидає церковні канони, так як вважає, що це руйнує Святість Церкви [10]. Адепти УАПЦ-к свято вірять, що саме їхня церква є істинною, а за її межами немає спасіння. Отож УАПЦ-к намагається ідентифікувати себе з ранньохристиянською церквою, причому її позиція максимально негативна до традиційних православних церков в Україні, а особливо до УПЦ-КП. Ставлення до Київського Патріархату доволі цікаве, так як Олег Кулик та його віряни регулярно звинувачують патріарха Філарета у всіляких злодіяннях направлених проти них. У своїх звинуваченнях в сторону УПЦ-КП та патріарха Філарета поборники УАПЦ-к неоригінальні. Вони, як і радикали із УПЦ-МП використовують давно заїжджені кліше на кшталт: лжепатріарх Філарет, монах-розстрига, агент Антонов та ін. Очевидно місія «патріарха Мойсея» про мир між церквами та відродження духовності в Україні – Київського Патріархату не стосується.


За своїм релігійним світоглядом УАПЦ-к сильно тяжіє до протестантизму. Тільки за зовнішніми ознаками можна сказати, що дана релігійна організація тяжіє до православної духовної традиції, але насправді православ’я там не більше ніж у єговістів християнства. Вчення цієї релігійної організації забороняє шанування святих, поклоніння мощам, зокрема вважається, що Таїнство Євхаристії в інших православних церквах осквернене, так як звершується на «кістках мертвих святих». Очевидно мається на увазі святі мощі в антимінсі. Тому замість святих мощей в антимінсах УАПЦ-к вшиваєтья причасний хліб.[11] Дозволяється шлюбний єпископат, доволі вільне ставлення до монашества, цьому свідчить його особистий приклад. В звершені богослужіння відчутна різноманітність обрядових форм. Відео-лекції та повчання «Таємниці щасливого життя з Богом» наскрізь просякнуті духом дуалізму. Світ чітко розділяється між добром та злом. Для того, щоб попасти під милість Божу та жити в добрі слід читати певні молитви та навчитися спілкуватися з ангелами, в противному випадку людина повністю попадає під владу диявола. У лекціях Олега Кулика ангельський світ в особливій пошані і набагато частіше «патріарх» вчить звертатися саме до них, а не до Христа. Під час своїх повчань, він не дуже часто звертається до Святого Писання, і в результаті пропонується власна думка «патріарха», яка вважається беззаперечною істиною. Лекції вирізняються примітивністю, хоча віруючими це трактується, як повчання в простій та доступній формі. Загалом людина зі здоровим глуздом не сприйме таких нісенітниць, але харизматична особа о. Олега Кулика, як бачимо затуманила розум не одній людині.

У 2009р. на всю Україну прогримів секс-скандал в якому головною постаттю фігурував Олег Кулик. В міліцію звернулися колишні прихожанки і звинуватили «патріарха Мойсея» в сексуальному домаганні. Правда так це чи ні – це вже прерогатива міліції, але цікаве інше – «патріарх» втік з України. Олег Кулик звичайно ж заперечує звинувачення, але на всяк випадок країну покинув мотивуючи це тим, що боїться фізичної розправи. Отож «великий пастир», що прибув в Україну з такою «великою місією» покинув свою паству напризволяще, тим самим показав істину любов та опіку до своєї пастви.

Псевдоправославна організація Олега Кулика, можливо, не принесла особливого резонансу в Українському суспільстві, також вона не зможе конкурувати з жодною з традиційних православних церков нашої країни. Більшість духовних лідерів псевдоправославних угрупувань вважають патріаршество недостатнім в своїх амбіціях і зразу проголошують себе месіями. У випадку з Олегом Куликом акцентується увага саме на патріаршестві та відродженні «істинно канонічної церкви», тим самим вводиться дезорієнтація в сучасному православному світі України. Тому може з’явитися думка що українці тільки бавляться в «помісність». В пресі не одноразово з’являлась інформація де іронічно говорилося про «автокефальний київський престол» та багатьох претендентів на нього. Така дезінформація може призвести до несерйозного ставлення до української автокефалії з боку інших православних церков.

Священик Роман Тадра


Посилання
1. Газета '' Голос Православ'я'' № 47 2002рік
2. http://www.uapc.org.ua/ua/news/?newsId=451
3. http://www.soborna.org/vm/uk/a-001.html
4. http://old.risu.org.ua/ukr/news/article%3b4253
5. www.hierarchy.religare.ru/h-orthod-uaockan.html
6. http://old.risu.org.ua/ukr/news/article%3b6777
7. http://www.soborna.org/vm/uk/b-001.html
8. Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты Опыт систематического исследования., Издание 3-е, переработанное и дополненное., Нижний Новгород. 2002г., с. 65
9. http://www.soborna.org/vm/uk/a-001.html
10. Мойсей Патріарх Київський і Всієї Руси-України УАПЦ Канонічної. Здоров’я душі — здоров’я тіла. Вид. 2-е. — К., 2006. С. 9.
11. http://www.hierarchy.religare.ru/h-orthod-uaockan.html