"Кожне слово Бога чисте; Він щит для тих, хто надіється на Нього. Не додавай до слів Його , щоб Він не не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем" (Прип.30,5-6)
 
О. Асауляк погоджується із християнським вченням про Бога і ніде прямо не заперечує його. Вона визнає Його як Трійцю (але допускає при цьому нерівність іпостасей між собою). Називає Бога Творцем Всесвіту і т.д., але доповнює це вчення своїми поширеними тлумаченнями, які входять у пряме протиріччя із християнським вченням, спотворюючи його.
Важливе для кожної віруючої людини вчення про Бога не подається в книгах О. Асауляк в систематичному порядку, а розпорошене по всьому матеріалу частинами, фразами, (інколи подається в зворотному порядку), викладається начебто мимохідь, як щось давно зрозуміле,
відпрацьоване і другорядне. Такий спосіб не дає можливості учням критично оцінити подану інформацію, систематизувати та порівняти її з традиційним християнським розумінням, а сприяє входженню її у свідомість невеличкими дозами, краплями, повільно отруюючи її.
Бог, за вченням О. Асауляк, це є "розумно-духовна сутність, яка складається із живих духовно-інтелектуальних мислячих матерій... Органами, нервами, тканинами Бога-Творця є цивілізації, зоряні системи, галактики на тонких планах буття... Кров`ю Його є потік безперервних енергій. Як людське серце викидає в артерії очищену кров і приймає кров, яка омила органи і тканини, так і Бог у своєму організмі очищує енергію цивілізацій, пускаючи її по безкінечному колу. Розумні істоти... цивілізацій (і душі, вирощені на Землі...) - є мікроструктури великого організму, які живлять своєю енергією всі системи цілого. Вищі розумні цивілізації виконують роль космічного мозку. Наша земна цивілізація несе функцію дітонародження... Функції виховання, коректування і розподілення виконують наші паралельні світи... Як у організмі жінки чергується запліднення, дозрівання і народження плоду, так і в житті планети спостерігаються ці періоди, тільки в інших масштабах. Наприклад, епоха Близнюків змінюється епохою Риб... Людський орган дітонародження виробляє білкові оболонки. А орган дітонародження в масштабах Космосу (великого організму Бога-Творця - прим, авт.} виробляє енергетичні сутності - в земному розумінні - душі... Організм Бога - Творця бачить і відчуває виявлення всіх систем свого організму, відчуває кожний орган, який захворів, лікує його, самовдосконалюючись, вдосконалює всі складові свого вічного "Я"... Існує прямий енергетичний зв`язок всіх складових людського організму з
відповідними складовими Сотворителя. Ось чому, ви, діти, називаєте Бога Отцем, самі будучи Його частиною і відображенням. Син - невід`ємна частина Його, через котру людині дано пізнати свою білково-енергетичну природу... Дух - енергія єдності..." (Катарсис, сс.73-74).
"Вселенський Син Логос вічно народжується на межі духоматерії нових циклів від Найвищого Духа і вічно вертається до Отця, повертаючи через Себе преобразовану матерію світобудови як частину, отриману від Матері Світу. Син Логос не розчиняє взяту від Матері частину. Повертаючись до Отця, Він залишає її в собі як Особистість, котра в Тройці зберігає неповторне світло кожної ... істоти. Тому ми поклоняємося не тільки Тройці, але і Матері - заплідненій Духом матерії... Тому із центру самообмеження Творця починається запліднення духоматерії, і до центру ж вертаються народжені в Логосі душі" (Крила, сс.88-90). "Зародком" у лоні Матері-Вселенної є наша людська цивілізація. Найвищий Розум створив душу планети для запліднення Променем Божественних Енергій заради зачаття і зрощування плоду Своєї Любові... Матір Світу зачала плід Любові від Всевишнього... Отець Вселенних повторює свій творчий акт у кожній живій істоті жіночої статі! Чоловік при цьому виступає провідником Духа, активним початком по відношенню до жінки, яка виконує роль світової Душі, планетарного і вселенського чрева" (Рать, сс.214-215).
Ось коротко ключові моменти, в яких полягає вчення О.Асауляк про Бога. В останніх книгах зі своєї серії вона називає Бога інакше, намагається розповідати про Нього в православному розумінні, але все це являється лише відволікаючим маневром. О. Асауляк чітко підкреслює - однією із головних умов пізнання Бога є усвідомлення себе частиною Божества.
З вищенаведеного стає зрозумілим, що вчення О. Асауляк нічого спільного з християнським, а тим більше з Православним вченням не має. Іншими словами бог О. Асауляк є безликим гігантським інтелектуально-матеріальним космічним циклопом з кров`ю та органами, організмом якого є весь Космос ( більше 500 проявлених Вселенних) (Рать, с.8). Всі живі та неживі істоти та речі є складовими такого бога. Він сотворив душу планети, зачинає від неї спочатку свою невід`ємну частину сина-логоса, а потім людську цивілізацію, повторює свій "творчий акт" в кожній земній жінці, живиться енергією своїх клітин (людських душ), нарощує інтелектуально-матеріальну масу свого вселенського тіла за рахунок отриманої від логоса преобразованої матерії світобудови, вдосконалюючись через споглядання і усвідомлення себе через дух - енергію єдності. Таким чином, подібний бог відповідно має певні якості. Він: 1) обмежений собою; 2) пізнаваємий за сутністю; 3) здатний до руйнування (складність устрою є початком боротьби, а боротьба -розділення, розділення - зруйнування); 5) не всесильний; 6) не досконалий; а отже - зовсім і не Бог.
Дане вчення відоме ще із перших століть під назвою "пантеїзм", тобто "всебожність". Святі отці доклали багато зусиль у боротьбі з ним. Тепер дещо в зміненому вигляді, але із старою сутністю "модерний пантеїзм" проповідується О. Асауляк.
Православна Церква завжди трималась того, що сам Бог захотів відкрити їй про Себе в Своєму одкровенні. Тому, подаючи точне і загальнодоступне розуміння про Бога, вона говорить: "Бог - є Дух вічний, всеблагий, всезнаючий, всепра-ведний, всемогутній, всюдисущій, незмінний, самодостатній, всеблаженний".12
В християнському вченні Бог - це істота позасвітова. Наповнюючи собою все, будучи у всякому
місці, будучи причетним до всякої істоти, Він не зливається зі світом і не ототожнюється з ним. "Божеству, говорить свт. Григорій Ниський, властиво бути всюди, все пронизувати і нічим не обмежуватись".13 Бог є Творець світу. Світ - вільне творіння Боже, дія Його всемогутності, премудрості та розуму, але не виявлення і не розвиток Його власної істоти. Бог виявляє Себе в світі як творча і промислительна сила, але Він мислимий і існує поза світом і без світу. Тому світ (Вселенна) не обмежує Бога, а служить вираженням Його досконалостей. У своїх божественних гімнах преп. Симеон Новий Богослов говорить: "Створивши світ, Господь не перемінив місця і не з`єднався із сотворінням. Якщо ж Він необмежений, то де, скажеш ти, знаходиться Він? Відповідаю тобі: шукай Його не тілесно, знайди Його розумом. Шукаючи духовно, ти знайдеш його необмеженим, а тому знову - ніде, ні всередині, ні назовні, хоч і всюди в усьому, безпристрасно, незлитно, а тому поза всім, бо Він - раніше за все."14 В пантеїзмі абсолютне божество поза світом речей кінцевих немислиме і неможливе, а тому і не може бути божеством в істинному розумінні. Поклоніння божеству в пантеїзмі - це поклоніння творінню Божому, тобто матерії, замість Самого Бога. Логічним висловом пантеїстичного вчення О. Асауляк є слова: "Тому ми поклоняємося не тільки Тройці (Абсолют, його син логос і дух - енергія єдності - прим, авт.), але і Матері - заплідненій духом матерії" (Крила, с.90). Йдучи за логікою, поклоніння "Матері-матерії" - це не що інше як поклоніння самому собі, оскільки лише в розумних істотах (людях) пантеїстичний бог набуває самосвідомості. Пантеїстичне божество не має свободи в своєму розвитку, оскільки підкоряється законам необхідності. Воно не має також і моральних досконалостей, бо якщо все, що звершується, є необхідним виявленням божества, є момент в його житті, то і гріх, і
моральне зло є також необхідністю і виявленням життя самого божества.
За твердженням О. Асауляк, люди є частиною божества. Логічно і людські гріхи - гріхи божества. "З Богом ми не маємо ніякої схожості ні за сутністю, ні за походженням, ні за будь-якими особливими властивостями нашими, хіба лише за тим одним, що ми - діло творчої волі Його. Якби ми були частиною Бога, - Бог би в цій частині грішив ,"- говорить свт. Климент Олександрійський.15
Таким чином, при всій християнській термінології вчення О. Асауляк про Бога носить яскраво пантеїстичний характер. Видаючи своє вчення за одкровення Боже, О. Асауляк вводить неоязичницкі уяви в свою систему навчання та світогляд, вчить неосвічені душі прямо протилежному, аніж Священне Писання та святі отці, в корені спотворюючи істинне поняття про Бога як істоту Надсвітову, Особистісну та Святу.
В модерному пантеїзмі О. Асауляк її бог - це все: і всесвіт, і людина, і видиме, і невидиме, і те, що "на землі внизу, що у воді і під землею"(Вих. 4, 4). Це спотворене уявлення проходить червоною ниткою через всі її писання. Тому, розглядаючи різні положення вчення О.Асаулякк, ми весь час будемо постійно звертатися до питання божества.